№ 60-61 (21531-21532) субота 9 серпня 2014 року

Цього тижня практично одночасно вступила в силу так звана третя хвиля економічних санкцій США, Канади та країн Європейського Союзу проти Росії

Хто на що в Росії впливає

Вжиті заходи спрямовані на обмеження відносин у банківській сфері, співробітництва у військово-промисловому комплексі та енергетичній галузі, включаючи заборону на надання Росії сучасних технологій. Під обмеження або повну заборону діяльності в країнах Заходу підпадають також окремі компанії та фізичні особи, які беруть участь в окупації Криму або в підтримці терористів на сході України.

Список російських банків, що потрапили під санкції, невеликий, термін заборон співробітництва в зазначених галузях промисловості обмежений трьома місяцями або кінцем нинішнього року, а російських компаній і фізичних осіб у списках оголошених санкцій може бути в тисячу разів більше.

Сьогоднішня поведінка російського царя Путіна і безпорадність Вільного Світу перед зухвалістю новітнього Гітлера свідчать, що організації, покликані дбати про належний порядок у світі, не здатні приборкати агресора.

Такі обставини не можуть задовольняти міжнароднє співтовариство. Життя вимагає кроків до усунення яловости головної миротворчої організації світу — Організації Об’єднаних Націй.

Коли мої берлінські знайомі дізналися, що я зібралася поїхати в Україну на автомобілі, деякі з них схопилися за голови. Західні райони... Волинь... Націоналісти... Фашисти... Бандерівці... Переживання... Стрес... Серце...

Я могла б написати: «Але ми проявили мужність». Та це було б неправдою.

Ми просто не хвилювалися.

Однак без стресу не обійшлося. Хоча «бандерівці» тут ні до чого.

З оголошенням третьої хвилі мобілізації в Одеській області почали активно розпускатися різного роду чутки. Дійшло до абсурду: в Інтернеті з’являються «калаші» про те, як Нацгвардія забирає на війну «невинних» кішечок, собачок... Втім, люди справді налякані, адже ведуться розмови, що молодих хлопців забирають служити, відловлюючи їх навіть у маршрутках, потягах, або що забирають на війну чоловіків переважно з сільської місцевості тощо.

У четвер на ці та інші запитання журналістів у Кризовому медіа-центрі відповідали начальник відділу по роботі з особовим складом та громадськістю Одеського обласного військкомату Владислав Мусейко і помічник військового комісара з правової роботи Олег Обухів.

Про  славну  Новогеоргіївку  та  знаних  людей  у  ній

Упродовж майже всієї своєї історії українське село зазнавало величезних утисків, насилля і гонінь. Ще й сьогодні цей гігантський материк на українському просторі для багатьох лишається забутим або й зовсім не відкритим. Село зіткнулося з новими проблемами: недоліками земельної реформи, втратою сталих фінансових джерел для подальших соціальних перетворень, занепадом переробної промисловості тощо.

Однак, незважаючи на всі біди, воно не втратило здатності переборювати труднощі, із покоління у покоління генерує у нашу дійсність здібних, талановитих людей. Брак умов цілком компенсується наполегливістю, цілеспрямованістю, працьовитістю.

Роде рідний! Не стлумить
Нашу жилаву породу —
Сто вітрів в ногах лежить
Мого роду і народу, —

так писав, озираючи історію свого роду, поет Іван Драч. Разом з ним сьогодні подібну спробу роблять краєзнавці з багатьох міст і сіл. Нестримна потреба знати своє справжнє минуле спонукає до появи нових і нових історичних розвідок.

29 липня із зони АТО повернувся волонтер Юліан Рей, який на своєму авто доставляв нашій армії продукти харчування. Приїхавши до Одеси, він розповів, що бачив у зоні бойових дій.

Донецька область сьогодні виглядає досить похмуро: знищена інфраструктура, підірвані мости, пусті дороги, відсутність люду...

«Побачили пожежну машину і купу людей. Подумали: пожежа. Кинулися допомагати. А нам кажуть: то воду привезли…» — описує життя на Донбасі волонтер.

Недільного вечора 3 серпня в Аркадії сталося зіткнення між співробітниками спецбаталь-йону МВС та учасниками акції протесту проти концерту співачки Ані Лорак у клубі «Ібіца».

Активісти ВО «Свобода», «Правого сектору», а також представники патріотично налаштованої громадськості вимагали від організаторів шоу скасувати виступ артистки. Кількість силовиків, які охороняли «Ібіцу», значно перевищувала кількість протестувальників. Почалася бійка. Правоохоронці застосували силу. Є постраждалі — як з одного, так і з іншого боку конфлікту. Кілька людей були затримані.

Жителі Фрунзівського району активно відгукнулися на за-клик допомогти мешканцям Сходу України, звільненим від сепаратистів і терористів. Приємно зазначити, що грошову допомогу надали більшість державних установ та організацій, підприємства та підприємці, всі без винятку навчальні заклади, прості жителі Фрунзівщини. Велика усім подяка та низький уклін за небайдужість, чуйні серця та щирість душі.

Усіх нас об’єднала біда. Хтось приніс дитячий одяг, хтось постільну білизну, рушники, предмети особистої гігієни, пральний порошок. Дуже багато позвозили та позносили овочів: картоплі, буряків, моркви, часнику, цибулі, капусти. Привозили також цукор, олію, воду, борошно, крупи, сало, консерви, домашні закрутки… Несли все, що зможе допомогти прожити хоч деякий час нашим землякам із Сходу. Загалом фрунзівчани зібрали майже сім тонн гуманітарного вантажу. Паралельно оргкомітет райдержадміністрації провів велику роботу із сортування, перепакування та фасування різних овочів й продуктів.

«Що  маємо, тим
і  ділимося»

Завжди гостинна й щиросердна Балта сьогодні при-ймає переселенців зі сходу України, надає їм роботу, тимчасове житло.

Першими сюди приїхали жителі Краснодона Луганської області — мати і син Далатяни, які у себе на батьківщині втратили бізнес.

«Ми зібрали в сумки те, що встигли, ледве вибралися з міста. Куди їхати — не знали. Згадали про Балту, звідки була родом наша бабуся. Тут у нас залишалися родичі, але, як виявилося згодом, прийняти гостей вони не в змозі, хоча й готові по-ділитися останнім шматком хліба», — розповіла Лариса Далатян.

У газеті «Свобода» міністр-«свободівець» І. Швайка «доносить» тим, хто мріє про посади, що за жодну посаду ані він, ані його побратими ніколи не трималися. Те ж саме говорив І. Тенюх з трибуни Верховної Ради. Та питання в іншому: для кого звільняти місця?

Для О. Гончаренка, котрий збирав промосковських бабусь біля  облради й обіцяв їм російську мову? Чи для С. Фабрикант, яка подбала, щоб з назви бібліотеки зняли імена видатних українців Івана та Юрія Лип? Чи повинні бути при владі такі чиновники, як Л. Мельошина, начальник відділу з питань внутрішньої політики, яка офіційно звернулася до начальника управління архітектури і містобудування С. Протопопова з вимогою негайно прибрати щит із зображенням Р. Шухевича в Іллічівську, бо це, бачте, у когось спричинило нечувану істерію? Їм, очевидно, більше подобається щит із зображенням Ніколая ІІ зі словами «Прости нам, царь-батюшка»...

5 серпня двадцятьма обласними центрами України прокотилася акція активістів, які прагнули привести до тями міліцію, привернути увагу «людей у погонах» до реальних проблем, нагадати їм, за що і проти чого повстав Майдан.

З ініціативи місцевого осередку «Правого сектору» головне управління МВС України в Одеській області пікетували десь півсотні небайдужих громадян. За словами очільника одеської організації «Правого сектору» Сергія Стерненка, основною вимогою пікетувальників була відставка міністра МВС Арсена Авакова та проведення реальних реформ у відомстві. Найперша причина вимоги щодо відставки: за час перебування Арсена Авакова на посаді в міліції так і не почалися реформи. А безпосереднім приводом до пікетування послужили події 3 серпня біля одеського нічного клубу «Ібіца», які стали можливими внаслідок, на думку пікетувальників, «бездіяльності міністра».

Спекотна погода протримається ще зо два тижні. Саме цьогорічний серпень, інформують синоптики, через сонячну активність видався найнебезпечнішим для здоров’я і самопочуття людей: температура сягає +37 градусів у затінку, що тяжко переноситься дітьми й особами старшого віку, «сердечниками», тими, хто страждає на бронхо-легеневі та інші хронічні захворювання… У цей час море та інші водні плеса рясно «цвітуть» бактеріями, що також таїть небезпеку, адже купатися в такому бактеріальному «сиропі» категорично заборонено. Власне, таке ж бактеріальне буяння під дією високої температури відбувається і в наших каструлях.

Якщо зауважили, то останніми днями вулицями міста пожвавлено курсують машини «швидкої допомоги». Ситуація в області справді тривожна: в Одеську інфекційну лікарню щодня доставляють до 60 тільки дітей з кишковими інфекціями; палати стаціонарів ледь вміщують «сердечників»… Кілька людей пішли на той світ лише через те, що дозволили собі хильнути зайвого, перебуваючи  на сонці. Вони просто впали на вулиці. Декого сонце звалило з ніг на городі.

Після відвідин пляжу шкіра потребує інтенсивного зволоження і заспокоєння. Відтак, повернувшись з моря або річки, без зволікань проведіть відновлювальні процедури.

Для заспокоєння нагрітого на сонці обличчя добре підійде така релакс-маска: 2 ст. л. жирного сиру, 1 ст. л. вершків та 1 ч. л. меду — все перемішати і нанести на 20 хвилин. Потім змити і нанести крем.

Чи відчуваєте ви незручність через те, що лаєте свій комп’ютер? Якщо так, то даремно. На думку вчених з Британського психологічного товариства, у тому, щоб кричати або верещати на неживу машину, є чимало корисного для людської психіки.

Насправді, ситуації, коли ми починаємо кидати гнівні слова на адресу комп’ютера або влаштовувати «екзекуції» над клавіатурою чи мишкою, не є небезпечними. Це засвідчило дослідження, проведене доктором Джоном Чарлтоном з Університету Болтона. За завданням експерта група добровольців розповідала про те, як часто доводилося зривати роздратування на комп’ютері, а також докладно описувала найбільш пам’ятний епізод такого конфлікту з технікою.

                Пісне моя, пісне, теплими крилами
                Обгорни людей всіх, що живуть між нами.
                Забрини полями, задзвени у росах
                І в серцях розлийся тисячоголоссям.

                            Юрій Штельмах.

Щасливі творчі особистості, бо відходять у засвіти, залишаючись на землі не лише у добрих спогадах, а й у власних творіннях.

Нещодавно в Іллічівську відбувся вечір пам’яті Юрія Миколайовича Штельмаха — композитора, поета, автора 40 пісень, 60 обробок українських народних пісень для чотириголосого хору, просвітянина. Упродовж 12 років він керував хором української народної пісні «Червона калина» на Іллічівському судноремонтному заводі.

Про видатного художника Євгена Столицю, який тривалий час жив і працював в Ананьєві, написано чимало біографічних і творчих розвідок. Зокрема й те, що в часи революційних подій загубилося більше двох тисяч його робіт (за деякими даними, близько п’яти тисяч). Через це кожен вцілілий твір митця становить особливий інтерес, і, що відрадно, найбільше зібрання його картин містить Ананьївський історико-художній музей.

— Наш музей, — розповіла його завідуюча Ганна Цуркіна, — створений у 1977 році з ініціативи райради та дирекції Одеського художнього музею. Крім творів Євгена Івановича, які складають основу нашого зібрання, тут представлені й твори сучасних одеських художників та місцевих аматорів. З-поміж іншого зберігається й велика колекція робіт майстра народної творчості Ростислава Палецького. Є також близько тисячі матеріалів краєзнавчого характеру.

В офісі Одеської регіональної організації Національної спілки журналістів України експонується виставка робіт, вишитих майстринею Віолетою Чуйко.

Дівчина захопилася цим мистецтвом ще у школі. Спочатку освоїла техніку вишивання «хрестиком», потім — «бісером» і поступово прогресувала у своїй творчості. Віолету мотивувало величезне бажання стати кращою, а бажання, як відомо, відкриває дорогу можливостям.

Погодьтеся, вдвічі приємно, коли красу нашого краю прославляють гості. Свіжий погляд, новий ракурс — і те, що для нас здавалося звичним, буденним (бо бачили ж скільки разів), набуває чарівності, таємничості, пробуджує гордість за наше, за своє.

Недавно «Львівська газета» проводила конкурс (голова журі — один з найвідоміших українських фотомайстрів, лауреат Шевченківської премії Василь Пилип’юк) на найкращу світлину «Ранок країни». На думку редакції, тематика конкурсу — дуже актуальна, адже «ранок країни — це не тільки пейзажні фото, а й процес творення нової держави, сповнений драматизму, радощів, горя і перемог». Так-от, один з лауреатів цього творчого змагання — львівський журналіст, редактор всеукраїнської газети «Автомагістраль» Володимир Сеньков — зафіксував на своїх світлинах наше Причорномор’я — «Схід сонця в Одесі» та «Міст у Затоці», донісши цю красу львів’янам і по-новому відкривши її нам, одеситам.

В Одесі оголосили арт-мобілізацію: художників, скульпторів, представників інших творчих професій запрошують на арт-фестиваль у Донецьку область.

Ще вчора в містечку Добропілля, що на Донеччині, було неспокійно. Сьогодні місцеві жителі заново вчаться жити мирним життям.

У виставковій залі Одеської обласної організації Національної спілки художників України 7 серпня відкрилася виставка пам’яті художника Віктора Грицая.

Організатори запрошують усіх шанувальників мистецтва подивитися твори талановитого монументаліста і живописця, що ретельно зібрані та збережені його родиною.

Серпень. Це особливий місяць, коли в ті ж 30 днів люди намагаються впхати все те, що планували на літо, але з якихось причин здійснити наміри досі не вдалося. Й ось вони інтенсивно шукають місце для відпочинку, вирішують непрості питання, на кого залишити чотирилапого улюбленця, які речі взяти з собою, а також потурбуватися про квиток у зворотний бік, аби встигнути дитину спокійно доправити до школи...

Недавно пощастило і мені за-смагнути, точніше, спектися під неймовірно розпеченим сонцем, під яким босоніж на пісок не ступиш; щоразу перед тим, як зануритися у благодатну прохолоду хвиль, зібрати всю свою мужність, аби подолати температурний контраст, і взагалі — відчути душею щось дуже споріднене зі стихією, але вже важко вгадуване, забуте з часу появи життя на землі, про те, що все ж ми з моря вийшли...