Переглядів: 971

Завтра мир коштуватиме дорожче

Цими днями 14-й чемпіон світу з шахів написав для журналу Time статтю, де з бездоганною логікою довів: бажання західних лідерів відтермінувати або уникнути рішучих дій проти російської агресії призведе до непоправних наслідків. «Як завжди буває зі спробами зупинити диктатора — після кожної затримки ціна зростає», — заявив Гаррі Каспаров.

Про діалоги
по телефону

На жаль, ціну затримки, відсутності негайної реакції на дії агресора не враховує повністю і глава української держави. Хоча ця ціна — тисячі життів.

У середу, 3 вересня, президенти Росії та України вчергове поговорили по телефону. Спочатку факт таких розмов викликав, м’яко кажучи, подив, але через якийсь час ми звикли, що з фанатиком і покровителем терористів, який напав на Україну, виявляється, можна мирно бесідувати. І руку потискати допустимо. Наш президент — дипломат за освітою.

А якщо під час бесіди або одночасно з рукостисканням російські «гради» накриють нашу артилерію, спалять кілька прикордонних катерів чи знищать десяток-два українських солдатів, то ці неприємності — дрібниця. Головне — продовжувати діалог і не допустити найгіршого. Пам’ятати, що той, хто тисне руку, через два тижні може взяти Київ, якщо захоче.

Зупинити розмовами війну нікому ще не вдавалося. Але логіка залізна — є «питання, що вирішуються». Наприклад, обмін полонених, гуманітарна допомога, контакти генеральних штабів, керівництва прикордонних військ та інше. Тільки взяттю Києва (якщо Путін захоче) це не завадить. І дозволить загарбникові «миролюбно» перекинути через кордон сотні одиниць бронетехніки.

Навіщо це президенту Росії — зрозуміло. Але навіщо підтримує обман президент України? Грубо кажучи, навіщо ведеться на провокацію, на простеньку гру відставного підполковника КДБ і в цій грі програє?

3 вересня Порошенко програв Путіну, можна сказати, начисто. Купився на двозначну фразу Володимира Володимировича і прийшов до неправильних висновків. Посилаючись на офіційний сайт президента України, електронні та паперові засоби масової інформації всього світу поспішили повідомити термінову новину: глави двох держав домовилися про постійне припинення вогню на Донбасі. А через годину цю новину терміново спростували.

Прес-служба Кремля оптимістів м’яко поправила. «Не будучи стороною конфлікту», Росія з Україною домовлятися не може. Президенти обмінялися думками про режим припинення вогню. Без будь-яких зобов’язань, зрозуміло. Але якщо Путін «не сторона», якщо танки, системи залпового вогню, самохідки і зенітні установки терористи купили в ростовському воєнторзі, а в Донбас переправили повітрям, якщо «народні республіки» від Москви незалежні — про який режим мова? Для чого втрачати час, шукати в розмовах «емоційну складову», як висловився президент Порошенко?

«Емоційна складова» Путіна в тому, що перед самітом НАТО в Уельсі йому вдалося на весь світ голосно заявити: війни нема, агресії нема, український конфлікт внутрішній, а ми — миротворці. Гуманісти з кулаками при семи умовах. Ці умови після бесіди з Петром Олексійовичем Володимир Володимирович наспіх сформулював у літаку, який летів у Монголію. А суть всіх семи можна звести до одного — заморозити конфлікт, віддати Донбас терористам.

Довгограючий
казус беллі

На створення власного «Придністров’я» українське керівництво, звичайно, не піде, але «мирний план Путіна» на втілення в життя і не розрахований. Він є засобом потягнути час, розколоти думки лідерів країн — членів НАТО щодо питання запровадження подальших санкцій проти Росії і, якщо вдасться, втягнути їх у безплідні дискусії з Кремлем.

Порошенкові у спецоперації відводиться службова роль. Готовність Путіна розмовляти, зу-стрічатися з президентом України і тиснути йому руку — глянцева картинка, приманка для марновірного Заходу. В Кремлі, як і раніше, вважають нинішню українську владу нелегітимною і на цій підставі відмовляються дотримуватися підписаних Росією угод і договорів. Включаючи Будапештський меморандум 1994 року та «Великий договір» 1997 року, документи, що гарантують суверенітет і терито-ріальну цілісність України.

Більше того, угоди, які вдасться нав’язати Порошенкові у майбутньому, на тих же підставах можуть бути оскаржені або розі-рвані. Київська «хунта», на думку пітерських юристів, не є суб’єктом міжнародного права. За визначенням. А Україна не є повноцінною державою. Ніякі колишні або майбутні переговори в Мінську і взагалі переговори на будь-якому рівні не здатні змінити позицію Кремля в українському питанні. А така позиція — постійний казус беллі — формальний привід для ведення війни.

На нещодавньому саміті глав держав та урядів ЄС і на такому ж саміті НАТО в Уельсі, який відбувся цього тижня, обговорювалися важливі і невідкладні питання допомоги, яку Захід може надати Україні. Можна по-різному оцінювати прийняті там рішення, але факт, що питання щодо правової невизначеності російсько-українських відносин і пов’язане з ним питання про договороздатність Російської Федерації як держави на цих самітах не порушувалося взагалі.

Після анексії Криму, схоже, всі погодилися, що система безпеки в Європі, яка проіснувала 70 років, Росією зруйнована. Але що далі? Навіть якщо зусиллями ЄС і НАТО вдасться зупинити агресію на сході України, колишній мир не повернеться. І армія, оснащена за нафтодолари, обкатана в Чечні, «перепідготовлена» в Грузії і на Донбасі, може виринути в будь-якій точці простору, який Кремль вважатиме зоною своїх інтересів.

При всій шахової логіці Каспаров, здається, і сам запізнився з оцінкою небезпеки, яка виходить від людини, що п’ятнадцять років готувала країну до війни із Заходом. Щоб зупинити диктатора, не можна думати і діяти в дусі Гель-сінських угод і прикидатися, що маєш справу з партнером. Партнера нема. Є хижак, націлений на світове панування, а Україна — перший рубіж битви зі звіром.

Якщо цей рубіж здати, цивілізованому  світу доведеться будувати десятки інших рубежів. Й утримувати кожен. А з кожним відступом або запізненням, як справедливо зауважив Гаррі Кімович, зростатиме ціна оборони. І, повторюся, ціна не в грошах, а в життях людей.

Леонід ЗАСЛАВСЬКИЙ.

 

Чорноморські новини

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 50 грн.
  • на 3 місяці — 150 грн.
  • на 6 місяців — 300 грн.
  • на 12 місяців — 600 грн.
  • Iндекс — 61119

суботній випуск (з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 40 грн.
  • на 3 місяці — 120 грн.
  • на 6 місяців — 240 грн.
  • на 12 місяців — 480 грн.
  • Iндекс — 40378

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: chornomorski_novyny@ukr.net