Захистити село, як батьки і діди захищали

— Олександро Іванівно, чому ви вирішили йти в політику?

— Я практично все життя, за винятком кількох років, прожила в рідному селі. І мені боляче дивитися, як сьогодні політики проводять над ним експерименти. Мої Омельники хочуть приєднати до міста Кременчук. Не виключаю, що вздовж 20 км берега річки Псел побудують нові котеджі. 100 тисяч гектарів сільгоспугідь приєднають до міста. З якою метою? Хто в місті буде займатися сільським господарством? Воно комусь потрібне? Місто дуже бюрократизоване. Ти прийшов, подав заяву й відповідь отримаєш упродовж місяця. А сільські люди звикли до іншого. Вони приходять до голови села, розказують про свої проблеми, разом думають, як їх розв’язати. Селяни хочуть спілкування, і їм атмосфера міста аж ніяк не підійде! Я намагалася донести до авторів концепції децентралізації влади, що ви неправильно робите. Але мене не почули. Тому я відчула відповідальність перед своїми батьками й дідами. Вони не здали село. Вони захистили його у громадянську війну, врятували в часи Голодомору. І я не можу залишатися осторонь. Я йду в політику для того, щоб обстоювати інтереси нашого українського села, нашої рідної землі.

— Що підштовхнуло вас звернути увагу саме на партію «ЗАСТУП»?

— Це політична сила, у якій практично всі — нові імена, свіжі сили, потужний інтелект і багатий досвід практичної роботи. У нас є воля обстоювати село й рідну землю всіма силами — як це сьогодні і треба. Бо завтра буде вже запізно. Крім «ЗАСТУПУ», таких рішучих і послідовних сил просто нема: в усіх інших партіях питання захисту села — не більше, ніж звичайний передвиборний атрибут. А ще — і це дуже важливо — я дуже добре знаю Віру Іванівну Ульянченко і знаю, скільки вона зробила для сіл, зокрема Київщини. Я вірю, що команда професіоналів, яку вона згуртувала, зможе вибороти цілу низку законів для розвитку села, захисту селянства, аграрного виробника, сільської медицини, освіти, територіальних громад. І якщо ми разом зможемо втілити ці реформи в життя, а совість нам не дозволить схибити, то в нашої партії буде велике майбутнє.

Ми не декларуємо свою опозиційність, ми налаштовані на конструктив, але захищати село, аграріїв та людей праці, навіть у містах, налаштовані рішуче! І якщо помітимо, що хтось посягне на голоси наших виборців, то ми знайдемо сили захистити людей.

— Сьогодні багато політиків і чиновників ініціюють реформи. Однак на практиці вони не діють. Чому так відбувається?

— Наприклад, Держземагентство презентувало свій проект про право продажу оренди земельних ділянок. Я взяла їхні документи й перегорнула на сторінку з очікуваними результатами. У першому ж пункті зазначено: «Посилення впливу державних органів влади на органи місцевого самоврядування в галузі земельних відносин». Та, люди добрі, це ж подвійні стандарти! А як же децентралізація? Я одразу ж сказала, що цей закон не для села. Хто ви такі, щоб із Києва приїздити й керувати в нас у селі? Ми самі дамо собі раду. Якщо ми порушимо чинне законодавство, тоді до нас можуть бути питання. А як ні, то вибачте!

Я вважаю, що для розвитку держави потрібен інноваційний підхід. Не будувати плани, а робити проектне планування. План — це розпливчате поняття. А коли ми говоримо про проект, то там чітко ви-значено строк, відповідальних осіб, очікуваний результат, позитиви й негативи. І такий підхід дозволяє нам спрогнозувати, яку користь матимуть люди від тих законів, котрі ми будемо вносити до Верховної Ради.

— На вашу думку, які першочергові реформи сьогодні необхідно провести на селі?

— Лідер «ЗАСТУПу» Віра Ульянченко порушує питання щодо прийняття закону про збереження родючості наших ґрунтів. Ми розуміємо, що люди дуже мало уваги приділяють сівозмінам. Степ зараз не зеленіє від озимини. А раніше 34—40 відсотків було засіяно цими культурами. Я навесні летіла над Україною — вона вся жовта. Я не одразу зрозуміла, у чому справа. Виявляється, що це ріпак цвіте. Коли товаровиробник свої прибутки ставить вище за родючість землі, за відпо-відальність перед нашими нащадками — це хижацтво.

— Як ви ставитеся до об’єднання сільських громад?

— В Україні приблизно 32 тисячі громад. Такого не побачиш у жодній європейській країні. Сільські громади мають працювати, насамперед, в інтересах людей — треба зробити громади центром повсякденного життя на селі, учасником і бюджетного процесу, і справжнім су-б’єктом самоврядування. Десь є дитячий садочок, десь школа — всі повинні одне одному допомагати. У селах має бути створений центр адміністративних послуг. Однак найголовніше — не можна щось робити силоміць. Щодо цього ми напрацювали цілу низку пропозицій, звернулися до людей, щоб вони нас підтримали.

— Ми були у вашому селі й помітили дуже багато молоді. Це сьогодні ледь не дивина в сільській місцевості…

— Молодь із нашого села їздить на сусідні сільгосп-підприємства. Вона хоче працювати на престижній і високооплачуваній роботі. І це нормальне бажання. Головне — забезпечити її транспортною інфраструктурою, щоб люди могли вільно їздити й заробляти. Треба, щоб людина працювала там, де їй подобається. Вона однаково після роботи приїде до свого села й піде в місцевий магазин, який сплачує податки. Тому одним із першочергових завдань, яке ставить перед собою партія «ЗАСТУП», є розробка програми з підтримки молоді. До неї будуть включені реформи, які допоможуть селянам стати заможними людьми, створять комфортні умови проживання на селі, захистять сіль-госпвиробників, зроблять Україну щасливою та процвітаючою державою, а рідну землю — родючою й багатою. Це ті пріоритетні принципи, на яких наполягає партія «ЗАСТУП» і які вона обстоюватиме у Верховній Раді. Тому ми переконані, що люди нас підтримають, й українське село одержить захисника в парламенті.

Іван ДАНИЛЕНКО.