Воїни Світла
У них нема навіть однакової форми, що вже й казати про «броники» та інше спорядження. Сума зарплати може викликати сміх навіть у московського двірника з розкосими очима. Але вони стоять до кінця. Якщо проаналізувати деякі факти, можна сміливо сказати: наша армія — одна з кращих у світі, нею можна пишатися. Солдати гідні звання Воїнів Світла. Для цього є ціла низка вагомих причин.
1. Наші збройні сили постали, як птах Фенікс з попелу
Після розвалу СРСР нам дісталася величезна кількість військ та озброєння, цю армію можна було порівняти (принаймні кількісно) з військами всіх західноєвропейських країн. Але практично 23 роки йшло планомірне знищення збройних сил. Техніка й озброєння продавалися, бюджет скорочувався, але навіть ті кошти, що виділялися, йшли в кишені генералів, а не на заправку танків або проведення навчань.
І після всього цього армія виявила боєздатність і стійкість.
2. Змінилася логіка ведення війни
«Перемога будь-якою ціною, захоплення великих міст до святкової дати» — ось радянська логіка ведення війни. Як говорив маршал Жуков генералу Ейзенхауеру: «Наші солдати наступають через мінне поле так, наче його там нема». Тільки під час взяття Берліна Червона армія втратила стільки ж солдатів убитими, як американці за всю європейську кампанію. А для чого? Щоб першими увійти в Берлін — взяття міста важливіше за людське життя. І до самого кінця СРСР нічого не змінювалося: воїни-афганці пам’ятають, як їх примушували брати висоту або зачищати гірський аул лише для того, щоб порадувати генерала, що приїхав з Москви з інспекцією.
Зараз усе змінилося. Загибель більше десяти солдатів в одному бою (згадайте Волноваху або недавні події під Шахтарськом) ви-кликає у всієї країни справжній шок. Найперше закуповуються не приціли або зброя, а бронежилети і каски, тобто засоби індивідуального захисту. Перехід на західну логіку ведення війни, яка ставить людські життя найвищою цінністю, помічається буквально у всьому.
3. Нема бездумних наступів
Зверніть увагу, що найменших втрат наші війська зазнають під час наступальних операцій. Напад на колони на марші, засідки, обстріл військ, що окопалися та обороняються, — ось головні джерела втрат.
Так, наші генерали — не най-кращі. Так, вони теж роблять помилки. Але ті операції, які вони планують, розраховані таким чином, щоб зберегти особовий склад.
4. Терористи за весь час війни не здобули жодної перемоги
Усе, що бойовики можуть записати собі в актив, відбулося біля кордону з РФ. Тож усі ці «котли», всі ці спалені танки та автомобілі, все це — заслуга регулярної армії РФ, артилеристів і диверсантів. Загони цих Гіркіних—Безлерів—Мозкових навіть не можуть захопити оточений аеродром (по суті — невелика ділянка рівної землі), що прострілюється з усіх боків їх артилерією.
Всі успіхи терористів/найманців РФ/окупантів — це винятково за-слуга збройних сил РФ. Але й російські солдати не можуть нею пишатися, адже наші не могли їм відповісти. А так — стріляти, знаючи, що тобі не зможуть відповісти, — улюблене заняття російської армії. Як і прикриватися дітьми.
5. Щоб звільнити місто, нашій армії зовсім не потрібно його руйнувати
Звичайно, зовсім без руйнувань не обійтися, але вони мінімальні. Не вірите? Погляньте на фотографії з Чечні. Адже у чеченців не було такої кількості бронетехніки, засобів ППО, артилерії і навіть стрілецької зброї.
Наша армія вже навчилася звільняти міста і зводити до мінімуму жертви серед цивільних.
6. У нас дуже мало дезертирів і зрадників
За весь час конфлікту кинули зброю не більше ста осіб. Якщо припустити, що загальна чисельність нашого угруповання близько 30000, то це становить лише 0,33%. Коли «діди воювали», то навіть за офіційними даними було 3—4% дезертирів. Із 30 мільйонів призваних не захотіли захищати Батьківщину 1000000. Це «най-скромніші дані», від комуністичних істориків, будь-який інший автор наведе вам більші цифри.
Навіть у мирний час в армії РФ дезертирів більше, ніж у наших Збройних силах під час війни.
Призовники, які ще не обстріляні й не вміють толком тримати в руках автомат, перебуваючи під по-стійним артилерійським обстрілом з-за кордону з РФ, в більшості своїй стоять до кінця. Що характерно, найбільше пригод сталося з однією й тією ж бригадою.
7. У нас є справжній спецназ
А ви знаєте, хто захопив летовище в Краматорську й утримував його, не одержуючи не тільки боєприпасів, а й навіть води? На жаль, номери частин поки що не називаються, можна назвати командира — Сергій Кривонос.
Ще можна згадати про інші аеродроми. Наприклад, у Луганську його «тримає» 80-й полк та інші частини ВДВ. У Донецьку — те ж саме. Нема змоги вивести поранених, постійна нестача води, боє-припасів, медикаментів — усього. І ці частини найменше скаржаться на життя. Герої стоять до кінця, вони знають: якщо аеродром потрапить до рук терористів, ро-сійська авіація отримає формальне виправдання для бомбардування наших міст — мовляв, це все ополченці, які захопили техніку на летовищі. У нас є зв’язок з одним офіцером, який уже давно на Луганському аеродромі. Що він каже? «Мамо, у мене все добре, повернуся додому з перемогою». Одне слово — спецназ.
Наші десантники ніби натякають бойовикам, що атакуй не атакуй — все одно отримаєш...
8. Наші танки їздять і стріляють
Ви коли-небудь пробували тримати машину в гаражі цілий рік, а потім її завести? А два роки? А п’ять, десять, двадцять років? Танки і бронетранспортери, БТР і БМП, та практично вся техніка нашої армії стояла в боксах і не виїжджала десятиліттями. На мінімальне технічне обслуговування гроші не виділялися.
Й от, коли почалася війна, танки поїхали. Так, техніка ламається, вона не ви-тримує такого інтенсивного використання. Але її тут же повертають у стрій.
9. В армії люди забули про протиріччя
Куди потрапили перші добровольці, активісти Майдану? В Національну гвардію. А що таке Національна гвардія? Це колишні внутрішні війська — саме вони стояли на Майдані проти активістів.
Тепер ці люди воюють пліч-о-пліч, вони ділять хліб і патрони. Вони готові віддати життя один за одного, хоча лише кілька місяців тому між ними була тільки прірва ненависті. Одне слово, патріоти.
10. Навколо армії об’єдналося все суспільство
«Крила Фенікса», «Армія SOS», «Народний проект» — список орга-нізацій та окремих волонтерів можна продовжувати до нескінченності. Сума, яку переказали на потреби армії через дзвінки на короткий номер, дуже швидко досягла позначки в 100000000 гривень і перевалила за неї. Люди віддають для армії останнє і ні про що не шкодують.
11. Навіть ворог визнає силу нашої армії
Відкрийте будь-яке російське ЗМІ. Почитайте будь-яку групу «рашистів» у соціальних мережах. Скрізь тільки й крики про іноземних найманців, постачання озбро-єння від країн НАТО, присутність військових інструкторів та найманців з приватних військових компаній.
Нашим ворогам просто соромно визнати, що їх планомірно, спокійно перемагає Армія України. Хоча наша країна обороняє територію і має право залучати закордонну військову допомогу, всі прекрасно знають: АТО проводиться без іноземців. Це наші Воїни Світла перемагають терористів, яких підтримує могутня нафтова імперія.
Джерело: http://npubop.livejournal.com/2208902.html
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
050-55-44-203, 050-55-44-206