№ 64-65 (21535-21536) субота 23 серпня 2014 року

У четвер 20 серпня група москвичів здійняла прапор України над висотним будинком на Котельницькій набережній у Москві і розфарбувала п’ятикутну зірку шпиля в українські національні кольори. Так символічно і зримо зруйнований міф про всенародну підтримку війни, яку кремлівська влада розв’язала проти незалежної нашої країни.

Вийшли ми всі із Союзу

На відміну від країн Балтії, які залишили СРСР раніше і відстояли свободу під кулями горбачовського спецназу, Україна «прокинулася» разом з Росією, а здобутою незалежністю зобов’язана знаменитому ГКЧП. Альтернативної історії не існує, і важко сказати, що сталося б у разі перемоги путчистів. Судячи з того, як з 19 по 21 серпня 1991 року поводилася українська влада, починаючи з Кравчука і закінчуючи секретарями обкомів, незалежність їх цікавила найменше.

Але в Москві переміг Єльцин. І треба без застережень визнати, що прийняття Акта про незалежність України у Верховній Раді УРСР стало можливим завдяки опору москвичів біля Білого дому. Події розгорталися так, що шляхи розвитку двох держав за два десятиліття розійшлися. Розійшлися до стану війни і породженої пропагандою непримиренності людей на побутовому рівні.

Тим цінніша пам’ять про те, що нас об’єднувало двадцять три роки тому, і тим дорожча надія, що цей час повернеться. Під час війни такі думки, можливо, не на часі, але війни закінчуються миром, а режими, вибудувані на корупції та тотальній брехні, не вічні.

Уже вшосте в Одесі проводиться Вишиванковий фестиваль, присвячений Дню Прапора та Дню Незалежності України. Цього року він триватиме на Приморському бульварі чотири дні — з 22 до 25 серпня.

Головна подія свята — побудова живого ланцюга із людей у вишиванках від пам’ятника Дюку до самого моря. Акція, що стала візитівкою фестивалю, розпочнеться 24 серпня о 13.00. Організатори планують побити рекорд 2012 року, коли у вишиванковий ланцюг вишикувалися 852 людини. А після побудови живого ланцюга одеситів та гостей міста пригощатимуть безкоштовним святковим короваєм від компанії «Сільський хліб».

Генеральний прокурор України Віталій Ярема звернувся до генерального прокурора Російської Федерації Юрія Чайки з офіційним листом щодо необхідності вжиття заходів з боку російських правоохоронних органів для припинення участі громадян РФ у збройному конфлікті на території нашої країни.

Останні трагічні події в Донецькій та Луганській областях України спонукають звернутися до вас із наступним.

У вказаних регіонах України наразі триває збройне протистояння між органами влади нашої країни, зокрема українською армією, та озброєними сепаратистськими бандформуваннями представників так званих «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки».

Під час брифінгу в Одеському кризовому медіа-центрі волонтер координаційного центру зі збору допомоги бійцям АТО Ігор Ганджумянц поділився з журналістами власним баченням проблем української війська.

На думку колишнього військово-службовця Ігоря Ганджумянця, найбільша проблема української армії — погана робота тилових служб. «Всі 23 роки тилові служби руйнувалися. Ледве-ледве вони почали відновлюватися. Сьогодні їхню роботу можна оцінити на трійку з мінусом, особливо сферу закупівель — купувати необхідне треба оперативніше й дешевше», — зазначив волонтер. На його думку, ситуація із хаотичним придбанням обмундирування українським бійцям за непомірно високими й нічим не обґрунтованими цінами давно потребує оперативного втручання правоохоронних органів. Наші солдати більше допомоги бачать від волонтерів, аніж від держави. Сувора реальність така, що для деяких політиків допомога українській армії перетворилася на злагоджений механізм відмивання грошей. «Запити наших військових — це справді об’єктивні потреби. Те, що їм видається державою, вже непридатне для повноцінного ведення бою. Озброєння  ще радянських стандартів. Натомість наш ворог використовує найсучаснішу техніку, розробки останніх років», — зауважив Ігоря Ганджумянц. І цю ситуацію треба якомога швидше змінити.

Міністерство закордонних справ України вважає перетин конвоєм РФ кордону України черговим кричущим порушенням Росії ключових принципів міжнародного права. Україна закликала засудити агресивні дії Росії. Зокрема, у відомстві наголосили на таких принципах, як непорушність кордонів, невтручання у внутрішні справи іншої держави та добросовісне виконання міжнародних зобов’язань. Про це йдеться в заяві Міністерства закордонних справ України.

МЗС України заявляє, що 22 серпня Російська Федерація, проігнорувавши встановлені міжнародні правила, процедури та досягнуті домовленості, без згоди та супроводження Міжнародного комітету Червоного Хреста розпочала незаконне ввезення гуманітарного вантажу на територію України. «Попри те, що попередньо служби прикордонного та митного контролю України розпочали оформлення російського конвою, сьогодні вранці українських службовців було заблоковано російськими силами і відсторонено від проведення перевірки решти автомобілів колони, незважаючи на попередні домовленості і те, що їх було попередньо запрошено на територію РФ російською стороною», — наголосили в МЗС і висловили стурбованість про безпеку українських службовців.

Закінчення. Початок у номері за 16 серпня.

Спілкуючись із представниками найрізноманітніших верств українського суспільства, важко не помітити відмінності у сприйнятті переселенців з Криму і з Донбасу. Згідно з поширеною думкою, з Криму їдуть ті, хто не може змиритися з російською окупацією, для кого «українськість» означає більше за економічне благополуччя. На відміну від них далеко не всі переселенці з Донбасу так уже прихильні до ідеї єдиної України, не всі справді засуджують і так званий референдум, і всі подальші події. За даними опитування, проведеного Центром Разумкова в червні 2014 року, 26,7% жителів східних областей переконані в тому, що Україна повинна стати федеративною державою, тобто радикалізація настроїв жителів Донбасу справді дуже висока. Природно, вона характерна і для тих, хто нині перебуває в зоні АТО, і для переселенців.

Є і ті, хто, м’яко кажучи, поводиться не зовсім адекватно, вимагаючи тільки допомоги й нічого не роблячи самостійно (звичайно, не йдеться про матерів зовсім маленьких дітей). Зрозуміло, люди, які не звикли до самостійності, не можуть змінитися відразу, взявши на себе всю відповідальність за майбутнє своє і своїх близьких. Психологія патерналізму диктує зовсім іншу поведінку й інше кредо: держава повинна мені забезпечити нове житло, роботу, зарплату, компенсувати матеріальні втрати тощо. До цього додається й реакція на нестерпні умови життя тих, хто залишився в охопленому воєнними діями Донбасі. Не слід переоцінювати нинішнє ставлення жителів звільнених міст — вони раді припиненню вогню, відновленню якихось елементарних умов життя (електриці, воді тощо), але далеко не всі щиро й глибоко змінили своє ставлення до України. Повною мірою це стосується і тих, хто покинув Донбас. Навіть волонтери, які ризикують своїм життям для евакуації цих людей, зауважують, що приблизно половина досі розраховує на перемогу «ДНР»—«ЛНР». Природна щирість, невміння й небажання приховувати свої думки, не завжди приємні для оточуючих, часто провокують неприємні ситуації.

Процес вступу України до НАТО припинив, прийшовши до влади, В. Янукович. Тим-то після ганебної втечі Пахана і його банди цей процес мав би бути відновлений. На жаль, цього не сталося. І це тоді, коли членство у НАТО важливіше для України від асоціятивного членства в ЕС.

Попри всю мудрість новообраних керівників, це важливе членство проґавлено.

Україна — европейська демо-кратична країна, і саме за свою демократичність стала жертвою агресії. Московський Чингиз-хан хоче ліквідувати Україну як державу саме за її демократизм, за її неприйняття сталінських дикунських норм, практикованих Росією.

В Одеському кризовому медіа-центрі  відбувся брифінг з питань організації надання медичної допомоги особам, переміщеним із зони АТО, який провели заступник міністра охорони здоров’я Наталя Лісневська та заступник голови Одеської облдержадміністрації Сергій Калинчук.

Наталя Лісневська розповіла про робочу поїздку до нашої області та про результати перевірки надання медичної допомоги переселенцям зі Сходу України. Зокрема, вона відвідала оздоровчі заклади Білгород-Дністровського району, де поспілкувалася з місцевим керівництвом та безпосередньо з мешканцями східних регіонів, які були змушені тимчасово покинути свої домівки й оселитися на Одещині. Тут живуть цілі родини. Людей, як пересвідчилася посадовець, зу-стріли зі співчуттям та бажанням допомогти й підтримати. Заступник міністра зазначила, що не почула жодної скарги на якість надання медичної допомоги особам, переміщеним із зони АТО. Висловила подяку медичній службі області за сумлінну працю.

Сьогодні Одещина з розумінням та співчуттям впустила до своєї оселі понад 5,8 тисячі біженців зі Сходу, серед яких мало не дві тисячі дітей та 200 осіб з обмеженими фізичними можливостями, кілька десятків пересуваються на візочках.

Йдеться лише про громадян, які офіційно зареєструвалися. Важко сказати, скільки ж насправді прибуло до нас люду з часу розпалених конфліктів на території Луганської та Донецької областей. Хтось перебуває у родичів та знайомих. У кого немає тут рідні та друзів — оселилися на туристичних базах і в закладах відпочинку. І люди щодня продовжують прибувати, про що інформує координаційний центр, який діє на залізничному вокзалі.

Львів’яни зібрали понад півтори тисячі україномовних книг для бібліотек Донбасу.

Першу партію із 400 книг уже доставили в центральну бібліотеку Слов’янська, де відбулася презентація проекту під назвою «Відкрий українську». Зібрану бібліотеку переважно становить сучасна українська проза, дитяча література і трохи класики, повідомив «5-й канал».

20 травня Верховна Рада ухвалила закон №1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації», яким внесено низку змін до закону №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до частини 3 статті 119 Кодексу законів про працю, починаючи з 8 червня 2014-го за призовниками протягом одного року зберігається останнє місце роботи та посада, яку вони обіймали на час призову, а також середній заробіток, котрий компенсується за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів. Відповідно єдиний внесок на загальнообов’язкове соціальне страхування не нараховується на виплати, які компенсуються з бюджету.

23 серпня 1939 року відбулася подія, що стала спусковим механізмом найкривавішої трагедії в історії людства — Другої світової війни. У вересні 2008-го Європарламент своєю декларацією визначив 23 серпня — день підписання пакту між Гітлером та Сталіним — Європейським днем пам’яті жертв сталінізму та нацизму.

Історична довідка

23 серпня 1939 року у Москві було підписано договір про ненапад між Німеччиною та Радянським Союзом, відомий як пакт Молотова — Ріббентропа. Цей документ зафіксував змову між двома найбільшими тоталітарними режимами та відкрив дорогу до роз-в’язання найкривавішого конфлікту у світовій історії. Хоча під цим документом стоять підписи міністрів закордонних справ СРСР та Німеччини, фактично це була домовленість керівників держав, а тому його у багатьох країнах називають пактом Гітлера—Сталіна.

Як уже повідомляли «ЧН», опитування, проведене соціологічною групою «Рейтинг», показало, що переважна більшість українців — 86% — вважає себе патріотами нашої країни і лише 6% не мають патріотичних відчуттів до держави, в якій живуть. При цьому впродовж останнього року кількість людей, які вважають себе патріотами, збільшилася з 81 до 86%, а порівняно з 2010-м — із 76 до 86%. Сьогодні пропонуємо вашій увазі детальніше ознайомитися з результатами дослідження, проведеного 10—18 липня, у рамках якого соціологи опитали 2000 респондентів. Помилка репрезентативності не перевищує 2,2%.

Як зазначають у «Рейтингу», більшими патріотами себе вважають мешканці Заходу, Півночі і Центру, люди з більшими доходами і вищим рівнем освіти, а також україномовні респонденти.

Ми не ходили за моря
Земель незнаних добувати.
Нам шлях у греки із варяг
Синів у піні бронзуватій.

І до індійської землі
Зоря полярна крізь тумани
Нам не водила кораблі
У неосяжнім океані.

Незабаром розпочнеться новий навчальний рік. Відгомонять урочисті лінійки, відлунають дзвоники в руках першо-класниць... Які, очевидно, у дитячих мріях давно вибудували свою школу: мудру, добру, гарну... Школу, яка дає знання. Та, на жаль, ці мрії навряд чи стануть реальністю.

Підставою для такого прикрого і зовсім не святкового висновку стали результати зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) знань випускників загальноосвітніх навчальних закладів. Цього року в Україні зовнішнє оцінювання було проведено всьоме, а його учасники виконали близько 900 тисяч тестів із 14 предметів. Кількість випускників шкіл, які стали учасниками зовнішнього оцінювання, становить 70% від загальної кількості тих, хто закінчив загальноосвітню школу 2014-го. Таким чином, отримано величезний масив об’єктивної та порівняльної інформації про рівень знань випускників загальноосвітніх навчальних закладів. І хоч якість освітньої діяльності школи, результати її роботи вимірюються не лише тим, як її учні опанували програмовий матеріал, отримана інформація дає підстави для сер-йозних висновків.

За словами першого заступника міністра освіти і науки Інни Совсун,  до цьогорічної п’ятірки лідерів ВНЗ за кількістю поданих заяв увійшли: Львівський національний університет імені Івана Франка (58600 заяв), Київський національний університет імені Т.Г. Шевченка (56600), Національний університет «Львівська політехніка» (53800), Національний технічний університет «Київський політехнічний інститут» (майже 51000), Національний авіаційний університет (44500).

Щодо вишів Одещини, то їхній «урожай» заяв від абітурієнтів, які прагнули саме в нас набути освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» на денній формі навчання, суттєво скромніший. Лідер — Одеський національний університет імені І.І. Мечникова (подано майже 14700 заяв), далі йдуть Одеський національний політехнічний університет (12300) та Національний університет «Одеська юридична академія» (7200).

У зв’язку з екстреною ситуацією в енергетиці одеситів, як і жителів інших регіонів, переведуть у режим суворої економії. Школярі навчатимуться шість днів на тиждень, підприємства працюватимуть у нічний час, а більшу частину дискотек й розважальних центрів взагалі можуть позакривати. Про це стало відомо під час брифінгу голови ОДА Ігоря Палиці.

Обласне керівництво з відповідальністю поставилося до розпорядження Міністерства регіонального розвитку, будівництва і ЖКГ щодо скорочення на 30% споживання газу населенням в осінньо-зимовий період. У зв’язку з економією школярів з 1 вересня переведуть на «шестиденку». За рахунок такого маневру зимові канікули збільшаться до півтора місяця (хоча жодна із 896 шкіл, як нещодавно заявляла начальник департаменту освіти й науки ОДА Тетяна Лазарева, не виявила бажання змінити навчальний графік). Відкоригують режим роботи і підприємств: їх переведуть на нічну зміну, щоб електроенергія рахувалася за пільговим тарифом (шляхом зменшення навантаження у денний час). Заощадити електроенергію спробують і на розважальних закладах та дискотеках.

Наша область стала однією з перших в Україні,  де проходить тестування унікальної системи  СЕТАМ (системи електронних торгів арештованим майном).

Що це таке і яка вигода з цих торгів державі та людям — йшлося на брифінгу начальника головного управління юстиції в Одеській області Костянтина Продіуса.

Щоб не мати проблем на роботі, доручення керівника слід виконувати якісно і вчасно. Але як поводитися, якщо прохання боса аж ніяк не стосуються службових питань?

За даними дослідження Міжнародного кадрового порталу hh.ua, майже половина (а саме 48%) ке-рівників звертаються до підлеглих із незвичними проханнями або проханнями особистого характеру. Більше того, всупереч усталеній думці, такі прохання адресовані не тільки рядовим співробітникам. 49% опитаних, яким будь-коли доводилося зіштовхуватися з дорученнями, що не мають стосунку до роботи, — менеджери середньої ланки. Ще 39% таких «щасливців» — лінійні спеціалісти. Втім, і топ-менеджерам не завжди вдається уникнути незвичних доручень: 12% із них зізналися, що отримували від керівника прохання особистого характеру.

Стартував благодійний проект Charity photo project, організований БФ «Промінець надії». Він спрямований на збір коштів для оплати лікування важкохворих діток — підопічних фонду.

За символічну плату кожен може отримати гарні професійні світлини свого малюка. Фотосесії проводитимуться у парковій зоні 15 вересня. Усі кошти будуть передані на лікування хворих дітей.

Втім, ми ж не можемо знати достеменно, про що йшла мова між двома мерами. Може, проєвропейський Садовий щось таке нехороше утнув? Вказувати нам і справді  не треба. Але якось так виглядає, що на цьому обмін досвідом між містами завершено. Чи, просто, не розпочато? А варто було б!

Того ж місяця довелося побувати у Львові. І перше, що зробила, — прогулялася знаменитим величезним Стрийським парком. Незважаючи на спеку, у ньому досить прохолодно, тому можна сповна насолодитися гарними краєвидами і просто тишею. Саме тишею — на кожному квадратному метрі парку не натикані платні надувні гірки, «рибалочки», батути... Діти тут катаються на велосипедах, роликах або бігають, щоб, скажімо, упіймати білочку, а не клянчать безкінечно ці досить чи й безпечні (бо хто перевіряє їх технічну справність?) розваги.

На Одесу чекає довгождана подія: за 95 років у рідне місто знову повертається колекція творів «одеських парижан» Якова Перемена (1881, Житомир — 1960, Тель-Авів). Нині значна частина її (86 експонатів) належить фонду «Український авангард» (Київ). Із 31 серпня по 28 вересня збірка буде представлена в Музеї сучасного мистецтва Одеси (МСМО). Парадокс у тім, що до цього часу власники колекції не в змозі ввезти її в Україну на постійній основі.

Про те, що цю виставку презентують в Одесі, досить голосно заявили ще 2011 року. Її з нетерпінням чекали мешканці міста, що вважають його унікальним культурним явищем світового рівня. Адже інтелігенція Одеси прагне розвивати як місцеві традиції, так і всотує найновіші тенденції європейського мистецтва. Попри статус «провінційного» міста (в координатах колишньої Російської імперії), одесити, однак, успішно брали участь у глобальному художньому процесі, перш за все лівого авангардного спрямування — «Салони Іздебського», діяльність братів Бурлюків, В. Кандинського, «Товариства незалежних», О. Естер, «бойчукістів»…

У Музеї сучасного мистецтва Одеси експонується виставка «І продовжить пензель звук гітари», яка започатковує цикл акцій, присвячених Дню міста.

Культура Одеси, її історія складаються з багатьох різних сторінок, які пишуть городяни в надії на те, що ці сторінки не будуть забутими. Завдання музеїв допомогти цим надіям здійснитися.

— Синку, не ходив би ти на дискотеки! Там така гучна музика, що оглухнути можна.
— Дякую, мамо, я вже поснідав...
Сучасний анекдот.

Світло й звук — основні носії інформації про навколишній світ. На первісному, міфологічному щаблі пізнання й осягнення, їх взаємодія синкретична. Спочатку було слово — первозвук, випорсаний із мовчання, це, власне, вібрація, зрештою — рух енергії, яка водночас — і світло, бо світло — то рух матерії.

В індуїській космогонії все суще виникло зі звуку (сada). Отож не випадково музика була істотним чинником за всіх часів і цивілізацій. На підґрунті музичних закономірностей творилася архітектоніка Всесвіту (гармонія сфер), врегульовувалася структура соціуму. Музика також була цілющим терапевтичним засобом (Авіценна, «Книга зцілення» чи «Звід науки про музику»).

До  120-річчя  від  дня  народження  Олександра  Довженка

Читаю «Сторінки щоденника» Олександра Петровича Довженка. З болем, з сумом, з якимось невимовним пригніченням. Раніше мало що знала про нього (такі якісь собі невиразні загальні думки). На факультеті філології його як прозаїка зовсім не вивчали. Про режисерську діяльність у його посмертні, комуністичні, часи, майже нічого не говорилося. Можливо, в науково-мистецьких колах, щось якось відзначалося — не знаю, але загалу інформація про Довженка подавалося краплинами, на які той же загал мало звертав уваги.

Й ось у бібліотеці потрапило до рук, як з’ясувалося, «найбільш повне видання щоденників» О. Довженка (1941—1956 рр.): Київ, Видавництво гуманітарної літератури, 2004. Добра справа зроблена. Але зазначається: видання «розраховане на широке коло читачів» — і при цьому тираж 2000 примірників. Не знаю, чи є «Сторінки» в школах, сільських читаннях, чи включені до факультетських програм. Звісно, наклад дуже незначний для нашої великої країни. Втім, не раз подумалося, спасибі і за таке — якась кількість українців таки прочитає. Хоча цей вірний син українського народу мав би стояти в одному ряду з Шевченком, Франком, Лесею і його також мали б широко вивчати…

Голова Національної спілки кінематографістів Сергій Тримбач написав відкритого листа Президентові України, в якому йдеться про  ліквідацію витрат на гранти молодим кінематографістам і на державну премію імені Олександра Довженка. «Україну продовжують опускати — туди, вниз, до культурного плінтуса», — зазначає голова НСКУ. «На ділі чиновництву не потрібні роботи молодих кінематографістів. Не потрібен і Олександр Довженко, чиє 120-річчя ми будемо відзначати у вересні», — сказано у листі. Втім, читайте самі.

Президентові України
Порошенку П.О.

Вельмишановний пане Президенте!

Одним розчерком пера в державному бюджеті України ліквідовано витрати як на гранти молодим кінематографістам, так і на державну премію імені Олександра Довженка. Слідом за радикальним скороченням витрат на фільмовиробництво цей крок ставить під сумнів усю культурну політику нинішнього ке-рівництва держави. Невже таких перемін ми прагнули, невже прагнули такого фіаско здорового глузду, такої зневаги до кінематографа, екранної культури в цілому?

16  серпня  минуло  130  років  від  дня  народження  Ісака  Мазепи  (1884–1952), українського  громадського  і  державного  діяча  УНР

Зараз можна тільки дивуватися, як агроном за освітою Ісак Прохорович міг завчасно передбачити в подробицях, що зі встановлення радянської влади в Україні нічого доброго не буде і категорично висловлювався проти неї. Коли ж йому нагадували, що серед населення багато її прибічників, пояснював: «радянські настрої» в народних масах — це ілюзії, які зникнуть під час зустрічі з режимом більшовицької диктатури й терору. На аргументи, що окремі отамани армії або ж вступили в союз з Червоною армією, або почали з нею переговори, заявляв, що державна політика не може бути додатком до нерозважливих рішень наївних отаманів. Як стверджують дослідники, переконання, що більшовики, які силою захопили владу в Росії, нав’яжуть свою диктатуру й Україні, зробило боротьбу за вільну Україну, за звільнення її від великодержавної російської опіки, за право націй на культурне й політичне самовизначення справою життя Ісака Мазепи.

Звичайно ж, особливо великий вплив на хід українського національно-визвольного руху він мав, обіймаючи посади міністра внутрішніх справ Української Народної Республіки (УНР), прем’єр-міністра УНР, голови Ради Народних Міністрів УНР у вигнанні.

Миттєво з глибин пам’яті спливає банальне, вульгарне закінчення цього вислову: «...а май сто друзів». На жаль, таку спотворену форму набуло чудове, стародавнє українське прислів’я в лексиконі багатьох сучасних українців.

У байці «Соловей, Жайворонок та Дрізд» видатного  українського філософа  і письменника Григорія Сковороди знаходимо чисту, оригінальну кінцівку цього ви-слову: «..., а май одного друга».

У грудні 2012 року американська дослідницька група The Pew Research Centre провела дослідження, результати якого свідчать про те, що більшість жителів планети — майже 6 мільярдів — є послідовниками якогось релігійного вчення, тобто віруючими.

Вивчивши дані переписів населення та соціологічні опитування у понад 200 країнах, експерти з’ясували, що найпоширенішою релігією залишається християнство: християнами вважають себе 2,2 мільярда осіб. Друге місце посідають послідовники ісламу. Цю релігію сповідують 1,6 мільярда віруючих. До індусів зараховують себе близько мільярда, до буддистів — 500 мільйонів. 1,1 мільярда людей ідентифікують себе як атеїсти.

За сприяння Держкомтелерадіо державні телерадіокомпанії долучилися до ініціативи громадських організацій інвалідів зробити анімаційні фільми доступними для незрячих дітей.

Як повідомляє інформаційна аґенція культурних індустрій «Про», у 2013 році Львівський обласний осередок ВГО«Українська спілка інвалідів — УСІ» розпочав роботу над створенням 24 мультиплікаційних фільмів з тифлокоментарем (аудіодискрипцією) для незрячих малят. Робота над адаптацією фільмів триває в межах інноваційного для України проекту під назвою «Мультфільм для незрячих».