Системний підхід до захисту селянства

Володимир Миколайович переконаний, що в Україні на недостатньому рівні проводиться роз’яснювальна робота, люди не знають, що саме ця угода означає, які надає переваги і які несе ризики:

— Угода, скажімо, не передбачає можливості так званого «подвірного» забою худоби. Але ж це одна з давніх традицій наших сільських жителів. І якщо цим жертвувати, то навзамін потрібно вимагати сильних компенсаторів. Чи подумали про це ті, хто підписував документи угоди? Ще один приклад: європейський ринок — це високі стандарти продукції. Але скуштуймо їхній помідор чи м’ясо і порівняймо з нашими. Звичайно, українське смачніше! І це завдяки родючим чорноземам та столітнім тради-ціям наших селян. Тобто ми цікаві для європейців як виробники якісної екопродукції. Потрібно роз’яснити це всім нашим виробникам і зайняти цю дуже вигідну нішу ринку.

Один із лідерів «Заступу» також роз’яснив, як інституції Євросоюзу та польські чиновники співпрацюють з тамтешніми фермерами і селянами: інтереси усіх виробників сільськогосподарської продукції в громадській раді відстоюють 75 обраних ними представників. Саме вони й узгоджують позиції аграріїв, уникаючи непорозумінь та страйків.

Цікаві й результати реформування аграрного сектора в сусідній Польщі — люди з міст там почали виїздити в села. Кілька років тому статистика показувала, що лише 30 відсотків поляків живуть у сільській місцевості. Нині ж їх кількість сягає 38 відсотків.

Голова села Омельники на Полтавщині, одна з лідерів цієї політичної сили, Олександра Шереметьєва торкнулася теми суспільного діалогу щодо організації місцевого самоврядування та децентралізації влади. На її переконання, сільська рада має не тільки заробляти гроші, а й право їх витрачати. Й тут цікавий досвід Польщі — спеціалісти «Заступу» розглядають європейську методику розподілу коштів по бюджетах різних рівнів та вже знають, як краще застосувати її в Україні.

— Наша політсила виступає за продовження мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. Адже зараз у законах відсутні механізми, необхідні для правильного функціонування ринку землі, — переконана політик. — Скільки землі може мати один власник? Яка її справжня вартість? Як захистити власника земельного паю, адже доходить до того, що до бабці у глухе село приїжджають і вимагають підписувати невигідні для неї умови оренди, мотивуючи тим, що господарство, нібито, підвищило родючість ґрунтів. За основу оцінки вартості земель у нашій державі брали ще нормативи за 1986 рік. Але відтоді скільки всього змінилося. Для порівняння, вартість земель сільгоспугідь в Австрії — близько 30 тисяч євро за гектар. Це в рази більше ніж у нас, а звідси й плата людям за паї, мізерні податкові платежі… Одна з перепон для селян — законодавство України, яке не дає права сільраді розпоряджатися землями та угіддями за межами села. Ці функції покладені на Держземагентство. Тому, щоб виділити, скажімо, зручний для фермера сінокіс, по довідку доводиться звертатися навіть у Київ.

На думку Володимира Хоменка, однією з обов’язкових умов успішного розвитку сільських територій є доступність капіталу для агровиробника.

— Держава має спрямувати частину коштів міжнародних кредитів на потреби села. Та допомагати слід не великим, а саме дрібним господарствам.

Думку колеги підтримала й Олександра Шереметьєва:

— Одна з можливостей підтримки села — відродження та створення сільськогосподарських кооперативів. Торік ми створили два молочарські кооперативи на Полтавщині. Люди дякують за таку підтримку. На моє переконання, активних людей на селі потрібно зацікавлювати. Крім того, слід виховувати і в селян, і в містян культуру споживання продукції. Адже коли купувати молокопродукти з автомобіля перекупника, споживач наражає себе й свою родину на цілу низку небезпек. А коли продукція від кооперативу чи із заводу, вона перевіряється на дотримання санітарних та багатьох інших норм. Треба шанувати й багатий досвід та традиції людей селянської праці.

Однією з форм допомоги фермерам та селянам Олександра Шереметьєва назвала дорадчу службу, розвитку якої сприяє і «Заступ». За її словами, лише на Полтавщині спеціалісти цієї служби провели більше 200 зустрічей, семінарів, навчань та тренінгів із селянами.

Відповідаючи на запитання журналістів, які стосувалися бюрократичної тяганини й корупції, Володимир Хоменко прокоментував роботу про-фільного міністра:

— Прийшовши на посаду, він заявляв, мовляв, я тут на два місяці, щоб зламати корупційні схеми. Але, як свідчать сигнали від виробників сільгосппродукції, все робиться по-старому, хоч пройшло вже набагато більше часу. Тому, на мою думку, до влади в Україні має прийти нове покоління. Ми — фахівці й знаємо, як вирішувати конкретні проблеми селян. Ми збираємо форуми людей у кожному обласному центрі держави. Туди приходять від 700 до тисячі осіб, які отримують конкретні відповіді на свої конкретні питання. Людей цікавить усе — й наявність та розробка технічних регламентів для торгівлі на ринку Європи, і квоти на продукцію, і повернення ПДВ, яке зробить конкурентною українську продукцію за кордоном, і відродження системи заготівельних контор та державних оптових ринків у містах, які визначали б справжні ціни на продукти, а не ті, за які скуповують у селах перекупники… Вся команда «Заступу» — це люди-практики. До того ж у парламенті за всі роки були лише окремі народні обранці, які захищали інтереси селянства. Системної ж роботи не велося. Але саме системно й злагоджено можна вирішити назрілі питання в агросекторі.

Іван ДАНИЛЕНКО.