Не місце сепаратистам в освіті

«Ураховуючи складну суспільно-політичну ситуацію у країні, спричинену агресією Росії, звертаємо увагу працівників освіти на відпо-відальність педагогічних та науково-педагогічних працівників за виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого культурного потенціалу народу.

У той час, як більшість педагогічних та науково-педагогічних працівників проявляють високу громадянськість і патріотизм, надаючи моральну та матеріальну підтримку Збройним силам, Національній гвардії, добровольцям у справі захисту територіальної цілісності й державного суверенітету України, дбають про збереження і розвиток матеріально-технічної бази, науково-технічного потенціалу своїх навчальних закладів, незначна частина осіб брали безпосередню участь в організації так званих «референдумів» у Донецькій та Луганській областях чи навіть були безпосередніми учасниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР».

Недотримання або порушення педагогічними та науково-педагогічними працівниками законодавства, участь в антидержавній діяльності повинні тягнути за собою правові наслідки, що визначені законодавством України, в тому числі Кодексом законів про працю України (далі — Кодекс).

У таких випадках, крім загальних підстав розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, статтею 41 Кодексу для певних категорій працівників визначені додаткові підстави, за якими вони можуть бути звільнені з роботи. Підвищена відповідальність працівників обумовлена тим, що вони перебувають в особливому правовому становищі та виконують специфічні функції, не властиві іншим категоріям працівників. Дії чи бездіяльність таких працівників можуть призвести до порушення конституційних прав і свобод громадян, завдати значної шкоди суспільним відносинам та авторитету як самої держави, так і суб’єктів господарювання. Так, відповідно до пункту 3 цієї статті підставою для звільнення особи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу є вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

Примірний перелік суб’єктів, які можуть бути звільненні за зазначеною підставою, наведений у статті 50 Закону України «Про освіту», а також в абзаці третьому пункту 28 постанови пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів». Це можуть бути керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, спеціалісти, вихователі, вчителі, викладачі, практичні психологи, соціальні педагоги, майстри виробничого навчання, методисти, педагогічні працівники позашкільних закладів.

Звільнення на підставі зазначених вище правових норм допускається як за вчинення аморального проступку при виконанні трудових обов’язків, так і не пов’язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті).

Доручаємо при комплектуванні кадрів педагогічних та науково-педагогічних працівників, укладанні та переукладанні контрактів взяти до уваги зазначенні вище обставини та забезпечити, щоб навчально-виховний процес у системі освіти України забезпечували особи, що не заплямували себе в терористичних організаціях чи пособництвом їм. Зі свого боку Міністерство освіти і науки та Державна інспекція навчальних закладів України вживатимуть спеціальних заходів стосовно моніторингу вирішення зазначених питань».