Час великих запізнень

Враховуючи характер заходів (кожен з яких здатен вирішальним чином вплинути на обстановку в країні), можна припустити, що РНБО випередив події і висловив позицію, відмінну від позиції глави держави. І знадобився місяць, щоб подумати, все зважити перед тим, як підписати указ.

Але це очевидно не так. Порошенко за посадою є головою РНБО. Він вів засідання Ради, а потім підписав серпневе рішення без зауважень. Після чого НЕВІДКЛАДНІ заходи були відкладені на місяць.

Не обговорюючи змісту документів (тим більше, що низка пунктів указу та рішення засекречена), хочу звернути увагу на те, що приводом для проведення важливого засідання РНБО стало вторг-нення російських військ на укра-їнську територію, поразка українських сил АТО й оточення їх частини в так званому «Іловайському котлі». Надіям на швидке завершення антитерористичної операції на сході країни прийшов кінець. Треба було думати про оборону всієї України.

Рішення місячної давнини адекватне обстановці, що склалася. Більше того, окремі його статті (переважно ті, що не помічені грифом «секретно» і спрямовані на співробітництво з міжнародними організаціями та західними країнами) виконувалися і виконуються незалежно від президентського указу. На законодавчому рівні реалізовано і пропозицію про запровадження Україною санкцій проти держави-агресора.

Серед директив РНБО, пов’язаних із забезпеченням готовності військового сектора, економіки та суспільства до відбиття агресії, є також багато реалізованих. Але є директива, яка загубилася серед інших. І, скоріше за все, саме вона пов’язана з місячним відтермінуванням указу. У статті 5, пункт «б», Рада національної безпеки і оборони запропонувала Кабінету Міністрів розробити та подати Президентові України проект Генеральних директив на переговори з Ро-сійською Федерацією.

Якщо такий проект існує, якщо він взагалі розроблявся не під грифом «таємно», громадськість про таку роботу не знає геть нічого. Ні на переговорах Тристоронньої контактної групи в Мінську, ні в так званому мирному плані Порошенка—Путіна генеральні директиви українського Кабміну не фігурують. Про їх існування не згадували ні Порошенко, ні Яценюк.

Відсутність директив Кабінету Міністрів на переговорах Президента України з Президентом Росії ставлять, до речі, під питання повноваження Порошенка. Можна оскаржити і легітимність домовленостей з Путіним. Оскаржити навіть після того, як Верховна Рада схвалила Закон «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей» та Закон про амністію.

Зараз не до юридичних тонкощів і навряд чи варт очікувати скандалу. Але після парламентських виборів Верховна Рада сформує новий уряд. І не виключено, що його голова про генеральні директиви Кабміну декому нагадає.

Мало часу
для великих справ

Поки ж з місячним запізненням запроваджуються заходи, які необхідно було ввести ще півроку тому. Закрито пункти пропуску на державному кордоні України з Російською Федерацією для автомобільного, морського і пішохідного сполучення та припинено рух через них. Проводиться одностороння демаркація цього кордону з інженерно-технічним облаштуванням. При цьому йдеться не про будівництво «великої української стіни», як встигла розтрубити пропаганда, а про реальні механізми контролю.

З таким же місячним запізненням звільнене від оподаткування ввезення з-за кордону в Україну військової техніки, необхідної в зоні АТО, і допомога силовикам, що надходить від волонтерів. Можна згадати багато іншого, але немає сенсу перебирати деталі. До вирішення головного, обумовленого в рішенні РНБО завдання — переведення економіки, фінансової системи і системи безпеки України на військові рейки — у нас ще не бралися. І нема впевненості, що планують братися.

Пропозицій про внесення змін в системні закони, згадані у серпневому рішенні РНБО («Про оборону України», «Про основи національної безпеки України», «Про організацію оборонного планування», «Про правовий режим воєнного стану», «Про здійснення державних закупівель» і ще з десяток інших), не реалізовано практично нічого. Але найголовніше — до розгляду не прийнятий державний бюджет-2015 і до виборів нема перспективи його прийняти.

У мирний час запізнення з підготовкою і схваленням бюджету — рядове порушення Бюджетного кодексу, яке можна виправити до кінця року. Але під час війни, коли економіка тріщить по швах, а фінанси співають романси, відсутність бюджетного прогнозу — катастрофа. Планування закупівель озброєнь, розрахунок коштів на утримання Збройних Сил та всі витрати, пов’язані з веденням воєнних дій, втрачають основу. А діюча армія без фінансування перетворюється на передбачуваного банкрута.

А до виборів у Верховну Раду залишається майже місяць. І ще як мінімум місяць мине, поки новий парламент приступить до повноцінної роботи. Важко сказати, чи зможе новий депутатський корпус і після цього увійти в курс справ, схвалити комплекс законів, відкладених на потім, але необхідних країні, яка веде війну, сьогодні.

Не треба забувати і про те, що уряд упродовж двох місяців, а можливо і довше, буде, так би мовити, сидіти на валізах. І не наважиться на прийняття рішень, які зачіпають інтереси мільйонів людей. А під час війни, будемо відверті, такі рішення можуть врятувати країну.

І треба поспішати. Не відкладати опублікування указів на місяць, не зволікати з прийняттям законів. Тому що укази і закони потрібні сьогодні. Завтра вони не знадобляться нікому.

Леонід ЗАСЛАВСЬКИЙ.