Духовне підґрунтя української державності
Ці два свята відзначаються в один день невипадково. Саме князеві Володимиру приписують остаточний вибір державної релігії на користь православ’я.
Переказ розповідає, що в ті далекі часи, коли гостро постало питання про вибір «стратегічного вектора розвитку держави» і пошук союзників, на запрошення князя в Київ приходили проповідники з різних країн: посли від болгар-мусульман, німці-латиняни, іудеї і греки. Але найсильніше враження справив на нього православний грецький проповідник, який у кінці бе-сіди показав князеві картину Страшного суду.
І тоді князь Володимир відправив у Константинополь десять мудрих мужів, щоб ті на власні очі переконалися у величі православ’я. Побачена пишність Софійського храму, мелодійний спів придворних хорів та урочистість патріаршої служби настільки вразили посланців, що після повернення до Києва вони заявили Володимиру: «Ми не знали, на землі ми стояли чи на небі. Якби віра грецька не була краще інших вірувань, не при-йняла б її бабуся твоя Ольга — наймудріша з людей».
Так свідчить переказ. Однак, на думку істориків, насправді причиною хрещення Київської Русі була аж ніяк не примхлива воля князя Володимира. Процес християнізації Київської Русі-України почався ще задовго до його правління.
Перша проповідь християнства в межах території нинішньої України пов’язана з ім’ям Андрія Первозванного, який проповідував у Херсонесі, в причорноморських містах-колоніях, піднімався по Дніпру, поширюючи ідеї Ісуса Христа. На пагорбі, де сьогодні в Києві височіє знаменита Андріївська церква, згідно з переказами, сам Андрій Первозванний поставив хрест.
Ще в першому столітті християни активно селилися в Криму. Переважно це були вислані з Рима та інших міст Римської імперії під час гонінь на церкву.
Літописи свідчать і про прийняття християнства окремими русичами в часи князів Аскольда і Діра, а також князя Олега. А за часів князя Ігоря християни були вже настільки значною групою, що у візантійських документах зустрічаються такі поняття, як «Русь хрещена» і «Русь не хрещена». Як відомо, бабуся князя Володимира, княгиня Ольга, не тільки сприяла розвитку християнства, але й першою серед правителів Київської Русі прийняла нову релігію.
Що ж до особи самого князя Володимира, то вона досить суперечлива.
Народився він імовірно в 963 році. Його батьком був князь Святослав Ігорович, а матір’ю — древлянська княжна Малуша. Втім, деякі історики стверджують, що Володимир був позашлюбним сином великого князя Святослава і його наложниці, ключниці княгині Ольги, Малуші. Але в жодному разі княже походження Володимира не заперечується, оскільки, за звичаями язичників тих часів, соціальний статус визначався по батькові, а багатоженство і позашлюбні діти були звичайною справою.
Незважаючи на те, що в юні роки Володимир перебував під наглядом бабусі — охрещеної княгині Ольги, виховував його брат матері — переконаний язичник Добриня. Тому язичницька віра довгий час була твердим переконанням і Володимира. На Київських схилах він установив ідолів головних богів слов’янського язичництва — Перуна, Хорса, Даждьбога, Стрибога, Семаргла і Мокоші, яким приносили людські жертви.
Було в князя багато й інших гріхів. Як розповідає літопис, «був же Володимир переможений хтивістю, і були у нього дружини.., а наложниць було у нього 300 у Вишгороді, 300 — у Білгороді і 200 — на Берестові. І був він ненаситний на блуд, приводячи до себе заміжніх жінок і розбещуючи дівиць».
Однак, переситившись, з роками київський князь став сумніватися в істинності язичницької віри, яка не приносила йому душевного задоволення, а лише порожнечу. До того ж, християнські ідеї вже стрімко проникали в язичницьку Русь і були ознакою європейської цивілізованості. Не останню роль у виборі християнського шляху зіграв і вплив бабусі-християнки княгині Ольги, яку Володимир дуже поважав і до думки якої прислухався.
Зрештою Володимир прийняв рішення — хреститися. Однак заважало те, що він не бажав підпорядковувати Русь грекам. Тому київський князь пішов на Візантію війною і взяв Херсонес. Після цього відправив послів до Константинополя, до імператорів Василя і Костянтина, з вимогою руки сестри їхньої — ца-рівни Анни. Але отримав відповідь, що за християнськими звичаями царівна може стати дружиною тільки християнина. Тоді Володимир при-йняв остаточне рішення й оголосив, що бажає прийняти християнську віру.
Покаявшись і прийнявши християнство, Володимир дуже змінився. Він не тільки сам залишив багатоженство і став вірним чоловіком однієї дружини, але й повністю змінив погляди на шлюб і сім’ю, на взаємини чоловіка і жінки, відносини між батьками й дітьми у Київській державі загалом. Керуючись європейською етикою, він підніс значення жінки, яка в язичництві вважалася повністю безправною, а в християнстві, зокрема на території нинішньої України, отримала гідну повагу.
У державі почали розвиватися культура і наука. Християнство стало джерелом освіти. З’явилися книжкові училища, які сприяли розвитку літератури — як релігійної, так і наукової. Перекладалися праці відомих учених, істориків, риторів, які приходили в Україну з візан-тійського світу чи з інших християнських країн. Розвивалися міждержавні контакти з Європою, оскільки з дипломатичної і політичної точок зору тільки християнська держава, базуючись на загальних духовних цінностях, могла стати повноцінною європейською.
Під впливом християнства князь Володимир став великим благодійником. Виконуючи заповідь милосердя, він, можна сказати, першим серед правителів української держави організував постійну со-ціальну допомогу незаможним. Узяв за правило регулярно запрошувати в свою резиденцію бідних і знедолених на благодійні обіди, а хворим і калікам, які не могли прийти до нього, наказував розвозити їжу по домівках.
Єдність і згуртованість населення було надзвичайно важливим завданням. Тому об’єднання держави навколо спільних моральних і духовних ідеалів стало вкрай необхідним. І з цим завданням князь Володимир успішно впорався.
Однак не все відбувалося так, як цього хотілося б. Реакція противників нової християнської віри і нової європейської ідеології була часто ворожою. Слід зауважити, що хрещення навіть «просунутих» на той час киян проходило не зовсім добровільно і «демократично». Відомі слова князя Володимира: «Якщо хто не прийде завтра на річку — багатий чи бідний, жебрак або раб, той буде мені ворог». Природно, стати особистим ворогом впливового київського князя багатьом не хотілося.
Але все одно в Києві та на прилеглих до столиці територіях заходу і півдня країни особливих проблем не було — вплив європейської християнської релігії та культури був уже досить відчутним. Набагато складніше було на сході і півночі. Насадження християнства в Новгороді викликало повстання, яке було жорстоко придушене. У 992 році віру християнську також було насаджено в Суздальському краї. Однак і на цій землі, що мала деяку автономію, християни фактично були в меншості аж до XIII століття. Язичницьке мислення і культура залишалися там ще дуже довго, що надалі проявилося в аж ніяк не християнському середньо-вічному деспотизмі і мракобіссі Московської держави та її церкви часів Івана Грозного.
За влучним висловом відомого російського письменника Миколи Лєскова, головною причиною такої великої кількості темних плям середньовічного православ’я було те, що «Русь була хрещена, але не освічена». Тому для справжнього християнина необхідно було просвітництво в дусі. Бути духовним, а не формальним християнином — означає нести людям християнську любов, радість і мир. Бути працьовитим, милосердним, чесним і справедливим. І сьогодні, коли наша країна відроджується, ці християнські чесноти можуть послужити нам тим підґрунтям, на якому ми побудуємо могутню українську державу.
Підготував
Олександр КОЗЛОВСЬКИЙ.
«Укрінформ».
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206