№ 62 (21533) четвер 14 серпня 2014 року

Французький журналіст, письменник, філософ Бернар-Анрі Леві — людина, яка має значний вплив на політичне життя Європи. Як кореспондент, починаючи з 1970 років, працював у багатьох гарячих точках планети, в тому числі у Пакистані, Ефіопії, Афганістані, Грузії. На початку 1990-х висвітлював конфлікт у колишній Югославії, виступаючи на захист боснійських мусульман. У 2005-у спільно із Салманом Рушді виступив із маніфестом «Разом проти нового тоталітаризму», в якому було розкритиковано спроби поширення мусульманського способу життя на Європу. Під час війни в Південній Осетії в 2008 році вів репортажі з Грузії, брав інтерв’ю у президента Михайла Саакашвілі...

Одним із перших європейців Бернар-Анрі Леві виступив на сцені Євромайдану з полум’яною промовою, яку вже наступного дня опублікувала французька газета під назвою «Ми всі — українці». Він закликав європейських спортсменів припинити участь у зимових Олімпійських іграх у Сочі на знак протесту проти насильства в Києві.

Увечері 9 серпня Одеса зустріла прикордонників, які два місяці утримували позиції майже під безперервним артвогнем на кордоні з Росією і зуміли вирвалися з так званого «Довжанського котла».

До КПП Одеського прикордонного загону, що на вулиці Левітана, прийшли кілька сотень людей з квітами і прапорами України. Дружини дочекалися чоловіків, діти — батьків, матері — синів. Але не всіх. У неділю в Овідіополі в останню путь провели Євгена Колесніченка з Одеського загону морської охорони, а в Одесі попрощалися зі старшим прапорщиком Віктором Діхтієвським. За офіційними даними, у «Довжанському котлі» загинули семеро військовослужбовців Одеського прикордонного загону, доля ще 17 поки що невідома. Розпорядженням голови облдержадміністрації понеділок, 11 серпня, на Одещині був оголошений траурним днем.

Наприкінці минулого тижня, 8 серпня, «Група 2 травня» оприлюднила попередні висновки щодо діяльності міліції 2 травня 2014 року під час масових заворушень в Одесі

Одне з ключових питань, що постало перед членами «Групи 2 травня» при розслідуванні трагічних подій в Одесі, — це питання про дії міліції. Чи могла, чи не могла одеська міліція запобігти численним злочинам проти особи, скоєних 2 травня? Якщо не могла, то з якої причини? Якщо могла, то що або хто їй завадив? Чи могла такою причиною бути змова між керівництвом міліції та керівниками тих або інших політичних груп, щоб працівники міліції не втручалися в події? Хто несе особисту відповідальність за те, що органи правопорядку не запобігли вбивству громадян та завданню їм тілесних ушкоджень?

Для того, щоб відповісти на ці питання, «Група 2 травня» дослідила фото- та відеоматеріали з місця подій, які є у відкритому доступі, опитала кілька десятків свідків, у тому числі керівників правоохоронних органів вищого і середнього рівня, офіцерів і рядових міліції та внутрішніх військ. Крім того, були зроблені інформаційні запити на ім’я: міністра внутрішніх справ України А.Б. Авакова — 2 запити, отримано 2 відповіді; начальника головного управління МВС України в Одеській області І.П. Катеринчука — 9 запитів, отримано 6 відповідей; прокурора Одеської області М.С. Стоянова — 1 запит, отримана 1 відповідь; в.о. начальника Одеського міського управління МВС України В.В. Босенка — 1 запит, отримана 1 відповідь; начальника Одеського міського управління МВС України М.В. Кравченка — 1 запит, нема відповіді.

Співробітники ДСНС України в Одеській області вже більше місяця працюють у зоні АТО на Луганщині: саме на базі нашого зведеного загону у м. Сватовому створено транзитний пункт для розміщення населення, яке тимчасово переміщається з території, де проводиться антитерористична операція.

34 рятувальники, які 6 липня прибули до місця призначення на 15 одиницях техніки, за дві доби розгорнули транзитний пункт із 10 наметів для розміщення 200 осіб. З першого ж дня роботи пункту організовано повноцінне триразове гаряче харчування, створено необхідні побутові умови для тимчасового перебування там людей, щодня надається необхідна психологічна та медична допомога.

Голова Одеської облдержадміністрації Ігор Палиця при-дбав рентгенівський апарат за мільйон гривень для поранених.

У Військово-медичний клінічний центр Південного регіону (відомий як 411-й військовий госпіталь в Одесі) доставили сучасну рентгенівську установку «С-дуга»-MCAplus, яка призначена для багатопрофільного за-стосування у загальній та екстреній хірургії, ортопедії, кардіохірургії, травматології, урології, ендоскопії, блоках інтенсивної терапії, реанімації та амбулаторних установах. У клініках і лікарнях області подібного рівня апаратури нема.

22 серпня, напередодні відзначення двадцять третьої річниці Незалежності України, в Міській художній галереї Одеси (Воронцовський провулок, 2д) відбудеться відкриття благодійної виставки «Чорноморська сотня митців — Збройним силам України». Тут кожен зможе придбати твори, тим самим зробивши власний посильний внесок у справу підтримки українського війська.

Як уже повідомлялося, наприкінці квітня цього року на засіданні правління Одеської обласної організації Національної спілки художників України ініціативна група звернулася до колег із закликом не стояти осторонь того, що нині відбувається в країні, і реальними справами допомагати нашій державі, нашій армії. Тоді ж ухвалили створити оргкомітет для проведення благодійної акції «Чорноморські митці — Збройним силам України». Її мета — підтримати морально і матеріально наших захисників, пожертвувавши свої роботи для подальшої реалізації, а виручені кошти передати на потреби армії. Решта картин буде подарована військовим частинам, щоб вони прикрасили казарми, які нині будуються для наших десантників на Миколаївщині. Військові люди повинні жити у гідних умовах.

Сьогодні з болем у душі всі ми спостерігаємо за подіями, які відбуваються на південному сході країни, переживаємо за воїнів Національної гвардії та Збройних сил. Ми не можемо залишатися байдужими.

Сьогодні, як ніколи, нашим військовослужбовцям потрібні підтримка і теплі слова, особливо від дітей. Їх малюнки і листи можна порівняти з особливою гуманітарною допомогою. Одеська дирекція «Укрпошти», ус-відомлюючи це, залучається до акції «Напиши листа солдату».

Голова обласної ради Микола Тиндюк звернувся до колег-депутатів з проханням підтримати його заяву  про дострокове складання повноважень, повідомила прес-служба облради.

Виступаючи на засіданні президії,  Микола Андрійович сказав: «Це були особисті обставини. 20 вересня сповниться рівно 38 років моєї роботи в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування. Термін немалий. Як кажуть інженери, будь-який матеріал має таку властивість, як «утомленість», і я справді втомився. При цьому я не звик працювати упівсили та обтяжувати когось. Прошу донести цю точку зору до членів депутатських фракцій та груп... У статусі депутата облради разом з вами  і далі працюватиму над проблемами регіону».

Одеський обласний військовий комісаріат оголошує набір громадян-добровольців,  які раніше проходили військову службу в частинах повітрянодесантних військ, морської піхоти тощо.

Запрошуємо вас до військових комісаріатів області  для призову та подальшого проходження служби в бойових частинах за вашим вибором.

Контактні телефони: (048) 704-95-87, 734-17-36, (048) 734-17-44.

Чи думали ми, діти війни 1941—1945 років, що на схилі літ побачимо поруч, на своїй землі, подібних собі дітей війни 2014-го? В страшному сні таке б не привиділося! А тим більше — що запеклим ворогом-супостатом стане «найближчий брат» — Росія.

Бачу на екрані телевізора, та й у нас, в Одесі, дітей, вивезених із зони АТО, й поринаю спогадами у ту одну з найстрашніших воєн минулого століття. Ніби наяву бачу в ній себе і своїх ровесників. Окопи, бомбосховища, рови, погреби і підвали ставали для нас рятівним прихистком під час бомбардувань, артобстрілів, жорстоких боїв. Лінія фронту часто змінювалася. Місяцями ми, малеча, не роздягалися на ніч, спали у верхньому, взутими, бо будь-якої миті треба буде тікати у сховища. За звуками пострілів, вибухів ми розрізняли, що то за бомба, снаряд, знали, де стріляють трасуючими кулями, де розривними чи простими. Ми бачили в сірій мишастій формі чужинців-окупантів, які нищили мирних людей, десятками тисяч гнали на розстріли, вішали, катували, влаштовували жорстокі каральні операції при найменших підозрах у зв’язках з партизанами. А скільки ще й по війні загинуло моїх ровесників чи стало каліками, підірвавшись на залишених мінах, снарядах, бомбах...

Здравствуйте! Хочу вам успеть до нового возможного обыска (пока меня не отрубили окончательно от Интернета) послать своё недавно написанное стихотворение. Желаю всем патриотам Украины успешно завершить антитеррористическую операцию против бандитов «Лугандии» и активно им помогающим боевикам из Эрефии.

От имени немногочисленных россиян, в ком ещё остались совесть и здравый смысл, простите нас за горе, причиняемое вам этими вооружёнными головорезами при подавляющем одобрении зомбированной российской биомассы. Мне безумно стыдно за свою страну, творящую весь этот чудовищный беспредел. Стойкости вам и крепости духа! Позор фашистской России! Слава Украине!

З цими словами звертаюся до працівників Служби безпеки України в Одеській області. А привід такий.

Понад два місяці з набридною періодичністю, ледь не щодня, в районі 7-ї станції Люстдорфської дороги, на огорожі, біля бювету, на стінах будинків, стовпах та інде хтось розклеює провокаційні, ворожі листівки-оголошення. За стилем і почерком — рукою одного злісного провокатора, українофоба. Цей «хтось» прагне розпалити ворожнечу, посіяти паніку, недовіру, викликати протистояння, саботаж. Комусь дуже хочеться, аби в Одесі повторився донбаський сценарій. Тож і клепає з бузувірською методичністю напівкреслярським почерком оті ядучі за-клики на кшталт: «Люди! Ви мовчите, коли у вашій країні вбивають дітей, мирних громадян, вам не страшно? Але ж завтра можуть прийти і до вашого дому, бо ви мовчите! Час повстати, Новоросіє!» Чули, хто вбиває? Не бойовики, терористи, заслані російські найманці, котрі прикриваються живим щитом з мирного населення, дітей, стріляють з житлових кварталів, піддають тортурам заручників. Або: «Україна без нацизму» (де він той нацизм, де його бачимо?). «Ми мирні люди, але...» (чий же то бронепоїзд, як співається у відомій радянській пісні, «стоїть на запасній колії»?), «Київ Одесі — не указ» (ось такі рішучі «самостійники»)...

Що дасть підписання Угоди про асоціацію з ЄС та зону вільної торгівлі українським виробникам, особливо аграріям, які проживають у сільськогосподарських регіонах? Переваги і небезпеки, які очікують Україну на її європейському шляху, обговорювалися на інформаційному семінарі для представників малого та середнього бізнесу, що працюють в агропромисловому секторі, профільних відомствах та бізнес-асоціаціях.

Про величезні аграрні можливості України знає вся міжнародна спільнота. Сьогодні наша країна займає одне з перших місць у світі за обсягами експорту зерна, входить у десятку найбільших експортерів продовольства, а саме молока, м’яса, зернових, овочевих культур. Але цей потенціал реалізований лише на третину, наші можливості в аграрному секторі — величезні. Навіть за умов глобального потепління Україна володіє родючими землями, які забезпечуватимуть можливості збільшення обсягів виробництва до дуже високого рівня. Нам просто необхідно навчитися використовувати такі перспективи з користю і для держави, і для простих українців.

Для загального успіху потрібно об’єднувати зусилля та досвід. Потрібно ставити цілі та спільно працювати над їх досягненням. Найкращою ілюстрацією такого підходу сьогодні є всеукраїнський проект «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду», який реалізується на кошти Європейського Союзу та Програм розвитку ООН.  Одеська область стала одним з найактивніших учасників цієї ініціативи з березня 2008 року.

Протягом 2008—2010 років, а саме стільки тривала перша фаза, в Арцизькому, Білгород-Дністровському, Біляївському, Болградському, Іванівському, Котовському, Кодимському та Савранському районах місцевими громадами за допомогою проекту було впроваджено хоча й невеликі за обсягом, але спрямовані на вирішення нагальних проблем мікропроекти.  Загалом реалізовано 45 мікропроектів у сферах водопостачання, охорони здоров’я та енергозбереження. 

Та чорна п’ятниця прийшла
У наше місто над водою,
Нам смерть і сльози принесла —
Це все у нас було весною.

Спокійно люди зустрічали май
І всім казали «Слава Богу!»,
Що в нас великий тихий край —
Ніхто в останню не пішов дорогу!
Одні відпочивали на природі,
А інші на футбол ішли...
Та нелюди, що там, на Сході,
Нам скільки горя принесли!

Нафталіновий проект путінського режиму під назвою «Новоросія» в масштабах України — своєрідна міфічна Атлантида, що приречена піти «на дно». Нині російська пропаганда настирливо нав’язує громадськості думку про цей анклав як історично російський регіон з певною етнокультурною, мало не «державоутворюючою» спільнотою. «Чорноморські новини» вже писали на цю тему (див., зокрема, номери за 5 липня та 2 серпня).

Чи існує «історичне право» на землі, які з огляду на різні обставини раніше перебували в складі інших державних утворень? Моє запитання — до доктора історичних наук, професора кафедри історії України ОНУ ім. І.І. Мечникова Тараса ГОНЧАРУКА.

Однією з гала-прем’єр цьогорічного Одеського міжнародного кінофестивалю став показ фільму українського кінодокументаліста Олега Чорного «Голлівуд над Дніпром. Сни з Атлантиди»

Є чудесна місцина понад Дніпром на Черкащині — Бучак називається, там здавен селилися наші пращури, що й засвідчують археологічні розкопи. В Україні можна знайти багато прекрасних місць. Наша країна завше дивувала чужинців красою не лише свого підсоння — з-поміж іншого і внутрішньою красою людей, — а у декотрих з них навіть зроджувала хижу заздрість та невтримне бажання силоміць присвоїти усе це.

Лауреат літературних премій ім. Павла Тичини, ім. Степана Олійника, Фонду Тараса Шевченка, заслужений працівник культури України Микола Палієнко віддавна веде свою Шевченкіану. Пам’яті українського пророка, чий 200-літній ювілей вшановуємо нинішнього року, присвячена й нова книжка одеського поета — «У світлі Кобзаря», що вийшла друком у видавництві «Астропринт» за сприяння Одеської обласної державної адміністрації. Оформила збірку художниця Лариса Дем’янишина.

Шановні читачі «Чорноморки», пропонуємо вашій увазі добірку віршів і балад з цього видання.

Минулої суботи всеукраїнська громадська організація «Сектор об’єднання» провела день відкритих дверей у дитячому будинку-інтернаті для дівчаток-інвалідів, що на вул. Макаренка, 20. Головною подією був благодійний ярмарок дитячих творчих робіт. Зібрані кошти направлять на ремонт однієї з будівель закладу.

Одеський дитячий будинок-інтернат для дівчаток-інвалідів відкрили ще при СРСР. У 1952 році на базі старих будівель організували соціально-медичний заклад для постійного проживання дітей віком від 4 до 18 років (хоча через брак відповідних установ дівчатка залишаються там аж до 35) з особливостями розумового і фізичного розвитку. Держава взяла на себе клопоти з їхнього виховання. Основне, на що зробили наголос, — забезпечення підопічних харчуванням, лікуванням, більш-менш нормальними умовами проживання, навчання їх елементарних побутових і трудових навичок. Відтоді принцип діяльності інтернату не змінився. Єдине, в що внесли корективи роки, — стан самих приміщень закладу.

Безсоння так чи інакше знайоме майже 70 відсоткам населення Землі. Не є винятком й українці. Особливо ця проблема актуальна сьогодні: тривожні новини з Донбасу, передчуття нових проблем у житті не можуть не спровокувати порушення в діяльності центральної нервової системи багатьох краян.

Один з перших проявів депресії або перевтоми нервової системи — безсоння. Чому саме виникає ця проблема та як з нею боротися? Про це розмова з Романом СУЛИКОМ, знаним рефлексотерапевтом, кандидатом медичних наук, лікарем вищої категорії.

Село Дубляни (Самбірський район, Львівщина) має шанс прославитися на весь світ: нещодавно тут сталося справжнє природне диво — свиноматка народила аж 34 поросят.

«Такі випадки, коли одночасно народжується стільки поросят, зу-стрічаються вкрай рідко, а на моїй практиці це перший такий випадок. Було 20 поросят, 25, але не 34, — розповіла ветеринар дублянської ферми Оксана Славич. — Зазвичай одна свиноматка приводить не більше 10—16 п’ятачків. Це справді унікальний випадок ще й тому, що нашій рекордсменці тільки-но минув рік і це її перший опорос».

Співробітники польського природного заповідника «Столові гори», розташованого неподалік від міста Радкув, узяли на роботу мавпу.

За інформацією svit24.net, 17-річний шимпанзе на ім’я Боббі зарахований до штату співробітників заповідника як інспектор з розвитку туризму й отримує зарплату в розмірі близько 300 злотих (майже 1200 гривень) на місяць. Боббі водять по вулицях Вроцлава з рекламною табличкою на спині, на якій вказана його посада і зображена одна з визначних пам’яток парку — скеля, схожа на мавпу.

Спільне дослідження університету науки і технології Хуа Чжун (Китай) і Гарвардської школи громадського здоров’я (США) засвідчило, що регулярне вживання горіхів здатне знизити ризик виникнення захворювань серця майже на третину.

Учені вивчили низку наукових робіт на тему харчування і серцево-судинних патологій. З’ясувалося, щоденна порція горіхів знижувала ризик серцево-судинних захворювань на 28—29 відсотків. Ризик смерті від різних захворювань знижувався на 17 відсотків. Горіхи несуттєво впливали лише на ймовірність розвитку діабету та інсульту. Причина їх позитивного впливу на здоров’я криється у високому вмісті вітамінів, мінералів і ненасичених жирів, вважають дослідники.

Проблеми з навчанням, пам’яттю, мисленням, а також прийняттям рішень, ймовірно, пов’язані із звуженням сонної артерії. Такі результати дали дослідження, опубліковані у журналі Американської академії неврології.

Коли артерії блокуються жировими і вапняними відкладеннями, відомими також як «бляшки», у людини виникає ризик інсульту або транзиторної ішемічної атаки. Зі звуженням артерій приплив крові до мозку обмежується, а мікроскопічні шматочки нальоту можуть потрапляти по кровотоку в мозок.

Настав яблучний сезон. Включаючи ці смачні плоди у щоденний раціон, ви можете зміцнити захисні сили організму, нормалізувати обмін речовин, підвищити гемоглобін, поліпшити зір, стан шкіри, нігтьових пластин, кровоносних судин і капілярів. Адже яблука — справжнє джерело вітамінів (A, B1, C, E, PР) і мікроелементів (заліза, калію, натрію, кальцію). Звичайно ж, більше користі від свіжих яблук. Проте непогано урізноманітнити свій раціон і всілякими стравами з них — вони теж смачні і корисні.

Яблука по-болгарськи

6 великих яблук, 1 чашка ванільного крему, 50 г по-дрібнених волоських і мигдалевих горіхів, 30 г ро-дзинок, 60 г вершкового масла, 0,4 л червоного вина, 6 штук печива, 1 столова ложка мармеладу зі смородини.

Ванільний крем: 1/3 л молока змішайте з однією неповною столовою ложкою картопляного крохмалю, однією повною столовою ложкою вершкового масла, 60 г цукрового піску, одним яєчним жовтком, 1/2 пакетика ванільного цукру. На паровій бані доведіть суміш до кремоподібної маси, остудіть і збийте.