№ 49 (21520) четвер 26 червня 2014 року

28 червня — День Конституції. Відзначати цей день як свято, поки йде війна і не завершена революція, чесне слово, не з руки. Права громадян, у тому числі право на життя, у смутний час відступають перед правом сили. Таку реальність не відобразити в параграфах і розділах.

Мрії і дійсність

Основний Закон після Революції гідності ще не написаний, і важко сказати, чи можна революційну Конституцію України ухвалити під час війни. Але якщо навіть вдасться, якщо в пориві одностайності чи страху перед народом народні депутати проголосують за новий Основний Закон або внесуть радикальні зміни до старого, якщо документ схвалить Конституційний Суд і вдасться подолати повністю всю процедуру, зусилля можуть звестися нанівець.

Під час революцій і після них писана справедливість часто відступала перед новою реальністю, праця законодавців і юристів виявлялася нікому не потрібною, бо Конституція спізнювалася або, навпаки, обганяла зміни, що відбуваються у суспільстві і державі. Потрапити в ціль, запропонувати адекватний Основний Закон так складно, що в найстарішій з існуючих демократій (Великобританії) взагалі Конституції нема, а деякі закони, успадковані від середньовіччя, не скасовані. Вони просто не діють.

Достойний пане Президенте!

Навіть найкращі наміри не завжди призводять до бажаних результатів. Так йде справа з санкціями, що ми вводили до цього часу, щоб зупинити російську агресію в Україні. Сама остання санкція, яка була введена відносно семи ро-сійських сепаратистів в Україні, є яскравим прикладом. Всі сім санкційованих є гідними кандидатами на санкції, але в той час як вони можуть бути частиною поточної проблеми, вони не є частиною рішення. Ці люди, по суті, найняті бандити, для яких вбивство або ймовірність бути вбитим є щоденною пропозицією. Заборона в’їзду в Сполучені Штати або заморожування їх активів, якщо такі є, такі ж недоречні, як і нещодавня пропозиція президента України до діалогу з ними.

Любов до Батьківщини та відданість їй має горду назву «патріотизм». Цікаво, чи залишився він у серцях українців, попри всі біди та негаразди, що супроводжували нас упродовж всіх років незалежності?

Сьогодні нема людини, яка змогла б стояти осторонь або зовсім не думати про те, що відбувалося та відбувається на нашій землі. Отож кожен бодай раз замислювався над тим, чи любить він Україну, або ж, навпаки, за що не любить країну, в якій живе.

Історія Майдану — це історія кожного з нас. Вона може бути про все і вся: про любов та щирий неудаваний патріотизм, про дурість, підлість та нескінченну жагу до грошей або про невгамовне бажання жити. Лише ми обираємо, яку сукню вдягти, яке кіно подивитися, де провести вихідні — на дивані чи на майдані.

27—29 червня в Одесі пройде п’ятий фестиваль німого кіно та сучасної музики «Німі ночі».

Фестиваль відбувається в нелегкі часи, коли Україна долає чи не найскладніший етап своєї новітньої історії. Під загрозою залишається все звичне й дороге для нас. Організатори довго міркували, перш ніж за-пропонувати одеському глядачеві цей захід, але вирі-шили таки провести фестиваль — як символ перемоги над обставинами, продемонструвати потяг до вільного життя, щоб ні в кого не виникало більше бажань зазіхати на нього. Бо мистецтво — один із найрадикальніших проявів свободи.

Єдиною державною мовою залишається українська мова, підкреслив президент України Петро Порошенко.

Про це він заявив учора на зустрічі представників органів місцевого самоврядування й органів держвлади у Києві.

21 червня в Одесі розпочав свою діяльність некомерційний освітній проект «Відкритий університет».

«Відкритий університет» пропонує нові можливості для тих, хто бажає розширити або продовжити свою освіту. Проект передбачає такі напрямки для навчання, як історія, журналістика, політика, економіка та мистецтво. Ніяких спеціальних вимог до студентів нема. Навчання безкоштовне, прийти може кожен, головне — бажання отримувати нові знання.

Прес-центр Одеської залізниці розповсюдив інформацію про підвищення з 1 липня вартості проїзду пасажирів у поїздах приміського сполучення.

У межах Одеської дирекції залізничних перевезень, йдеться в повідомленні, тарифи збільшено на 27%, Херсонської, Шевченківської та Знам’янської — на 30%. Проїзд дітей віком від 6 до 14 років, як і раніше, становитиме 75% від вартості проїзду дорослого пасажира, а студенти, відповідно до чинного законодавства, користуватимуться 50-відсотковою пільгою.

Науковці, незалежні експерти, представники бізнесу, по-літичних партій і громадських організацій з усієї України зібралися минулої п’ятниці в Одесі на 13-й «круглий стіл» проекту «Об’єднуємо країну! Як збалансувати інтереси центру та регіонів України?». Захід організовано Всеукраїнською громадською організацією «Народна довіра».

Чи не найважливіше питання для об’єднання країни — політика в сфері культури і мови. «Якби мова була просто каналом комунікації — ніякої проблеми не було б, говорили б на есперанто. В української нації такого інструменту національного будівництва ще немає. Я дуже радий, що новий президент поді-ляє мою точку зору щодо того, що єдиною державною мовою в нашій країні має бути українська — саме тому, що це і є інструмент національного будівництва. В жодному разі не можна віддавати в руки депутатам і чиновникам створення інструменту мовної політики. Це мають робити вчені, інтелігенція, які, в свою чергу, повинні бути в опозиції до будь-якої влади. Не треба поспішати в цьому питанні і нашвидкуруч «пекти», наче пиріжки, проекти нового мовного законодавства. Це має бути продуманий, виважений крок», — вважає Віталій Оплачко, бізнесмен, меценат, громадський діяч.

20 червня світова спільнота відзначила Міжнародний день біженця. В Україні ця дата, вперше за часи незалежності, стала неабияк актуальною. Станом на 17 червня Управління верховного комісара у справах біженців (УВКБ) ООН володіє інформацією про 34336 внут-рішньо переміщених осіб в нашій країні: 11521 — з Криму, 22815 — із східних областей.

Минулої п’ятниці агентство ООН у справах біженців спільно з Одеською обласною державною адміністрацією провели «круглий стіл» «Внутрішні переселенці: необхідна  підтримка та пошук довготермінових рішень».

За даними Міжнародного кадрового порталу HeadHunter Україна, конкуренція в професійній сфері «Робітничий персонал» — на рівні один пошукач на одне робоче місце. Водночас, середній рівень конкуренції по Україні піднявся до 5 пошукачів на одне місце. Тут можна зробити поправку на те, що інтернет для робітників і нянь — далеко не єдиний спосіб пошуку роботи, хоча частота використання онлайн-ресурсів зростає, а тенденції до зниження конкуренції не спостерігається.

Динаміка вакансій сама по собі досить показова. На фоні загального значного падіння ринку в професійних сферах «Робітничий персонал» і «Домашній персонал» такої тенденції практично не помічаємо. Цих спеціалістів шукають навіть частіше, ніж у докризовий період. Починаючи з січня 2014-го кількість вакансій для робітників постійно збільшувалася на 5—10% на місяць. Зниження попиту помітне тільки в травні, коли різко скоротилася кількість вакансій на сході країни. Втім, навіть за такого скорочення кількість вакансій у травні 2014-го на 20% більша, ніж в аналогічному періоді торік.

93-я аудиторія філфаку Одеського національного університету імені Іллі Мечникова. Була б вона звичайною, якби на студентів не дивилися з фотографій обличчя людей, що, мов зірки, світили і продовжують світити сьогодні, прикрашаючи літературний небосхил України.

Та ці зірки не тільки світять, вони ще й зігрівають наші серця і душі, живлячи пам’ять живим, нашим рідним українським словом та вчинками своїх літературних героїв. Це Євген Бандуренко та Іван Гайдаєнко, Володимир Іванович та Іван Дузь.

Багатообіцяючий другий день першого міжнародного музичного фестивалю Black sea music fest ви-правдав найоптимістичніші сподівання публіки. Ми стали свідками чудового виконання двох шедеврів Сергія Рахманінова — Концерту № 2 (1900) та «Симфонічних танців» (1940). За диригентським пультом — народний артист України Хобарт Ерл. Соліст — лауреат міжнародних конкурсів Рустам Мурадов (РФ).

Трагічна музика композитора, яка виходить далеко за рамки суто особистісного, звучала в унісон з нашим часом — трагічним, сповненим боротьби та болю за людське життя і долю країни. Концерт відбувся у дні жалоби за військовими, загиблими в Луганську. Ця сумна обставина внесла корекцію у перебіг концерту: ведуча фестивальної програми Людмила Сергейчук звернулася до присутніх вшанувати пам’ять жертв хвилиною мовчання…

(Продовження. Початок у номері за 14 червня.)

Портрет Рішельє, не як державця, а як простої людини, змалювала у своїй праці, присвяченій історії Одеси, історик Патриція Герлігі: «Хоча Байрон і вважав Рішельє романтичною особою, проте сам дюк багато в чому був дитям епохи Просвітництва. Він був холодним і розсудливим, хоробрим у боях, одначе уникав вчинків, що вимагали особливої відданости. Будучи одеським міським головою і губернатором Новоросії, він мешкав у скромному п’ятикімнатному будинку з простою обстановкою, лишаючись скромною людиною. Для сучасників і пізніших істориків він виглядав радше як простолюдин, аніж як представник високонародної знаті, до якої належав». Згодом історик додає: «Дружелюбний і приязний в особистих стосунках, дюк, проте, уникав панібратства і не любив ділити людей на фаворитів і ворогів. Тінь скандалів ніколи не затьмарювала його життя. Сучасники змальовують його високим і худим з красивим хвилястим волоссям, «темними добрими очима та дуже привабливим білим безбородим обличчям». Рішельє, очевидно, був короткозорим, бо, за словами його приятеля Сікарда, побачивши на вулиці жінку, завжди запитував у того, хто його супроводжував, чи знає він її».

Двадцять дев’ять виконавців з Одеської області взяли участь у відбірковому конкурсі всеукраїнського фестивалю сучасної пісні та популярної музики «Червона рута». Нинішній фестиваль присвячений видатному українському композиторові, авторові пісні, назва якої дала назву самому фестивалеві Володимирові Івасюку, якому мало б сповнитися 65 років від дня народження, але, на жаль, минуло 35 років з часу загибелі.

«Червона рута» веде свій відлік з 1989 року і відтоді мандрує країною, шукаючи нові таланти. За цей час у фестивалі взяли участь понад 8,5 тисячі виконавців. Це єдиний конкурс у нашій державі, на якому пісні співають винятково українською мовою. Свого часу його переможцями ставали такі відомі нині виконавці та гурти, як «Плач Єремії», «Скрябін», Руслана, Олександр Пономарьов, Ані Лорак, «Воплі Відо-плясова», «Танок на майдані Конго», Наталя Могилевська, «Тартак» та інші.

«За видовищністю футбол — це найвеличніший вид спорту» — наголосив на прес-конференції, присвяченій проведенню другого і третього міжрайонних футбольних кубків Фурсіна, головний суддя змагань Микола Сікорський.

У прес-конференції, яка відбулася в ІА «Контекст-Причорномор’я», взяли участь директор БФ «Фонд Фурсіна» Артем Стогній, президент асоціації футболу Одеської області Володимир Ко-п’як, помічник-консультант народного депутата Івана Фурсіна Артем Демчуков і згаданий уже Микола Сікорський.