№ 70-71 (21541-21542) субота 13 вересня 2014 року

Галерея «Сьоме небо» на морвокзалі поповнилася новою ляльковою композицією «Модерн токінг по-одеськи», автором якої є колектив творчого об’єднання «Лялькова Одеса» під керівництвом Михайла Коломея.

Письменник, журналіст, художник і просто яскрава особистість Михайло Коломей давно носить прізвисько «головний татусь Карло», яке він заслужив, давши життя уже 40 сюжетним ляльковим композиціям. Наскільки відомо, він першим в Україні почав створювати свій ляльковий світ образів-прототипів відомих людей.

В Іллічівську презентували величну новобудову — «Приморські сходи», що дуже нагадують знамениті Потьомкінські сходи Одеси.

Споруду вартістю 15 мільйонів гривень увінчує майданчик з двома колонадами, які нагадують ще одну одеську пам’ятку — Воронцовську колонаду.

Українські онкологи Сергій Литвиненко, Євген Баранник, Анатолій Марусенко, Віктор Пупченко та Ганна Лінська удостоєні Державної премії за розробку у галузі діагностики та лікування раку.

З допомогою цієї розробки можна за кілька хвилин виявити злоякісну пухлину у ході УЗ-обстеження. Також вона дозволяє знищувати клітини раку впливом магнітного поля і наночасток. Для діагностики використовується прилад Ultima. Апарат дає чітке зображення пухлини, допомагаючи оцінити, чи  вона злоякісна. На відміну від традиційної діагностики, новий метод безболісний.

При зміні місця проживання люди разом зі своїми речами перевозять і свої бактерії та мікроби — такий висновок зробили вчені.

Раніше вважалося, що головне джерело мікроорганізмів — це речі, а не люди. Дослідники з Університету Чикаго вирішили перевірити цю теорію, вивчивши процеси поширення бактерій і мікробів від живого до неживого, від організмів до  предметів, що їх оточують. Вчені спостерігали за геномами бактерій у житлових приміщеннях (на поверхнях столів, дверних ручок), а також тих, що паразитують на шкірі людей і домашніх тварин.

Дослідження, проведене британськими психологами з метою визначення, які музичні напрямки притупляють розумові здібності, показало, що інтелектуальний розвиток людини справді пов’язаний з її музичними вподобаннями. Всього фахівці опитали 36 тисяч осіб з різних країн світу, повідомляє hochu.ua.

Для тестування рівня інтелекту використовувалися традиційні тести та завдання із загальноосвітньої шкільної програми. Хіп-хоп, r’n’b і реп подобався випробуваним з найнижчим рівнем IQ. На другому місці за розвитком інтелекту виявилися шанувальники класичної та симфо-нічної музики. На подив дослідників, найрозумнішими довелося визнати тих, хто захоплювався важким роком.

Британські дослідники встановили, що відчуття щастя залежить не від того, наскільки у людини добре йдуть справи, а від того, наскільки результат перевершує очікування.

Науковці з Університетського коледжу Лондона провели дослідження за участю 26 осіб. Піддослідним запропонували зіграти в азартну гру. Вони могли обрати дві стратегії: перша — можна було виграти по 40 пенсів у кожній грі, друга — грати з ймовірністю виграти 90 пенсів або не виграти нічого. З’ясувалося, що накопичення грошей не робило людей щасливими. Щастя приходило від передчуття великого виграшу, особливо якщо люди вигравали, коли цього не очікували.

Плануючи плодово-ягідний сад, не забудьте і про бузину чорну. Колись за старих часів її вважали цілющою і магічною рослиною. І сьогодні бузина може стати прикрасою вашого саду.

Це невелике дерево або кущ сімейства жимолостевих від двох до восьми метрів заввишки. Зацві-тає у травні, а дозріває наприкінці серпня. Плоди чорно-фіолетові, соковиті, дрібні, блискучі кістянки з червоно-фіолетовою соковитою м’якоттю, кисло-солодкі у великих гронах і не обсипаються навіть після опадання листя. Плодоніжки червоного кольору. На відміну від отруйної червоної бузини, а вона отруйна у будь-якому вигляді, бузина чорна — цілюща рослина. В її плодах містяться цукри, яблучна, винна, валеріанова й оцтова кислоти, ефірні олії, дубильні речовини, вітамін С, каротин, речовини РР-вітамінної активності та інші біологічно активні речовини.

Майже половина (а саме 48%) керівників звертаються до підлеглих із незвичними або особистими проханнями. При цьому  фантазії їм не бракує. Дослідницький центр міжнародного кадрового порталу HeadHunter Україна дізнавався, які саме забаганки босів співробітники вважають найбільш дивними.

За сумісництвом — репетитор, няня, хатня працівниця. Посидіти з дитиною від кількох годин до кількох тижнів, знайти аніматорів, дати урок, намалювати малюнок у дитячий садок, написати твір до школи чи курсову в університет — про таке часто просять керівники своїх підлеглих. А ще, буває, співробітникам доводиться вирішувати начальникові проблеми із ЖЕКом, оплачувати його особисті рахунки,  поливати квіти й доглядати за домашніми тваринами.

«Центр літературної освіти» оголошує набір учасників на новий унікальний курс — «Школа поезії».

19—21 вересня в Одесі відомі українські письменники, видавці та літературознавці та критики розкажуть, як досягти успіхів у поезії, та поділяться з молодими авторами секретами поетичної майстерності. Лекції читатимуть Мар’яна Савка, Олександр Ірванець, Маріанна Кіяновська,  Ростислав Семків та Дмитро Лазуткін. Skype-конференцію на тему поезії проведе Сергій Жадан.

24–26 вересня Міністерство культури, Українська асоціація видавців і книгорозповсюджувачів, Одеська національна наукова бібліотека ім. М. Горького, за підтримки Одеської облдержадміністрації, одеських обласної і міської рад, проводять XV міжнародну виставку-форум «Українська книга на Одещині».

Основна мета заходу — збереження і примноження духовного і культурного надбання українського народу, створення сприятливих умов для видання і популяризації української книги, поповнення бібліотек південного регіону новими виданнями, поширення книг серед читачів, підтримка молодих учених, прозаїків і поетів.

У Будинку вчених відбулася презентація книги доктора історичних наук, професора Григорія  Гончарука «Народний рух України. Історія». Видання друге, доповнене. Присвячене 25-річчю НРУ.

Серед гостей — секретар з ідеологічної роботи Одеського обкому Компартії України в 1989 році Р.Б. Боделан, член центрального проводу Руху з 1992-го Ю.В. Діденко, колишні та сьогоднішні керівники обласної організації НРУ — Є.О. Акимович, Г.А. Могильницька, Г.П. Щипківський,  науковці з ОНУ ім. І.І. Мечникова,  Одеського національного політехнічного університету та інших ВНЗ, автори дисертацій з історії та діяльності НРУ  О. А. Шановська, Т.Г. Гончарук, Л. І. Сухотеріна, М.С. Кучерук. Гості поділилися спогадами про найяскравіші моменти створення Народного руху України та його обласних організацій, висловили своє бачення  перспектив розвитку НРУ.

презентуючи свою нову книгу про буковинця Петра Болбочана, видатного полководця,
який за півтора місяця звільнив усю східну Україну, а потім і весь Крим від більшовицької наволочі

У виданні йдеться про переможні походи полковника Петра Болбочана на Київ, Полтаву, Харків, Запоріжжя, Мелітополь, форсування Сиваша, визволення Криму від російських окупантів, тріумфальну зустріч запорожців у Сімферополі, про вигнання російських окупантів з Донбасу. Відчуваєте, яка сучасна і животрепетна тема книги?

11 вересня сповнилося 150 років від дня народження Павла Грабовського (1864—1902)

«Там — квітка, та блиск, та чари, залицяння та вино; тута ж — праця, сльози, свари, пекло голоду одно». Це рядки з вірша «Тут і там» українського поета, перекладача, публіциста Павла Арсеновича Грабовського, ювілейну дату народження якого — 150 років — внесено до календаря пам’ятних дат ЮНЕСКО.

Я не випадково обрала саме цей уривок, оскільки характерний для нього принцип контрасту, що підкреслює несправедливість системи, побудованої на соціальній нерівності, визначає композицію більшості його творів. Так, грізним звинувачувальним актом порядкам, за яких людина працює «на других дні та ночі, ... поки останнього хабітку не розметають глитаї», можна назвати вірш «Робітникові». Ця ж тема — у поезіях «Допусти», «Сироти». Особливо показовим у цьому контексті є вірш «Я не співець чудовної природи». У ньому автор пояснює, чому він не зміг стати таким співцем: «Серед ясних, золочених просторів я бачу люд без житнього шматка... Блакить... пташки... з-під соловйових хорів, мов ніж вража скрізь стогін мужика. Нехай кругом розумний лад та втіха, не здужа їх мій мозок осягти, бо скільки кривд, бо скільки всюди лиха, як хижий звір гризуть братів брати».

Перший тиждень після Дня міста розпочався науковими конференціями, присвяченими минувшині Одеси. Одну з них у Будинку вчених провела обласна організація Українського товариства охорони пам’яток історії і культури спільно з гостями із Києва та місцевою елітою — вченими, істориками, вчителями, політиками, золотомедальними школярами-студентами й просто небайдужими одеситами.

«Зібралися побідкатися», — такими словами зустріла журналістів голова Одеської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток  історії і культури Наталія Мотирева.

На Приморському бульварі, біля колонади, пройшла благодійна акція «Зроби оберіг для солдата»

Дівчата-волонтерки Анна Михайленко та Аліна Біда провели майстер-клас з виготовлення мотанок-янголят. Усі бажаючі мали змогу приєднатися до них і власними руками створити янгола-охоронця та, долучившись до великої справи, висловити свою підтримку бійцям української армії та добровольчих баталь-йонів. Важливо, що янголят робили з великою любов’ю, зі світлими, добрими думками та побажаннями здоров’я й миру. До них доклали записки з молитвою. Ці обереги відправлять на Схід України разом з гуманітарною допомогою.

На території клінічного санаторію «Лермонтовський» пройшов благодійний арт-фестиваль «УкрОп».

 Творчий майданчик був розділений на три секції: ярмарок, ви-ставка і сцена. Фестиваль відвідали близько п’яти тисяч осіб. Завдяки «УкрОпу» вдалося зібрати 18300 гривень, на які організатори придбали дві путівки в  «Лермонтовський» і передали їх в Одеський військовий госпіталь, де лікуються  поранені в зоні АТО солдати. 

Після представлення у Міській художній галереї Одеси, вже у новому форматі у рамках благодійної акції «Підтримай українське військо!» пересувна виставка-акція «Мистецька сотня Одещини — Збройним силам України» відкрилася 11 вересня в Одеському обласному центрі української культури. Організована вона за підтримки обласної державної адміністрації та обласної ради.

Сьогодні наше суспільство перебуває у надскладному морально-психологічному стані. Україна опинилася в епіцентрі світової по-літики, і збереження її цілісності значною мірою гарантує й збереження існуючого світового порядку. В умовах нав’язаної нам війни українська спільнота проходить тест на гуманізм, вірність загальнолюдським цінностям, зрештою, тест на самоідентифікацію як нації. У цих умовах творча інтелігенція України не може бути пасивним спостерігачем, адже на різних етапах історії вона не раз проявляла чітку громадянську позицію, продиктовану почуттями патріотизму й милосердя.

Океан  Одеси  на «Океані  Ельзи»

Струмом життя, любові, енергії, руху завирувала людська ріка в берегах Потьомкінських сходів — так завершувалося 2 вересня свято нашого міста. І світло, запалене словами й музикою пісень, залишилося сяйвом у  серцях одеситів надовго. Назавжди!

Приморський бульвар, пам’ятник Дюку, Потьомкінські сходи…У цій частині міста  від кожної будівлі, від кожного каменю бруківки, підйому, схилу віє історією. І тому дуже символічним стало те, що концерт проводився саме у площині Потьомкінських сходів, які здавна були своєрідним величним входом до Одеси з  боку моря. Саме звідти й котилася пісенна хвиля, що зібрала тисячі людей не лише поблизу сцени, а й заповнила ними вулиці міста.

На вшанування пам’яті про загиблих на Сході України (а це щонайменше три тисячі осіб) минулої неділі небайдужі одесити провели символічну акцію.

Біля колонади Воронцовського палацу на Приморському бульварі у вечірнє небо здійнялися сотні запалених ліхтариків, що  уособлювали душі загиблиї від російської агресії на Донбасі українців.

Великий фізіолог Іван Павлов якось написав наукову статтю під назвою «Рефлекс свободи», в якій обґрунтовано довів потребу всякої тварини в свободі. Отже, воля — це передусім генетична потреба. Воля — це умова виживання, і коли істота з покоління в покоління притискається сильнішою та ще й підгодовується, тим самим «одомашнюючись», стаючи ручною, вона зрештою втрачає самостійність і здатність до самозбереження. Так само трапляється і з людиною, і з народом.

Приручити український народ намагалися віками. І батогом, і пряником нас прагнули зробити покірними, «своїми». З нас вибивали гарматами дух свободи, нашу волю гнули дзвінкою монетою. Зрештою з багатьма українцями це зробити вдалось, адже саме українські прізвища фігурують під рішенням березневої інтервенції РФ в Україну. І саме тому ми маємо усвідомлювати, що патріотизм в нашому випадку — це не примха, це доказ нескореності, а значить, сили. Любов до власної землі — це не високопарне слово-сполучення, а базова потреба, жага до волі.

У понеділок на вулиці Пироговській, де розташовані штаб та Будинок офіцерів Південного оперативного командування, в один той же час відбулися два мітинги. Не те що різні – протилежні. Як протилежні за громадянською позицією і самі їх учасники.

Біля штабу командування (на Пироговській, 4) того ранку зібралися активісти Євромайдану  та Самооборони, щоб, за їхніми словами, висловити підтримку українським збройним силам і проти-ставити свою позицію учасникам іншої акції – «антимайданівцям», які тоді ж біля Будинку офіцерів (на Пироговській, 7) виступали проти проведення військово-морських навчань з НАТО, що якраз розпочалися. Представники Євромайдану і Самооборони обурювалися тим, що правоохоронні органи ніяк не реагують на випади проросійських сил в Одесі, тим більше в час, коли триває неприкрита агресія Росії проти України.

8—10 вересня у північно-західній частині Чорного моря пройшло двостороннє навчання Військово-морських сил Збройних сил України та Військово-морських сил США «Сі Бриз-2014, метою якого було проведення міжнародної операції зі встановлення та забезпечення зони безпеки судноплавства у кризовому районі.

Учасники маневрів у морі відпрацьовували такі завдання, як контроль за цивільним судноплавством у визначених зонах, пошук і виявлення судна-порушника, проведення доглядових операцій, надання допомоги кораблю, що зазнав аварії, та інші.

Ще від Киїської Русі розвиток України був і залишається нерозривно пов’язаний з розвитком європейської спільноти, тоді як Росія була й залишається євразійською автократичною державою. Тому українсько-російська конфронтація має в своїй основі передусім цивілізаційний характер. Нинішня війна в Україні — не громадянська, а національно-визвольна війна проти Росії, яка в різних формах триває вже понад 300 років.

З часів князя Олександра Невського, якого теоретик російського євразійства Лев Гумільов називав «архітектором російсько-ординського альянсу», Росія багато перейняла від Золотої Орди щодо засад автократичного управління державою. Підтвердженням цього є те, що нині там переглядають історію і стверджують, що монголо-татарського ярма («ига»), власне, не було, натомість був «синтез східнослов’янської і монголо-татарської культур». Князі північно-східної Русі переймали менталітет монголо-татарських завойовників, що згодом проявилося в автократичних тенденціях розвитку Московії, Російської імперії, Радянського Союзу і нинішньої путінської Росії.

«Воістину є два першопочаткові духи, які явилися світу як близнюки, відомі своєю протилежністю. В думці, в слові і в дії — вони обидва, добрий і злий… Коли ці два духи вперше зійшлися в боротьбі, то вони створили буття і небуття, і те, що чекає врешті-решт тих, хто йде шляхом неправди, — це найгірше, а тих, хто йде шляхом добра, чекає найкраще». (Ясна, 30, 3 — 4).

Усе, що відбувається у світі, відбувається згідно з однією з цих причин. Між ними точиться по-стійна непримиренна боротьба. Людина самостійно має обрати, на якому боці вона перебуває. Від цього вибору залежить її подальша доля. Зороастрійська віра вчить, що людина отримує земне існування задля втілення своїх особливих завдань щодо зміцнення правди і винищення зла. Тому кожна людина має слідувати етичній тріаді — Добрих думок, Добрих слів і Добрих справ. Врешті-решт, дух добра остаточно переможе, але від активної позиції людей залежить наблизити цей час. Людина тут не раб Божий, а дуже потрібний йому союзник у боротьбі добра і зла.

і всіх, хто прилучився до неї, віддавши життя в боротьбі за честь і незалежність України

(Гімн)

Не плачте, матусі, не плачте, кохані!
Вітчизна на поміч зове.
Зовуть нас Майдани, скликають Майдани
Виборювать щастя нове.
І, може, в нерівній борні ми поляжем,
Та нас не ковтне небуття —
Історія дітям і внукам розкаже,
За що віддали ми життя.

«Наші бійці мають бути повністю забезпечені», — таку думку, з якою важко не погодитися, висловив голова постійної комісії у справах молоді,  спорту і громадських організацій  Одеської міської ради Олег Етнарович, що координував  11 вересня збір і відправку гуманітарної допомоги  для 350 військовослужбоцiв  28-ї одеської механізованої бригади, розташованої  зараз   на військовому  полігоні «Широкий Лан» у Миколаївській  області.

Збором коштів займалися  активісти громадських  організацій «Одеський регбiйний союз»,  «Рада громадської безпеки» і  «Велика Одеса».  В автофургоні, що поїхав до бійців, окрім необхідних  в осінньо-зимовий період  дощових  плащів, спальників, гумових чобіт, теплої білизни, засобів особистої гігієни  і продуктів, були також    радіостанції  та автозапчастини для відновлення вантажівок ГАЗ-66, які використовуються   для перевезення мінометів. Про це особливо  просили бійці бригади. Загальна вартість відправленого вантажу — близько  100 000  гривень.

Демократичні держави, що виникли на колишніх недемократичних утвореннях, як Україна та інші постсоловецькі республіки, потребують не лише копій західніх конституцій. Для успішного утвердження демократичних засад життя в колишніх колоніях потрібні свої, нескопійовані, а стихійно виниклі риси суспільних відносин з досвіду боротьби з диктатурами.

Україна має блискучий досвід боротьби з диктатурою Сталінсько-Путинського типу. В ході цієї боротьби виник самоутворений орган народнього протесту, опору, контролю — «Майдан», який увійшов до історії боротьби з узурпаторами.

Як ми вже повідомляли, нещодавно керівник громадської організації «Європейський інститут соціальних комунікацій», соціолог Олександр Доброєр представив громадськості та журналістам результати опитування  на тему «Сучасна ідентичність одеситів та ставлення мешканців Одеси до актуальних політичних проблем в Україні».

На запитання щодо своєї національної ідентичності, ставлення до путінської агресії та до збереження територіальної цілісності країни відповіли 1000 випадково обраних одеситів. Зауважимо, що таке опитування, проведене в час, коли країна перебуває у стані війни з Росією і люди схильні ділити світ на біле та чорне, є особливо актуальним, а відтак і цікавим. Актуальне й цікаве воно ще й тому, що всеукраїнський перепис населення, який планувалося провести нинішнього року, загальмував, а останній був ще в 2001-у, коли Україна була зовсім іншою.

Цими днями співачка і громадська активістка Руслана  від імені всіх учасників Революції Гідності отримала відзнаку з рук американського сенатора Джона МакКейна.

Під час церемонії нагородження Руслана посвітила ліхтариком у темній залі, щоб оживити в пам’яті відому картинку нічного Майдану з тисячами людей на ньому, повідомляє «Голос Америки».

Перемир’я — не мир, протокол — не договір, а припинення вогню — не кінець війни. Але процес пішов, як казав Горбачов. І корисно придивитися до процесу.

На килимі
і під килимом

Поки фахівці мало не в лупу розглядають 12 пунктів «мінського протоколу», поки решта намагається зрозуміти, до чого і в ім’я чого під час війни можна домовлятися з агресором і з терористами, з поля зору випадає важлива обставина. Консультації Тристоронньої контактної групи і розроблений нею документ — не підсумок, а вітрина прихованого від очей процесу. Процесу, де головну роль грають не ляльки, що сидять за столом, а дві людини, які приймають рішення.

Зміст телефонних переговорів Путіна і Порошенка та їх результат, швидше за все, не збігаються або не повністю збігаються з пунктами протоколу. Це зрозуміло. Обидва президенти перебувають у полоні оточення і багато в чому «на килимі» невільні. А «під килимом» — справа інша.