Ви накуйте нам, зозулі, мечів двосічних
У день Покрови Пресвятої Богородиці відзначимо наших українських героїв: словом пошанування та вдячності — живих, словом скорботи і пам’яті — тих, котрі полягли за Україну. Щоби віднині і назавжди 14 жовтня стало на нашій землі Днем захисника Вітчизни.
Чомусь так мало кували цього літа в Україні зозулі. Та й добре, що не кують, не пророчать, не врочать, не розчаровують… У час війни нічого не варті ці кування. В час війни не можна слухати їх тим, чия зброя не встигає вистигнути, кому не треба відволікатися від головного свого завдання: бити ворога. Святе це діло: боронити любу Вітчизну свою від агресора, бити його на своїй власній землі, на яку він суне ордою, щоби знищити нас, узяти в ясир, обернути на своїх підданих.
Триєдиний празник, тісно пов’язаний з тим, що відбувається сьогодні в Україні, прийде до нас за два дні. Це буде, передусім, власне Покрова Пресвятої Богородиці — одне з найбільш пошанованих українцями свят. У часах козаччини, як знаємо, воно було найголовнішим для оборонців правди і волі на рідній землі. Тож невипадково свято Покрови стало днем народження Української повстанської армії.
Згадуючи у ці дні УПА, можемо сказати, що українські збройні формування, котрі протистоять російській агресії на Сході, за багатьма ознаками нагадують ту героїчну «армію без держави». Війна, що триває, дуже схожа з війною, що її вела УПА. Це і відсутність чіткої лінії фронту, і підступність ворога та чисельна його перевага. З тією лише різницею, що тоді доводилось воювати одразу проти двох потужних мілітарних сил. Та не така вже й велика та різниця… Сутність лишається та сама: Україна протистоїть агресорові, перед яким вона виявилася практично обеззброєною.
Тоді, коли українців начебто «визволяли», тих «визволителів» стрічали з квітами. Але дуже скоро те «визволення» обернулося новим поневоленням. Почався збройний опір нападникам — і коричневим, і червоним.
Українська повстанська армія починалася з добровольців, котрі брали до рук зброю і йшли захищати свій дім та свою родину. Вона вийшла з народу, й народ, хоч і тероризований каральними органами, підтримував її, як тільки міг, — харчами, лікуванням поранених, одягом, давав їй зв’язкових, роз-відників, санітарок… Без такої допомоги УПА не змогла би протриматися понад десять років. Тоді про Українську державу можна було тільки мріяти. І, мріючи про неї, всі розуміли, що державі — будь-якій — потрібне сильне військо. Пам’ятаючи слова Миколи Міхновського про те, що «військо — це право нації на існування». Тому й вишколювали основу майбутнього офіцерського корпусу майбутньої армії, використовуючи для цього всі можливості. Та щойно лише розпочалася війна у Європі, українські хлопці були відкликані, щоби обернути зброю проти нацистів.
Сьогодні на Сході народжується цілковито нове у всіх відношеннях українське військо. Мабуть, цього не розуміють кабінетні генерали та полковники, що не можуть налагодити організацію системи військового управління. Не розуміють інші державні чинники, для котрих ще не стала пріоритетною військова економіка. Нове українське військо народжується разом із громадянським суспільством, з рівнем зростання громадянської свідомості, коли прості, як мовиться, люди беруть на себе начебто невластиві їм функції: вони прагнуть допомогти всім тим, хто витримує натиск ворога. Як лиш можуть, забезпечують їх продуктами, спорядженням, ліками… Намагаються якось полегшити бійцям перебування в шпиталях, сприяти реабілітації після поранення... Ця небачена солідарність, велика активність громадян також є запорукою нашої перемоги. Перемога та означатиме не лише прихід миру, вона ще й засвідчить якісно новий рівень нашого суспільства, котре розмовлятиме з владою на рівних та зуміє спитати в неї про її прорахунки.
Нинішнє свято Покрови особливе в Україні. Ми всі (а чи всі?!) молимось за перемогу — і віримо в неї! — над ворогом, цинічним та підступним, котрий заперечує свою агресію, озброює бандитів та карних злочинців, до того ж — ворогом значно чисельнішим, бо лише так він може перемагати. Та тільки не українців! Ми молимося за бажаний всіма мир. Ми молимося за те, щоби живими поверталися додому українські хлопці — наші діти, наші кохані та наші чоловіки, наші брати, всі, хто сьогодні там, де вирішується доля української державности, нашої ідентичности. За навернення до правди всіх обдурених ворожою пропагандою краян наших. Щоби захистила всіх нас Покровом своїм Матінка Божа, як захистила колись давніх християн від нашестя тодішніх варварів. І віримо, що так буде. Сили небесні завше на боці тих, хто може відстояти себе і свій дім, свою родину. Свою Вітчизну.
Тож ліпше накуйте нам, зозулі, мечів двосічних для нашого війська, для тих, котрі здобувають перемогу на Сході, це нині важливіше від усього іншого, бо все інше — у наших серцях.
Роман КРАКАЛІЯ.

Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206