№ 72 (21543) четвер 18 вересня 2014 року

Угоду про асоціацію між Україною та ЄС у Європарламенті депутати вітали оваціями стоячи, лише крайні праві й ліві демонстративно залишилися сидіти.

Президент Європарламенту Мартин Шульц назвав цю подію «історичною і безпрецедентною, якою всі ми маємо пишатися». Угода була ратифікована абсолютною більшістю: «за» проголосувало 535 депутатів, 127 — «проти».

Якщо на дебатах, які передували ратифікації угоди, у залі були присутні лише кілька десятків євродепутатів, то під час голосування була заповнена не лише сесійна зала, а й усі гостьові трибуни. На столах кількох парламентарів стояли синьо-жовті прапорці, та й сама атмосфера у залі, підігріта емо-ційними виступами під час дебатів, які передували ратифікації, була відчутно наелектризованою, зазначається у репортажі «Німецької хвилі».

Цими днями «Група 2 травня» оприлюднила свою оцінку перебігу слідства у кримінальній справі №120141605000003700 від 2.05.2014 р.

Останнім часом у нас склалося чітке відчуття того, що слідство може закінчитися нічим, у суді справа просто розвалиться, а може до суду і зовсім не дійти. А це означає, що одесити так ніколи і не дізнаються того, що насправді сталося в Одесі 2 травня. Через горезвісну таємницю слідства суспільству не доступні результати експертиз, як судово-медичної, так і пожежно-технічної, і в нас був тільки один шанс дізнатися їх зміст — це судовий процес. Але все може закінчитися домовленістю підо-зрюваних зі слідством, обміном їх на військовополонених (що саме по собі, звичайно, велике добро для українських солдатів), який уже почався.

Якщо їхати з Одеси в напрямку Вознесенська, вже через десять хвилин на березі висохлої річки Аджалик перед вами відкриється краєвид села Свердлове (Малий Буялик), на пагорбі якого, сяючи куполами, стоїть багатовікова гордість цього краю — храм Іоанна Предтечі.

Нещодавно, а якщо бути точним — 11 вересня — парафіяни Свердлового святкували день свого храму. Це свято відзначається щорічно, починаючи ще з далекого 1805-го. Але цього разу воно було особливим. І не тільки тому, що всі жителі села — від найменшого і до найстаршого — взяли участь у відзначенні храмового свята панаїр, а й тому, що на урочистості прибув митрополит Одеський та Ізмаїльський Агафангел. Велика кількість людей приїхала звідусіль, щоб отримати благословення владики.

Учнівські колективи двох березівських училищ поповнилися дітьми-сиротами з Донецької і Луганської областей, де нині тривають бойові дії.

Кілька місяців ці діти перебували в оздоровчому закладі в Сергіївці, а з початком навчального року навчаються, харчуються й проживають у Березiвському професiйному аграрному лiцеї (11 учнів) та Вищому професійному училищі ОНПУ (13 учнів).

Кілька місяців тому Європейський Союз, прагнучи підтримати Україну, відкрив для її сільськогосподарської продукції свій ринок. Цей захід планувався як тимчасовий і, швидше за все, міг нагадувати певне тестування: наскільки Європа готова сприйняти наші харчі і чи готові вітчизняні аграрії до гострої конкуренції за «найвищим ґатунком».

На жаль, це налагодження партнерських стосунків було ускладнене особливою ситуацією, пов’язаною з агресією щодо України, та міжнародними санкціями, запровадженими, в тому числі, і до сільськогосподарської продукції. Що вдалося зробити за цей час вітчизняним виробникам плодоовочевої продукції, аби облаштувати місце на європейському ринку? Це стало темою розмови з керівником напрямку «Розвиток ринкової інфраструктури» проекту USAID «АгроІнвест» Миколою ГРИЦЕНКОМ.

За незаконний продаж неповнолітнім тютюнових виробів та алкогольних напоїв одеські підприємці втратили 20 ліцензій. З початку року також припинено 161 та анульовано 274 ліцензії за несплату чергового платежу.

Нагадаємо, що в разі продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років, або у не ви-значених для цього місцях органи доходів і зборів приймають рішення щодо анулювання відповідної ліцензії таких суб’єктів господарювання. Втратити ліцензію можна і за несплату чергового платежу за ліцензію впродовж 30 днів від моменту її призупинення, а також за заявою суб’єкта господарювання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про нотаріат» (далі — Закон), нотаріат в Україні — це система органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нота-ріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Нотаріуси вчиняють нотаріальні дії, передбачені статтею 34 Закону, зокрема такі: посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності тощо); вживають заходів щодо охорони спадкового майна; видають свідоцтва про право на спадщину; видають дублікати нотаріальних документів, що зберігаються у справах нотаріуса; накладають заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), що підлягає державній реєстрації; засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них; засвідчують справжність підпису на документах; засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу.

За сто днів роботи нового Президента України Петра Порошенка Україні вдалося зробити певні успішні кроки на міжнародному рівні. Вона стала учасником політичних перемовин, консультацій та повноцінним учасником дискусій про майбутнє Європи. Весь світ став на підтримку нашої держави. Але внутрішні проблеми та питання захисту цілісності України залишаються актуальними. Нова влада припускається стратегічних помилок у важливих напрямках. Яких саме — розповів відомий політик, голова Соціалістичної партії України Микола Рудьковський під час засідання медіа-клубу «На власний погляд», яке відбулося 12 вересня у Києві.

«Треба бути
готовимидо нових провокацій»

За словами Миколи Рудьковського, однією з таких помилок стала відсутність будь-яких кроків задля збереження Криму. Це дозволило агресору — Російській Федерації — наступати далі.

У Києві відбувся форум Опозиційного блоку, головна мета якого — відстоювати права мешканців південно-східної України в парламенті

Починаючи з середини квітня наш рідний Донбас опинився в епіцентрі кровопролитного протистояння. Згідно з даними міжнародних організацій, за цей час загинуло понад 3000 осіб, кілька сотень вважаються зниклими безвісти, а руйнування житлових будинків, підприємств та інфраструктури вже призвели до гуманітарної катастрофи. Однак жодна міжнародна організація не знає реальних масштабів трагедії Донбасу і тієї складної ситуації, в якій насправді опинилися жителі нашого регіону.

Не знають про це і більшість полі-тиків, які навперебій твердять, що військові дії треба продовжувати. Єдиною політичною силою, яка відкрито заявила про необхідність відновлення миру на Південному Сході, виявився Опозиційний блок.

17 вересня сповнилося 150 років від дня народження Михайла Коцюбинського (1864—1913), українського письменника і громадського діяча

«Дивовижною людиною був цей Коцюбинський!..» — констатує в одній з публікацій літературознавець Алла Диба. Таку оцінку зустрічаємо у працях інших дослідників та науковців. Мабуть, усім зрозуміло, що мається на увазі не тільки літературний талант Михайла Михайловича, а йдеться про нього і як про особистість, яка зуміла досягти недосяжного для більшості з нас. І це справді так!

Ось кілька фактів: Михайло Коцюбинський знав дев’ять мов: три слов’янські — українську, російську, польську; три романські — французьку, італійську, румунську і три східні — татарську, турецьку та циганську. Він вражав сучасників знанням не тільки літератури, а й природничих наук, історії, психології, народного мистецтва і фольклору. Його називають у числі тих, хто сприяв розвитку вітчизняної музики, освіти. Михайло Михайлович був активістом «Просвіти», одним з упорядників літературних збірників й альманахів «Хвиля за хвилею», «Дубове листя», «З потоку життя». І це все при тому, що він не мав можливості здобути офіційну вищу освіту.

У кожного в житті є своя криниця, з якої він черпає наснагу на життєвий шлях. Для Бориса Дерев’янка таким джерелом, певно, була криниця його дитинства, обпаленого війною, життя південноукраїнського села, людські взаємини, спомин про які назавжди увібрав у себе. Вони й стали основою для написання повісті «Біля Глибокої криниці» (1981).

Відомий літературознавець Василь Полтавчук, аналізуючи цей твір, стверджує, що «Глибока криниця — це не тільки криниця в степу. Це ще й «криниця роду», «криниця народного життя». Про це він, зокрема, пише у новій праці «Борис Дерев’янко», яка недавно вийшла у видавництві «Астропринт» і продовжує авторську серію «Одеса літературна».

Свій 90-й — ювілейний, отже — сезон Одеський український академічний театр ім. Василя Василька відкрив 17 вересня музично-пластичною виставою «Про любов… без слів» у постановці московської режисерки Т. Борисової (прем’єра відбулася у червні 2013 року).

Рівно 75 років тому, саме у цей день, совєтські війська зайшли на територію суверенної Польщі та анексували Галичину — згідно з відомим пактом. Збіг цілком випадковий. Хоча, можливо, якоюсь мірою символічний. У розпал російсько-української війни, якій передувала цілковита окупація українського інформаційного простору, в Одесі, яка вже втягнута у протистояння трагедією 2 травня, український (!) театр розпочинає сезон спектаклем, який славить  імперське минуле — від 20-х й аж до 80-х років кривавого — передусім, для України — ХХ століття.  Метою цього спектаклю є вичавити у глядачів ностальгійну сльозу за тими часами. І глядач розчулюється та зворушується, гаряче аплодує, бува, що приходить знову…

Читач, при бажанні, знайде довідку про виникнення так званої повісті «Задонщина», яка написана на основі спогадів, фольклору майже через сто років після «Куликовської битви», датованої 1380-м. У тексті повісті «Задонщина» (найстаріший список якої датується 1470-м) поспіль використані вислови геніального твору української літератури «Слова о полку Ігоревім» (1187-й). Надмірне використання тексту «Слова о полку Ігоревім» у «Задонщині» давно мало би стати предметом дослідження вчених.

Дивно, що наявні дослідники двох текстів, як на академічному рівні, так і на аматорському, практично не помітили очевидні речі. Укладач тексту «Задонщини» у багатьох випадках просто не розумів автора тексту «Слова о полку Ігоревім» і використовував його вислови цілком «навмання». Важливим є і той факт, що «Задонщина» розкриває випадки спотворення первісного тексту «Слова о полку Ігоревім» на потребу імперії. Факт, сам по собі, негідний.

«Ті, які одягли на очі шори, повинні пам’ятати, що до комплекту входять ще й вуздечка і батіг». Ці слова сказав польський поет і філософ Станіслав Єжи Лєц. А повторив їх у своїй книжці «Слово о родном городе», яка вийшла недавно в одеському видавництві «Астропринт», Анатолій Дойчев, будівельник за професією.

Анатолій Данилович зробив це не випадково, оскільки сам усе життя не мирився з прорахунками, недоліками, помилками у сфері будівництва, вів непримиренну боротьбу з бюрократією і невіглаством. Він керувався здоровим глуздом, був принциповим і послідовним у прийнятті рішень, не піддавався зовнішнім впливам навіть тоді, коли його непоступливість загрожувала втратою посади.

Як визначити межу, яка відділятиме в нашій свідомості людину від «недолюдини»? Що приховує в собі дегуманізація і чому ми «дозволяємо» собі насилля проти тих, хто не згоден з нами? Відповідь на ці й інші питання спробували дати психологи-професіонали на спеціальному семінарі в Paritetі.

За спостереженнями провідного спеціаліста із конфліктології Анни Славінської, між моментом, коли ми починаємо узагальнювати якусь групу людей і давати їй найменування в негативній тональності, та моментом, коли ми дозволяємо собі застосувати фізичне насильство, — проходить дуже мало часу. «Мене зацікавив зв’язок між узагальненням і фізичною розправою. Цей феномен спеціалісти конфліктології називають «дегуманізацією» або «обезлюдненням». При цьому мається на увазі обезлюднення не нас самих, а тої групи людей, проти якої ми «воюємо»», — зазначила Анна Славінська, стипендіат Rotary Peace Fellow, магістратура м. Токіо, Японія. За її словами, в кожного з нас є певна сфера морально-етичних законів, які зазвичай ми застосовуємо до тих людей, котрих оцінюємо як рівних собі. Всіх, кого ми вважаємо не рівними собі (за «людиноподібністю»), ми автоматично викреслюємо з цієї сфери морально-етичних законів. Відпо-відно, жодних моральних табу щодо «викреслених» людей (або однієї людини) ми вже не маємо. «Коли людину чи групу людей викреслено зі списку «людиноподібних» й оцінено як «недолюдей чи нелюдів» — жодні моральні установки вже не діють. Наша психіка дозволяє нам застосовувати проти них усе, що завгодно. Дослідники світових геноцидів кажуть, що дегуманізації хоч і недостатньо для висвітлення масового насилля, але вона є невід’ємним його компонентом. Саме дегуманізація відіграє провідну роль у мобілізації однієї групи людей на насилля проти іншої», — підкреслила Анна.

У коворкінговому просторі Hub-Odessa нещодавно відбувалася дуже цікава подія — конференція соціальних проектів Social Camp Ukraine 2014.

Уперше ця нова для нашого міста ініціатива заявила про себе торік — тоді зручний майданчик для спілкування громадських активістів, спікерів, представників третього сектору та влади лише створювався. За цей час у суспільстві відбулися глобальні зміни — країна стала на шлях побудови громадянського суспільства. Сьогодні, як ніколи раніше, з’явилося чимало людей, готових взяти відповідальність за майбутнє свого міста, регіону, своєї держави.

11—14 вересня відбувся 12-й міжнародний музичний фестиваль «Джаз Коктебель». Цього року він змінив своє «наси-джене» місце проведення. Його новою локацією стало багатокілометрове піщане узбережжя селища Затока.

Після анексії Криму найбільший музичний опен-ейр України не залишився на окупованій території, а переїхав на материк, під Одесу. Незважаючи на всі вмовляння ро-сійської і кримської влади, проводити фестиваль джазу на окупованій (хоч і тимчасово) території організатори не захотіли.

Джаз-фест, який пройде в Одесі 19—21 вересня, буде надзвичайним. Його афіші зроблені у кольорах нашого синьо-жовтого прапора. «Це буде патріотичний джаз», — пообіцяв засновник фестивалю Юрій Кузнецов.

Свято розпочнеться масштабним відкриттям у Міському саду на свіжому повітрі  19 вересня о 19.00. У програмі візьмуть участь вокалістка Анастасія Букіна, народний артист України Микола Свидюк, вокальний секстет «Дюк-тайм», Володимир Комаров і група «Доктор Борменталь», саксофоніст Ігор Улицький та інші.