Коза на передовій
Вибрик баби, яка сіла в електричку разом з козою й причаїлася в кутку тамбура, дуже здивував мене, а от мого попутника — чомусь неабияк розвеселив.
— Як викапана з тієї, що напувала нас своїм молоком у бліндажі! — вигукнув боєць і розповів про фронтову пригоду.
Лінія вогню нашого батальйону пролягала тоді за околицею шахтарського селища. Терористи, гарцюючи донедавна в селі, обібрали старих людей до нитки (а тільки баби й діди там залишилися), і лише хлопці з батальйону виручали нещасних, ділячись з ними хлібом та консервами.
Мій попутник мав собі підшефну бабу Полю. Вона не знала, де його посадити, як, було, завітає з привітом від командира.
— Скажи, онуче, коли вже ці зайди вгамуються? — усе допитувалася баба Поля. — Коза моя з переляку від вибухів навіть з налигача зривається...
— Дозвольте, бабусю, я їй хлібця дам, — попросив якось боєць. І подружився з козою.
— Ич, якою смирною стала, — усміхнулася баба Поля. — А тих песиголовців на роги брала, як пробували подоїти її.
Ось так батальйон і до Нового року добув. Уже передноворічні сутінки огорнули околицю. Коли це бачить вартовий блокпоста (а то був мій нинішній попутник), що хтось наближається з села, та ще й примовляє невідомо до кого.
Невже баба Поля? Так, вона! І з козою.
— Це ти, Вітю? — зраділа знайомому хлопцеві баба. — Вирішила разом з вами, нашими рятівниками, п’ятнадцятий рік зустріти. А він названий на честь такої тварини, як моя. То ми й прийшли удвох — кізонька парним молочком цього вечора фронтовиків потішить...
Справді, новорічне застілля у бліндажі вийшло казковим. Автоматник Віктор, що розпоров на-діслану з дому подушечку, набиту запашним сіном, вдячно нагодував козу смачними для неї ласощами.
Фронтове свято задовольнило б цілком, якби вдосвіта терористи не вдалися до звичних для них обстрілів. Схарапуджена коза і тут зірвалася з налигача та вискочила з бліндажа.
— Загине... — з очей баби Полі покотилися сльози.
Як розвиднилося, обстріл з «градів» стих, і Віктор вийшов нагору, оглянув обрій там, де зачаїлися терористи. Сам собі не повірив — полем, щось поскубуючи, ходила коза.
Раптом на ворожому боці з-під землі виповзло якесь опудало і загукало:
— Хаді сюда, каза!
Опудало повзло і чимось, мабуть, зваблювало тварину, бо вона поворухнулася назустріч.
Ну, Віктор цього стерпіти не міг, у нього був АК...
Коза кинулася до Віктора, який кликав її знайомим голосом. Хліб у руці бійця-друга остаточно переконав, що свої.
Щаслива баба Поля догодувала свою улюбленицю залишками сіна з розпоротої Вікторової подушечки, звершила акт ранкового доїння і налила хлопцям у кухлики молока.
— Як вас там, мої дорогі, величають? — запитала баба, обвівши очима усіх, хто був у бліндажі. — Кіборгами? Якщо по-нашому — героями. Випийте, герої, за те, щоб усе, заради чого ви воюєте, збулося в цьому році!
...А та баба з козою, яку підвозила електричка, зійшла на потрібному їй полустанку. Підсобив їй відпускний боєць з передової під Донецьком.
Борис ДУБРОВ,
учасник бойових дій
у Другій світовій війні.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206
