Найплідніші одеські роки

Як громадсько-політичний діяч Іван Липа почав формуватися на початку 1890-х, під час навчання в Харкові. У липні 1891-го він був одним з чільних засновників таємної організації «Братерство тарасівців». Сталося це на могилі Т. Шевченка. Четверо молодих свідомих українців, а саме В. Боровик, випускних природничого факультету Київського університету Св. Володимира, І. Липа, М. Базькевич та М. Байздренко, студенти Харківського університету, створили організацію, одним із завдань якої було визволення української нації з-під російського панування. Іван Липа ще й був автором програмного документа «Братства тарасівців», надрукованого у львівському журналі «Правда».

Слід підкреслити, що Іван Липа був одним із засновників першого в підросійській Україні товариства «Просвіта» (Одеса, 1905 рік), членом одеських громадських орга-нізацій «Українська хата» та «Український клуб». У 1917-у його призначають українським комісаром Одеси. Він був також членом ЦК партії соціалістів-самостійників, міністром віросповідань УНР тощо.

Видавничій справі Іван Липа теж прислужився добре. По переїзді до Одеси він разом з Миколою Вороним та Іваном Луценком створив «Одеську літературну спілку», яка спричинилася до видання двох модернових українських одеських літературних збірок — «З над хмар і з долин» (укладач М. Вороний, 1903) та «Багаття» (укладач І. Липа, 1905). У тому ж, фактично першому українському видавництві в Одесі, Іван Липа випустив двотомник українського письменника Олексія Плюща (1911—1912). У 1915-у він був одним з ініціаторів видання першого українськомовного журналу в Одесі «Основа», три числа якого побачили світ у ті важкі для українства часи (йшла війна, і всі україномовні видання були заборонені, а одеська українська громада спромоглася обійти ті заборони). У 1916 році замість четвертого числа «Основи» вийшов альманах «Степ», упорядником якого міг бути І. Липа.

А в 1917-у Іван Липа разом зі своїм прийомним сином Юрієм, якого він виховав в українському дусі, заснували в Одесі українське видавництво «Народний стяг», що проіснувало до виїзду батька і сина з Одеси у кінці 1918 року. У «Народному стязі» побачили світ 20 видань. Серед них — і різні твори обох засновників цього видавництва.

І, нарешті, про ще один вид діяльності Івана Липи — різносторон-нього письменника. Його поетичні, прозові, публіцистичні та інші твори друкувалися в антології української лірики «Акорди» (Львів, 1903), яку уклав І. Франко, літературних альманах і збірниках «З над хмар і з долин» (Одеса, 1903), «За красою» (Чернівці, 1905), «Досвітні огні» (Київ, 1906), «Терновий вінок» (Київ, 1908), «Українська муза» (Київ, 1908—1909), «З неволі» (Петербург, 1908), «Степ» (Одеса, 1916), у поточній пресі та інших виданнях.

Як дитячий письменник Іван Липа написав низку казок, п’ять з яких об’єднані загальною назвою «Казки про волю». Ця назва була дуже актуальною у буремний 1917 рік, і ці п’ять казок — «Гомін по діброві», «Чайка небога», «Юрасів сад», «Хапко і давець» та «Лада прекрасна» — випустило у світ  одеське видавництво батька і сина «Народний стяг». Не всі ці казки, кожна з яких вийшла окремим виданням, можна знайти у книгозбірнях Одеси. Найбільше цих видань є в збірці автора цих рядків: «Гомін по діброві», «Юрасів сад» та «Лада прекрасна». Казки «Юрасів сад» та «Чайка небоги» є в Одеській національній науковій бібліотеці ім. М. Горького та обласній науковій бібліотеці ім. М. Грушевського, казка «Юрасів сад» — в колекції Одеського літературного музею.

Пропонуємо шановним читачам дуже актуальну на сьогодні казку Івана Липи «Юрасів сад» (твір підготовлений до друку в сучасній орфографії автором цих рядків).

Тарас МАКСИМ’ЮК,
член Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка.