Донбаська міграція

Зрозуміло, що зараз, коли на території цих областей, окрім високоорганізованих терористичних угруповань, діють ще й звичайні озброєні банди, про стабілізацію ситуації в демографії говорити навіть не варто. Сьогодні, за даними ООН, кількість біженців з Криму та Донбасу вже становить 39 тисяч осіб, але, цілком зрозуміло, такі дані не є абсолютними і на практиці кількість переселенців може бути більшою. Варто зазначити, що нинішня хвиля міграції, спричинена військовим вторгненням, є тільки першою і після її завершення варто очікувати на другу, значно чисельнішу хвилю.

Друга хвиля міграції.
Економічні біженці

Якщо в першій хвилі міграції територію цих областей покидало переважно проукраїнське населення, рівень загрози життю якого на окупованих проросійськими силами землях був дуже високий, то друга хвиля міграції може виникнути вже після завершення воєнної кампанії. Судячи з останніх диверсійних операцій, здійснених орга-нізованими терористичними групами на сході, одним з напрямків їхньої роботи стало повне знищення існуючої на Донбасі та в прилеглих областях інфраструктури. Таким чином терористи надовго віддаляють перспективи швидкого відновлення економічного потенціалу регіону. В перспективі це означає відтік капіталу, зупинку бага-тьох підприємств і, як наслідок, масове безробіття. Для стабілізації подібної ситуації, попри весь оптимізм сьогоднішньої влади, необхідні будуть місяці, а то й роки.

Зрозуміло, що за таких обставин проблемні території змушена буде покинути навіть та працездатна частина населення, яка зараз почувається відносно безпечно й комфортно на окупованих землях. І якщо зважити, що станом на 1 травня 2014 року чисельність всього населення обох областей становить 6154903 особи, то цілком вірогідно, що масштаби другої хвилі міграції будуть значно більшими.

Радянсько-російський «внесок»
у демографію Абхазії та Південної Осетії

Локальний конфлікт, подібний до того, який зараз спостерігається на сході України, не є чимось унікальним для пострадянського простору. Схожі воєнні дії відбувалися в Придністров’ї, Абхазії, Південній Осетії.

Характерна риса для всіх цих регіонів — різке скорочення чисельності населення і дуже повільне відновлення довоєнних показників. Так, чисельність всього населення Абхазії до початку грузинсько-абхазького конфлікту, за даними перепису 1992 року, становила 535061 особу, а вже в 1997-у цей показник упав майже вчетверо — до 145986 осіб. На сьогодні приблизна кількість населення Абхазії — 200000 осіб. Грузинські, російські та абхазькі дані за післявоєнний період відчутно різняться між собою, тому сказати точну чисельність населення невизнаної республіки важко.

Важливим є й те, що в Абхазії воєнний конфлікт спровокував не тільки різке зниження чисельності населення, а й відчутні зміни в його етнічному складі — значна частина грузинського населення, яке становило абсолютну більшість до початку конфлікту, покинула ці землі.

Схожа ситуація в Південній Осетії, де ще зовсім недавно відбувалися повномасштабні воєнні дії. Російське вторгнення призвело там до скорочення чисельності населення майже вдвічі — з 98527 осіб за даними 1989 року до приблизно 50000 осіб за даними ПАРЄ в 2009-у. Дані співробітниці центру «Демос» Тетяни Пахомової в її статті «Обитаемый остров» є ще критичнішими і свідчать про те, що в 2009 році чисельність населення Південної Осетії була в межах 26—32 тисяч осіб. Характерно, що, як і у випадку з Абхазією, територію Південної Осетії змушене було покинути практично все грузинське населення.

Донбас.
На порозі демографічних змін

Схожі «перспективи» демогра-фічних та етнічних змін відкриваються зараз і на окупованих терористичними угрупуваннями землях Донбасу. Сьогодні там розгорнуто повномасштабну антиукраїнську кампанію, наслідки якої відчуватимуться тут ще багато років.

Першими, для кого повернення на Донбас становитиме проблему навіть у відносно мирний час, будуть проукраїнські громадяни та активісти, які виступали проти російської окупації. Зрозуміло, що й після закінчення активної фази АТО конфронтація, спровокована масованими атаками кремлівської пропаганди, не зникне, а тому для багатьох проукраїнських донеччан доведеться відкласти повернення додому на тривалий час. У кількісному еквіваленті — це незначна частка населення, яка, однак, відігравала провідну роль у відродженні всього українського на території Донецької та Луганської областей.

Інша, значно більша частина донеччан змушена нині покинути і тривалий час не зможе повернутися додому, через соціальні, економічні та побутові фактори. Зараз терористи докладають максимум зусиль, аби перетворити Донбас у зону відчуження, проживання в якій є неможливим і вкрай небезпечним. Багато мешканців Донбасу втратили житло, багато втратили свій бізнес. І в Донецькій, і в Луганській областях диверсійні групи доруйновують практично все те, що ще не встигли розікрасти, продати чи знищити під час розпаду СРСР.

Цілком очікувано, що така ціле-спрямована руйнація не сприятиме розвитку економіки, а на ліквідацію її наслідків підуть роки. Весь цей час переселенцям з Донбасу необхідно буде десь жити, працювати, навчатися…

Згідно з повідомленнями, які періодично з’являються в російських ЗМІ, тисячі, точніше — вже сотні тисяч вимушених переселенців з України перебувають зараз на території РФ, але навряд чи ця інформація відповідає дійсності. Пропагандистська машина Кремля, продукуючи такі повідомлення, жодного разу не продемонструвала ні великі табори біженців, ні жодних великих переміщень колон з переселенцями поблизу кордону. При заявленій у російських ЗМІ чисельності переселенців за такий короткий період часу такі факти повинні були б виникнути неодмінно.

Все ж потоку мігрантів уникнути не вдасться, проте характер міграції переважно буде внутрішньодержавним. Областям, які сьогодні не охоплені терористичною загрозою, необхідно вже зараз готуватися до розвитку подібного сценарію, масштаби якого можуть стати унікальними для України і спричинити неочікувані наслідки.

Станіслав ШУХ.

Джерело: http://ukr.lb.ua.