№ 93 (21564) четвер 27 листопада 2014 року

Уранці минулої суботи одеські активісти знову побували на Ланжероні, де зводиться парковка. Вони хотіли зробити заміри ґрунту, щоб з’ясувати, чи рухається в результаті будівельних робіт схил. Але, виявилося, територія «Немо» і схил... заміновані. Тільки-но протестувальники рушили колоною до парковки, як з боку пляжу та схилів прибули додаткові групи міліції. Все ж кільком активістам вдалося прорватися і зробити заміри.

За словами громадського діяча Сергія Діброва, благоустрій — це коли, наприклад, тротуар на «Трасі здоров’я» викладуть плиткою або поставлять там лавку. Але якщо після «благоустрою» ширина дороги збільшиться, то це називається реконструкцією, і вона робиться за іншим проектом. Якщо ж у результаті такої діяльності з’являється капітальна споруда, якої раніше не було, — це вже називається будівництвом. «Що відбувається біля «Немо»? Був зелений схил, а тепер на його місці зводиться стоянка. Це об’єкт, який має споруджуватися за проектом будівництва. А нам кажуть, що це благоустрій і що є проект благоустрою, який навіть затвердив міськвиконком. Тому те, що зараз відбувається, — це незаконне захоплення земельної ділянки», — переконаний активіст.

Із самого ранку, протокольно, квіти до пам’ятника жертвам Голодомору 1932—1933 років, що на Лідерсовському бульварі, поклали представники влади. Ні міський голова, ні голова облдержадміністрації не знайшли часу вклонитися пам’яті невинно убієнним українцям, запалити за їхні душі поминальну свічку.

Громадськість, за уже сформованою традицією, зібралася на жалобному місці о 14.00. Прикметно, що цьогоріч із свічками, квітами, колосками пшениці, а хто й з хлібиною, до пам’ятника прийшло чимало молоді. Серед присутніх — колишні й нинішні народні депутати, зокрема Едуард Гурвіц, Володимир Немировський, Олег Радковський, депутати облради Сергій Веселов, міськради — Олександр Остапенко та інші.

Після покладання квітів одесити мовчазною ходою попрямували центральними вулицями міста на Соборну площу. У руках людей — банер із написом «Не забули, не пробачимо…» та плакати «Москва, покайся!»

Таке переконання про взаємини Грузії й України висловив консул — керівник консульства Грузії в Одесі Манучар Цоцонава на відкритті благодійного концерту-ярмарку, що пройшов 21 листопада у Будинку прийомів Одеської обласної ради.

Цей добродійний захід відбувся в рамках реалізації проекту «Друзі назавжди», ініціаторами якого стали культурно-освітній центр «Іверія» і культурно-національне товариство «Сакартвело», за підтримки грузинського консульства в нашому місті. Всі зібрані під час акції кошти будуть спрямовані на підтримку дітей із сімей вимушених переселенців із зони проведення АТО і сімей загиблих українських військовослужбовців. У ярмарку взяли участь ресторани грузинської кухні, були представлені сувеніри, прикраси, аксесуари, елементи національного одягу, а також солодощі, спеціально привезені з Грузії. Пройшов благодійний аукціон, на який були виставлені подарункове видання Шота Руставелі в золотій палітурці, набори кинджалів та посуду.

Громадська рада при Одеській обласній державній адміністрації продовжує гуманітарно-соціальну місію з допомоги переселенцям.

Об’єднавши зусилля з деякими громадськими організаціями, у котрих є можливість закупівлі необхідних речей за підтримки міжнародних імміграційних фондів, почали спільну акцію з придбання ліків для переселенців із зони АТО та Криму.

Тимчасова адміністрація акціонерного банку «Порто-Франко», який у вересні цього року був визнаний неплатоспроможним, заспокоює вкладників, що їхні гроші не пропали назавжди: перший транш у 300 мільйонів гривень держава почне повертати людям уже наступного тижня.

Це, власне, й хотіли почути і почули зацікавлені від Ігоря Красюка,  уповноваженої особи Фонду гарантованих вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АБ «Порто-Франко», під час прес-конференції в інформагенції «Контекст-Причорномор’я». Тимчасове адміністрування триватиме три місяці, а можливо, й довше, залежно від ситуації, яка складатиметься довкруж подальшої долі самого банку.

25—29 листопада у кінотеатрі «U-Сінема» (Французький бульвар, 33) проходить фестиваль нового грузинського кіно. У програмі — п’ять нових грузинських фільмів, з якими вже познайомилися у Києві та Херсоні, а після Одеси побачать у Сумах, Полтаві та Дніпропетровську.

Відкриваючи фестиваль, надзвичайний і повноважний посол Грузії в Україні Міхеїл Уклеба, висловив переконання, що ці кінострічки будуть цікавими для українського глядача не тільки з естетичної точки зору. Зараз уже можна сміливо сказати, що реформи, здійснені в останні роки в Грузії, не тільки дали потужний старт економічному і соціальному розвитку країни, а й дали поштовх до відродження грузинського кінематографу. Всі представлені фільми — лірична комедія режисера Левана Когуашвілі «Побачення наосліп», драматична трилогія режисерів Левана Тутберідзе, Вано Бурдулі і Зази Урушадзе «Прогулянка в Карабах», «Конфліктна зона», «Остання прогулянка» і трилер Дато Борчхідзе «Сезон» — уже стали призерами багатьох міжнародних фестивалів. У грузинське кіно почали вкладати гроші, воно знову знайшло свого глядача як всередині країни, так і за кордоном. І цей позитивний приклад може стати ще одним стимулом для того, щоб реформи, які збираються провести в Україні, знайшли широку підтримку.

Олексій Гончаренко склав свої повноваження голови обласної ради у зв’язку з обранням його народним депутатом України. Офіційно «відставку» було схвалено 38-ю сесією обласної ради, яка цього разу акценти в роботі зосередила на вирішенні саме кадрових питань, щоправда, так і не вирішивши основного з них.

Короткий звіт уже екс-голови обласної ради про проведену ним впродовж неповних ста днів роботу на цій виборній посаді був зосереджений на кількох моментах: діяльність обласного зібрання стала прозорішою, адже налагоджено інтернет-трансляцію засідань і відкритого голосування, а також запроваджено електронний документообіг, що значно спростило роботу апарату облради. На думку Олексія Гончаренка, ці набутки мусять бути закріплені, а обраний курс — продовжений, тому за краще, якщо й цього разу обласну раду очолить представник політичної сили-лідера, тобто його протеже Михайло Шмушкович, який нині працює першим заступником.

За результатами опитування, проведеного 6—13 листопада соціологічною групою «Рейтинг», більшість українців (56%) вважає, що парламентські вибори 26 жовтня були скоріше вільними і чесними, 28% — швидше невільними і нечесними, кожен шостий — не визначився.

Важливо, що серед тих, хто брав участь у виборах, абсолютна більшість (75%) вважає їх вільними і чесними. Тоді як серед респондентів, які не голосували, 60% називають їх швидше невільними і нечесними.

Наприкінці минулого тижня одеські рятувальники допомогли розвантажити та роздати гуманітарну допомогу, надану урядом Естонії та Агентством ООН у справах біженців (УВКБ ООН) для вимушених переселенців, що проживають у семи колективних центрах нашої області.

«Уряд Естонії надав 20 тонн сухого молока, 4,7 тонн м’ясних консервів та 4,5 тонни консервованих супів для внутрішніх переселенців зі Сходу України. Агентство ООН у справах біженців надіслало теплі ковдри, постільну білизну та засоби особистої гігієни. Всього роздано 1300 індивідуальних пакетів. Загалом на Одещину передано допомоги на суму 1 млн 630 тис. грн. Виділені також кошти на обладнання системи опалення, ремонт вікон, дахів та побутових приміщень п’яти санаторіїв, де проживають вимушені переселенці», — розповіла представник УВКБ ООН в Одеській області Ольга Цивінська. Вона подякувала за допомогу рятувальникам, адже роздати надану гуманітарну допомогу всім, хто її потребує, фізично було непросто.

Менше 5% українців сьогодні довіряють міліції, тоді як у сусідніх європейських країнах цей показник перевищує 70%. Така ситуація породжує несприятливу криміногенну ситуацію. Так, за інформацією обласного управління статистики, у 2013-у на Одещині зареєстровано понад 31 тисячу злочинів, що майже на 20% більше, ніж за попередній рік.

«Українці відверто бояться міліції, а це абсолютно ненормальна ситуація», — переконані фахівці «Реанімаційного пакету реформ», які спільно з Центром політико-правових реформ розробили нову концепцію реформування правоохоронних органів. Це перший за часи незалежності України проект змін у міліції, який враховує думку громадськості, а не базується, як ра-ніше, лише на баченні МВС чи РНБО.

Пункт консультацій та інформації з питань соціальної адаптації військовослужбовців, який раніше (з 2006-го до весни 2014 року) базувався в Криму, нещодавно змінив севастопольську прописку на одеську. Відтепер він діятиме при командуванні Військово-морських сил Збройних сил України. Центр і надалі опікуватиметься питаннями реабілітації військових. Про це стало відомо під час спільного з Північно-Атлантичним альянсом семінару на тему «Міжнародний досвід у побудові послідовного та системного структурного підходу до соціальної адаптації та управління зміною кар’єри військовослужбовця».

Така міжнародна нарада на наших теренах зібралася вперше за всі 20 років існування програми партнерства «Україна—НАТО». Серед доповідачів — провідні спеціалісти з вітчизняних міністерств оборони і со-ціальної політики, представники штаб-квартир ОБСЄ та НАТО, а також оборонного відомства Великої Британії.

Військово-морські сили Збройних сил України розпочали підготовку до українсько-американського навчання «Сі Бриз-2015». До Одеси з італійського міста Неаполь повернулася група українських військових моряків, які разом з американськими колегами взяли участь у конференції з розробки концепції навчання.

— Ми спільно проаналізували досвід, набутий під час проведення «Сі Бриз-2014» у Чорному морі, узгодили мету, навчальні питання, обговорили формат, сценарій та можливий склад учасників, — повідомив начальник відділу управління бойової підготовки командування ВМС України капітан 1-го рангу Олександр Орехов. Він зазначив, що узгоджено час проведення наступних конференцій та безпосередньо самого навчання, а також перелік країн, які будуть запрошені до участі у маневрах, опрацьовано певні фінансові питання.

21 листопада, у День гідності і свободи, в Золотій залі Одеського літературного музею відбулася зустріч з редактором провідної всеукраїнської суспільно-політичної щоденної газети «День» Ларисою Івшиною.

Прес-конференції передувало відкриття XVI міжнародної фотовиставки «День-2014», на якій представлено понад 200 великоформатних робіт фотомайстрів. Після демонстрації цієї виставки у київській галереї «Лавра» одесити стали першими, хто отримав змогу ознайомитися з частиною її експозиції. Світлини відображають цьогорічне життя України переважно в її епіцентрах — на Майдані у Києві та на Донбасі. Своїми думками і враженнями поділилися гості й організатори заходу, яких представив Микола Гриценко — президент фонду сприяння ініціативам газети «День».

«Коли потрапляєш на подібні виставки, то розумієш, що далеко не все можна виразити словами, — сказала радник голови Одеської облдержадміністрації Зоя Казанжи. — Не раз ставила собі запитання: коли такі події відбуваються в країні — що ми маємо робити? Пригадую, під час першої війни у Чечні в Одесі вперше відбувся з’їзд вайнахів. Тоді побачила таких серйозних чоловіків, з різних країн світу, що взуті у гарні туфлі. Поцікавилася, чому, коли йде війна, вони не воюють, а зібралися на з’їзд. І мені відповіли так: «Під час війни кожен робить те, що у нього найкраще виходить». Пані Лариса Івшина зі своїм колективом роблять надзвичайно важку роботу, яка не завжди помічається, — вони, так би мовити, «лупають сю скалу». Результати в сфері нематеріальній важко виміряти, бо позитивні зміни відбуваються, перш за все, у нашій свідомості, і вони проходять повільно, але, на моє переконання, вони найбільш благодатні. Політика — це завжди переконання. Однак існують цінності, які нас об’єднують. Зізнаюся, що дивитися на фотографії про Майдан і зону АТО чутливо і тяжко…»

В обласній філармонії відбувся концерт за участі Національного одеського філармонійного оркестру (художній керівник і диригент, народний артист України Хобарт Ерл), гостя-диригента, народного артиста України Алліна Власенка та піаніста Олександра Полякова (Київ). Програма складалася з творів, які рідко виконуються, переважно модерністичної музики.

Перед самим початком концерту Аллін Григорович погодився дати ексклюзивне інтерв’ю, і розмова розпочалася з не-ординарності й складності репертуару.

Сльотавого осіннього дня до учнів Маріїнської гімназії завітали несподівані гості. Власне, гостей чекали, а несподіваним стало саме знайомство з молодими солістами, студентами Одеської національної музичної академії ім. А.В. Нежданової, котрих представляла їх педагог, а передусім — талановита співачка Антоніна Кулієва. А також знайомство з їх вокальною інтерпретацією поезій Тараса Шевченка.

Хоча учні «Маріїнки» досить добре обізнані з творчістю великого Кобзаря, ця зустріч стала ще одним кроком у сенсі прилучення їх до української мови. І хоч вимагати від них повсякчасного спілкування державною мовою, як і в переважній більшості одеських шкіл, ще завчасно, та, як відомо, навчатися мови треба постійно.

Ми живемо у час величних відкриттів і можливостей, втрат і перемог, у період розквіту людства. Й одночасно — у час різких змін, політичних, економічних, духовних. А ще — у дуже важкий для України час. Багато людей розгублені, не зовсім усвідомлюють перипетії сьогодення, а відтак не знають, як у такий неспокійний час жити. Адже цей неспокійний час нерідко змушує нас спочатку складати іспити, а вже потім дає шанс вчитися.

До чого це я? Цими днями моєму другові — Олександру Циркуну — сповнилося 75 років. Хочу познайомити читачів «Чорноморки» з цією надзвичайно цікавою, з багатим життєвим досвідом людиною.

Матвій був одним із найнаближеніших до Христа учнів і входив у число 12 апостолів. Зі Святого письма він також відомий як Левій. Матвій був братом апостола Якова Алфеєва, жив у Галілеї і до свого покликання в апостольський чин був збирачем податей — митарем.

У ті часи Іудея була однією з провінцій Римської імперії. Усі окуповані римлянами території мусили платити Риму податки. Їх збором займалися митарі, серед яких був і Матвій. Зрозуміло, що жителі Іудеї були не в захопленні від обов’язку платити податі ненависним язичникам, а прислужники римського режиму, митарі, викликали у них особливу ненависть. Ім’я «митар» стало узагальненим і позначало людину грішну, злу та жорстокосердну. Підтримувати будь-які стосунки з митарями, входити до їхніх будинків, разом з ними приймати їжу й спілкуватися в народі вважалося огидним, таким, що принижує гідність. Стати митарем, мабуть, можна було тільки заради грошей, і ця спокуса також викликала в оточуючих презирство й відразу. Одним з таких огидних людей і був Матвій.

1 грудня — Всесвітній день боротьби зі СНІДом

Наша область приєдналася до загальнонаціональної со-ціальної акції «Не дай СНІДу шансу!», приуроченої до Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом і тижня протидії хворобі, що відзначають проведенням численних заходів, основний акцент яких робиться на консультуванні та безкоштовному анонімному тестуванні на ВІЛ-інфекцію людей різного віку.

Першими до акції долучилися студенти одеських вищих навчальних закладів. Як розповіла Людмила Кучеренко, завідуюча відділенням «Клініка, дружня до молоді» на базі міської студентської поліклініки №21, щодня впродовж тижня добровільне тестування пройдуть, очікується, від 100 до 150 студентів і викладачів. Організатори сподіваються, що серед них не буде виявлено жодного позитивного результату.

«Доброго дня! Мене звати Олексій, вживав алкоголь більше 10 років. Дійшло до щомісячних запоїв, з яких без допомоги лікарів вийти не міг. Колись я добре заробляв, а потім ледве перебиваюся дрібними підробітками. Через кризу і різке подорожчання медикаментів не міг дозволити собі повноцінного лікування. До того ж спіткала інша напасть — виявили гепатит С. Звернувся до інтернету, вирішив лікуватися сам. Вибирав методики. Так я прочитав про лікаря в Одесі, який використовує у своїй практиці препарат на основі фулерену. Вартість курсу лікування з використанням цього препарату не перевищувала ціни за пляшку горілки. Під час чергового запою купив в аптеці воду з розчином гідратованого фулерену — «Воду життя» (якщо чесно, допився до того, що грошей тільки на неї і вистачило) та пачку якихось вітамінів. І справді, через два дні вийшов на роботу. Наступного разу спробував знову — і знов позитивний результат. Зателефонував до Харкова в Інститут фізіологічно активних сполук, який випускає цю воду, й отримав адресу практикуючого нарколога в Одесі. Вирішив «закодуватися» медикаментозним методом. Не п’ю уже шість місяців. У лабораторії спеціально зробив повторний аналіз на гепатит С. Результат — показники вірусу впали до мінімального рівня. Так я став прихильником до того не відомого мені фулерену».