Переглядів: 1036

Український ОПК в умовах війни

Донедавна ми знали про проблеми Збройних Сил України, але не думали, що вони в аж такому жахливому стані, який виявили російська анексія Криму і бойові дії на Донбасі. До цих подій ми не могли собі уявити, що наше «славне» вище військове командування виявиться такими безпорадним у задоволенні потреб військових частин і підрозділів добровольців на фронті не тільки в озброєнні і військовій техніці, а й навіть у їх елементарному тиловому забезпеченні. Якби не десятки тисяч українських патріотів — добровольців і волонтерів, якби не патріотичне піднесення всього українського народу, то путінські війська і терористичні банди вже давно окупували б щонайменше Лівобережну Україну.

Після того, як тисячі солдатів російської регулярної армії вторглися на територію України на підмогу деморалізованим проросійським сепаратистам, терористам і бандитам, гостро постало питання забезпечення підрозділів регулярних укра-їнських військ, Національної гвардії, прикордонників і добровольців необхідним озброєнням, боєприпасами і військовою технікою. Оскільки вітчизняний оборонно-промисловий комплекс (ОПК) виявився неспроможним задовольнити у стислі строки потреби українських військових підрозділів на фронті, керівництво України звернулось за допомогою до західних країн.

Під час саміту НАТО у Вельсі 4—5 вересня Президент П. Порошенко намагався домовитися з главами держав-членів Альянсу про військово-технічну співпрацю, зокрема про постачання в Україну оборонних озброєнь, але, на жаль, цього поки що не вдалося досягнути. Візит П. Порошенка до Вашингтона 18—19 вересня також не приніс бажаних результатів. Адміністрація США наразі утримується від надання Україні статусу основного союзника США поза рамками НАТО, що надало б можливість здійснення масштабних поставок озброєнь і військової техніки (ОВТ) в нашу країну.

Отже, щоб захистити свою державу, українці мають у першу чергу розраховувати на власні сили. Сьогодні виникає питання: чи здатний український ОПК швидко перебудуватися на військовий лад і забезпечити потреби Міноборони, Нац-гвардії, МВС, СБУ, Держприкордонслужби? Чи здатні потужності заводів українського ОПК швидко налагодити в умовах війни виготовлення нової або ремонт і модернізацію старої військової техніки? Спробуємо відповісти на ці питання.

Військовий
спадок СРСР

До 1991 року на території України дислокувалося потужне військове угруповання СРСР чисельністю 720 тисяч військовослужбовців, 6500 танків, 7150 БТР і БМП, 3400 артилерійських систем, 1430 бойових літаків, 285 бойових вертольотів. До 1996-го в Україні налічувалося 130 міжконтинентальних ба-лістичних ракет з 1652 ядерними боєголовками. На українських аеродромах базувалися 23 стратегічних бомбардувальники Ту-95 і 19 бомбардувальників Ту-160, озброєних 460 авіаційними ядерними боєзарядами. Україна мала також до 3000 одиниць тактичної ядерної зброї. На теренах України було сконцентровано понад 18% союзного військово-промислового комплексу. Станом на 1991-й наша країна виробляла 17% всієї оборонної продукції Радянського Союзу.

У 1991 році на території України діяли 3594 підприємства оборонного та подвійного призначення, на яких працювало близько 3 мільйонів осіб. У суто військовому виробництві було задіяно майже 700 підприємств, у т.ч. 205 виробничих об’єднань і 139 науково-виробничих об’єднань (НВО), у яких було зайнято 1,45 мільйона осіб.

Український ОПК
після 1991-го

Протягом 1990-х Україна ста-більно перебувала в першій десятці країн світу щодо продажу

озброєнь та військової техніки, оскільки головним чином збувася надлишок ОВП, який залишився з радянських часів. Після 2000 року, коли вже практично були вичерпані запаси радянської зброї і військової техніки, український ОПК почав нарощувати випуск нової техніки, але в Збройні Сили України вона практично не надходила, а продавалася на зовнішньому ринку. Донедавна до 97% нової військової продукції йшло на експорт.

Сьогодні порівняно з 1991 роком кількість оборонних підприємств в Україні зменшилася вп’ятеро, а кількість працівників на них скоротилася майже у сім разів. Наприкінці 1990-х через обмежене фінансування Міністерства оборони й ОПК України було припинено виконання близько 90% науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, кількість яких ще у 1995-у становила майже 600. Понад 50% підприємств ОПК стали приватними.

Потенційні можливості ОПК України дозволяють організувати виробництво ракетних комплексів, систем і засобів ППО і ПРО, переносних зенітних ракетних комплексів, керованих ракет класів «повітря—повітря» і «повітря—земля», реактивних комплексів залпового вогню, протитанкових ракетних комплексів, бойових літаків і вертольотів, літаків військово-транспортної авіації, бронетанкової техніки, танкових двигунів, газотурбінних двигунів для кораблів, корветів, радіолокаційних станцій, окремих видів артилерійського і стрілецького озброєння, засобів радіотехнічної, оптичної та акустичної розвідки, авіаційних засобів навігації, посадки, зв’язку та забезпечення безпеки польотів, деяких видів боєприпасів тощо.

Експорт озброєнь
і військової техніки

За даними Стокгольмського міжнародного інституту досліджень проблем миру (SIPRI), у 2012 році експорт основних озброєнь з України становив 1,34 млрд дол., а у 2008—2012 роках наша країна була на дев’ятому місці серед експортерів цієї продукції. Центр дослідження армії, конверсії і роззброєння (ЦДАКР), підраухував, що у 2013-у Україна експортувала ОВТ приблизно на 2 млрд дол. У свою чергу «Інформаційний спротив» повідомляє, що у 2013 році Україна поставила іншим країнам військових товарів на суму 2,38 млрд дол., з яких 1 млрд дол. — у Росію (майже 40% від загальних обсягів поставок).

Портфель замовлень ОВТ з України на найближчі 4—5 років перевищує 5 млрд дол. Основними споживачами нашої оборонної продукції залишаються країни Азії (45%) та Африки (30%). У структурі поставок перше місце посідає авіатехніка (43%), друге — техніка сухопутних військ (36%), третє — засоби ППО (10%). Навіть в умовах війни ДК «Укроборонпром» продовжує експортувати ОВТ за кордон згідно з раніше підписаними замовленнями. Якщо різко припинити експорт ОВТ, то потім знадобляться роки, щоб відновити співпрацю з партнерами. Крім того, від експорту ОВТ держава отримує кошти, необхідні для забезпечення роботи підприємств концерну, оскільки бюджетного фінансування явно недостатньо.

Далі подаємо експрес-аналіз діяльності підприємств українського ОПК за видами Збройних Сил України.

Сухопутні війська. За даними «Білої книги-2012», на озброєнні Сухопутних військ ЗС України налічувалося близько 700 танків. Основними танками бронетанкових військ є радянські Т-64, яких у 1991-у ми мали близько 2000. На даний час їх значна частина — понад 1100 — перебуває на зберіганні у практично непридатному для використання стані і потребує капітального ремонту. Налічується також близько 80 модернізованих танків Т-64, які отримали назву «Булат».

Найсучаснішим українським танком є БМ «Оплот», створений на базі Т-80 УД. За своїми експлуатаційними і бойовими показниками цей танк вважається одним з найкращих у світі. За більшістю показників він переважає основні бойові танки російських ЗС — Т-90А та армії США — М1 Abrams. Згідно з держпрограмою переозброєння, до 2018 року ЗС України мають отримати лише 50 «Оплотів», напевно, тільки для участі в парадах.

У Сухопутних військах налічується також близько 1000 радянських бронетранспортерів (БТР-60, БТР-70, БТР-80) і бронетранспортерів вітчизняного виробництва (БТР-7, БТР-3, БТР-4) та бойових машин піхоти радянського і вітчизняного виробництва. Технічною новинкою нашого оборонпрому є бронеавтомобіль «Дозор-Б».

Окрім того, на озброєнні Сухопутних військах є близько 550 реактивних систем залпового вогню «Град», «Ураган», «Луч», а також тактичних ракетних комплексів радянського виробництва. На основі БМ-21 «Град» харківські спеціалісти створили українську «Катюшу» —  БМ-21К, дальність точного ураження якої збільшена вдвічі (з 20 до 40 км) завдяки супутниковій системі наведення і спостереження. Київське КБ «Луч» випускає високоточні протитанкові комплекси.

Повітряні сили. За даними тієї ж таки «Білої книги-2012», в україн-ських ПС налічується 160 бойових і 25 транспортних літаків ще радянського виробництва, незначна частка яких пройшла модернізацію. Серед бойових машин  фронтові винищувачі МіГ-29, багатоцільові винищувачі МіГ-29, Су-27, фронтові бомбардувальники Су-24М, розвідники Су-24МР, штурмовики Су-25 та військово-транспортні літаки переважно радянського виробництва.

Україна входить до елітної де-в’ятки країн, що мають замкнутий технологічний цикл створення і виробництва авіатехніки. ДП «Антонов» є гордістю українського літакобудування. За 60 років свого існування на цьому підприємстві побудовано більше ста типів і модифікацій пасажирських, транспортних і спеціалізованих літаків — загалом понад 22000. На підприємстві створені найбільші у світі вантажні літаки Ан-124-100 «Руслан» і Ан-225 «Мрія», а також унікальний вантажний літак Ан-70 (спільно з РФ), який випереджає на 8—10 років зарубіжні аналоги «Геркулес-2» (США), Iл-76 (Росія), A-400 (FLA) (Західна Європа).

Заснований у 1923-у Харківський авіаційний завод є найстарішим авіабудівельним підприємством в Україні. За 90 років свого існування на заводі виготовлено понад 4000 літальних апаратів. Із середини 1980-х основною продукцією заводу є літаки, розроблені в АНТК ім. О. Антонова, зокрема легкі транспортні Ан-72, Ан-74 та Ан-140.

Сухопутні війська укомплектовані гелікоптерами Мі-6, Мі-8, Мі-24 та Мі-26, що становлять близько 65% наявного вертольотного парку ЗС України. У більшості з них вже вичерпався або закінчується технічний ресурс експлуатації і вони підлягають заміні. На заводах ВАТ «Мотор-Січ» і ЗКМБ «Прогрес» налагоджено серійне виробництво та модернізацію турбовентиляторних двигунів ТВЗ-117 для військових літаків і гелікоптерів російського виробництва Мі-28 і Ка-50, які використовуються майже в 60 країн світу.

ППО Збройних сил України має у своєму розпорядженні зенітно-ракетні комплекси дальньої дії ЗРК С-200В, середньої дії ЗРК С-300ПТ/ПС, ‑300В1, -75М3 та малої дії ЗРК «Бук-М1», С-125М1, але значна частина з них потребує регламентно-технічного обслуговування і ремонту. На озброєнні протиповітряної оборони Сухопутних військ є також зенітно-ракетні комплекси «Куб», «Оса-АК», «Тор», «Стріла-10», зенітні гарматно-ракетні комплекси «Тунгуска», переносні зенітно-ракетні комплекси «Ігла» та зенітні гармати КС-19, С‑60, «Шилка» ЗСУ-23-4.

Військово-морські сили. До 1991 року суднобудування Радянського Союзу забезпечувало третину світового військового кораблебудування. На суднобудівну галузь у колишньому СРСР припадало 30% всього обсягу суднобудування за тоннажем і 40% — за кількістю суден. Після розпаду СРСР на території України залишилася потужна суднобудівна база: 11 суднобудівних заводів, що давали близько 30% суднобудівної продукції СРСР. Якщо ще кілька років тому укра-їнське кораблебудування приблизно на 50% залежало від кооперації з Росією, то сьогодні за багатьма позиціями Україні вдалося створити замкнутий цикл виробництва.

(Далі буде).

Олексій ВОЛОВИЧ,
кандидат історичних наук,
полковник у відставці.
Чорноморські новини

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

Вихід газети у четвер. Вартість передплати:

  • на 1 місяць — 70 грн.
  • на 3 місяці — 210 грн.
  • на 6 місяців — 420 грн.
  • на 12 місяців — 840 грн.
  • Iндекс — 61119

Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.

Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: chornomorski_novyny@ukr.net