№ 63 (21534) субота 16 серпня 2014 року

Україна воює… Ця сувора реальність прийшла до нас несподівано й саме з того боку, звідкіля ніхто не міг такого очікувати — хоча історично якраз дуже й дуже очікувано… А війна — це смерть, це горе, це страждання… Це невимовний жаль і невимовний біль за втраченими життями… І це — гнів та рішучість відстояти свою Батьківщину.

З Україною воюють без оголошення, підло й цинічно: агресія — завжди підлість. Неможливо спокійно слухати чи дивитись новини з фронту. Душа не приймає того всього, все єство нормальної людини противиться, прагне іншого. Зупи-ніться, люди, волає душа, що ви робите, задля чого?.. Вберегти життя, здоров’я молодих, відважних та гарячих, надію країни, її майбутнє… Ті, що створили страшну круговерть, й не лише на сході країни, добре знають про це. Понад те: вони саме й розраховують, що мирний, добрий та лагідний народ, умиротворений запевненнями про те, що остання війна закінчилася ще 1945-го, до того ж заколисаний чужим агіт-пропом, казочками про дружбу й братерство, про якусь історичну єдність, про цілковиту відсутність навколо нас ворогів незалежної, нової, української України, народ, частина якого розмовляє російською, — що цей народ зворохобиться проти війни, запрагне миру у будь-який спосіб. Але якого миру?! Хіба тільки за території воюють і гинуть сьогодні наші хлопці? Ми відстоюємо своє право на вільне, а отже — щасливе життя, щоби ніхто не вказував нам, як жити, з ким дружити, які цінності шанувати, та щоб не казали нам, що ми — це зовсім не ми й земля ця — не наша. Ми відстоюємо свою Незалежність, яку не зуміли, не змогли, та й не вміли прийняти, полюбити її так, як на те заслуговує Свобода. Як на те за-слуговує Воля, за саму лише мрію про яку українців цинічно винищували упродовж століть. Й тому це — народна війна, священна війна вільних людей за вільне життя, за вільне майбутнє.

Під Верховною Радою, як у колишні часи, збираються багатолюдні і не завжди мирні демонстрації. Громадяни вимагають все на світі, але разом з протестом або з підтримкою конкретних законопроектів на плакатах дедалі частіше з’являється слово «люстрація».

Люстрація — справа звична

Не йдучи в глиб століть, не уточнюючи поняття «люстрація», хочу зауважити, що процеси морального очищення влади звичні для країн, які переживають революції або докорінну ломку режиму. При цьому уявлення про мораль можуть бути найрізноманітнішими. Більшовики, як відомо, в 20-і та 30-і роки минулого століття регулярно проводили чистки — як у власній партії, так і в державному апараті. Те ж саме робили і німецькі нацисти.

Коли я був ще дуже молодим священиком, я радо наслідував моїх старших співтоваришів і багато проповідував про Пресвяту Богородицю, про матерів, про материнство, про материнську любов.

Одного разу моя рідна мати звернула на це увагу і сказала: «Ви, священики, так багато проповідуєте про материнство у різних його видах, але ваші роздуми такі теоретичні, такі сухі, такі далекі від дійсного життя. Бо, закінчила вона свою застанову, щоб говорити живо і правдиво про материнство — треба бути матір’ю».

Шановні друзі і колеги! Сьогодні на Сході України йде війна не тільки за нашу землю, а й за наші душі, за наших пращурів і нащадків, за нашу славну історію і не менш славне майбутнє, за нашу велику культуру, за нашу мову, за наше право бути українцями, а не малоросами і хохлами. Війна йде за нашу хату, за батька і матір, за наших дітей і дружин, за наші поля, луги, ліси, річки й озера, за наші Чорне і Азовське моря, за наше мирне небо.

Сьогодні на нас дивляться з небес наші герої, які полягли в боротьбі за свободу і незалежність України. Сьогодні йде війна за європейський вибір України, за її право належати до сім’ї європейських народів. Ідеологи євразійства заперечують європейську ідентичність українського народу і стверджують, що «Малоросія» завжди була і повинна залишатися частиною «русского мира». Насправді, російські неоімперіалісти не хочуть випускати Україну зі сфери свого впливу, оскільки без неї Російська імперія не може відродитися. Проте розвиток України-Русі протягом останнього тисячоліття був і залишається нерозривно пов’язаним з розвитком європейської спільноти.

Першими у порядку денному пленарного засідання 34-ї сесії стояли питання про дострокове припинення повноважень голови обласної ради та обрання нового. Як уже повідомляли «Чорноморські новини», напередодні на засіданні президії облради Микола Андрійович Тиндюк звернувся з особистою заявою про складання повноважень.

Попри здогадки про те, що все, буцімто, вирішено зарані, напруга та інтрига довкола виборів залишалася. Кандидатуру Олексія Гончаренка («члена команди президента») висунув Іван Чорбаджі. Дмитра Волошенкова (як представника опозиції) — Валерій Кондратюк. Обидва претенденти на високу регіональну посаду — молоді за віком, але мають пристойний досвід роботи на державу і на громаду. Про це говорили у виступах ті, хто підтримував кандидатів. Із п’яти депутатів, які вважали за потрібне привселюдно висловити свою підтримку, четверо були на боці Олексія Гончаренка, акцентуючи увагу на його проукраїнській позиції. Дмитра Волошенкова підтримав один депутат — екс-голова облдержадміністрації Микола Скорик.

Виступаючи перед колегами, Олексій Гончаренко пообіцяв за рік каденції ради, який залишився, вирішити низку завдань, що стосуються безпеки людей, розвитку економіки Одещини і найголовніше — збереження миру. Кандидат на посаду пообіцяв зробити наш край форпостом і бастіоном єдиної багатонаціональної України.

Все завжди закінчується добре. Якщо щось закінчилося погано, це ще не кінець.

Пауло КОЕЛЬО.

Серед усієї безлічі економічних, політичних, воєнних проблем, які змушена розв’язувати Україна, особливе місце посідають проблеми тих людей, які не з власної волі змушені були залишити свої домівки, часто зруйновані й розорені, залишити таку-сяку роботу, що забезпечує нехай мінімальний, але стабільний рівень життя, і виїхати в нікуди. Навіть ті, хто має родичів і знайомих, спроможних і готових допомогти, не можуть розраховувати на нескінченно тривалу підтримку. Так чи інакше, треба вирішувати проблеми житла, працевлаштування, садка або школи для дітей, лікування для хворих і старих. І найголовніше — більшість не має уявлення про своє майбутнє.

Нині держава й волонтери (честь їм і хвала!) розв’язують невідкладні, вкрай нагальні проблеми: як вивезти, де розмістити, як нагодувати. І це, звичайно, правильно. Під час пожежі слід її гасити, а не розмірковувати, як переставити меблі. Але хтось повинен думати й про відновлення палаючого будинку. Інакше ми всі опинимося на величезному згарищі.

У них нема навіть однакової форми, що вже й казати про «броники» та інше спорядження. Сума зарплати може викликати сміх навіть у московського двірника з розкосими очима. Але вони стоять до кінця. Якщо проаналізувати деякі факти, можна сміливо сказати: наша армія — одна з кращих у світі, нею можна пишатися. Солдати гідні звання Воїнів Світла. Для цього є ціла низка вагомих причин.

1. Наші збройні сили постали, як птах Фенікс з попелу

Після розвалу СРСР нам дісталася величезна кількість військ та озброєння, цю армію можна було порівняти (принаймні кількісно) з військами всіх західноєвропейських країн. Але практично 23 роки йшло планомірне знищення збройних сил. Техніка й озброєння продавалися, бюджет скорочувався, але навіть ті кошти, що виділялися, йшли в кишені генералів, а не на заправку танків або проведення навчань.

Заслуги перед Євромайданом, участь у війні з окупантами на Сході України, активна життєва та громадська позиція, патріотизм, принциповість та незламний дух — усе це ймовірні причини стрімкого зростання довіри до Олега Ляшка, визнають політологи.

Ляшко — феномен. І нехай ще не так давно хтось відверто кепкував з нього, хтось не сприймав всерйоз, хтось просто недооцінював. Утім, за останні місяці ситуація із рейтингом найрадикальнішого у країні по-літика кардинально змінилася. Ляшко не намагався переконати — він просто робив свою справу. Вдягав бронежилет та берці, сідав у гелікоптер та летів на Донбас. Доставляв поранених, передавав допомогу, підіймав бойовий дух бійцям спецбатальонів, ішов на спецоперації та разом з ними — перемагав у боях за Україну. Відеозаписи його допитів сепаратистів б’ють рекорди переглядів.

 10 серпня засновник «Вікіпедії» Джиммі Вейлз оголосив Ігоря Костенка, дописувача цього глобального ресурсу з Небесної сотні, вікіпедистом року.

Про присудження Ігореві Костенку цієї відзнаки було оголошено на церемонії закриття «Вікіманії» — щорічної конференції, яка збирає дописувачів та активістів у громадській діяльності проектів фонду «Вікімедіа» з усього світу, — що проходила цього року у Лондоні.

У понеділок, 11 серпня, в Одеському кризовому медіа-центрі відбулася прес-конференція «Групи 2 травня», яка веде журналістське розслідування відомих трагічних подій у нашому місті. (Попередні висновки групи щодо діяльності міліції під час масових заворушень в Одесі 2 травня «ЧН» опублікувала в номері за четвер, 14 серпня).

Перед журналістами виступив член групи — хімік, токсиколог Володимир Саркісян, який розповів про методи роботи групи з відкритими джерелами інформації. Зокрема, він відзначив велику проблему з отриманням інформації від офіційних структур, що ведуть розслідування. Замовчування ними суспільно важливої інформації, своєю чергою, веде до появи чуток і міфів про Куликове поле і пожежу в Будинку профспілок. Серед таких міфів — застосування бойових отруйних речовин, білого фосфору в Будинку профспілок, про «підкинуті заздалегідь» туди трупи, про нехарактерні для пожежі пози загиблих, про те, що в Одесі 2 травня пропало кілька тисяч людей.

Удача будь-якого народу — це певна константа, що залишається такою протягом тисячоліть. Якщо ти бажаєш дізнатись, якою буде твоя майбутня дружина, подивись на її матір — так каже народна мудрість. Якщо ти бажаєш з’ясувати психологічний портрет солдатів ворожої армії, згадай, якими були батьки і діди цих солдатів. Засадничі речі добре бачаться здалеку.

Отже, йде війна. Гинуть кращі представники нашого народу, гинуть ті, хто, не чекаючи мобілізації, добровільно пішов у діючу армію України, що вже кілька місяців веде неперервні й важкі бої на сході нашої країни (я не схильний якось інакше сприймати події на сході, попри заспокійливі та оптимістичні повідомлення наших засобів масової інформації). Ті, хто планує з боку ворога стратегію всіх військових операцій, хто забезпечує їх зброєю всіх вагових категорій, прийнятих на озброєння сучасною російською армією, хто забезпечує оперативне керівництво всіма військовими операціями безпосередньо на полі бою, хто забезпечує проведення цих операцій не лише керівними офіцерськими кадрами, але й професійними виконавцями середньої ланки (саме останні керують танками, бронетранспортерами, установками залпового вогню, ракетними комплексами, мінують і знищують інфраструктуру сходу нашої країни), — чиїх батьків і дідів ці діти й онуки? А ті з місцевих мешканців, що надають певну масовість всім військовим операціям ворога на сході, — вони чиї нащадки?

Скандал з відстороненням від ефіру ведучої щоденної ранкової прямоефірної програми «Новий день» Оксани Піднебесної набув всеукраїнського розголосу

Генеральний директор Одеської обласної державної телерадіокомпанії (ОДТРК) Марина Аксьонова пояснює, що ведучу відсторонено за подачу в ефірі неперевіреної інформації та на підставі висновку юрдепартаменту компанії про порушення професійної етики і конвенції національних меншин.

Натомість сама журналістка відкидає звинувачення в розпалюванні міжнаціональної ворожнечі та заявляє, що гендиректор ОДТРК не хоче порушувати тему сепаратизму в Одеській області. Більше того, вона повідомила, що один із співробітників телерадіокомпанії, який також притримується сепаратистських поглядів, вдарив її (про що Оксана Піднебесна подала відповідну заяву в міліцію).

У серпні одесити отримали рахунки з новими тарифами на послуги водокористування, які були затверджені 13 червня національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, і вступили в дію з 1 липня. Таким чином, як пояснили у філії «Інфоксводоканалу», за надані у липні послуги водопостачання споживачам доведеться за-платити 4 гривні 87 копійок з ПДВ за 1 кубометр, водовідведення — 4 гривні 24 копійки.

Водночас, за інформацією директора департаменту роботи з абонентами Одеської філії «Інфокс-водоканалу» Романа Оришича, заборгованість населення перед підприємством становить 122 мільйони гривень, за послуги водопостачання та водовідведення регулярно не платять близько 214 тисяч абонентів.

Сучасне браконьєрство, з огляду на його масовість, технічну озброєність, безкарність та постійне лавиноподібне зростання, давно перетворилося у щось на зразок потужного і впливового злочинного формування і становить серйозну загрозу національній екологічній безпеці.

Сьогодні у країні постійно за-ймаються браконьєрством один—два мільйони осіб. Щорічно затримують десь 150 тисяч браконьєрів, але розкривання випадків брако-ньєрства становить лише близько 1% (за рік маємо до 15 мільйонів таких випадків).

19 серпня о 17.00 Український дім (Одеса, Катерининська, 77) запрошує всіх на свято «При-йшов Спас — яблучний рай».

У програмі — конкурси української пісні, вишиванки та національного одягу.

28 серпня тріо Сергія Терентьєва з програмою «Дельта джазу» в «Бейт Гранді»

Сергій Терентьєв — видатний майстер одеської фортепіанної школи, який заслужено вважається одним із найвіртуозніших виконавців України, — спільно з провідними джазовими музикантами Одеси Максимом Кондратьєвим (контрабас) та Валерієм Неговорою (ударні) представлять нову джазову програму.