Влада приречена на чесність

Якщо банк нараховує депозит 25%, то бізнесменам дає кредити під ще вищі відсотки. А щоб віддати позичене, підприємці змушені піднімати до неймо-вірних розмірів ціни на товар, ховатися в тінь.

Оце згадала, як одного молодого службовця запитали на телешоу, як він так швидко надбав два мільйони гривень. Один мільйон, відповів, заробив, а другий — позичив і поклав на книжку в банк. А це означає, що, не доклавши жодних зусиль, той молодик за рік через банк отримав навар 250 тисяч. Це, вважайте, більше 20 тисяч на місяць. І цей навар йому забезпечили всі бізнесмени з робітниками, що в них працюють, та й пенсіонери своєю тисячею гривень, котрі купують товари бізнесменів.

То, може, покласти на книжку кожному пенсіонерові по мільйону з умовою не забирати тіло, а тільки відсотки і не платити йому пенсії, а після смерті повернути той мільйон у бюджет держави?

Та у нас така політика, щоб багаті багатіли, а бідні ставали ще біднішими. І на чолі такої політики стоїть наш Національний банк. У цей тяжкий час, якби він встановив депозитну ставку 0,1%, то за вкладений мільйон олігарх отримував би лише тисячу гривень, і йому було б вигідніше вкладати кошти в якісь проекти чи підприємства, де мав би більший прибуток. А кредитні ставки всіх банків одночасно з депозитами зменшити, зоставивши ту різницю в процентах, яка була в них. Тоді і банки не збанкрутують, і вкладники не забиратимуть гроші, бо у всіх будуть такі проценти. А бізнесменам буде легше погашати кредити, бо дешевший товар скоріше продається.

А ось збанкрутілі приватні банки держава не повинна підтримувати з нашого бюджету. Нехай компенсують втрати особистими капіталами і власністю. Добре було б також, щоб газети більше розповідали про банківську систему, про те, як підстраховуються вклади громадян, яка періодичність перевірок банків тощо.

Тож усе починається з голови нашого Національного банку. І погано, що у нас підбирають банкірів і міністрів не на конкурсній основі, без участі представників кожної галузі, де краще знають, хто серед них найпрофе-сійніший, чесний і відданий Україні. Адже про це не відомо навіть більшості депутатів, не кажучи про прем’єр-міністра та президента, які знають тільки своє оточення і з нього вибирають.

Я вже писала колись, що треба встановити зарплату банкірам, яку дозволяє бюджет країни, з дотриманням справедливості у різниці між зарплатами службовців, лікарів, вчителів і пенсіонерів. Вся ж Україна обурювалася, коли взнала, що Стельмаху нарахували пенсію 60 тисяч гривень, а Арбузов встановив собі зар-плату 160 тисяч. Це ж означало, що доходи банку вони клали собі на зарплату, а не переказували їх у держбюджет. Яценюк і Порошенко краще за нас знають кухню банкірів, але не змінили банківську систему, хоч це треба було зробити насамперед.

Янукович набрав міжнародних кредитів і втік з країни. Тепер Яценюк продовжує позичати, не піднімаючи суттєво нашу економіку, не створюючи робочі місця для простих громадян. Чому не повертають гроші крадіїв з попередньої влади? Невже не розуміють, оточивши себе старими знайомими, що весь народ України змінився і нинішнім керманичам не дасть безкарно втекти, щоб ми за них ті борги віддавали? Нинішні очільники приречені провести реформи або мають поступитися місцем іншим. І в жодному разі не покидати країни, поки наступники не розберуться, чи не вкрали вони щось, і чи не причетні до якихось оборудок. Наша влада приречена працювати чесно, і в цьому їй повинні допомогти весь народ і преса.

Зараз, коли у нас тільки на словах борються з корупцією, вважаю, треба прийняти закон, щоб депутати і держ-службовці зі своїми сім’ями не могли брати кредитів більше, ніж на суму 250 тисяч гривень, які потрібні для поліпшення житлоплощі, купівлі машини. Тільки на лікування можна давати більше і то під контролем. У жодному разі не позичати їм чи членам їхніх сімей гроші на купівлю підприємств, щоб вони не приклали руку до їх банкрутства, а потім задешево купили.

І ще. Для народних депутатів не киян пропоную виділити будинок для проживання чи наймані квартири, які держава оплачуватиме сама, не даючи їм грошей у руки, щоб уникнути махінацій. Як зізнався один депутат, крім зарплати він отримує 12 тисяч гривень для винаймання квартири в Києві, а сам живе під Києвом. Усім відомо, у столиці можна знайти квартиру і за 2 — 3 тисячі гривень. Нехай їздять, як усі люди, електричкою, будуть ближчими до народу. А то радять пенсіонерам затягувати паски з їхньою тисячею гривень, а самі шикують.

Погано працює наш Національний банк і щодо інформування громадськості. Якби більше пенсіонерів і держслужбовців одержували пенсії і зарплати через державні банки, то у державі було б більше грошей для кредитування малого та середнього бізнесу.

Якби влада більше слухала народ, то менше помилялася б і швидше б проводила реформи.

Людмила НАДІЄВА.
м. Одеса.