Козацтво як основа національної ідеї
В Україні сьогодні, як ніколи, актуальна проблема формування національної ідеї і нації. Без розуміння сутності, історії і шляхів утворення української національної ідеї неможливо сформувати націю і зберегти незалежність нашої держави. Особливо вдало це можна прослідити на історії українського козацтва.
Важливий внесок у розробку цієї теми зробили Володимир Антонович, Михайло Грушевський, Дмитро Яворницький та інші історики. Серед сучасних слід назвати Валерія Смолія та Валерія Шевчука. З іноземних — Жана-Бенуа Шерера, першого західноєвропейського дослідника, який на широкій документальній базі дослідив період козаччини. З багатьох сторінок його праці до нас промовляє щира симпатія автора до України, часом навіть захоплення героїчною епопеєю боротьби козаків за волю. Історик відзначає: «Цей народ, пам’ять якого повна спогадів про предків, скинув із себе ярмо — і саме цього не хочуть йому пробачити».
Я народився у вільному козацькому селі на Полтавщині, яке так і називається — Вільниця. Початок селу дав наказний гетьман України Іван Силка. Традиції козацтва — у наших генах. У нас не було кріпацтва, керувала всім дружина козацького полковника, якому за службу дарували землю, а він її здавав в оренду місцевим селянам. Коли селяни працювали на ній 25 років, вона ставала їх власністю. Все вирішувалося на сільському сході. Мені про це розповідала моя бабуся, котра прожила 110 років! Це була «енциклопедія» нашого села…
Галичани шанують славного гетьмана Дмитра Вишневецького, що народився на Тернопіллі, Петра Конашевича-Сагайдачного, який уславився в битві під Хотином. Козацтво було не лише на Запоріжжі, а й в Галичині, і на Сході України. Недарма французи називали Україну країною козаків.
Україна має пишатися славними гетьманами Петром Конашевичем-Сагайдачним, Богданом Хмельницьким, Іваном Мазепою. Можна продовжити список нашої національної еліти. Переосмислення результатів і уроків боротьби дало змогу Хмельницькому впродовж першої половини 1649 року вперше в історії української соціально-політичної думки сформувати національну державну ідею, що стала визначальною у визвольних змаганнях і передбачила створення незалежної держави в етнічних межах України. Пригадаємо історію боїв Хмельницького під Жовтими Водами, Корсунем… Ото була тактика Перемоги — військове мистецтво! А не та перемога в 1945-у ціною життя мільйонів людей. А ми 9 травня святкуємо день перемоги… Та це ж день пам’яті загиблих героїв! Хорошою, вважаю, була ініціатива першого міністра оборони незалежної України Костянтина Морозова — розбудовувати наші Збройні сили за козацьким принципом, але ж у нас була ще не та ментальність… Ми ще не спромоглися святкувати День української армії 14 жовтня — у День укра-їнського козацтва, а День захисників Вітчизни — у День пам’яті Героїв Крут. Чому? Коли прийде прозріння?
З отриманням гетьманської булави Іваном Мазепою розпочався новий етап боротьби за незалежність. Мазепа сформував ідеологію української держави — Гетьманщини. Він ототожнив образ козака з образом українця. Був оплотом автономії України. На жаль, влада блокує встановлення йому пам’ятника в Полтаві.
У 1775 році за наказом імператриці Катерини ІІ Запорізька Січ була зруйнована. Козаки, які не хотіли йти під владу Росії, звернулися до турецького султана, щоб він дозволив їм оселитися на землях Османської імперії. Султан подарував їм 42 населені пункти, Дністровський і Дунайський лимани, а взамін зобов’язав воювати на боці Османської імперії і дати клятву, що вірно служитимуть йому. Тоді козаки, схитрувавши, набрали в чоботи своєї землі із Запорізької Січі і сказали: «Клянемося! На чиїй землі стоїмо, тому і будемо служити!» Земля з України зігрівала їм душу і серце, нагадувала про те, що служити треба Господу, рідній Вітчизні і не зраджувати своїй совісті. В цьому були закладені ідеї козацтва. Козаки не мали поняття про українську національну ідею, але були гордим її уособленням!
Запорізькі козаки були глибоко віруючими людьми, вони дотримувалися православної віри. Християнська віра, головним постулатом якої є любов до ближнього і милосердя, безперечно, гуманізувала людину в ті жорстокі часи кривавих війн. Українське православ’я стало ідеєю українського визвольного руху. Прояв української національної ідеї ми бачимо в любові до православної віри. Коли в церкві під час літургії священик читав Євангеліє, всі козаки виправлялися у повен зріст, бралися за ручки шабель і виймали їх до половини з піхов — як знак готовності захищати зброєю Слово Боже від ворогів Христової віри.
Жодна нація не виявляла стільки поміркованості в незгодах, як мешканці козацької України, свідчать іноземні історики. Там обидва су-противники спокійно їдуть одним возом, п’ють, їдять і сплять на тому возі, навіть коли треба проїхати 300 верст, щоб дістатися до судді. І коли вони, нарешті, до нього добираються, кожен представляє свої докази і розпочинає справу проти другого. Така перевірка є, безперечно, одним з найкращих доказів того, як вони поважали закони! Це було свідчення безсторонності і справедливості тих, хто забезпечував виконання законів.
Найперше, чого козаки вчили молодь, — це повага й шана до людей похилого віку. По всій козацькій Україні була поширена гостинність. Це важливі аспекти укра-їнської національної ідеї. Іноземець, подорожуючи Україною, не мав потреби витрачатися на ночівлю та харчування. У запорізьких козаків курені завжди стояли відчиненні. Будь-який мандрівник чи перехожий міг туди зайти і з’їсти все, що знайде їстівного, якщо навіть нікого нема вдома. Йому ніхто й не дорікне, якщо він навіть з’їсть усе. Але він нічого не може забрати з собою, якщо не хоче наразитися на суворе покарання, бо існував священний принцип недоторканості будь-якої речі, що знаходилася в курені. Якщо висловлюватися сучасною мовою, в козаків панував принцип недоторканності приватної власності.
Іноземні історики захоплювалися хоробрістю козаків, їхнім патріотизмом. Коли в битві під Берестечком, де козаки зазнали поразки і Потоцький пообіцяв подарувати життя відчайдушним воїнам, то у відповідь почув: «Не хочемо пощади від ворога!». Ян Казимир, захоплений відвагою одного із селян, запропонував йому припинити бій, щоб той зостався живим, але селянин мовив: «Хочу загинути, як справжній козак». Саме про таких козаків Наполеон сказав: «Дайте мені 20000 козаків — і я завоюю весь світ!» Козацька слава — гордість України. Патріотизм козаків запалював усі покоління українців на боротьбу за незалежність. Козацтво зробило великий внесок у розвиток культури і духовності нашого народу. Козаки несли високі шляхетні ідеали, мали величезний вплив на піднесення самосвідомості українського народу, формували його внутрішній духовний світ.
Якби людство втратило здатність мріяти, воно перестало б розвиватися. Так само і з українською державою ХV—XVII ст. Якби тоді не мріяли про неї наші предки, то і їхні сини та онуки не боротися б за неї, а відтак ідея українського державотворення не змогла б утілитися, стати реальністю.
Ми живемо в незалежній Україні. Досвід формування української національної ідеї і державності в козацьку добу став важливим чинником в отриманні цієї перемоги сьогодні. В незалежній Україні державотворчий процес продовжується. Розмірковуючи над гірким сьогоденням, виникають риторичні питання: хто із нинішніх кандидатів узяв за основу своєї програми ідеї славних гетьманів Петра Конашевича-Сагайдачного, Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, Пилипа Орлика, Івана Виговського; хто послуговується етикою укра-їнського лицарства Холодного Яру; хто уклав свою стратегію розвитку України на українській національній ідеї?
А зробити це доведеться, якщо хочемо бути українським народом, українською нацією, гордою і величною на весь світ. Українець — той, хто носить Україну у своєму серці.
Микола БЕЗОТОСНИЙ,
кандидат історичних наук, доцент.
м. Одеса.

Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206