№ 5 (21577) субота 24 січня 2015 року

Цього тижня у швейцарському курортному містечку Давос урочисто відкрився Всесвітній економічний форум: 45-а за рахунком або 29-а під логотипом WEF зустріч капітанів світового бізнесу, політиків і державних діячів. Рамкову тему форуму в 2015 році сформулювали як «Новий глобальний контекст». І попали в саму ціль.

Виклики часу

Напередодні зустрічі в Давосі організатори WEF, як зазвичай, опублікували звіт, де названі й оці-нені ризики для світового бізнесу. І головним ризиком, основною за-грозою стабільного розвитку економік, на відміну від попередніх років, у звіті визнані збройні міжнаціональні конфлікти. Слід зауважити, що в попередніх звітах WEF, навіть в тих, що опубліковані під час «Бурі в пустелі» або під час війни в Югославії чи Іраку, такої оцінки в жорсткому формулюванні не було.

І це зрозуміло. Незважаючи на локальні війни та численні конфлікти, цивілізація загалом і діловий світ зокрема спиралися на загальновизнану систему безпеки. А світові держави, головні гравці в політиці і бізнесі, цю систему підтримували хоча б на словах.

    В ці дні хай гуртує нас думка єдина,
    Ми зло в нашім домі долали не раз.
    Все треба зробить, щоб жила Україна —
    Сприймаймо цей заклик як Божий наказ.
                        Вадим Крищенко.

Була холодна зима 1918-го… Україна знемагала від болю. Земля здригалася від пострілів. Тривала перша неоголошена радянсько-українська війна.

Київська молодь наспіх готувалася до оборони столиці від московсько-більшовицької орди. Ще зовсім юні хлопці добровільно записувалися до лав студентських батальйонів армії УНР. Їхня доля «книжки змінила на гранати, щоб з огню творити славний час…, бо настав вже час все Україні в дар принести!» Лише за тиждень до трагедії Ленін видав «Маніфест до українського народу», яким дав зрозуміти, що існування нашої держави аж ніяк не є частиною планів більшовиків. Торік ми вже неодноразово бачили і чули щось подібне з екранів телевізорів — голос з Ростова закликав нас: «Зупиніться!» (себто — повертайтеся в російське підданство).

Наступ бойовиків був запланований ще кілька місяців тому, відтак втрата Донецького аеропорту — великий прорахунок українського військового керівництва, заявив в ефірі «5-го каналу» колишній голова Служби зовнішньої розвідки України Микола Маломуж.

«Всі операції, які планували і бойовики, і російське керівництво, були запрограмовані два, два з половиною місяці тому. Розвідка, відповідно й інші джерела, нам чітко вказує на ці об’єкти. Стратегічні 18 об’єктів, починаючи від Донецького аеропорту, Дебальцеве, Піски, Авдіївка, аж до Маріуполя. У нас якраз був потужний резерв по часу, по можливій підготовці бойовій, технічній, що неодноразово декларувалося РНБО, військовими, що ми готові до відсічі. Багато разів наша офіцерська рада, рада батальйонів, відповідно офіцери, які воюють у зоні АТО, й особливо бійці, які були в Донецькому аеропорту та Пісках, вказували на недостатність сил і нашої бойової тех-ніки, щоб утримати потужні удари з боку терористів і російських військ. І це великий прорахунок, стратегічний прорахунок військового керівництва, РНБО, що ми здали такий об’єкт», — зазначив Микола Маломуж.

В Одеському обласному військовому комісаріаті запевняють: до чергової хвилі мобілізації готові. Призиватимуть насамперед здорових чоловіків, які служили в армії. З Одещини до війська мають набрати близько 4 тисяч осіб, серед них і жінки.

Військовозобов’язані по всій країні почали отримувати повістки. 20 січня стартувала перша цього року і вже четверта з початку АТО хвиля мобілізації. Цей призов триватиме 90 днів, і перша «партія» мобілізованих складе 60 тисяч осіб. Передусім призиватимуть тих, хто вже має бойовий досвід та військову спеціальність. Торішніх помилок, запевняють, не повторять: навіть ті, хто служив, спочатку про-йдуть бойову та фахову підготовку. «Після цього особовий склад буде направлений в підрозділи для проведення бойового злагодження терміном до 15 діб, офіцерський склад — для відповідної підготовки у військові навчальні заклади, кваліфіковані солдати і сержанти — до навчальних центрів. Інші військовослужбовці проходитимуть підготовку в навчальних центрах та на полігонах», — зазначив Валерій Іщенко, заступник обласного військового комісара. Без навчання жоден військовозобов’язаний до виконання завдань за призначенням допущений не буде, наголошують в обласному комісаріаті.

Порядок денний сесії обласної ради, що відбулася у середу, складався з невеличкого переліку питань, однак кожне з них було надзвичайно важливим. Особливої напруги та палких дискусій у залі не було, адже попередньо винесені на пленарне засідання питання обговорювалися у комісіях, на погоджувальній раді, на засіданні президії. Майже всі кадрові та майнові рішення відклали на потім. Головним став розгляд проекту обласного бюджету на 2015 рік.

На прохання депутатів до участі у пленарному засіданні були запрошені обласний військовий комісар, а також кілька керівників різних служб, відповідальних за порядок на території Одещини під час стихії, яка накрила нас в кінці минулого року і спричинила такі незручності людям.

Є речі, які перевертають щось глибоко у свідомості. За якихось кілька годин можна осягнути те, чого не розумів упродовж років. Приблизно такі емоції я відчувала після того, як Ліна Костенко вихором пронеслась у моїй голові зі своїми «Записками...».

Тема патріотизму здається вже заїждженою. Але знову й знову натикаємося на одні й ті самі питання, турбують одні й ті ж самі проблеми. Історія України рухається своєю орбітою. Питання національної самосвідомості зависає у повітрі ледве не кожні кілька років. І щоразу Україна, як знесилений звір, береться підтверджувати його світові, ворогам, а може — самій собі? Коли проглядаєш сторінку за сторінкою минувшини свого народу, бере розпач, якась дитяча образа. Невже ми так мало боролися, що досі не змогли остаточно побороти? Невже ми такими безпорадними виглядаємо? Чи ми такими і справді є?

Як відомо, президентська стратегія стійкого розвитку «Україна-2020» визначає цілі, напрямки та пріоритети розвитку нашої держави на найближчі п’ять років. Вона передбачає проведення 62 реформ, окреслює 25 ключових показників успішності країни і головну мету перетворень — досягнення європейських стандартів життя та гідного місця України у світі.

Першочерговими названі вісім реформ, а саме: реформа системи національної безпеки й оборони, оновлення влади та антикорупційна реформа, судова та реформа правоохоронної системи, децентралізація та реформа державного управління, дерегуляція та розвиток підприємництва, реформи охорони здоров’я та податкова. Серед пріоритетів також реалізація двох програм — енергонезалежності та популяризації України у світі, просування інтересів держави у світовому інформаційному просторі.

Мені не потрібна благодійність... Я хочу самостійно вирішувати свої проблеми: оплачувати комуналку, купувати ліки, ходити періодично (рідко) на якісь заходи за свій, а не за чийсь кошт…

Середня пенсія. Я більше трьохсот гривень не дотягую до середньої пенсії... Це за чий рахунок? За рахунок 3% привілейованих? Це ж треба: настільки високі у них пенсії, що перекривають пенсії інших 97% пенсіонерів... І це називається справедливість?! За 41 рік стажу орієнтувати мене на ходіння з простягнутою рукою і сподіватися, що хтось щось у цю руку покладе?.. Не рахуйте мені середню пенсію... Вже проаналізували статистику давно і з’ясували, що на вечерю безробітний і мільйонер їдять по пів-індички і півсосиски. Хоча перший і не бачив індички, а другий — сосиски.

Цими днями в обласному протитуберкульозному диспансері відбувся офіційний запуск в експлуатацію сучасного обладнання для швидкої діагностики туберкульозу. Апарат GeneXpert вартістю близько 400 тисяч гривень придбаний та встановлений у рамках співпраці управління охорони здоров’я облдержадміністрації та проекту Агентства США з міжнародного розвитку USAID «Посилення контролю за туберкульозом в Україні».

Наприкінці грудня обладнання налаштували, персоналу, який працюватиме з цією сучасною апаратурою, пройшов відповідне навчання. Фахівці проекту USAID також передали 300 картриджів діагностичних реагентів для забезпечення роботи системи GeneXpert.

Факт: у тілі людини живе величезна кількість бактерій, що в 10 разів перевищує кількість клітин самого організму. А нещодавно вчені з’ясували, що ці мікроби в ході еволюції виробили механізм, запрограмований на знищення людей похилого віку. Найцікавіше, що вони ж сприяють збільшенню тривалості дитинства і вивільненню ресурсів для дітей, регулюючи таким чином виживання людей.

Мікробіоми, що живуть у межах людського організму, впливають на масу тіла, настрій і навіть когнітивні функції. А завдяки останнім дослідженням стало відомо, що вони причетні й до процесу старіння. Яскравий  приклад — бактерії Helicobacter pylori, що живуть у кишечнику десятки років, не завдаючи шкоди людині, але іноді  стають винуватцями виразкового захворювання або раку шлунка. Причому, чим старша людина — тим вищий ризик.

«Все своє любляче серце по краплині сточила в неперевершені пісні, що й зараз бентежно озиваються в наших серцях і вражають нас глибиною і щирістю висловленого в них почуття, довершеністю форми, чарівністю мелодій...»
Михайло СТЕЛЬМАХ.

Народна пам’ять зберегла легенду про просту, але надзвичайну дівчину Марусю Чурай, яка належить до поетес козацької України. Вона жила у XVII ст., і складала пісні, які живуть і житимуть у віках.

За легендою, Маруся Чурай народилася в родині урядника Полтавського козацького полку Гордія Чурая. Датою народження найчастіше називають 25 січня 1625 року. Гордій був людиною авторитетною у рідному краї, користувався пошаною і повагою серед товаришів, гідно захищав права свого народу, брав участь у козацьких звитягах. У 1637-у потрапив у полон і був страчений у Варшаві. Його дружина залишилася з донькою Марусею. Дівчина мала не лише чарівну зовнішність, а й прекрасний голос, до того ж складала пісні і навіть звичну розмову могла заримувати.

Вихід каталогу бібліотеки Михайла Комарова із фондів ОННБ ім. М. Горького став важливою подією для україністів, істориків, краєзнавців, бібліофілів, для кожного, хто цінує багатонаціональну культуру Одеси. Перша презентація посібника відбулася нещодавно в «Книгарні-кав’ярні» Українського дому — осідку Українського клубу Одеси.

Про вихід цієї книжки «Чорноморські новини» писали в номері за 10 січня. Нагадаємо, каталог охоплює 1258 одиниць зберігання «Горьківки», а також чотири — із приватної збірки Тараса Максим’юка. Це спадок уславленого письменника, громадського діяча, юриста, що залишився із його майже тритисячної особистої колекції. Вони позначені відповідними печатками і в багатьох випадках — з автографами авторів, які дарували їх пристрасному бібліофілу. Ці імена складають гордість української культури і науки: Володимир Антонович, Дмитро Багалій, Федір Вовк, Борис Грінченко, Сергій Єфремов, Іван Карпенко-Карий, Михайло Коцюбинський, Агатангел Кримський, Іван Нечуй-Левицький, Михайло Старицький, Михайло Слабченко...

Упорядники каталогу — співробітники відділу рідкісних видань і рукописів ОННБ Наталя Бродецька та Надія Яцун. Остання, як автор нової концепції видання, зробила вирішальний внесок у втілення цього задуму. Її представила господиня «Книгарні-кав’ярні» Галина Дольник.

Вибрик баби, яка сіла в електричку разом з козою й причаїлася в кутку тамбура, дуже здивував мене, а от мого попутника — чомусь неабияк розвеселив.

— Як викапана з тієї, що напувала нас своїм молоком у бліндажі! — вигукнув боєць і розповів про фронтову пригоду.

Лінія вогню  нашого батальйону пролягала тоді за околицею шахтарського селища. Терористи, гарцюючи донедавна в селі, обібрали старих людей до нитки (а тільки баби й діди там залишилися), і лише хлопці з батальйону виручали нещасних, ділячись з ними хлібом та консервами.

Як жартують орнітологи, птахи, які залишилися зимувати в Україні, незважаючи на холод, наполегливо наспівують: «Не нужен нам берег турецкий и Африка нам не нужна». Це стосується горобців, які постійно стрибають по вулицях, синиць, що пурхають з гілки на гілку; завжди яскравих і компанійських снігурів, спритних, метушливих сорок; пташиних геніїв — ворон, котрі доживають до 200-річчя, голубів, відомих своїми послугами людству в ролі кур’єрів та листонош. І це тільки наші найближчі cусіди.

Загалом же в теплі краї не відлітають з України 135 видів пернатих. Щоправда, не про всіх можна сказати, що вони так робили спокон-віку. Деяким сподобалися українські зими порівняно недавно. У цьому числі — крихітка — вівчарик, яка важить 10—11 грамів (на знімку). Раніше ця пташка зимувала в Африці, а тепер вважає за краще залишатися під Одесою. За твер-дженням орнітологів, 100 років тому взимку в наших краях і шпаків не бачили, а тепер вони зимують у нас.

Нещодавно на вулиці Сосюри селища Авангард заявився несподіваний гість.

Місцеві жителі запримітили «щось сіре, схоже на зайчика», і це «щось» при пильнішому розгляді виявилося червонокнижним пеліканом із пошкодженим крилом. Авангардівці про знахідку дали знати працівникам ДСНС, а ті, в свою чергу, зателефонували в Одеський зоопарк.