Бюджетна ніч у залі під куполом

Тепер за один день війна на Донбасі з’їдає до ста мільйонів гривень, а гроші треба просити у Міжнародного валютного фонду та інших міжнародних фінансових організацій. І ніхто не дасть нам ні цента без затвердженого Верховною Радою бюджету. Причому бюджету суворої економії з проведенням узгоджених з МВФ реформ під суворим контролем.

Населенню, яке 23 роки існувало в тепличних умовах, проїдало радянську спадщину і допускало її розграбування об’єднаною ордою чиновників та олігархів, важко переходити до режиму во-єнної економії. Але ще важче до цього режиму переходити політикам, які виховані на традиціях безвідповідального популізму і які побудували на цьому свою кар’єру.

Таких політиків у Верховній Раді сьомого скликання не злічити. Їх достатньо і в так званій парламентській більшості. Після голосування по бюджету-2015 і суміжних законах (у тому числі змін у Бюджетний і Податковий кодекси) ця більшість, щоправда, має умовний характер.

Жоден з прийнятих у «бюджетну ніч» законів (включаючи сам бюджет) не набрав конституційної більшості голосів. Голоси недодали всі фракції, які входять в коаліцію. Недорахувалися навіть одного голосу від «Народного фронту» Яценюка. А фракція «Батьківщина» за основний економічний закон не голосувала взагалі. У підсумку бю-джет підтримали 233 народні депутати. Буквально на сім голосів більше від порогу, необхідного для прийняття рішень.

Критерій підтримки влади

Чи означає це, що правляча коаліція розвалилася або зібгалася до мінімальних розмірів? Формально так, бо голосування по бюджету — головний, а можливо, єдиний критерій підтримки влади. Це стосується як фракцій, так і окремих депутатів, які не побажали розділити відповідальність з колегами. Президент України, який проводив напередодні голосувань у парламенті нараду з фракцією «Блок Петра Порошенка», так і сформулював: не згодні — на вихід. Незважаючи на це, саме фракція БПП недодала найбільше голосів за бюджет — 30.

Прогнозні дані прийнятого бюджету, звичайно, пригнічують. Падіння валового внутрішнього продукту становитиме 4,3%, інфляція в річному обчисленні — 13,1%, середньорічний курс національної валюти — 17 гривень за долар. Непокоять і заходи економії, які в рамках Податкового кодексу торкнуться найширших верств населення. Але краще платити податок на нерухомість, ніж втратити цю нерухомість, зруйновану снарядом. І вигідніше платити ринкову ціну за енергоносії, отримуючи субсидії, ніж безнадійно мерзнути в холодних і темних квартирах.

Сумно, що прописні істини не депутати доводили до населення, а прем’єр-міністр змушений був «на пальцях» пояснювати слугам народу. Пояснювати, що 90 мільярдів гривень, необхідних для оборони країни, з повітря не з’являться. Що максимум можливого для збереження соціальних пільг тим, хто справді їх потребує, у бюджеті передбачено. Обі-цяти, нарешті, що за найменшої можливості показники бюджету будуть частково переглянуті, а до 15 лютого остаточно переглянуті після узгодження з міжнародними кредиторами.

У прийнятому бюджеті справді міститься низка ризиків для економіки в цілому і для бізнесу зокрема. Як працюватимуть заходи щодо детінізації, в тому числі скорочення єдиного соціального внеску з 41% до 16,4%, не зрозуміло, здається, і самому Яценюку. Але застигнути в положенні, коли повз гаманець держави тече ще один, за розмірами навіть більший бюджет, в умовах війни неприпустимо.

Це не останній іспит

Але повернімося до долі правлячої парламентської коаліції. Конституційна більшість, про яку з таким захопленням говорили ще місяць тому, виявилася, звичайно, міфом. Але абсолютна більшість партій коаліції у Верховній Раді не втратили і не втратять, якщо не станеться чогось надзвичайного. Як-от відставки уряду або дострокового складання президентом країни своїх повноважень.

Парламентська традиція у нас така, що близькість до виконавчої гілки влади у слуг народу цінується високо і, часом, переважує всі міркування на світі. Пуб-лічних демонстрацій протесту серед членів коаліції щодо приводу «антинародної політики» Яценюка, у всякому разі найближчим часом, очікувати не варто.

Блок Петра Порошенка задовільно керується президентом, а «Народний фронт» — під гіпнозом «єдиної людини, здатної врятувати Україну». Дві фракції могли б не морочити іншим голову і з 231 депутатом скласти вузьку коаліцію. Але ілюзія національної єдності при цьому зникає. А ця ілюзія (є вона чи нема насправді) необхідна під час війни.

Заради підтримки ілюзії національної єдності перед обличчям ворога парламентську коаліцію не залишать ні «Самопоміч», ні «Батьківщина». На це не ризикнуть піти навіть радикали Ляшка. Що-правда, на голоси цих фракцій при голосуванні щодо спірних законопроектів уже не можна розраховувати. Але домовлятися з ними й переконувати поки що можна. Для старих демократій переговори, загалом, звичайна практика, але у нас, де політичні лідери будь-якого масштабу бачать себе в майбутньому президентами, домовлятися без проблем не вийде. А йде війна.

Втім, треба розглядати проблеми в міру їх надходження. Верховна Рада перервала роботу до 13 січня. До законодавців до того часу питань не буде. Але відразу після Різдва в Україну прибуває місія Міжнародного валютного фонду і з її боку виникнуть питання до уряду. Успішно відповісти на ці питання не менш важливо, ніж прийняти бюджет у парламенті.

Леонід ЗАСЛАВСЬКИЙ.