Новоутворення щитовидки

І в тому, і в іншому випадках патологічні зміни в залозі можуть досить тривалий час бути безсимптомними. У такому разі вони виявляються тільки під час профілактичного огляду, що включає проведення ультразвукового дослідження органів, розташованих на передній частині шиї.

Якщо вузли щитовидної залози досягають значних розмірів, вони впливають на органи і тканини, розташовані в безпосередній близькості, — саме тому в пацієнтів можуть виникати скарги на задуху, зміну тембру голосу, різні порушення ковтання, з’являються відчуття стороннього тіла у горлі, біль.

— Антоніно Анатоліївно, при яких захворюваннях утворюються вузли?

— Це може бути і вузловий колоїдний зоб, і кістозно-фіброзна аденома, і проста кіста щитовидної залози, і карцинома. Ці захворювання набагато частіше виникають і діагностуються у жінок, причому з віком імовірність появи вузла істотно збільшується.

— Які причини провокують патологічні зміни у тканині щитовидки?

— Причини різні: генетична схильність, недостатнє надходження йоду з водою та їжею, токсичний вплив речовин, що використовуються у промисловості та сільському господарстві...

— Як проявляються вузли щитовидної залози?

— На ранній стадії розвитку патологічного процесу виявити певні специфічні симптоми, властиві тільки вузлам щитовидної залози, практично неможливо. Поки ці новоутворення зберігають невеликий розмір, вони нічим не проявляють себе клінічно, тому в пацієнта не виникає ніяких скарг. У цьому випадку вузли щитовидної залози стають випадковою знахідкою під час профілактичного огляду чи обстеження, призначеного для діагностики інших хвороб.

На етапі, коли вузол досягає розміру 5 мм і більше, він може виявлятися і пальпаторно. Однак за кваліфікованою медичною допомогою пацієнт звертається переважно тільки у той момент, коли вузол стає чітко помітним — новоутворення змінює видимі контури шиї і візуалізується (частіше — сторонніми). У переважній більшості випадків ці зміни виявляються лише тоді, коли розмір вузла (вузлів) перевищує 3 см, що значно зменшує можливості призначення консервативної терапії.

— Які ускладнення можливі при фіброзно-кістозних змінах у щитовидній залозі?

— Якщо проведене обстеження дозволило виключити злоякісні новоутворення, все ж говорити про те, що вузлові та кістозні зміни абсолютно безпечні для пацієнта, не правильно. Навіть за сприятливого розвитку захворювання можливе виникнення запалення і нагноєння — ці стани проявлятимуться сильним болем, явищами системної інтоксикації, високою температурою, збільшенням лімфатичних вузлів, що вимагає обов’язкового активного лікування. У тому випадку, коли кіста, що нагноїлася, досягає більшого розміру, вона також здавлюватиме навколишні органи і тканини. Однак активне і своєчасне лікування дозволяє домогтися швидкого усунення симптомів хвороби та її ускладнень.

— А які існують сучасні можливості діагностики вузлових захворювань щитовидки?

— Першим і найважливішим методом діагностики вузлових і кістозних новоутворень залишається сонографічне дослідження — УЗД щитовидної залози. Якщо у щитовидній залозі виявляється одиничний вузол, то наступним етапом діагностики стає пункційна тонкоголкова біопсія. Для проведення цього дослідження у порожнинне утворення під контролем ультразвукового датчика вводиться тонка голка, через яку виконується аспірація вмісту вузла. Отриману рідину направляють на цитологічне та гістологічне дослідження.

Для оцінки ж функціональних можливостей щитовидної залози та ендокринної системи організму пацієнту призначають лабораторні дослідження, у процесі яких проводиться визначення рівня гормонів, що продукуються клітинами епітелію органа (тироксину, тирозину і тиреотропного гормону).

— Які сьогодні можливості лікування вузлів щитовидної залози?

— Тактика лікування пацієнта з виявленими вузловими і кістозними змінами в органі безпосередньо залежить від кількості патоло-гічних утворень, їх розміру, віку пацієнта, загального стану його організму.

У разі, коли виявляється кілька вузлів, розмір яких не перевищує 1 см, за хворим ведеться динамічне спостереження — медичні маніпуляції і прийом ліків у цьому разі не показані. Якщо ж виявляється одиничний невеликий вузол, то хворий також може бути залишений під наглядом лікаря, але кожні три місяці показані повторна консультація ендокринолога і лабораторні дослідження.

Тактика лікування кісти залежить від її розміру та динаміки процесу. Кісти великого розміру, як і утворення, які швидко після проведення пункції знову заповнюються колодієм, також є показанням до оперативного лікування. Невеликі кісти після заповнення їх розчинами склерозантів можуть надалі лікуватися консервативно, і лікар-ендо-кринолог у цій ситуації обмежується призначенням препаратів йоду та тиреоїдних гормонів.

Якщо за результатами пункції виявляється гнійне розплавлення щитовидної залози або її частини, то обов’язковим компонентом лікування стають антибіотики і дезінтоксикаційна терапія.

— А коли показане саме оперативне втручання?

— У всіх інших ситуаціях, крім вище перерахованих, оперативне лікування залишається варіантом, що дозволяє позбавити пацієнта від численних симптомів захворювання й уникнути можливих

ускладнень. При доброякісному процесі виконується часткова резекція тканини щитовидної залози (найчастіше обмежуються резекцією її частини), що не порушує гормонального статусу організму пацієнта.

У тому разі, коли лікар встановлює, що вузол у щитовидній залозі має злоякісний характер, виконується тотальна струмектомія, тобто видалення всієї щитовидної залози, з подальшим призначенням замісної гормональної терапії. Крім того, обов’язково призначаються препарати кальцію, адже при тотальній резекції неминуче видаляються й паращитовидні залози.

Розмовляв

Ярослав ШЛАПАК.