Ця дивина – одеські прізвища

Перевірмо, чи є зараз в Одесі нащадки цих козаків. Ну хай не нащадки, хай однофамільники. Дивимося.

Ось перший — Чепега (4), Чепеженко (1), Чепиженко (3), Чепіжко (4). Хм, досить переконливо… Це ж треба, 230 років минуло, а прізвища тривають.

Відкриємо словогроно голова. Тут є 92 форми й аж 539 прізвищ. Із тих 92 форм вибираємо потрібну нам — Головатий. Суть аж 16 одеситів з таким прізвищем (до речі, насправді не 16, а вдвоє-втроє більше, бо ж у кожного є дружина, діти, онуки). Оскільки у нас синів називали із суфіксами -енко, -юк, глянемо, чи є такі. Є! Головатенко — 6, а Головатюк — аж 28. Думаю, можна додати сюди ще одного Головатого, який у центрі Одеси сидить на коні вже з десяток років. Чудовий пам’ятник авторства Олександра Токарева та архітектора Володимира Чепелєва (див. фото).

Третій хто там? Височина. У словогроні Високий є 97 прізвищ із 21 формою. Серед них — Височина (11), Височин (5), Височанський (6), Височинський (1).

Звіряємось далі. Чайковський — 71. До речі, один з них, мій друг Олександр, так боровся за демо-кратизацію, за Рух та одеську «Просвіту», такі гарні вірші пише, так замилуваний у козацтві, що точно в ньому є гени козацькі! Сербин — 74. Левенець — 25.

У розпорядженні Головатого були три кінні козацькі полки полковника Кіндрата Табанця. Інші називають його просто козаком. Табанця в ОТД-2005 нема, але є отакі похідні: Табан — 2, Табанаков — 1, Табанюк — 1, Табаньков — 1. Теж переконливо.

Писарем був полковник Іван Підлесецький. Зазирнімо до ОТД-2005 — так і є: Подлесецький (1) і Подлисецький (8).

Відомий одеський краєзнавець Олександр Дерибас (внучатий племінник Йосипа де Рибаса) у збірнику«Старая Одесса», пишучи про штурм Хаджибея 1789 року, зауважує, що між запорожцями, які при-йшли до замку, та козаками, які проживали в районі Хаджибея, були приятельські стосунки. Місцеві козаки, а їх чимало мешкало попід Хаджибеєм, запропонували свою допомогу у штурмі фортеці, до якої не можна було підійти непомітно. Осавул Кондратій Табанець повів військовий загін балками та ярами і вивів коло самої стіни твердині. До неї приставили штурмові драбини, і за мить козаки билися із турками. Штурмом керували генерал де Рибас та запорізькі старшини — військовий суддя і наказний отаман Антон Головатий, на цей час уже георгіївський кавалер (за взяття Березані), кошовий отаман Захар Чепега (Чепіга), уже в чині бригадира, та інші, серед яких відзначилися Височина, Прокопій Чайківський, хорунжий Іван Сербин, Василь Левенець…

Перевірмо, чи є зараз в Одесі нащадки цих козаків. Ну хай не нащадки, хай однофамільники. Дивимося.

Ось перший — Чепега (4), Чепеженко (1), Чепиженко (3), Чепіжко (4). Хм, досить переконливо… Це ж треба, 230 років минуло, а прізвища тривають.

Відкриємо словогроно голова. Тут є 92 форми й аж 539 прізвищ. Із тих 92 форм вибираємо потрібну нам — Головатий. Суть аж 16 одеситів з таким прізвищем (до речі, насправді не 16, а вдвоє-втроє більше, бо ж у кожного є дружина, діти, онуки). Оскільки у нас синів називали із суфіксами -енко, -юк, глянемо, чи є такі. Є! Головатенко — 6, а Головатюк — аж 28. Думаю, можна додати сюди ще одного Головатого, який у центрі Одеси сидить на коні вже з десяток років. Чудовий пам’ятник авторства Олександра Токарева та архітектора Володимира Чепелєва (див. фото).

Третій хто там? Височина. У словогроні Високий є 97 прізвищ із 21 формою. Серед них — Височина (11), Височин (5), Височанський (6), Височинський (1).

Звіряємось далі. Чайковський — 71. До речі, один з них, мій друг Олександр, так боровся за демо-кратизацію, за Рух та одеську «Просвіту», такі гарні вірші пише, так замилуваний у козацтві, що точно в ньому є гени козацькі! Сербин — 74. Левенець — 25.

У розпорядженні Головатого були три кінні козацькі полки полковника Кіндрата Табанця. Інші називають його просто козаком. Табанця в ОТД-2005 нема, але є отакі похідні: Табан — 2, Табанаков — 1, Табанюк — 1, Табаньков — 1. Теж переконливо.

А не забуваймо — минуло 230 років з гаком! Зразу ж на пам’ять приходять слова Василя Симоненка:

Народ мій є! В його гарячих жилах
Козацька кров пульсує і гуде!

Можу здивувати читача і ще одним прізвищем. Чули ви, мабуть, що прадід визначного українського мандрівника Миколи Миклухи-Маклая Степан Миклуха відзначився тим, що 1788 року першим видерся на мури міста Очакова в складі Чорноморського козацького війська. За це його родові надали дворянське звання. Так ось, в Одесі досі є Миклуха (1) та похідне від нього Миклашевський (4)… От вам і дві сотні років!

Ми весь час дивуємося, як наші тисячолітні гени, що в латентному стані переходять із покоління в покоління, раптом, десь, на якомусь витку Землі, проявляються, бурхливо розвиваються і роблять людину князем Святославом, Байдою Вишневецьким, Богданом Хмельницьким, Іваном Мазепою, Тарасом Шевченком, Симоном Петлюрою, Володимиром Сосюрою, Олексою Тихим, Василем Стусом, Миколою Вінграновським, Святославом Караванським… Як це трапляється? Чому?

Іноді мені здається, а багато хто переконаний у цьому, що людські імена та прізвища, як оті гени, теж впливають на людину, лише не з нутра, а ззовні, — людина тягнеться, рівняється до свого, уже знаменитого імені чи прізвища, хоче бути гідною його. Маю двох друзів, ко-рінних одеситів з князівськими іменами — Олег і Святослав.

Корінний одесит Олег Олійників виростав під знаком свого княжого імені. Тож не дивно, що він став гідним його — член НСПУ, автор багатьох краєзнавчих праць, знаний колядник, рухівець і просвітянин та ще й до всього активний учасник відродження козацтва в Україні.

У корінного одесита, професора з Одеської політехніки Йосипа Караванського, народився 1920 року син Святослав. Весь інститут знав і дивувався, що пан Йосип викладав свій предмет українською мовою — значить, се була патріотична родина. Синові Святославу розповідали про князя Святослава, що був зразком патріота, взірцем козацького завзяття і звичаю. Це наклало свій відбиток на характер хлопчини, він став сам взірцем патріотизму, любові до свого краю, за яку і був покараний комуністичною бандою до 30 років ув’язнення. 24 грудня 2014-го йому сповнилося 94 роки, живе у США, випускає чудові книги, трактати з української мови, друкує в Україні мудрі, виважені статті.

А ми щоразу, чуючи Олега чи читаючи Святослава, переносимося на 1000 літ назад, згадуючи обох князів! Це як миттєвий простріл через тисячу років! Та частенько забуваємо, що се тільки в часі далеко, а Святослав та Олег ходили по цій самій землі, яку і ми зараз топчемо. До речі, є в Одесі отаке прізвище — Святославський (1).

Дво-, тритисячолітній зв’язок поколінь нами не часто відчувається. Хоча минуло всього тридцять колін. Не дуже й багато, як на вік нашої планети…

Колись я, здивований цим відкриттям, написав отакого вірша:

Сотні літ
диво-соняшник неба
за землею обличчя своє поверта…
Виявляється, можна і треба
заглянути в себе,
як в підручник раніш заглядав.
Я — живу.
Кров, що в предках буяла —
гартувалась,
міцніла із віку у вік!
Чую, грає по жилах,
як ніколи не грала.
Гей, Олеже, привіт!
Святославе, привіт!

В землю,
ту,
що мене народила й плекала,
ваші ноги вгрузали,
краплі крові стікали,
у степах і дібровах
загубилась луна
сміху вашого й слова.
Я — живу.
Дишу тим же повітрям,
розкошую землею,
свідомий того,
як багато зробить і продовжить,
і витримать
маю я, щоб цвіло все кругом.
Спадкоємець усіх, що жили,
прадід тих, що народяться жить, —
я від них набираюся сили,
і між нами немає межі.
І в підручник тепер заглядати
не треба,
виявляється, можна
у себе самого спитать…
А гарячий,
пекучий
соняшник неба
за землею обличчя своє поверта…
            1963

Так, вони ходили тими самими полями, лісами, ярами, берегами тих самих річок, що й ми, сідали на ті ж скелі… Дихали тим же повітрям… І тисячу років тому, і дві, і три тисячі… На жаль, ми можемо звірятися тільки з тими людьми, які записані у літописах. Тож чому не спробувати почати з князівських часів чудової нашої Русі-України?

Давайте перевіримо! Хоча б коротенько.

Про князів Олега і Святослава ми вже згадали. Імена ці дуже поширені по Україні.

Князь Ярослав Мудрий має однофамільників таких: Мудрий (10), Мудров (8), Мудряк (6), Мудряков (6), Мудренко (8), Мудрак (4), навіть є Немудрий (1). Всього 80 у 17 формах. До речі, є і від його імені прізвища: Ярославець (1), Яро-славський (18), Ярославцев (11).

Один з князів мав прізвисько Осмомисл (мислив за вісьмох?!). Маємо в Одесі трохи відмінні Восьмак (1), Восьмушкін (2). Та ще Мисливчук (4), Мисливий (2), Мислицький (5). З коренем мислити всього 44 прізвища.

Олекса РІЗНИКІВ,

 

поет, дисидент,

двічі репресований радянського союзу.

(Далі буде).