Чому Порошенко зацікавлений у широкій коаліції?
Результати дострокових виборів у Верховну Раду піднесли декілька сюрпризів. По-перше, президентська політсила «Блок Петра Порошенка», яка ще недавно мала намір правити балом самостійно, тепер змушена створювати коаліцію з «Народним фронтом», що, ймовірно, стане переможцем виборів за пар-тійними списками.
За попередніми даними ЦВК, «Народний фронт» з мінімальним відривом, але лідирує. У трійку переможців несподівано вирвалася і команда львівського мера Андрія Садового «Самопоміч». Показав хороший для себе результат, заодно «поховавши» конкурента в особі «Сильної України» Сергія Тігіпка, «Опозиційний блок». Ґрунтовно «здали» позиції Радикальна партія Олега Ляшка, «Батьківщина» і «Свобода», яка, швидше за все, виявиться за стінами Ради.
Чому за п’ять місяців після президентських виборів електоральні настрої істотно змінилися і чого тепер чекати від нового парламенту? Відповіді на ці питання в «Главкомі» (http://glavcom.ua) шукали керівник Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир ФЕСЕНКО і голова Центру «Третій сектор» Андрій ЗОЛОТАРЬОВ.
— За даними ЦВК, «Народний фронт» і Блок Петра Порошенка йдуть фактично на одному рівні. Далі — «Самопоміч», «Опозиційний блок», Радикальна партія, «Батьків-щина» і на межі проходження в парламент — «Свобода». Як оціните такі результати?
А.З.: Останнім часом стало модним визначення «гібридна війна». Так-от, ми маємо і гібридні вибори. Назвати ці вибори прозорими, чесними, демократичними у мене язик не повернеться. Але я не можу давати і такі крайні оцінки, як це роблять наші північні сусіди. Вистачало всього. Була безпрецедентна ступінь дезорієнтації виборця. Ще в лютому тон на Майдані задавала відома «трійка». До середини сезону популярність прийшла до Порошенка та Ляшка. Ситуація змінюється — з’являються нові герої. За-шкалював градус радикалізму цих виборів. Фішкою цього сезону стане не тільки міжвидова боротьба, але і внутрішньовидова. І недавня заява комбата «Айдара» про готовність начистити фізіономію Семену Семенченку — знак, що спокою в цій Раді, на жаль, не буде. Ці вибори також, по суті, пройшли в умовах інформаційної монополії провладних політсил і специфічних засобів з’ясування стосунків з опонентами, які ми бачили на прикладі Шуфрича. Одні регіони були за-криті для одних кандидатів, інші — для інших.
В.Ф.: Результати голосування говорять про високу динаміку і пластичність політичних уподобань виборців. У значної частини виборців нема стійких політичних уподобань. Значна частина виборців визначалася вже на виборчій дільниці. Близько половини вибирали між спорідненими політсилами.
Також на цих виборах ми справді побачили багато проблем — від людей зі зброєю і до проблем організаційних та старих практик, таких, як підкуп виборців, втручання в роботу комісій. Але на цих виборах не було масштабного ад-мінресурсу. В цьому сенсі ці вибори на порядок демократичніші, ніж вибори 2012-го.
— Сціологи малювали великі рейтинги політичної сили Президента. Передбачалося, що Блок Порошенка у створенні коаліції може впоратися і власними силами. У підсумку — «Народний фронт» різко рвонув вперед і може отримати велику фракцію. Чому не справдилися прогнози?
А.З.: Проблеми у Блоку Порошенка намалювалися в останні два тижні виборчої кампанії. До кінця першої декади жовтня ситуація була більш-менш стабільною. Потім було зависання, й особливо по Києву було видно падіння. Це було пов’язано з тим, що вони обмежилися загальними меседжами, а позиціонування програми, як такого, не було. Більш виразна і чітка програма «Народного фронту» перехопила фішку продовження революції, реформ, і цим значною мірою пояснюється успіх «Фронту». Додати 12% на фініші — рідкісне явище.
В.Ф.: Це цікавий феномен — об’єднані електорати Порошенка і Яценюка. Насправді, коли порівнюють нинішній результат блоку з результатом Порошенка на президентських виборах — мовляв, він набрав тоді більше 50%, а зараз трохи більше двадцяти, не варто забувати, що на президентських виборах не балотувався і Яценюк. Велика частина виборців, які проголосували за «Народний фронт» — це виборці, які одночасно довіряють і Президенту Порошенку, і прем’єру Яценюку. Дуже ефективною виявилася стратегія: голосуйте за збереження Яценюка як прем’єра. Це спрацювало фантастично! Але виборці фактично проголосували за збереження тандему Порошенко — Яценюк. Між Яценюком і Порошенком «перетікання» просто відбулися. Але вони, скоріше, функціональні, тактичні. Говорити про те, що виборці перебігли від Порошенка до Яценюка, рано. Арсенію Петровичу зараз потрібно уникнути ейфорії. Тому що наступні півроку будуть дуже складними, особливо для уряду.
Також на «Народний фронт» і зниження рейтингу Порошенка спрацювало, особливо в Західній Україні, те, що частина виборців критично оцінила Мінські домовленості і гнучку політику у відносинах з Росією і на Сході. Не всім це сподобалося. З різних причин. І симпатії пішли «Народному фронту». Хоча, по суті, він підтримав мінський процес, однак демонстрував критичне ставлення. Тактично вони від цього виграли.
— Ще один феномен цих виборів — «Самопоміч». Більше 11%. Як поясните його?
А.З.: Унікальний в українській політиці випадок, коли позитивний імідж міста спрацював на позитив політичної сили. Садовий зміг чудово приватизувати позитив від Львова і використовувати його в цій кампанії. Чітко був обраний і момент включення в кампанію. Я вже говорив про дезорієнтацію. От Ляшко вже набрид, набрид Гриценко. «Самопоміч» вторглася в утворену електоральну нішу.
Однак за грамотно складеним списком, за грамотними меседжами Садового ховається монументальна постать Ігоря Коломойського. Досить подивитися на обсяги ефірного часу каналу «1+1» і присутність цієї політсили в ефірі каналу, все стає на свої місця. На жаль, Ігор Валерійович ніколи не був альтруїстом. Там, де він вкладав рубль, витягав потім десять. Тому залишається лише здогадуватися, що буде виконувати «Самопоміч», яка сьогодні позитивно сприймається, і які скелети відкриємо в її шафі.
В.Ф.: Справді, за цією політсилою є слід одного з наших олігархів. У новій Верховній Раді ще буде боротьба між прихильниками і супротивниками Коломойського. Але, незважаючи на це, саме на цій партії сконцентрувалися очікування «оновлення». Саме ця партія стала зразком нових облич, нової по-літичної сили. Тому ті виборці, які хотіли оновлення, проголосували саме за «Самопоміч». І Садовий теж потрапляє в ці очікування нових політиків. У мене є підозра, що він уже подумує про балотування на наступних президентських виборах. Але йому потрібно пам’ятати, що рідний Львів не так сильно голосував за «Самопоміч», як інші регіони. Щось вони знають, напевно, — і про мера, і про партію. А це є певна міфологізація цієї політсили та її новизни.
— Ви зазначаєте, що до «Самопомочі» перетік електорат Гриценка. А куди «пішов» електорат «Свободи»? Партія, яка два роки тому теж була феноменом виборчої кампанії, тепер у парламент, швидше за все, не потрапить...
А.З.: Вже після приходу до влади в Галичині з’ясувалося, що рука не здригнулася у численних призначенців «Свободи» брати хабарі. Взагалі, «свободівцям» виявився властивий весь комплекс шкідливих звичок, які були і в «регіоналів», коли вони перебували при владі. Це був перший серйозний мінус. Другий серйозний мінус — втрата фішки радикалізму. У 2012-у навіть багато російськомовних інтелігентів голосували за «Свободу» в надії, що вона прийде в Раду і як спецназ опозиції дасть бандитам по пиці. А тепер у нас багато радикалів. Радикали з’явилися в «Народному фронті», у Ляшка. Навіть Гриценко претендував на те, щоб бути Ляшком для розумних. Але ось ця втрата фішки радикалізму негативно позначилася на їхньому рейтингу в першому півріччі. Третій момент — «Свобода» стала втомлювати своїх по-літичних партнерів, і її просто потихеньку акуратно, без зайвих рухів, почали «зливати».
— «Опозиційний блок», незважаючи на всі одіозні обличчя в списку, посів четверте місце, відсунувши навіть розкрученого радикала Ляшка, який на президентських виборах фінішував третім. Що спрацювало?
А.З.: Це той класичний випадок, коли часто правильні речі говорять абсолютно неправильні люди. «Опозиційний блок» у ситуації, коли активність виборців Півдня і Сходу прогнозувалася на досить невисокому рівні, зумів витіснити потенційних конкурентів — комуністів і «Сильну Україну». Останню він практично знищив. Брутальні хлопці з «ОБ» виявилися значно ближчими до серця східного електорату, ніж лискучі, напарфурмлені денді з «Сильної України».
В.Ф.: На цих виборах ми також побачили — і це негатив — відновлення істотних регіональних розбіжностей. Схід проголосував за одних, Захід — за інших. Явка — це теж прояв розчарування. Явка знизилася і в Києві, і в багатьох регіонах країни. На Сході частина виборців проголосувала, будучи дезорієнтованою, не вірячи ні старій, ні новій владі. Але спрацювала агресивна рекламна кампанія «Опозиційного блоку» щодо нової влади і його кампанія на протиставлення. Част-ково від цього постраждав Тігіпко. Але саме таке агресивне протиставлення небезпечне. І те, що його підтримала досить велика кількість виборців — тривожний дзвіночок для влади. Як це не парадоксально, «Опозиційному блоку» також допомогли Закон про люстрацію і «сміттєва люстрація», плюс — напади на Шуфрича і випади агресії проти опозиції. Якщо ми все-таки хочемо збереження єдності країни, нам потрібно прибирати цю агресію. Якщо агресія з одного боку, з боку прихильників революції, буде контрреволюційна агресія. І сепаратистські настрої будуть збільшуватися в Харкові та Одесі.
Ще одна причина, яку потрібно розу-міти, говорячи про високий результат «Опозиційного блоку», — голосували за «своїх». І фактор впливових місцевих лідерів зіграв велику роль. У Києві ось Добкіна сприймають іронічно. В Харкові і він, і Кернес — лідери громадської думки. У Кернеса там нема альтернативи. Цей тандем зіграв величезну роль у тому, що третина харків’ян проголосувала за «Опозиційний блок». Те ж саме з Вілкулом по Дніпропетровській області. Вплив сімейного клану зіграв там сильно. Йдемо далі — Маріуполь, частина Донбасу, і не тільки. Хто головний роботодавець? Рінат Ахметов. У Маріуполі половина виборців проголосувала за «Опозиційний блок», тому що це — голосування за свого роботодавця і голосування за «свого».
— Низький відсоток «Батьківщини» — 5,6%. В експертному середовищі вже розгорілися дискусії на тему «а чи не остання це Рада для Юлії Володимирівни?»...
А.З.: Стратегічний прорахунок Юлії Тимошенко, пов’язаний з її участю в президентській кампанії, не дозволив реа-лізувати досить цікаві й вдалі знахідки у формуванні такої молодої команди «Батьківщини». За Фрейдом стала на перше місце Надія Савченко. «Юля мала надію», але надія не справдилася. «Батьківщина» залишилася одним з проблемних учасників, у неї залишився тільки ядерний електорат. Коли в середині серпня йшли важкі переговори між Турчиновим, Яценюком і Тимошенко, рейтинг «Батьківщини» перевищував рейтинг Тимошенко. Це був однозначний сигнал. Потрібні були якісь нетривіальні рішення. На них Тимошенко вийти не змогла. Виборець чітко дав зрозуміти, що він втомився від Юлії Володимирівни.
— У Раду ще проходить партія Ляшка...
А.З.: Ляшкові не хочу приділяти уваги — йому її і так багато приділили. Допомагати Коломойському тиснути хлопця з вилами бажання нема. І так все ясно — одноразовий проект.
В.Ф.: Рано ставити хрест на Ляшкові. Зверну увагу лише на суто статистичні речі. Рівень підтримки партії Ляшка практично по всіх регіонах однаковий. Раніше його підтримка концентрувалася в Центральній Україні, плюс Волинь. Зараз рівень підтримки — у відсотках — майже однаковий у Харкові та у Львові. Є запит на нього. Так, оскому збили. Популярність знизилася — зокрема, завдяки Коломойському, який «мочив» Олега. Але все одно — своє ядро він зберіг.
Тігіпко, до речі, теж рано здавати в архів. Високий рівень підтримки — вище виборчого бар’єру — у нього в Одесі, на Півдні України і на Сході. Перевага «Опозиційного блоку» була не тільки в масштабній потужній агресивній рекламі. В принципі, виграв хто? Той, хто застосовував масштабну рекламу — «Опозиційний блок» і «Народний фронт». Хто не використовував — взяв менший результат. Але партія Тігіпка, якщо вони збережуть рівень підтримки, ще зможе успішно виступити на місцевих виборах. І може чекати шансу на реванш — тому що можуть бути розчарування в «Опозиційному блоці». Хоча я не виключаю, що можливо вони — «ОБ» і «Сильна Україна» об’єднаються.
— Новини про фіаско Комуністичної партії більшість українців сприйняла позитивно. З одного боку, ми «звільнилися» від радянського минулого. З іншого, тепер пустує «ліва ніша». Якими можуть бути наслідки?
А.З.: Проблема із заповненням «лівій ніші» справді є. Взагалі, ця Верховна Рада не буде сприяти стабілізації ситуації. Після виборів країна зіткнеться з економічними проблемами, масштаби наслідків яких далеко не всі політики уявляють. Що ми отримаємо? Аргентинський сценарій, бунти, погроми? Вірогідність висока. Верховна Рада перетвориться в місце внут-рішньовидової боротьби, місце конкуренції за ресурс. Уже є питання бюджету, в якому, до речі, 40% треба буде віддавати за боргами. Хочу подивитися, як буде ділитися бюджет — уже тоді почнуть битися горщики. Верховна Рада стане місцем політичної турбулентності. Надії, які на неї покладаються, що вона дасть рецепти з оздоровлення країни, на жаль, не ви-правдаються.
— Якою ви бачите майбутню Верховну Раду?
В.Ф.: З високою ймовірністю буде трансформація таких політичних сил, як Блок Петра Порошенка. Зараз — це
функціональна політтехнологічна форма. Буде щось нове, щось інше. Не виключаю, що в разі складних випробувань, які стоятимуть перед урядом і прем’єром, відбудуться трансформації в «Народному фронті». Деякі люди з «Народного фронту», я просто нагадаю, вже поміняли три-чотири партії. Ось, скажімо, Арсен Аваков. Політичну кар’єру він починав у «Нашій Україні» як соратник Віктора Ющенка, потім був керівником Харківської обласної організації «Батьківщини», а зараз опинився в «Народному фронті». Що буде далі — ніхто точно не знає. Така ж ситуація з деякими іншими представниками «НФ».
Ще одна політичне зміна, яка може відбутися всередині і Блоку Порошенка, і «Народного фронту», і «Батьківщини», — це конфлікт старих і нових. Нові політики, зокрема громадські активісти, які зараз приходять у Верховну Раду, і част-ково комбати (хоча це, взагалі, окрема історія) дуже швидко можуть опинитися в опозиції до своїх партійних вождів і почати координувати діяльність між собою. І хто знає, може, на наступні вибори вони вже будуть йти окремо. Рано сьогодні робити висновки, хто виграв, хто переміг. Той, хто сьогодні виграв, завтра може програти.
— На переговори про створення коаліції запрошені, крім Блоку Порошенка і «Народного фронту», «Самопоміч» і «Батьківщина». Думаєте, всі із запрошених до неї увійдуть?
В.Ф.: Ризикну припустити, що коаліція буде широкою. Безумовно, Блок Порошенка і «Народний фронт» можуть самі створити коаліцію. Але Президент і його партія зацікавлені в розширенні коаліції. Тому там буде і «Самопоміч», і, можливо, навіть участь у коаліції партії «Батьківщина» та Радикальної партії Ляшка. Значна частина мажоритарників-самовисуванців, які або не були депутатами, або не голосували за закони 16 січня, приєднаються до нової коаліції. Чому Порошенко зацікавлений у такому розширенні? Щоб не бути залежним від когось одного з партнерів по коаліції. Щоб не було надмірної залежності від «Народного фронту». Плюс — це простір для маневру. Не буде голосувати за одні законопроекти «Свобода» — проголосує «Самопоміч». Перші півроку, думаю, буде стійка парламентська більшість. А потім почнуть зростати внутрішні конфлікти, зокрема, всередині коаліції. Критична точка буде після зими — у лютому, березні або квітні. Буде нагромадження суперечностей. І може виникнути питання: чим жертвувати — урядом чи парламентом?
Але, думаю, і Порошенко, і Яценюк зробили правильні висновки з історії 2005 року. Вони розуміють, що зараз йти на повторення конфлікту, який був між Ющенком і Тимошенко, — обопільна по-літична смерть. Не тільки з точки зору втрати довіри виборців, але і з точки зору втрати довіри міжнародних партнерів. Якщо Яценюк і Порошенко зараз почнуть з’ясовувати між собою стосунки, вони не отримають грошей від МВФ. Тому вони будуть стримувати свої амбіції. Прагматичне партнерство між ними продовжиться. Але при цьому вони почуватимуться конкурентами на майбутнє.
— У разі широкої коаліції хто буде санітарами «парламентського лісу»?
А.З.: З результатами мажоритарки «Опозиційний блок» вийде на третю за чисельністю фракцію.
В.Ф.: Те, що «Опозиційний блок» буде полюсом опозиції — зрозуміло. Частково — і деякі мажоритарники. Хоча багато хто, можливо, триматиме нейтралітет, щоб не підставлятися. Але я не виключаю, що у нас з’явиться й інша опозиція — пов’язана з Майданом. Якщо в коаліції не буде або «Батьківщини», або Радикальної партії, вони будуть виступати в ролі майданної опозиції щодо президента та уряду. Також можливий парадоксальний, але традиційний варіант для України: коли, наприклад, «Батьківщина» входить в коаліцію, але критикує, функ-ціонально, з окремих питань, якщо не Президента, то уряд.
Катерина ПЕШКО.

Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206