№ 82 (21553) субота 18 жовтня 2014 року

Політичний тиждень був настільки переповнений подіями, що важко виділити найважливіший сюжет. Незначні факти в майбутньому можуть виявитися вирішальними, а сенсації, новини перших шпальт через кілька днів забудуться назавжди.

Важка травма

На перший погляд, головною подією тижня здається останнє календарне засідання Верховної Ради сьомого скликання 14 жовтня. Пакет антикорупційних законів, включаючи створення спеціалізованого бюро, разом з раніше прийнятим законом про очищення влади (люстрації) має радикально вплинути на життя країни. Якщо вдасться його застосувати, влада виконає дев’яносто відсотків вимог Майдану. Якщо ж змінений закон про прокуратуру дасть старт реформ правоохоронної системи — революція, вважайте, перемогла.

Але це в перспективі. А у свято Покрови Пресвятої Богородиці парламент міг прийняти закон, що діє негайно, закон, якого вимагала і 23 роки чекала активна і справді революційна частина населення, — закон, що надає статус борців за незалежність України ветеранам ОУН-УПА.

Учора в Мілані відбулося дві зустрічі між Петром Порошенком та Володимиром Путіним. Переговори важкі, зрушення є, але тільки в деталях...

Спочатку був «робочий сніданок» за участю прем’єр-міністра Італії Маттео Ренці, прем’єра Великобританії Девіда Кемерона, канцлера ФРН Ангели Меркель, президента Франції Франсуа Олланда, керівників Єврокомісії Жозе Мануеля Баррозу й Германа ван Ромпея та, власне, президентів України й Росії. Потім переговори проходили у «нормандському форматі»: Петро Порошенко, Франсуа Олланд, Ангела Меркель і Володимир Путін.

Популізм — то пуста мова, — застерігає блаженніший. — У Святому Письмі написано: будуть покарані за кожне пусте слово.

Як не піддатися на політичний популізм, а з-поміж безлічі кандидатів обрати достойного, на порозі яких змін опинилася Україна та які реформи потрібно впровадити, аби не втратити шанс отримати нову країну з політиками якісно нового рівня, — про все це напередодні парламент-ських виборів ми розмовляли з видатним церковним мислителем нашого часу — блаженнішим Любомиром ГУЗАРОМ.

Із наближенням дня парламентських виборів лідери полі-тичних сил, тим чи іншим способом причетних до Майдану, і кандидати в депутати від цих сил стають дедалі активнішими та самовпевненішими — мовляв, ми переможемо та забезпечимо демократичний і європейський розвиток України. Мовляв, завдяки голосуванню відбудеться люстрація (Петро Порошенко: «Вибори — найкраща форма люстрації»), новий склад Верховної Ради активно працюватиме задля втілення програми президентських реформ, а колишні «регіонали» і Ко гратимуть роль лояльної опозиції, що продемонструє Європі й Америці демократизм чинної влади. Якщо і не всі, то більшість «сил Майдану» загалом поділяє цю позицію.

А водночас варто поглянути на рекламу «Опозиційного блоку», щоб зрозуміти — не все так просто. Адже ця виборча реклама доводить, що ніякою «лояльною опозицією» команда, сформована з олігархів, захисників Леніна, корупціонерів та кремлівської агентури, ніколи не стане: «Власть угрожает жизни простых граждан Украины! Восстановим! Защитим!». Ідеться про сили реваншу, які не приховують своєї мети: відновлення в країні кримінально-тоталітарної диктатури. Ну а методи політичної дії — традиційні: підкуп продовольчими пайками та грошима «простих громадян», себто виборців, дезінформація та залякування населення, «антифашизм» під сталінськими гаслами тощо.

Орендні відносини в земельній сфері зберігають домінуючі позиції. Це підтверджується даними проекту USAID «АгроІнвест». Згідно з ними, близько 80% земель сільськогосподарського призначення нині перебувають в оренді.

Водночас в «АгроІнвесті» визнають, що орендні відносини конче потребують суттєвого вдосконалення. Через численні вади чинного законодавства серйозно потерпають усі учасники цього процесу, але понад усе — власники земельних ділянок. Значних втрат також зазнає сільська економіка, а з нею — і національна економіка в цілому.

У ніч з 13 на 14 жовтня по вул. Пастера, 52 ( колишня вул. Херсонська) вчинено акт вандалізму — меморіальну дошку Іванові та Юрієві Липам облили червоною фарбою, а внизу на будинку зробили напис «Новороссия».

На жаль, це далеко не перша спроба спаплюжити імена видатних одеських українців. І це не просто провокація напередодні свята в Одесі, а є закликом до загострення протистояння, нагнітанням атмосфери ненависті.

До позачергових парламентських виборів залишилися лічені дні. Для українців в умовах війни ці вибори — особлива відповідальність. Ми обиратимемо не лише депутатів, які представлятимуть наші інтереси у Верховній Раді, а, фактично, обиратимемо майбутнього прем’єр-міністра, уряд і загалом — напрямок розвитку країни. Ми обиратимемо тих, хто в складні часи візьме на себе відповідальність за долю України. Тож прийти на вибори і проголосувати — це право та обов’язок кожного з нас.

Сьогодні на всіх дільницях сформовані виборчі комісії, які вже провели свої перші засідання. Із 15 жовтня кожен громадянин України має право зайти на виборчу дільницю і перевірити своє прізвище у списках виборців. Причому  зробити це, — зазначає голова Одеського відділення Комітету виборців України Анатолій Бойко, — слід до 20 жовтня включно.

14 жовтня Верховна Рада ухвалила закон, який посилює відповідальність за порушення виборчих прав громадян. Зокрема, посилюються санкції за перешкоджання здійсненню виборчого права та права брати участь у референдумі, роботі виборчої комісії та комісії з референдуму або діяльності офіційного спостерігача (ст. 157 Кримінального кодексу), надання неправдивих відомостей або фальсифікація виборчих документів (ст. 158 та 158-1), порушення порядку фінансування передвиборної кампанії (ст. 159-1), підкуп виборця (ст. 160).

Цей законопроект був ініційований Кабінетом Міністрів та зареєстрований в апараті Верховної Ради ще 18 квітня 2014 року, внесений до порядку денного парламенту 20 травня.

(Думки, викликані публікацією Л. Залюбінської «Коли палає Батьківщина...», «ЧН» за 9 жовтня)

Чому палає Батьківщина? Це питання хочу поставити шановній пані професору після прочитання кінцівки її щирої сповіді перед читачами нашої газети, яку читають й активно підтримують свідомі своєї нації українці. Кидаючи такі невиважені звинувачення на адресу «Правого сектора», ви, пані Людмило, думали насамперед, як захистити від гніву отих прозрілих (у вашому розумінні – «озвірілих») молодиків свого сина, котрий 30 вересня був під ОДА разом з одіозним Нестором Шуфричем.

Чому відбулася «народна люстрація» огидного своїми антиукраїнськими діями Шуфрича?

(Продовження.  Початок у номері за 11 жовтня).

Як уже повідомляли «ЧН», з 1 жовтня змінився порядок призначення житлових субсидій, який передбачає впровадження нової соціальної норми житла та нових соціальних нормативів користування житлово-комунальними послугами. Про це, а також про порядок звернення за житловою субсидією, ми розповіли в номері за минулу суботу, 11 жовтня. Сьогодні ж — про порядок обрахунку субсидій та компенсації малозабезпеченим сім’ям додаткових витрат на оплату комунальних послуг у зв’язку з підвищенням цін і тарифів.

Порядок обрахунку розміру субсидії

Порядок обрахунку розміру субсидії передбачає новий механізм визначення обов’язкового відсотка платежу сім’ї за житлово-комунальні послуги, який розраховується індивідуально для кожної сім’ї та залежить виключно від доходів сім’ї:

Благословенна кожна мить життя
на цих всесвітніх косовицях смерті!
Ліна КОСТЕНКО.

Пасажирський літак величезним сріблястим птахом злетів на схід, на зустріч із сонцем...

Сіроока, ще молода жінка сиділа коло вікна і задумливо спостерігала білі кучугури, що невпинно линули повз. Чи то хмари, чи то сніг. Здавалося, вони от-от піднімуться вище і своєю вагою розчавлять могутнє творіння людського розуму та рук. Але їй не було лячно. Світлий спокій панував у душі. Спокій і ніжність до двох рідних людей. До сина, що проводжав її в дорогу й залишився в аеропорту білокам’яного чорноморського міста, й до чоловіка, що через короткий час зустрічатиме її в кількамільйонному східному Донецьку. В уяві жінки й досі стояла, мов у мареві, тремтлива фігурка сина з піднятою на прощання рукою, що, поступово віддаляючись, зменшувалася. Світловолосий, сіроокий, як вона, широкоплечий, як батько. На голові — дві маківки. Вони закручуються зворушливими завитками, як би він їх не зістригав і не причісував. І зараз, сидячи в кріслі коло ілюмінатора, вона бачить ці дві рідні маківки, і серце її раптово затоплює хвиля теплої ніжності.

Вибір долі здійснює будь-яка людина, громада, країна. Я не поділяю катастрофічного погляду на життя та історію, за яким люди чи країни, зробивши одного разу вибір, потім приречені на певний шлях та долю. Життя — це вибір. Людина, що уникає вибору, як зауважив французький філософ-екзистенціаліст Жан-Поль Сартр (1905—1980), тим самим робить власний вибір — «вибір не вибирати». Ми вибираємо кожного дня, тому вміння концентрувати зусилля — це ознака сильної людини, яка здатна брати на себе відповідальність за власну долю та майбутнє власної країни.

Уранці 24 серпня 1991 року понад 60 членів одеської організації Народного руху України трьома автобусами приїхали до Києва. В штабі Руху нам дали синьо-жовтий прапор, який ми пронесли до ни-нішнього Майдану Незалежності. Через кілька годин Верховна Рада проголосила незалежність України, й саме цей прапор, який несла наша делегація, підняли над українським парламентом. Цього дня ми разом з мільйонами українців зробили власний вибір — ми вибрали вільну європейську Україну.

14 жовтня, у День Українського козацтва, на історичному факультеті ОНУ імені І.І. Мечникова відбулося відкриття наукового центру відділу історії козацтва на півдні України.

Цей відділ на громадських засадах був створений ще в січні 2000 року як філія Науково-дос-лідного інституту козацтва Інституту історії України НАН України на базі історичного факультету нашого університету. Колектив відділу розробляє тематику, пов’язану з історією козацтва на території півдня України, зокрема: створення козацьких формувань після зруйнування в 1775 році Запорізької Січі — Усть-Дунайського, Буджацького та Дунайського козацьких військ, організацію Задунайської Січі, появу некрасівців і донських козаків у Придунав’ї в XVIII ст. та їхні взаємо-відносини з запоріжцями, досліджує історію відродження козацтва на Одещині на початку ХХ століття та в наш час.

22 жовтня о 12.00 відбудеться відкриття меморіальної дошки відомому одеському художнику Герасиму Семеновичу Головкову (1863—1909). Пам’ятний знак буде встановлений на фасаді будинку Головкових на вул. Михайлівській, 62 (Малиновський район).

Герасим Головков — представник молодшого покоління Товариства південноросійських художників; був членом паризького «Осіннього салону», а влітку 1909-го став лауреатом Всесвітньої виставки у Мюнхені (велика золота медаль).

Виставка під такою назвою експонується в Одеському історико-краєзнавчому музеї (вул. Ланжеронівська, 24а)

ЯNOVA — це група молодих художників, яких об’єднує нове сприйняття дійсності, переусвідомлення історії, цінностей життя, живопису тощо. Це також спроба донести глядачеві свої відчуття, думки, переживання під впливом суспільних подій.

«Під час небезпеки ми все одно творимо, — зазначають автори. — Насиченість інформативного простору фактами або пряма участь у подіях породжують безліч думок, які викликають занепокоєння й біль, гордість і захоплення, скеровують до молитов. Ти вже не можеш викреслити себе із сьогодення і не маєш права мовчати».

У Харкові намалювали найбільший в Україні портрет Тараса Шевченка. Зображення українського поета і художника зайняло майже всю висоту бокового фасаду житлового 16-поверхового будинку. Погляд Кобзаря задивлений у сквер.

Портрет Шевченка намалював Іван Крамський з творчої групи «Kailas-V». На всю роботу пішло близько 900 балонів з фарбою. Загальна площа настінного малюнка — понад 500 кв. м. Керівник творчої групи Яна Волк повідомила, що створення портрета присвячено 200-річчю з дня народження Тараса Григоровича.

«ЗАСТУП» розширює географію «Добрих справ» в Україні. Майже в кожній області України вже чули про цю благодійну акцію. Активісти «ЗАСТУПу» із різних регіонів практично щодня втілюють проекти, які реально допомагають українцям, множать у нашому суспільстві добро.

Суми, Полтава, Харків, Миколаїв, Запоріжжя, Одеса, Херсон, Кіровоград, Чернівці — це ще не весь список тих міст, де розпочалася важлива волонтерська місія «ЗАСТУПу». Цей рух не рекламується на національних каналах, не піариться в популярних ток-шоу. Про нього знає лише вузьке коло — самі активісти, люди, котрі допомагають, і ті, кому допомагають. Так із вуст в уста — «сарафанним радіо» — переноситься з області в область чутка про «Добрі справи».

Назва одного з найвідоміших творів Михайла Коцюбинського, за яким кінорежисер Сергій Параджанов зняв свій всесвітньо відомий однойменний фільм, мимоволі згадалася, коли побачив роботи художників зі студії Peach на Карантинному узвозі.

На підпірних стінках мощеного старою бруківкою спуску, який веде з Канатної вулиці до Митної площі і входу в порт, митці відтворили сцени із життя одеситів позаминулого століття. Неначе тіні тих, хто понад 100 років тому тут жив, ходив і їздив, раптом ожили, створивши ще один привабливий для туристів куточок старої Одеси.

Як пояснила головний художник студії Станіслава Лісовська, розпис виконується у стилі «силуету» — різновиду графічної техніки в мистецтві портрета, популярної в XVIII — XIX століттях, до появи фотографії. Цей стиль був обраний невипадково. До нього «зобов’язує» навколишня історична забудова узвозу. Такий малюнок вийде не яскравим, а схожим на старі фотографії, й доречно впишеться в міське середовище. Споглядання на такі малюнки викликає відчуття, наче так було завжди.

Перед тим, як приступити до самого оформлення стін, їх довелося належно підготувати, адже покриття осипалося, тільки-но до нього торкалися. Як розповів керівник студії Олексій Шкурат, впоратися з цією проблемою допомогла міська влада, забезпечивши необхідний ремонт.

Із циклу «Ой пішла б я до роду гуляти…»

Мені наснився той жахний кольоровий сон.

…Яскраве сонце відбивалося в прозорій теплій воді, у якій колихалася буйна свіжа зелень. Від моїх босих ніг вода врізнобіч розліталися діамантовими бризками, а я, задихаючись від шаленого бігу, намагалася втекти від вершника, аркан якого свистів над головою. Якимось боковим зором бачила й оскалене обличчя татарина, і його миршавого коня, і себе — у довгій полотняній вишитій сорочці, з голубою стрічкою на чолі, з тяжкою русою косою. З усієї сили намагалася втекти від смерті чи полону, і, здається, якимось дивом мені це вдалося. Стояла по кісточки у чистій прозорій воді, хапаючи повітря і намагаючись вгамувати серце, яке від напруження калатало, як той тривожний сполох, що сповістив наше поселення про набіг ординців.

Випускники комп’ютерної академії «Шаг» Роман Безверхній, Анастасія Іванченко і Тимофій Лавренюк презентували в одеській мерії свій винахід — додаток до мобільних пристроїв, який дозволить привернути увагу школярів та студентів до унікальних експонатів одеських музеїв.

Цей молодіжний соціальний проект розпочав своє життя під час Одеського хакатону-2014 — своєрідного змагання між молодими IT-спеціалістами, яке проходило під девізом «Зробимо життя кращим!».

Суд стягнув з шахраїв на користь кредитної спілки «Україна» понад 78 мільйонів гривен.

Ця історія про велику фінансову аферу тягнеться з 2006 року. Метикуватий чоловік, маючи добрий орга-нізаторський хист, вирішив спрямувати його на отримання легкої наживи за чужий кошт — під виглядом законного надання фінансових послуг у сфері кредитування фізичних осіб, створив та очолив організовану групу.