Не олігархічно-феодальна, а соціально-трудова

Якийсь канал у новорічно-різдвяні дні запропонував анкету очікувань у 2015-у. Всякі відповіді підсовувалися, та не здогадалися запитати: а чого ж сама людина хоче? Чи не вірять у те, що люди можуть думати самі й самі формулювати свої інтереси?! А якби мене запитали, я відповіла б, що із жахом-страхом я очікую платіжку за газ, не дай Боже, із чотирикратним збільшенням. І що ж виходить (роблю висновок): Янукович душив душу українського народу (але, як відомо, якщо душа є, її не задушити і не вбити, бо вона — безсмертна), а наші демократи взялися крутіше — губити тлінне тіло. І це їм добре вдається (бо «хтось» сказав: страшно далекі вони від народу): голод, бідність та вбогість знищать людину швидше, ніж будь-що інше.

Кілька слів про наш так званий капіталізм. Хоча чомусь наш доморощений капіталізм сором’язливо називають «ринковою економікою». Та Бог з ним. Бо суть капіталізму і ринкової економіки одна: товарне виробництво. А як у нас розвиватиметься товарне виробництво, якщо через масову бідність населення у нас нема внутрішнього ринку? І висновок: у нас вихолощується саме поняття капіталізму та ринкової економіки, й у залишку отримуємо комуно-феодально-кланово-олігархічну країну з відсутністю будь-якого розвитку. І це замість соціально-трудової України.

А вихід? Він є.

Це розвиток економіки, господарства. Це приведення до тями «п’ятої колони» (якщо хочуть жити в Україні, то нехай живуть за її законами або ж забираються геть), перекриття їм можливості руйнувати українську державу.

Олігархи. Не відчуваючи ніякої ненависті до них, а тільки почуття зневаги за їхні величезні статки, які не є результатом сумлінної праці (а невідомо чого), пропоную поставити їх у рамки закону, привчити до того, що вони повинні бути організаторами виробництва (якщо їхній бізнес побудований на чомусь іншому, переорієнтувати його в соціально-корисне русло), домогтися відо-кремлення бізнесу від політики (щоб парламент не оформляв законодавчо тільки їхні привілеї та потреби — крім олігархів, у суспільстві є й інші верстви). Отже, потрібно, щоб олігархи діяли в рамках законів і вели свій бізнес в рамках законодавства (а не використовували свої гігантські гроші на підкуп різних «тітушок» та політичних партій). Ну і, звісно ж, якщо олігархи і «п’ятиколонники» вчиняють злочини щодо  своєї країни, вони мають відповідати перед законом.

Політичні партії. Слід дослідити діяльність наших політичних партій: на чиї гроші вони існують, чиї інтереси виражають. Я, наприклад, колишній викладач, не можу визначитися, до якої партії могла б вступити. Бо, якщо відверто, до жодної. Я не бачу, щоб якась із цих партій представляла мої інтереси та інтереси інших таких же вчителів, лікарів, робітників, селян... Потрібно поставити партії на баланс бюджету, а не на баланс різних товстосумів, від примх та забаганок яких вони залежатимуть.

Добре взятися за чиновницьку касту. Збити з них пиху, що без них і день не настане, і сонце не зійде. Втовкмачити в їхню свідомість, що вони не боги, а звичайні смертні, які повинні служити суспільству, котре за їхню службу їх годує й утримує.

Корупція. Боротьба з корупцією має бути справжньою, нещадною, передусім — у вищих ешелонах влади (де йдеться про мільйони та мільярди). Це, переконана, сприятиме розвитку економіки і підвищенню зарплат на всіх інших рівнях. Я коли несу лікареві 20 або 30 гривень хабара, вважаю, що роблю ту роботу, яку не робить держава, тобто не платить йому пристойну зарплату, щоб він міг гідно існувати. Дуже шкода, що моя країна поки що живе за принципом, сформульованим ще «горезвісним» Луначарським: учителям, лікарям не потрібно платити зарплату — їх народ прогодує...

Навести порядок у правоохоронній, судовій системі, в армії.

Створити незалежну, самостійну національну православну церкву.

У нашій благословенній Богом даній країні прибрати бруд і сміття, вичистити вулиці, пляжі, річки, моря, під’їзди, горища і т. д. Проблему звалищ вирішити шляхом застосування безвідходної технології, тобто назавжди позбутися відходів шляхом ретельної і всебічної їх переробки.

Покінчити з тим ідіотизмом, який влаштували свої й чужі можновладці на сході та півдні країни і за який народ розплачується кров’ю своїх синів. Зуміли довести до бійні — зумійте й припинити цю бійню. Не годуйте миром там, де ним і не пахне.

І все це потрібно зробити якомога швидше, бо з вирішенням нагальних внутрішніх проблем не можна зволікати. Не можна допустити реваншу темних сил.

Моя думка: наші депутати ніколи добровільно не знімуть з себе недоторканність, якщо народ їм не допоможе зробити це. Тому народові залишається тільки дерзати.

«Ні» — кланово-олігархічно-феодальній Україні!

«Так» — соціально-трудовій Україні!

Зоряна СВІТЛЕНКО.
м. Одеса.