Жоржини для Лідії Григорівни

Любашівська школа-ліцей, як розповів нам її директор А.О. Горбатюк, має природничо-математичний нахил. Вчителі працюють диференційовано, тобто з індивідуальним підходом до кожного школяра, до його особистих якостей та здібностей. Чимало випускників уже стали вчителями, агрономами, займаються науковою роботою. Костя Сірий, наприклад, нині продовжує навчання у Ванкувері (Канада). Щодо педагогів, то вони теж пос-тійно вдосконалюють свої знання, запозичують досвід інших передових начальних закладів. Такою є й Лідія Григорівна Бездітна.

Сама вона ще з шкільних часів захопилася дослідницької роботою. На пришкільній ділянці разом з такими ж аматорами вирощувала новітні сорти озимої пшениці, тритикале, інших культур, виведених Селекційно-генетичним інститутом, що в Одесі. Навчалася ж у школі в місті Орджонікідзе Дніпропетровської області. Класним ке-рівником була Неля Леонідівна Мовчан, яка викладала біологію і вела позашкільну роботу з юними біохіміками. Лідія Григорівна й досі з нею спілкується, вважаючи її своєю наставницею та порадником. А тоді за успіхи у дослідницькій роботі Лідія стала учасницею всесоюзної виставки (ВДНГ). В учнівські роки їй з друзями-однодумцями, завдяки Нелі Леонідівні, випало щастя співпрацювати зі славетним селекціонером Федором Кириченком. Пізніше у своїй викладацькій та позашкільній роботі постійно використовувала напрацювання видатних вітчизняних вчених Прокопа Гаркавого, Савелія Лифенка та інших. Зараз досить багато новинок дізнається від академіка Миколи Литвиненка. Найновіші сорти завжди потрапляють не тільки в поле зору любашівських юних натуралістів, а й на їхні дослідні ділянки. До речі, такі ділянки, на тверде переконання Лідії Бездітної, мають бути не при школі, а безпосередньо на частинці городу чи палісадника, яку батьки завжди з радістю виділять своїм дітям.

— Справжній дослідник, — пояснює Лідія Григорівна, — повинен безперервно спостерігати за піддослідною рослиною. Тільки так він усе вчасно помітить, належно за нею доглядатиме. Тільки тоді експеримент можна вважати досконалим. Є й інша в цьому перевага. Адже саме за таких умов виховується справжній господар землі. Моє завдання допомогти насінням, методичними рекомендаціями. Все інше дитина робить сама. Важливо й те, що батьки безпосередньо залучаються до спільного з учителями процесу виховання власної дитини.

Спілкуючись з учнями, ми не втрималися, аби не розпитати про їхні досягнення. Наталка Котик розпо-віла, що у неї вже є й такі жоржини, які можна вирощувати навіть на балконі. Катя Панченко, Аня Гаврищук та Ангеліна Григоришин поділилися знаннями про лікарські рослини та методологію їх збору, заготівлі і застосування. Михайло Глушенко, Василь і Діана Якубовські повідали про технологію вирощування такої цікавої рослини, як батат. Для України це досить нова культура. Але, зважаючи на кліматичні зміни, вона може зайняти своє місце на присадибних ділянках селян, оскільки не боїться посухи і має, крім схожих з картоплею харчових якостей, ще й лікувальні. А ось Руслан Новиков уже встиг прославитися на всю Україну тим, що під керівництвом Лідії Григорівни Бездітної розробив метод вирощування картоплі під шаром соломи, листя та пожнивних решток. Чимало власників городів уже підхопили цю ідею, адже метод зберігає вологу в ґрунті, звільняє від боротьби з бур’янами та від шкідливого для довкілля спалювання опалого листя.

Діти не приховують, що за всіма їхніми успіхами — розум, праця і натхнення їхньої вчительки. Ну а Лідія Григорівна щаслива тим, що разом із розвитком дитячої допитливості та творчості вносить ще й свою посильну лепту у формування особистостей, які завтра не пасуватимуть перед труднощами, не вимагатимуть чи проситимуть від когось допомоги. Навпаки, зможуть забезпечити гідне життя і собі, і людям. І країні, врешті.

Олександр ВИНОГРАДІВСЬКИЙ.
смт Любашівка.