№ 95 (21566) четвер 4 грудня 2014 року

1 листопада почала діяти Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Рік тому колишній президент Віктор Янукович не наважився її підписати. Це призвело до Євромайдану, Революції Гідності та війни з Росією. Але угоду українці таки відстояли, і вже новий президент Петро Порошенко виконав волю народу — документ підписано.

Що зміниться в Україні в цілому і в житті кожного українця зокрема після старту дії угоди, ми запитали в одного з авторів тексту цього документа — Тараса Качки, експерта з євроінте-грації, в. о. президента Американської торговельної палати в Україні.

Сталося немислиме: відійшов у вічність той, хто не повинен був відходити ніколи. Хто мав бути з нами завжди — бо як же Україна без Євгена Сверстюка?

Чим більше слабшали його фізичні сили, тим більшою моральною опорою він ставав. Він стояв на всіх людських роздоріжжях, щоб вказати на шлях віри: «На цьому шляхові переможеш».

6 грудня — День Збройних сил України

З нагоди Дня Збройних сил України, яке відзначається 6 грудня і яке, з огляду на події, що переживає наша держава, набуває особливої ваги, в Одесі проводиться низка заходів військово-патріотичного спрямування.

Так, 1 грудня на фрегаті «Гетьман Сагайдачний» відбулися «Урок мужності» та екскурсія для вихованців загальноосвітньої школи-інтернату №5.

Так називається фотовиставка, що відкрилася 28 листопада в Будинку офіцерів (вул. Пироговська, 7/9) присвячена Дню Збройних сил України.

Свої роботи представили офіцери прес-центру Військово-морських сил — капітан I рангу Олег Чубук і капітан-лейтенант Олег Чалик, а також заступник командира флагмана українських ВМС — фрегата «Гетьман Сагайдачний» — капітан II рангу Володимир Мамедов.

Перша світова добігала кінця. Німецькі війська відступали. Восени 1918 року майже всі нації Австро-Угорщини оголосили про своє самовизначення. 30 листопада до Бухареста повернулися король та уряд. А 1 грудня 1918-го народні збори, які відбулися в Алба-Юлії, ухвалили рішення об’єднати Трансільванію, де румуни складали 2/3 населення, в єдину державу з королівством Румунії. Відтоді 1 грудня — Національний день Румунії.

З нагоди свята Генеральне консульство Румунії в Одесі організувало офіційний прийом. В урочистостях взяли участь представники обласної та міської влади, депутатського корпусу, громадські діячі та дипломати з різних країн, акредитовані в Одесі.

7 грудня о 14.00 в римо-католицькому кафедральному соборі Успіння Пресвятої Богородиці (вул. Катерининська, 33), прозвучить шедевр Й.-С. Баха «Страсті за Йоаном» — музична розповідь про останні дні, страждання і смерть Ісуса Христа.

Цей величний твір, сповнений палкого драматизму, глибокої скорботи і просвітленої подяки Спасителю за Його жертовність за ім’я вічного життя...

Гуманітарний вантаж загальною вартістю близько 16 тисяч євро пройшов 1 грудня заключний етап митного оформлення.

Цей вантаж прибув із Швейцарії від приватної особи, що побажала допомогти пораненим українським воїнам. Як розповіли в обласній організації Комітету Червоного Хреста, у швейцарця є родичі — вихідці з України. Цим і пояснюється його рішення про надання допомоги.

Українська аграрна продукція дедалі активніше штурмує європейські ринки. І якщо донедавна ми здебільшого згадували успіхи зернових культур, які посідають провідні позиції в світі, то тепер говоримо про закордонні перспективи й нашої тваринницької та плодоовочевої продукції. Фахівці визнають, що європейців приваблює її якість, екологічна чистота та високі смакові властивості. За вдалого менеджменту і маркетингу така продукція може знайти попит у розвинених країнах.

Водночас, вітчизняні аграрії, що зуміли виростити таку продукцію, дотепер не знають, як краще її доставляти до кінцевих споживачів. Про це йшлося під час конференції «Ринки плодоовочевої продукції Європи та України. Перспективи та виклики», яка відбулася недавно на базі львівського оптового ринку «Шувар».

Україна продовжує працювати над питаннями експорту продуктів харчування на європейський ринок. Минулого тижня про це йшлося під час відеоконференції між аграріями та керівництвом Мінагрополітики. Спеціалісти зі Львова, Києва, Дніпропетровська й Одеси в діалозі з’ясовували можливі шляхи розширення ринків збуту українських продуктів у рамках ратифікації Угоди про асоціацію з ЄС.

Після закриття для України шляху на російський експортний ринок ще більшої актуальності набуло питання збуту вітчизняної продукції європейським споживачам. І самі аграрії, навіть ті, які за звичкою продовжують шукати обхідні шляхи до «доброзичливого» сусіда, добре це розуміють. За даними заступника міністра аграрної політики і продовольства з питань євроінтеграції Владислави Рутицької, сьогодні десь третина української торгівлі припадає на країни Євросоюзу. «Зовнішньоторговельний обіг між Україною та країнами ЄС за підсумками січня—жовтня 2014-го збільшився на 2,5% та склав 673,4 мільйона доларів США. Це досить великі цифри», — зазначила посадовець.

28 листопада у приміщенні Державного архіву в Одеській області відкрилася виставка унікальних документів «Біженці не мають національності». Того ж дня одеські історики провели семінар на тему «Біженці Першої світової та Громадянської воєн в Одесі». Згуртувавшись, науковці спільними зусиллями спробували заповнити прогалини з історії вимушених переселенців тих часів. Заходи приурочили до сотих роковин початку Першої світової війни.

Вся історія людства пов’язана з війнами, а війни завжди породжували проблему біженців. З початком Першої світової Одеса стала своєрідним коридором і місцем тимчасового притулку для вимушених переселенців з різних куточків Європи та Азії. Основні потоки знедолених людей спрямовувалися в Харківську і Херсонську губернії. І якщо на Харківщині історію переселенців уже вивчили досить скрупульозно (тамтешні дослідники присвятили цьому питанню чимало монографій і не один том наукових праць), то в нашому регіоні трагедія сотень тисяч людей, представників різних народів, які знайшли тоді прихисток в Одесі, й досі не висвітлена. Заповнити цю прогалину вирішили працівники Державного архіву в Одеській області та Спілка вірмен України.

Хтось поскаржився: «Чому нас, мільйони простих людей, котрі проголосували за опозицію, не поважають?». Багато хочете, панове! А ви самі себе поважаєте?! Мільйони? Чи не перебільшуєте? Хоча совків, «п’ятиколонників» у країні, на жаль, не бракує... Вважаю, за «опозицію» проголосували, по-перше, такі ж, як ті, кого вони «обрали», а по-друге — зомбований та обдурений пауперо-люмпенський «електорат». То кого ж і за що поважати? Краще не плакалися б, а постаралися бодай щось змінити в своєму житті, особливо що стосується чесності, гідності, щирості, людяності.

Дорікають «Свободі», мовляв, виборці їй показали, що є що і хто є хто. Почасти згодна. Рейтинг «Свободи» підупав. Але ж хіба тільки «Свободи»? А партії, що пройшли, хіба кращі, хіба менше робили і роблять помилок, а декотрі з них ще й антинародні, «п’ята колона» в українському парламенті?

Незважаючи на важкі соціально-економічні проблеми, що звалилися на Україну, Одеська область цього року планує не допустити падіння ВВП, тоді як у цілому країна, за прогнозом Міжнародного валютного фонду, втратить від 6 до 9 відсотків валового внутрішнього продукту.

За словами директора департаменту економічного розвитку і торгівлі облдержадміністрації Олега Муратова, Одещина сподівається завершити рік з найменшими втратами для власної економіки — без приросту, але й без збитків. Вистояти, запевняє він, вдасться завдяки основним локомотивам — промисловому виробництву, сільському господарству та портам. «За десять місяців область реалізувала промислової продукції на 23,5 мільярда гривень — плюс 2%. Це в порівняльних цифрах, без урахування інфляції. Є невеликий приріст — 0,8% — і по сільському господарству. Маємо також плюс 7% у роботі наших портів», — пояснив Олег Муратов.

Переважна більшість (84%) офісних працівників готові погодитися на неофіційну зарплату. Такі дані опитування міжнародного кадрового порталу HeadHunter Україна.

Більше чверті «білих комірців» вважають «чорні» зарплати нормою українського ринку праці. Для кожного другого зарплата «в конверті» — не надто радісна новина, але відмовитися від хорошої роботи з цієї причини він не збирається. І тільки для кожного десятого така форма оплати є категорично неприйнятною.

2014-й для Народного руху України — ювілейний: НРУ сповнилося 25 років. У тому вже далекому, 1989-у, 8—10 вересня в актовому залі Київського політехнічного університету відбувся установчий з’їзд (на знімку) цієї першої опозиційної до тоталітарного режиму громадсько-політичної організації.

То був потужний вибух політичного вулкану всенародної вікової надії на незалежність Батьківщини. Йому передував політичний землетрус, який трусив Україну із січня 1988-го.

3 грудня минуло 157 років від дня його народження класика анг-лійської літератури, письменника-мариніста Джозефа Конрада (пол. Józef Teodor Konrad Korzeniowski). Може виникнути запитання: до чого ця згадка про неювілейну дату письменника-іноземця?

Останнім часом радіо «Ера» майже щодня, повідомляючи частоти своєї станції в різних містах України, супроводжує цю інформацію короткими біографіями видатних людей, пов’язаних з цими містами. «Ера» нагадала читачам, що Джозеф Конрад народився в Бердичеві, в польській сім’ї. А нещодавно на відкритті фотовиставки газети «День» у Літературному музеї я придбав збірку «Україна Іncognitа-25», де прочитав у розповіді Олексія Опанасюка про те, що наша Одеса відіграла визначальну роль у виборі подальшої долі майбутнього письменника.

Одеську пресу, в тому числі й «Чорноморські новини», читаю уважно, позаяк у Південній Пальмірі вчився, тут відбулося моє становлення як журналіста, із багатьма колегами, а також провідними письменниками Одеси близько знайомий.

Одначе не про це. У номері газети від 25.09.14 маловідомий для мене «заслужений працівник культури України Дмитро Шупта» опублікував допис «Шевченко і Паустовський». Це про презентацію повісті К.Г. Паустовського «Тарас Шевченко» у моєму перекладі.

Із книги «Червоний журавель: поезії»
(Одеса, «Астропринт», 2013)

* * *
Чи спиш ти, глузде,
Звісивши себе
        в безодню плинності,
Як сплять старі дерева,
Свої кашкети-крони
        нахилили
У срібну безвість зоряної ночі?..

Одеська філія «Інфоксводоканалу» поширила екстрене звернення до одеситів, у якому йдеться про те, що в обласному центрі склалася критична ситуація з оплатою за послуги водопостачання: сума заборгованості за спожиті послуги водопостачання і водовідведення по всіх категоріях абонентів сягнула 200 мільйонів гривень.

Зважаючи на актуальність питань передоплати за електроенергію і реагенти, колектив організації, йдеться у зверненні, робить усе можливе, щоб не допустити відключення водоканалу енергопостачальниками і не залишити Одесу без води, як це, мовляв, уже траплялося в інших містах України. Одним із методів боротьби з боржниками, зазначають в «Інфоксі», комунальники активно практикують відключення злісних неплатників. По якомусь із місцевих телеканалів, згадую, навіть прокручували ролик-пугач відповідного змісту. Лякали-лякали, але на краще, з усього видно, нічого так і не змінилося. Підприємство просить (!) абонентів, йдеться у тому екстреному зверненні, у найкоротший термін оплатити рахунки і погасити борги, щоб місто в якийсь момент не опинилося без води.

Питання формування свідомого ставлення дітей до важливості дотримання правил протипожежної безпеки та вміння діяти у надзвичайних ситуаціях вкрай актуальне у сучасному суспільстві. Та, на жаль, часто батьки, дбаючи про те, щоб їхня дитина добре вчилася, була гарно одягненою та володіла сучасними гаджетами, часто забувають про найголовнішу умову здорового зростання молодого організму — безпеку.

Залишаючи своїх чад без нагляду навіть на нетривалий час, батьки наражають їх на серйозний ризик, адже довкруж безліч предметів, які так і просять, щоб з ними погралися. Діти — маленькі дослідники, що пізнають навколишній світ, тактильно — на дотик — знайомлячись з усім новим і цікавим. Маленькі рученята, що нишпорять усюди, у, здавалось би, безпечному домашньому середовищі знаходять сірники, запальнички, вмикають електричні прилади. Тому батьківська неуважність, а часом і байдужість стають вбивчими. Так, недавно у с. Лиман, що в Татарбунарському районі трирічний хлопчик, граючись з сірниками та бензином разом із сусідськими дітьми, вчинив пожежу. Внаслідок загорання хлопчик отримав термічні опіки ІІ—ІІІ ступенів 3% поверхні тіла, обгоріли обличчя та шия. Мати була вдома, але пустощі у малих з вогнем побачила запізно, коли син уже отримав ушкодження. Що вже й казати про трагедію, яка трапилася у перший день зими в Любашівському районі (див. інформацію нижче).

rturtu

Вузлові та кістові утворення щитовидної залози — найпоширеніші захворювання цього органа. Яка природа цих ново-утворень? Які прийоми й методики їх діагностики та лікування застосовуються в сучасній медицині? Про це розмова з фа-хівцем — кандидатом медичних наук, доцентом Антоніною ІЛЮШИНОЮ.

— Вузли та кісти щитовидки — це зміни структури цього органа, здатні у процесі своєї еволюції переходити один в одного. Вузлом щитовидної залози в ендокринології називають утворення паренхіматозної структури, яке має власну капсулу, що відмежовує її від здорової тканини органа. Кіста ж — новоутворення, яке має не тільки капсулу, а й порожнину, заповнену колоїдом (особливою рідиною, що містить у собі велику кількість гормонів, продукованих клітинами органа).