Якщо хороша огорожа...

Є підозра, що любителі навішувати на нас отакі ярлики дуже погано знають історію. Бо ж усім відомо, що С. Бандера довгенько сидів у фашистському концтаборі Заксенхаузені, як і генерал Д. Карбишев, а ще один український націоналіст, поет і вчений-археолог зі світовим ім’ям О. Кандиба (Ольжич), він же керівник антифашист-ського підпілля в Києві, у цьому ж концтаборі був закатований.

Але від пересічних росіян такі факти приховуються. Так само, як і висловлення Леніна про те, що треба розрізняти націоналізм па-нівної нації і гнобленої, уярмленої. (Є такий термін «іредентизм» (від irredento — незвільнений, такий, що перебуває під чужим владарюванням) — який у міжнародних відносинах  значить рух за анексію територій іншої держави на підставі етнічної належності та/або попереднього володіння). Тож Путін знає про існування двох націоналізмів: «Я националист в хорошем смысле этого слова». «Хороший» — це російський націоналізм, а український, литовський і всі інші — погані. У радники Путін взяв сумнозвісного О. Дугіна, який ще в кінці минулого століття заявив у своєму опусі: «Существование Украины в нынешних границах и с нынешним статусом независимого государства... недопустимо». Тепер цей радник пішов ще далі. Він закликає: «Путин, раздави гадину! Надо убивать украинцев, убивать и убивать! Как профессор я так считаю».

У пресі наводилися слова Черчілля про те, що в майбутньому фашисти називатимуть себе антифашистами. Продовжимо цю думку: а жертв фашизму — фашистами. Дії Росії яскраво доводять правильність цього передбачення.

Ми не одне століття йшли до такого визначення. За царя нас називали мазепінцями, у більшовицькі часи — петлюрівцями, бандерівцями, українськими буржуазними націоналістами. Це при тому, що національної буржуазії в нас не було.

У наші дні П. Симоненко, вождь українських комуністів (тих самих, що їх наш земляк назвав бойовим загоном російського імперіалізму), винайшов термін «нашисти», тобто прихильники  «Нашої України». Це за звучанням уже ближче до фашистів. А коли молодь на Майдані малювала на щоках синьо-жовті смужки — це вже чистої води фашизм.

До речі, п. Петру не дає спати лінгвістична слава його ідейного батька, вусатого Йосипа. Той сказав своє слово в мовознавстві, дозволивши нашій мові виникнути тільки в XIII—XIV століттях. А цей не тільки збагатив нашу мову своїм витвором, а ще й заявив, що існування поряд з російською благотворно позначається на українській мові. Наведемо приклади на підкріплення цієї тези. Ми вже не розгортаємо книжку, не відмикаємо і не відчиняємо двері, не розплющуємо очі. Тепер ми все це открываем. Отже, наявне «збагачення» мови.

Але ми відхилилися від теми. Європа довго вірила страшилкам Москви про український націонал-фашизм. Вона добре пам’ятає війну і має алергію на «наці». Стара Європа забула, як вона виборювала свободу й створювала національні держави. І коли Німеччина воювала з Францією, і коли Франція — з Англією, ніхто не думав про припинення бойових дій, а думали про свої націнтереси. А мир — «результат перемоги чи поразки» (з газети «День»). І російський байкар І. Крилов радив «с волками иначе не делать мировой, как снявши шкуру с них долой». Тільки чому наша держава так погано озброює своїх захисників?

Хочеться ще наголосити на важливості вивчення іноземних мов. Є таке англійське прислів’я: «Good fences make good neighbours» (Якщо буде хороша огорожа, то й сусіди будуть хороші). Це про нас і Росію. І ще одне — «Extremes meet» (Крайнощі сходяться). Ми бачимо, як у Європі крайні ліві і праві об’єдналися у своїй дружбі з Путіним.

Галина САГАТЮК.
м. Іллічівськ.

P.S. Ідучи повз ринок «7-й км», побачила білборди Е. Матвійчука через кожні 20 метрів обабіч траси. Цікаво, скільки вони коштують і скільки життів можна було б урятувати, якби за ці гроші придбали бронежилети для наших вояків?

Г.С.