№ 101 (21572) субота 27 грудня 2014 року

Підсумовуючи політичний рік в Україні, слід, насамперед, поставити запитання: чи триває революція, чи вона закінчилася? Від відповіді залежить багато, якщо не все. Уявімо по черзі дві точки зору. Одну з них можна назвати так:

Був у революції початок

На відміну від подій серпня 1991-го і Майдану 2004-го, те, що відбулося в грудні 2013 — лютому 2014 років, можна сміливо назвати народним повстанням. При цьому, як у справжньому революційному сюжеті, іскрою для полум’я стало неприкрите насильство влади. Але було б помилкою стверджувати, що революція почалася з побиття студентів у ніч з 30 листопада на 1 грудня. Повстання зріло разом з нахабством злодійського режиму, а вибух міг відбутися набагато раніше.

Один з важливих підсумків чергової сесії обласної ради — обрання нового голови. Ним став Михайло Шмушкович (на знімку), який до цього обіймав посаду першого заступника очільника облради, а тепер змінив на цьому посту Олексія Гончаренка, що став народним депутатом України. За Михайла Шмушковича віддали голоси 78 депутатів із 110, які були присутні на пленарному засіданні. Його опонента — Дмитра Волошенкова — підтримали 20 обранців. Жодна з кандидатур видалася неприйнятною для одинадцятьох депутатів, а один бюлетень був зумисне зіпсований.

Ширилися чутки, нібито на посаду голови «просуватимуть» Михайла Кучука. З цього приводу перед початком сесії під вікнами адмінбудинку зібрався з десяток людей, які прийшли з «йолкою», де красувався портрет екс-чиновника, котрий, до слова сказати, три роки не приходив на сесії і його кандидатуру ніхто навіть не розглядав.

Цими днями священики Української греко-католицької громади Одеси розповіли, чим живе церква і як справляється з викликами сьогодення.

Настоятель храму Святого апостола Андрія Первозванного отець Руслан Остафій повідомив, що нині кожен одесит має чудову можливість долучитися до святині, яку у всьому світі пошановують мільйони християн, — це пояс Пресвятої Богородиці. Його вона передала святому Хомі, котрий не встиг прийти на її поховання. Пояс зберігався на грецькій горі Афон, де був розділений на частини. Одна з частинок святині перебувала в італійському місті Патре, а недавно її подарували львівському собору Святого Юра. До 28 грудня ця християнська реліквія перебуватиме в Одесі, у храмі Андрія Первозванного, що на вул. Гімназичній, 22/24. За словами настоятеля парафії, люди приходять просити у Богородиці позбавлення від хвороб, і випадків зцілення вірою буває досить багато. Щодня біля святині проходить молебень за мир у нашій державі, адже найбільше нам бракує саме миру, можливості примиритися з собою і бачити у ближньому Христа, зауважує отець Руслан.

Кілька слів про хрест мовознавця. Мало того, що мовознавець пише словники та статті про мову. А коли безсовісний сусіда вдерся на нашу землю, то що робити мовознавцеві, а надто, коли йому йде десятий десяток?

Той, хто вдерся у наш край, хоче зайти в історію з іменем «великий», «генералісимус», «батько і вчитель усіх народів». А воно ж нікчемне-нікчемнісіньке, дарма, що приндеться на Олександра Македонського.

1 січня народився Степан Бандера

Доброго дня! Нещодавно я написав вірш про одну з ключових постатей в історії України ХХ століття і хочу запропонувати його вашій увазі. Тримайтеся! Бажаю удачі вам усім, твердості духу, успіхів у проведенні АТО і настання довгоочікуваного миру в Новому 2015 році! Слава Україні!

Степан Бандера

Он родился как раз в Новий рiк.
Мрак пугала свеча, догорая.
Малыша ночью зимнею крик
Вещим стал для бесправного края.
На столе — крест и Ветхий Завет.

У ході спецоперації контррозвідка СБУ затримала громадянина України, 1961 року народження, — члена небезпечної диверсійної групи, яка за завданням кураторів із ФСБ РФ готувала низку терактів в Одесі та водночас у кількох центрах області.

Зі слів затриманого, уродженця Чернігівщини, який постійно проживав в Іллічівську, після організації вибухів група мала здійснити силове захоплення адміністративних будівель органів влади на території Одещини.

Кожен рік за східним календарем має назву якоїсь живої істоти. Наприклад, коня, тигра, мавпи або змії. Проте достеменно відомо, що наступний рік не стане роком коня, корови чи навіть свині. Бо з 1 січня набувають чинності положення закону «Про безпечність та якість харчових продуктів», які забороняють продаж сирого молока, сиру домашнього виробництва та м’яса тварин подвірного забою. А це може породити нові проблеми для власників худоби і, як наслідок, призвести до скорочення її поголів’я. І що найгірше — поставити під загрозу продовольчу безпеку країни.

Таке припущення в інтерв’ю з журналістом Національного прес-клубу з аграрних та земельних питань зробив керівник напрямку «Розвиток ринкової інфраструктури» проекту USAID «АгроІнвест» Микола ГРИЦЕНКО.

У нашій країні виросло не одне покоління відомих селекціонерів. Їхніми досягненнями може пишатися весь світ. Тим часом насінництво, особливо овочевих культур, відстає від потреб виробництва. У розмовах з фермерами не раз доводилося чути нарікання на якість посівного матеріалу. Буває, спритні ділки під виглядом відомих фірм продають аграріям насіння незрозумілого походження, а також вдаються до контрафакту.

І це при тому, що Україна була й залишається одним з основних виробників продукції рослинницької галузі. Вона входить до трійки світових лідерів з експорту зернових та з виробництва й експорту соняшникової олії. Досягнувши такого рівня, українські аграрії висувають особливі вимоги до якості посівного матеріалу цих культур.

Із червня 2014 року, коли розпочалися роботи з виділення земельних ділянок учасникам АТО та членам родин загиблих військовослужбовців, до територіальних органів

Держземагентства було подано 15582 заяви.

З першого січня 2015 року вступає в силу затверджений Кабінетом Міністрів новий порядок оформлення, видачі, обміну і повернення біометричного паспорта громадянина України.

Що таке біометричні документи і для чого вони потрібні? Про це йшлося на прес-конференції заступника начальника головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області Сергія Яворського і начальника управління з питань громадянства, реєстрації і роботи з громадянами з тимчасово окупованих територій Івана Безкищенка, що відбулася в інформагенції «Одеса-медіа».

Постановою Кабінету Міністрів від 26 листопада з метою ефективної реалізації положень закону «Про очищення влади», забезпечення відкритості, прозорості та публічності у діяльності органів виконавчої влади, здійснення громадського контролю за їх діяльністю, оновлення громадських рад, утворених при органах виконавчої влади до 22 лютого 2014-го, вирішено припинити повноваження нині діючих громадських рад, а державним адміністраціям вжити заходів до формування нового складу таких рад.

Під час брифінгу в обласному кризовому медіа-центрі на цю тему говорили громадські активісти Леонід Штекель і Володимир Максимович.

На Новий рік офіційно, за паспортом, нашій працівниці Людмилі Петрівні Стряпкіній випало відзначити свій ювілей, хоча, за її словами, народжена на десять днів раніше. Як би там не було, а перший день року для Людмили Петрівни — подвійне свято, подвійна радість, подвійна нагода озирнутися на рік, що минає, на прожите.

Усі, кому випала нагода запізнатися з Людмилиною Петрівною, знають її як доброзичливу і товариську людину, старанного і сумлінного, обов’язкового і відповідального працівника, що вже й казати про її турботливість й уважність до рідних!

Без сумніву, Валентину Іванівну Грищенко знає кожен, хто хоч якимось чином пов’язаний з громадсько-політичною чи ветеранською роботою в нашому краї.

Засновник і багаторічний керівник обласної громадської жіночої організації «Мати і дитина», голова Асоціації жінок Малиновського району, голова Одеської міської організації Всеукраїнського об’єднання ветеранів, крайовий отаман жіночої козацької колегії «Козачка-берегиня», народний засідатель Одеського апеляційного суду, член «Клубу лідерів», член громадської ради при ОДА — це далеко не повний перелік інституцій та структур, у діяльність яких вкладала і вкладає серце й душу, свої надзвичайні організаторські здібності Валентина Іва-нівна, щаслива мати трьох чудових синів та бабуся онука Тимура.

Напередодні професійного свята міністр внутрішніх справ Арсен Аваков зустрівся з ветеранським активом міліції і вручив відзнаки кращим його представникам. Серед нагороджених — і двоє наших земляків.

За бездоганну багаторічну працю, всебічне сприяння органам внутрішніх справ у виконанні покладених на них обов’язків, а також з нагоди Дня міліції грамот Міністерства внутрішніх справ удостоєні старший інспектор сектору зв’язків з громадськістю УМВС України на Одеській залізниці Володимир Павліченко і старший тренер СТ «Динамо», майстер спорту з боротьби самбо та рукопашного бою Микола Пасічник.

21 грудня сповнилося 24 роки Пенсійному фонду України. Сьогодні ПФУ — одна з найпотужніших інституцій держави, що акумулює і перерозподіляє значні за обсягом кошти і через свої управління працює безпосередньо з більшою частиною населення країни — пенсіонерами та платниками до Пенсійного фонду, робить вагомий внесок у виконання державних програм соціального захисту населення.

Колектив управління ПФУ в Приморському районі  Одеси сповна усвідомлює ту складну і відповідальну місію з реалізації соціальної політики молодої самостійної держави  України — пенсійного забезпечення її громадян, сумлінно працює, щоб усі пенсіонери району (а їх у нас майже 56 тисяч) одержували нараховані їм відповідно до законодавства пенсії у повному обсязі і вчасно.

25 грудня 1845 року Тарас Шевченко написав свій знаменитий «Заповіт». Про події, які передували написанню цього вірша, — моя розповідь.

Є у Переяславі-Хмельницькому, що на Київщині, місце, тісно пов’язане з ім’ям Шевченка. Сюди їдуть звідусіль, щоб вклонитися Великому Кобзареві, — і старі, і малі. Місце це — будинок, де мешкав приятель Тараса Григоровича — лікар Андрій Козачковський. У нього поет не раз зупинявся під час подорожей в Україну в 1845 та 1859 роках. Андрій Козачковський лікував поета, коли той був хворий, удвох вони їздили на ярмарок, ловили рибу на Дніпрі, мандрували околицями й селами Полтавської та Київської губерній (сам Переяслав тоді був повітовим містом Полтавської губернії). У Переяславі Шевченко написав поеми «Наймичка» та «Кавказ», поетичну посвяту Шафарикові до поеми «Єретик», вірш «Заповіт». Намалював кілька краєвидів…

Обласне управління СБУ передало у фонд Одеської національної наукової бібліотеки ім. М.Горького добірки книг, які розкривають трагічні сторінки національно-визвольного руху, Голодомору 1932—1933 років та інших подій української історії.

Видання укладені на основі розсекречених архівних матеріалів, підготовлених у взаємодії з Інститутом національної пам’яті з метою об’єктивного висвітлення минулого нашої держави, збереження історичної пам’яті українського народу.

У Львові в церкві монастиря Святого Онуфрія перепоховали останки першодрукаря Івана Федоровича.

Саме у цій церкві останки Івана Федоровича 43 роки тому знайшов уже покійний мистецтвознавець, багатолітній директор Львівської національної галереї мистецтв, Герой України Борис Возницький. Увесь час, що минув з моменту віднайдення, їх зберігали у тамтешньому Музеї давньої української книги.

Люсьєна Клаупік. Образ її освітлював душі багатьом, і не тільки одеситам.

Інтелігент, інтелектуал. Витончений шанувальник мистецтва, вона була схвильована всім яскравим, неординарним, що траплялося в нашому просторі.

Щедра, надзвичайної чутливості, неміряного об’єму душа!

Кардинал Любомир Гузар у проекті Українського інституту національної пам’яті та Фонду збереження історії Майдану «Майдан: усна історія» розповів, що дня нього означають події зими 2013—2014 років. Ці записи стануть основою для архіву Майдану та служитимуть джерельною базою для істориків, режисерів-документалістів, соціологів, психологів тощо. У майбутньому матеріали будуть доступні широкому загалу, а також будуть використані в експозиції Музею Свободи/Музею Майдану.

— Чи можна сказати, що члени ініціативної групи «Першого грудня», до якої ви входите, якимось чином готували Майдан?

— Правильно буде сказати: ми не готували Майдану, ми працювали над тим, щоби замінити матері-алістичний підхід до діяння влади й, взагалі, життя народу, ставлячи на перше місце духовні цінності.

64-річний український захисник передав голові Луганської облдержадміністрації Геннадієві Москалю свого вірша, у якому чітко і зрозуміло викладено, за що воюють наші бійці.

«Першого жовтня, після панахиди за 28 загиблими бійцями у Старобільську, до мене підійшов боєць одного з баталь-йонів і сказав, що хотів би прочитати вірша, якого нікому раніше не показував, — цитує http://www.bukinfo.com.ua слова Геннадія Москаля. — Цьому бійцеві 64 роки, звати його Микола. Дуже хочеться, щоб вірш поширили ЗМІ, бо сам Микола не має можливості його оприлюднити. Від себе скажу, що поки в нас є такі солдати, в сепаратистів нема жодних шансів».

Ті, хто традиційно очікує від нового року чогось хорошого, в 2015-у можуть бути розчаровані: зірки не обіцяють подарувати щастя на блюдечку, обсипати щедротами й організувати переможну ходу до успіхів. Навпаки, деколи буде дуже важко, і запас терпіння та стійкості вкрай знадобиться.

Починається рік з низки не надто значних, на перший погляд, подій. Але до них не можна ставитися легковажно: кожна з них, якщо не відреагувати своєчасно, потягне за собою «хвіст» неприємних наслідків.

Це свято складалося поступово, і в нього є своя неймовірно цікава історія. Почнемо з того, що первісні люди не вели літочислення і не замислювалися, який рік у них надворі. Просто тепле літо змінювалося дощовою осінню, за нею приходила сніжна зима, а після довгих холодів з’являлися струмки. Одні народи рахували, скільки вони зустріли весен, інші — скільки пережили зим.

Традиція святкувати Новий рік прийшла із Месопотамії. Тут щороку після 21-го дня місяця нісана (день весняного рівнодення) починала прибувати вода в річці Тигр, а через два тижні — в Євфраті. Саме тому всі землеробські роботи починалися в цьому місяці. Жителі Месопотамії зустрічали цей день святковими процесіями, піснями і танцями. У цей час заборонялося працювати, карати, вершити суди. Клинопис на одній із глиняних табличок повідав про те, що це були дні неприборканої волі, коли весь світовий порядок ставився догори ногами і раб перетворювався на пана.