Шлях до мрії – наполеглива праця та жертовна боротьба

— Чому з-поміж політичних сил ви обрали саме «Свободу»?

— У квітні 2009 року на мене дуже сильне враження справило вбивство одесита Максима Чайки. Мені було складно зрозуміти: як таке могло статися у незалежній державі, в якій у мирний час вбили українського націоналіста, і головне — за що? Аби повністю збагнути всі передумови того квітневого дня, я вирішив зануритися в українську історію від часів становлення державності. Після того зацікавився різними ідеологіями і зупинив свою увагу на українському соціальному націоналізмі. Звідси і з’явився інтерес до організацій, які сповідували цю ідеологію. З-поміж усіх яскраво вирізнялася «Свобода», яка з 1991 року не зрадила своїх переконань і своїх виборців. Спершу я спосте-рігав за діяльністю партії через ЗМІ, пізніше, восени 2012-го, й сам почав долучатися до акцій. А згодом, побачивши, якою є «Свобода» зсередини, остаточно переконався, що хочу бути в її лавах.

— Хто для вас є взірцем, на кого з політичних чи громадських діячів рівняєтеся, з кого берете приклад?

— Звичайно, як і для кожного свідомого українця-націоналіста, взірцем для мене є наш провідник, ідеолог і теоретик української національно-визвольної революції Степан Андрійович Бандера, людина, яка стала символом і лідером національно-визвольної боротьби українського народу та результати діяльності якої по сьогодні викликають страх Кремля.

— Над розв’язанням яких проблем округу маєте намір працювати насамперед?

— Від інших партій «Свобода» відрізняється тим, що ми не звикли годувати українців обіцянками. Наша партія ніколи не скаже виборцеві того, що він хоче почути, але чого ми не здатні виконати. Тому ми ніколи не даємо пустих обіцянок. Я, як представник «Свободи», також не збираюся обіцяти одеситам того, чого не зможу зробити. Давайте дивитися на речі реально: в одного депутата міськради нема повноважень самостійно поліпшити якимось чином житлові умови людей чи, наприклад, навести лад з вуличною торгівлею. Але я гарантую, що у разі обрання мене депутатом до Одеської міської ради робитиму все, що в моїх силах, аби відстояти позицію своїх виборців. Зокрема, з кожного питання, яке стосуватиметься округу, ініціюватиму громадські збори, де ми разом з мешканцями будемо радитися, яким чином вирішити те або інше господарське чи муніципальне питання.

— Які запитання звучать найчастіше під час ваших зустрічей з виборцями?

— З огляду на нинішню ситуацію на Сході найчастішим є питання-побоювання, чи не розіграються події за кремлівським сценарієм і в Одесі. У зв’язку з останніми подіями у місті питання безпеки громадян досить загострилося. Ну і, звісно, проблеми соціально-економічного характеру: від «вічного» — щодо завищення цін на продукти до «приземленішого», але водночас надзвичайно болючого питання стихійної торгівлі просто неба на вулицях округу, де я балотуюся.

— У разі обрання до міськради, як обстоюватиме свою позицію, зважаючи на нинішній склад ради, де тотальна більшість належить колишнім «регіоналам»? Один, каже приказка, у полі не воїн. Чи маєте намір спростувати це твердження?

— Я не один, адже за мною стоїть ВО «Свобода» та мої виборці. У разі обрання мене до Одеської міської ради я навіть не обіцяю, а гарантую, що розворушу цю клоаку. І запевняю, що мене абсолютно не хвилює думка інших депутатів міської ради чи міського голови, а пріоритетною є позиція людей, які віддали за мене свої голоси  і таким чином довірилися мені. Хотілося б провести аналогію з лідером Всеукраїнського об’єднання «Свобода» Олегом Тягнибоком, який два скликання поспіль у Верховні Раді (1998—2006) один представляв інтереси нашої партії. І саме за його ініціативою ще в далекому 2004-у було зареєстровано законопроект «Про люстрацію», який, на превеликий жаль, не був ухвалений у другому читанні.

— Яка ваша позиція щодо перейменування вулиці Івана та Юрія Лип?

— Відновлення в Одесі назви вулиці Івана та Юрія Лип є питанням національної честі та гідності кожного одесита, який не боїться назвати себе українцем. Події 21 грудня 2012 року були справжнім вандалізмом з боку тогочасної прокремлівської та бандитської влади Костусєва. Я гадаю, що ми повинні відновити історичну справедливість і повернути вулиці її назву.

— І ще одне запитання, з огляду на дуже бурхливу реакцію якоїсь одеситки, до рук котрої потрапила «Чорноморка» з відомостями про кандидатів-«свободівців», мовляв, чи не зарано таким молодим та ще й з такою ідеологією «пертися» у депутати. Отож, як ви оцінюєте свою готовність до роботи у виборному органі, зважаючи на молодий вік?

— Це доволі комплексне питання, адже українцям ще з совєцьких часів нав’язували, що при владі мають бути лише старші люди, нібито з великим досвідом роботи. Насправді за роки незалежності ми побачили, що такі можновладці можуть хіба що годувати людей обіцянками і в той же час майстерно розграбовувати бюджети місцевих рад, приватизовувати та продавати невідомо кому комунальні підприємства та забудовувати прибережну зону.

Якось президента Чехії Вацлава Гавела запитали: «Навіщо ви проводите люстрацію і даєте молодим владу в руки — вони ж нічого не вміють?!». Від подумав і відповів: «Краще п’ять років помилок, ніж 50 років саботажу!». Саме тому ми нині маємо таку суттєву різницю в рівні життя чехів та українців.

Я дуже добре орієнтуюся у проблемах, з якими зіштовхуються одесити в побуті, адже я працював помічником-консультантом народного депутата України Павла Кириленка. І моїм обов’язком було допомагати громадянам у розв’язанні цих проблем. Цей неоціненний досвід є добрим фундаментом для ефективної роботи в органі місцевого самоврядування. Повірте, щодо готовності сумлінно й ефективно виконувати обов’язки депутата Одеської міської ради немає сумнівів ні в мене, ні в моїх соратників, які, власне, й висунули мене кандидатом у депутати.

Розпитував Олег СОКІЛ.