№ 85 (21556) четвер 30 жовтня 2014 року

Результати дострокових виборів у Верховну Раду піднесли декілька сюрпризів. По-перше, президентська політсила «Блок Петра Порошенка», яка ще недавно мала намір правити балом самостійно, тепер змушена створювати коаліцію з «Народним фронтом», що, ймовірно, стане переможцем виборів за пар-тійними списками.

За попередніми даними ЦВК, «Народний фронт» з мінімальним відривом, але лідирує. У трійку переможців несподівано вирвалася і команда львівського мера Андрія Садового «Самопоміч». Показав хороший для себе результат, заодно «поховавши» конкурента в особі «Сильної України» Сергія Тігіпка, «Опозиційний блок». Ґрунтовно «здали» позиції Радикальна партія Олега Ляшка, «Батьківщина» і «Свобода», яка, швидше за все, виявиться за стінами Ради.

Чому за п’ять місяців після президентських виборів електоральні настрої істотно змінилися і чого тепер чекати від нового парламенту? Відповіді на ці питання в «Главкомі» (http://glavcom.ua) шукали керівник Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир ФЕСЕНКО і голова Центру «Третій сектор» Андрій ЗОЛОТАРЬОВ.

У шести з одинадцяти одномандатних округів Одещини виборці переобрали тих, хто вже був у Верховній Раді, п’ятеро з них голосували за т.зв. диктаторські закони.

Невже, довіряючи найвищий мандат у державі старим кадрам, можна сподіватися на зміни? Мимоволі на думку спадає українська приказка: «Бачили очі, що вибирали? Їжте — хоч повилазьте...». І нам таки доведеться хлебтати ту політичну кашу, якої наварили минулої неділі. Втім, аналіз зробленого вибору попереду. Нині ж — трійка лідерів за попередніми підсумками, оприлюдненими ЦВК на 14.00 середи.

Донедавна ми знали про проблеми Збройних Сил України, але не думали, що вони в аж такому жахливому стані, який виявили російська анексія Криму і бойові дії на Донбасі. До цих подій ми не могли собі уявити, що наше «славне» вище військове командування виявиться такими безпорадним у задоволенні потреб військових частин і підрозділів добровольців на фронті не тільки в озброєнні і військовій техніці, а й навіть у їх елементарному тиловому забезпеченні. Якби не десятки тисяч українських патріотів — добровольців і волонтерів, якби не патріотичне піднесення всього українського народу, то путінські війська і терористичні банди вже давно окупували б щонайменше Лівобережну Україну.

Після того, як тисячі солдатів російської регулярної армії вторглися на територію України на підмогу деморалізованим проросійським сепаратистам, терористам і бандитам, гостро постало питання забезпечення підрозділів регулярних укра-їнських військ, Національної гвардії, прикордонників і добровольців необхідним озброєнням, боєприпасами і військовою технікою. Оскільки вітчизняний оборонно-промисловий комплекс (ОПК) виявився неспроможним задовольнити у стислі строки потреби українських військових підрозділів на фронті, керівництво України звернулось за допомогою до західних країн.

У день виборів, 26 жовтня, в Одеській області побували представники міжнародної місії спостереження від Республіки Польща Петр Вецек та Міхау Лєхович. Вони моніторили процес виборів у 138-у окрузі. Про зафіксовані правопорушення розповіли журналістам на спеціальній прес-конференції.

Об’єктом дослідження стали Ширяївський, Любашівський, Ананьївський та Комінтернівський райони. Перше, на що звернули увагу в день виборів польські спостерігачі, — відсутність інформаційних бюлетенів на стінах виборчих дільниць. Також кидався в очі адміністративний тиск на членів комісії: одного з них навіть намагалися замінити за день до голосування. «Ми знаємо про цей вплив з боку влади, але зафіксувати це правопорушення, на жаль, ніяк не змогли», — зауважив журналістам Петр Вецек. Порушення були не стільки з боку виборців, скільки від самих членів комісії. Із бюлетенями робили кожен, що хотів: видавали без паспортів або клали, куди попало. «Було зафіксовано, як члени виборчих комісій, які голосували на своїх дільницях, фотографували свої бюлетені в кабінці для голосування. А на одній з дільниць бюлетені взагалі лежали у невідведеному для них місці — просто в кріслі поряд із членом комісії», — розповів Петр Вецек.

70-річчя визволення України від німецько-фашистських загарбників в Одеській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М. Грушевського відзначили виставкою книг в та тематичними читаннями.

До пам’ятної дати бібліотекарі підготувалися ретельно. Окрім масштабної виставки видань та фотографій з архіву книгозбірні, провели щорічні історичні читання, на які запросили ветеранів війни, відомих письменників та студентів-ліцеїстів архітектури і будівництва. На думку бібліотекарів, влаштовувати подібні майданчики для спілкування ветеранів з молоддю саме сьогодні в умовах, коли в нашій державі знову ведуться бойові дії, дуже важливо. Треба застерегти молодь від помилок на досвіді минулого.

Як свідчать результати опитування, проведеного 26—29 вересня російською недержавною дослідницькою організацією «Левада-Центр», рейтинг Путіна, який у серпні сягнув локального піку, почав знижуватися. Якщо у серпні за нього готові були проголосувати 57%, то у вересні — лише 49% опитаних.

Зважаючи на події, які цьогоріч відбувалися спочатку в Києві, потім — у Криму, а тапер — на Сході України, цікаво виглядає помісячна динаміка симпатій до Путіна. Так-от, якби вибори президента РФ відбувалися у січні, за Путіна віддали б свої голоси 29% опитаних, у лютому — 32%, у березні — 46%, квітні — 49%, травні — 50%, липні — 52%, серпні — 57%. У вересні бачимо спад — лише 49%.

Нещодавно Україна розпочала процес імплементації Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Безпосередньо він торкнувся й АПК. У вересні — на початку жовтня в нашій країні побувала місія фахівців офісу з питань продовольства і ветеринарії (Food and Veterinary Office) гендиректорату Європейської комісії САНКО. Вона проінспектувала деякі вітчизняні молочні підприємства.

Про особливості імплементації, її перспективність для українського сільського господарства говоримо зі спеціалістом з питань аграрної політики проекту USAID «АгроІнвест» Наталією СЕПЕРОВИЧ.

У  першу  неділю  листопада  в  Україні  відзначається  День  працівника  соціальної  сфери

Соціальна робота – це мистецтво налагоджувати зв’язки між людьми. День працівника соціальної сфери – професійне свято, встановлене указом Президента від 13 квітня 1999 року на пошанування праці тих, хто виявляє милосердя, створює добро не лише за службовим обов’язком, а й за велінням совісті та за покликом душі.

Це свято є свідченням високої оцінки людей, які щодня забезпечують реалізацію державної політики з питань со-ціального захисту, страхування, зайнятості, організації оплати і безпеки праці, трудових стосунків. Соціальному працівникові доводиться стикатися з різними сферами життя людини та суспільства: фізичним і психічним здоров’ям, особистими і груповими конфліктами, плануванням сім’ї, проблемами працевлаштування, професійної та соціальної адаптації різних категорій населення, про-філактикою асоціальної поведінки, здійсненням правосуддя тощо.

Наприкінці кожного місяця в Одеському обласному базовому медичному училищі проводиться  чергове засідання методичного об’єднання класних керівників,  на якому зазвичай вирішуються питання виховної та методичної роботи з молоддю.

Цього разу на початку засідання заступник директора училища з гуманітарного виховання  Микола Нарійчук представив учителям гостю — Оксану Ягельську, маму молодого одесита Дмитра, який отримав важкі поранення під час бойових дій на Донеччині. За проявлену в боях мужність лейтенант Дмитро Ягельський нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. У жовтні студенти училища влаштували благодійний ярмарок, під час якого продавали виготовлені власноруч вироби, збираючи таким  чином кошти на лікування молодого бійця. Їх і передали матері з побажанням якнайшвидшого одужання нашого мужнього земляка.

Цими днями сповнилося б 75 років відомому українському народознавцевіі письменнику Василеві Скуратівському (1939—2005)

Серед багатьох назв, які мав осінній місяць листопад («листопадень», «падолист», «напівзимник», «грудкотрус»), була й така — «братчини» (найдовше вона зберігалася на українському Поліссі). Це — від давнього обряду, що звався «братчина», який справляли у цьому місяці. Ось що розповів про цей обряд вустами одного з героїв книги «Місяцелік» український народознавець Василь Скуратівський: «Його справляли лише в листопаді. Якщо сусіди хотіли заприятелювати між собою, то купляли в пасічників бджолиний рій. З весни і до осені гуртом доглядали його. Зібраний мед ділили порівну. На це свято збиралися сім’ями, гуляли і веселились. Чи, як казали в народі, братались. А звідси й назва обряду... Кожен член такої спілки вважався близьким свояком. Він зобов’язувався допомагати братчику в скрутну годину. Якщо в якійсь родині помирав господар, то інший член братчини забирав малолітніх дітей на виховання». До речі, православна церква підтримувала цей звичай. Так, на храмових святах «братчики» разом із священиками виголошували повчальні промови.

Чудовий звичай! У ньому віддзеркалені високі моральні критерії нашого народу — доброзичливість, турбота про знедолених, прагнення мати побратимські стосунки. У «Місяцеліку» йдеться також про походження назв інших місяців, про пов’язані з ними численні прислів’я і приказки, зразки завбачень погоди, народні і релігійні свята, найцікавіші обряди.

Із весни 2010-го, з приходом до влади Януковича та його відданих служок-сатрапів на місцях, проти «Чорноморських новин» (аякже, голос українства у всуціль зросійщеній Одесі) розгорнулася ціла кампанія з переслідування, цькування газети, витіснення її з інформаційного простору. Заборони на передплату і продаж у кіосках, виклики в прокуратуру та міліцію, численні судові процеси... Одне слово, облава з усіх боків.

Багато хто із вчорашніх друзів відвернувся тоді від «Чорноморки»: нащо, мовляв, мати клопіт — самому можна потрапити під прес системи. Наглої і витонченої у своїй казуїстиці (коли біле називається чорним і навпаки), злопам’ятної і безпощадної, що, багатьом здавалось, укоренилася назавжди. Це потім повстав Майдан, це потім Революція Гідності змела того монстра-систему. А в тих, ще зовсім недавніх часах, повсюди панувало зло. І тим дорожчими були ті друзі, які не тільки не зреклися опальної газети, а й чим могли — підбадьорливим словом, порадами, благодійними внесками — допомагали зберегти в Одесі єдине українське видання.

Під такою назвою в Одеському обласному центру української культури в рамках Народної академії творчості сьогодні (початок о 15.00) відкриється виставка старовинних і сучасних зразків та виробів декоративно-ужиткового мистецтва.

Невмирущим творінням талановитих рук українських жінок були рушники та вишитий одяг, зокрема сорочки-вишиванки. Тож пропонована виставка дозволить кожному, хто її відвідає, заглибитися в історичне походження, ґенезу вишивки, її символіку та роль у житті нашого народу.

Так називається виставка, що відкрилася у Всеукраїнському центрі болгарської культури (провулок Віце-адмірала Жукова, 9).

35 робіт фотографа Кирила Стоянова, серед яких — фрагменти вистав і репетицій, сцени з «Лебединого озера», «Жизелі», «Дон Кіхота», «Крику», портрети балерин, зроблені як на сцені, так і за лаштунками Одеського національного академічного театру опери та балету, дають унікальну можливість побачити не тільки те, що призначене для глядачів, а й те, що відбувається всередині сценічного процесу.

В Одесі, як відомо, може статися все що завгодно. Навіть такі неймовірні події, які відбуваються в комедії «Одеський підкидьок», теж можуть статися. І взагалі, якщо ви приїхали в Одесу і жодного разу не розсміялися, значить, вам підсунули квиток в інше місто.

Автор п’єси — одеський письменник і драматург Георгій Голубенко, відомий такими творами, як «Старі будинки», «Блиск і злидні Молдованки» тощо, зумів розсмішити вже не одне покоління глядачів  як у нашій країні, так і за її межами.

Прийшов сезон, а відтак знову багато і часто говоритимемо про грип та про гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ). Ми давно не сприймаємо грип як звичайну сезонну прикрість, оскільки добре знаємо, що хвороба небезпечна своїми ускладненнями, що вона іноді призводить до непоправного.

Впродовж сезону 2013—2014 років на грип та ГРВІ перехворіло майже 13% населення нашої області. На щастя, через грип ми нікого не втратили. Тяжче було кількома роками раніше, коли із семи загиблих від ускладнень хвороби по Україні четверо були нашими земляками, одна з них — вагітна жінка.

2 листопада — Всесвітній день боротьби з пневмонією

Численні експерти в галузі медицини та охорони здоров’я називають пневмонію «головним вбивцею» дітей до 5 років. Трагічна статистика свідчить: щороку від запалення легенів гине понад 2 мільйони людей. А найуразливіша категорія, знана річ, малі діти. Ось чому 2 листопада 2009 року Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) та Всесвітня організація охорони здоров’я оголосили про початок масштабної акції боротьби з дитячою, і не тільки, пневмонією. Ці авторитетні у світі установи розпочали тоді кампанію, що триває і досі, зі збору коштів для лікування дітей від цієї недуги у десятках країн третього світу, переважно в Азії та Африці.

Щорічно 2 листопада відзначається День боротьби з пневмонією, коли весь світ об’єднує свої зусилля, щоб привернути увагу та запобігти мільйонам смертей від запалення легенів.

Ранній підйом

Всі успішні люди — ранні пташки. Щось особливе і магічне є в ран-ньому підйомі. Ця частина дня, коли світ ще спить, — найважливіша і надихає. Ті, хто почав прокидатися на світанку, стверджують, що їхнє життя стало повноціннішим.

У нашого щирого давнього друга Василя Володимировича Хортіва сьогодні ювілей — в передостанній день жовтня йому сповнюється рівно 60. Дата солідна, позначена для людини віком мудрості, бажанням зробити певні підсумки пройденої життєвої дороги, бо ж виросли діти, підростають уже й онуки.

Шістдесят? Хіба це про нашого Василя? Такий же молодий, запо-взятий, кремезний, з незмінно привітною посмішкою. Як і тоді, у вже далекому 1992-у, коли переступив поріг нашої «Чорноморки»: «Візьмете водієм?».

Служба безпеки України викрила та затримала на Одещині членів розгалуженої та закон-спірованої злочинної групи, яку створили та фінансували російські спецслужби.

Як повідомляє прес-центр СБУ, ватажок групи, мешканець Одеси Л, на прізвисько «Скат», був завербований співробітником генштабу Збройних сил РФ Степановим Г.Г., який з Москви передавав обумовленими каналами зв’язку інструкції та готівку для організації антиукраїнської діяльності. За визначенням кураторів з РФ основним завданням цієї диверсійно-підривної групи було підбурення мешканців мирного регіону до злочинів проти конституційного ладу, провокування проголошення т.зв. Одеської народної республіки, організація незаконних збройних формувань з числа підготовлених найманців.

Майже 5 гектарів землі вартістю понад 190 мільйонів гривень мають повернутися у власність одеської громади та державної судноплавної компанії.

Як нагадує прес-служба прокуратури Одеської області, у 2013 році Чорноморська прокуратура звернулася до Приморського райсуду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України та ДСК «Чорноморське морське пароплавство» до Одеської міської ради та 26 фізичних осіб. Прокуратура вимагала визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, визнати недійсними та скасувати державні акти на право власності і витребувати землю площею понад 4,8 га, вартістю більш ніж 193 млн грн на користь одеської громади та судноплавної компанії.