Правила спілкування з водою

— Зелений туризм з кожним роком стає дедалі популярнішим в Україні. Вирушаючи у таку мандрівку рідним краєм, слід знати багато чого. Ось, скажімо, як обрати місце для привалу і відпочинку. Головне — поставити намет на рівному й сухому майданчику. Це може бути й галявина, й узбіччя дороги або стежки. Бажано, щоб поряд було джерело питної води (чистий струмок). У вітряну погоду місце привалу має бути захищене від поривів вітру смугою лісу, кущами, підгірком або береговим схилом. Однак там, де є комарі і мурашники, для зупинки необхідно обирати навітряні ділянки рельєфу. І в жодному разі не можна зупинятися табором на річкових мілинах, що затоплюються, у руслах пересохлих потоків або на низинних островах.

Принципово важливою умовою є також наявність придатної для використання проточної води. Зупиняючись улітку на річці, уздовж якої є населені пункти, туристський табір слід розбивати вище за течією від села, водопоїв та бродів. Також слід обирати місце зі зручними спусками до води і безпечним дном.

— Яким має бути режим споживання питної води у мандрівці?

— У процесі руху вживайте воду за однієї важливої умови: дотримуйтесь розумного дозування і режиму. Так, під час переходу поповнення запасів води в організмі («ударні» заправки) мають проводитися на великих привалах. Тут, залежно від погоди, навантаження, темпу руху, характеру шляху, тобто від кількості виділеної з потом на цій ділянці води, рекомендується випити 250—500 мл. На малих привалах слід випити 100—200 мл води. Безпосередньо при русі по маршруту під час короткочасних зупинок, обумовлених особливою складністю подоланої ділянки, допускається ковток-другий рідини або полоскання рота і глотки підкисленою водою. Слід мати на увазі, що при значній втомі різко пригнічується секреція слинних залоз, в результаті чого виникає сухість слизової поверхні рота, збільшується густота слини, що ускладнює її ковтання, тобто з’являється почуття удаваної спраги. Для її усунення слід посилити слинови-ділення, подразнивши відповідні залози продуктами, що містять різні органічні кислоти (яблучну, лимонну, журавлинну). Добре вгамовує цю спрагу м’ятна або кисла цукерка (льодяники, карамель), курага або чорнослив.

Для втамування спраги добре використовувати трошки підсолену воду. При цьому тканини орга-нізму збагачуються необхідними солями. Підсолювання з розрахунку 0,5—1,0 г солі на літр води майже не відчувається на смак. Слід зважати, що при великій втомі смакові відчуття людини притуплюються. У такому стані навіть більша кількість солі не викличе неприємних відчуттів.

— А які небезпеки чатують на нас при вживанні непридатної для пиття води?

— Незалежно від того, наскільки турбує спрага, не пийте непридатну для пиття воду. Захворювання, що передаються водним шляхом, найбільш небезпечні під час боротьби за виживання. Непридатна для пиття вода рясніє хворобо-творними організмами.

Уникайте пити сиру воду (крім джерельної або з чистих струмків у високогір’ї), особливо з водойм зі стоячою водою або за течією нижче населених пунктів.

Воду з річки, каналу, якоїсь водойми необхідно знезаражувати. Найнадійніший спосіб — кип’ятіння (8—10 хвилин). Якщо рідина взята з підозрілого або сильно забрудненого джерела (що допускається лише у крайніх випадках), кипіти вона повинна півгодини. Продезінфікувати воду можна алюмінієвими галунами (щіпка на відро), кристаликами марганцівки (до дуже слабкого рожевого забарвлення води і дати їй постояти годину), таблетками пантоциду — 1—2 таблетки розчинити в

1 л води і витримати протягом 30 хвилин. Якщо вода сильно за-бруднена, дозу пантоциду слід подвоїти. При цьому каламуть осідає на дно, вода світлішає. Для дезінфекції придатний і 5-відсотковий розчин йодистої настоянки: 2—3 краплі на 1 л води, добре перемішати і дати відстоятися протягом години.

Також для стерилізації води можна взяти молоді гілки ялини, сосни, ялиці, кедра або ялівцю звичайного з розрахунку 100—200 грамів на відро води і кип’ятити їх 30—40 хвилин. Потім туди ж кинути кілька шматків кори вільхи, дуба, верби чи берези і ще прокип’ятити 10—15 хвилин та дати охолонути. Після того як гілки і кору виймете з посуду, на дні виявиться бурий, погано розчинний осад. Його видаляють, воду з ним вживати не можна.

А взагалі вживати непридатну для пиття воду не варто, адже можна захворіти на дизентерію, холеру, тиф, лептоспіроз, шистозоматоз тощо.

— Де безпечніше для здоров’я купатися?

— Знана річ, не варто купатися у зрошувальних каналах, котлованах, що заповнені дощовою водою тощо. Втім, будь-яка водойма зі стоячою водою становить небезпеку через неймовірну кількість хвороботворних мікроорганізмів у ній. Отже, водойми зі стоячою водою не придатні для купання, оскільки у них завжди замулене дно, а через відсутність проточної води відбувається бурхливе розмноження шкідливих бактерій, паразитів, що сприяють розвитку тяжких захворювань.

Якщо поруч із водоймою розташовується промислове підприємство, завжди існує ризик її забруднення отруйними хімічними речовинами під час їх скидання. А свиноферма і взагалі — страшна за-гроза усьому живому, адже потрапляння неочищених стоків навіть у бистру річку винищує рибу, водоплавних птахів та земноводних. Люди, щоправда, більш стійкі, та все ж ризикують не менше.

При купанні у морі чи річці, навіть із швидкою течією, не слід набирати воду до рота — стерильність її вельми сумнівна, можна отримати стоматит. Досі доводиться бачити часом, як мами примушують своїх дітлахів полоскати горло морською водою біля самісінького берега, щоб не хворіли, мовляв, взимку на застуди. Неприпустимо! Отже, до-тримуючись згаданих правил спілкування з водою, гарантовано отримаєте позитивні враження та заряд здоров’я.

Розмовляв
Ярослав ШЛАПАК.