Усе починалося з «Кришталевої ночі»

За оцінками істориків, практично повна відсутність реакції на погром, як усередині самої Німеччини, так і в інших країнах Європи, розв’язала фашистам руки і стала стимулом до початку масового знищення європейських євреїв.

Сьогодні питання антисемітизму відступили на другий план перед антимігрантською істерією або проблемою ісламофобії. Але Голокост — це не тільки біда одного народу, а приклад того, до чого призводить політика «пошуків цапа-відбувайла» і переконаність у перевазі однієї нації над іншими.

65 років минуло відтоді, коли спільними зусиллями був переможений фашизм, який приніс світу мільйони жертв. Після 1945-го народи всіх країн, і перш за все ті, на долю яких випали найбільші страждання, сподівалися, що подолана не тільки фашистська військова армада, але й викоренена сама фашистська ідеологія. Однак цього не сталося.

Глобалізація світової економіки, міграція багатьох мільйонів людей з різних куточків світу в регіони з вищим рівнем економічного розвитку (передусім у країни Західної Європи і США), поширення націоналістичних і релігійних поглядів екстремістського спрямування і пов’язане з цим посилення міжнародного тероризму — все це зумовило зростання ксенофобії, якої не уникли навіть найбільш розвинені держави. Дуже часто націоналістичні тенденції спираються на вже випробувану в минулому ідеологію. У результаті на початку ХХI століття в різних частинах світу почастішали прояви ксенофобії, націоналізму, антисемітизму, расизму — всього того, що складає поняття «фашизм».

Неонацистські настрої розквітли, зокрема, у Росії — країні, що відіграла одну з головних ролей у перемозі над фашизмом і втратила у війні мільйони своїх громадян. А чим відрізняються нинішні дії РФ на сході України від того, що творили фашисти у Другій світовій? Та нічим. Сотні закатованих лише за те, що вони — українці, тисячі вбитих вояків-патріотів та мирних мешканців. Отже, фашистська бацила може вразити будь-який народ, якщо його лідери сповідують ідеологію «богообранності», винятковості, права сильного, якщо офіційні джерела пропагують винятковість та месіанство цього народу. Окремі посадовці сусідньої країни договорилися вже до схвалення кріпосництва в історії Росії як архіважливої духовної скрепи нації. Отакої! Пропагувати рабовласництво у ХХІ сторіччі? Хіба таке можливе? Виявляється, так.

А вражаючі факти антисемітизму у так званих «ДНР» та «ЛНР», де намагаються обкладати спецподатком підприємців єврейського походження, де вбивають равинів, які закликають до миру й поваги людського життя та гідності, — хіба не свідчать про загрозу відновлення фашистської практики тотальної ксенофобії?

Щодня від жорстокості та насильства страждають і гинуть люди, причому жорстокість і насильство загрожує всім, незалежно від національності, раси, статі, переконань тощо. Тож головне сьогодні, пам’ятаючи про злочини нацизму, усвідомлювати, яким може стати наше спільне майбутнє, якщо ми всі разом вчасно не скажемо: «Ніколи знову!». У відповідь тим, хто пропонує обмежити права однієї групи людей тільки тому, що ті чомусь не такі, як вони.

Ярослав ШЛАПАК.