№ 47 (21518) четвер 19 червня 2014 року

Сьогодні прикметна для стану громадської думки українців саме «щільність» змін у суспільній свідомості — тих, які відбуваються впродовж останніх місяців. Про їх динаміку — розмова кореспондента газети «Дзеркало тижня. Україна» (http://gazeta.dt.ua) з керівником соціологічної групи «Рейтинг» Олексієм АНТИПОВИЧЕМ.

Повільні зміни —
обережний поступ?

— Нинішні зміни продиктовані подіями на Сході, а насправді — подіями на кордоні України з Росією. На жаль, українці відчувають небезпеку прямої війни, вони дедалі більше готові, скажімо так, щось віддати, аби їх не чіпали. Наприклад, мовне питання: хоче Схід говорити російською — хай говорить. Так уже вважає і Західна Україна. Навіть певні ЗМІ там переходили на російську мову, засвідчуючи підтримку Сходу. Але чи потребує цього Схід — велике питання. Крім того, чи є державна мова тією цінністю, якою можна жертвувати?

Певна частина українців, як на мене, вже пожертвувала Кримом, тільки б їх не чіпали, а дехто з тих самих міркувань готовий пожертвувати ще й Донбасом. І все це диктується страхами, що війна, яка розхитує державу зсередини, докотиться до їхньої домівки, до їхнього регіону. Такі настрої впливають на зміну настроїв громадської думки.

У понеділок в облдержадміністрації відбулася майже тригодинна зустріч керівників області та міста з громадськими активістами. Її ініціював голова ОДА Ігор Палиця для обговорення питань, які найбільше хвилюють людей: вільний доступ на пляжі, проблеми Куяльника та інше.

Зібралося десь з півсотні активістів. Разом з Ігорем Палицею на зустріч прийшов міський голова Геннадій Труханов. Обидва висловили готовність навести порядок в Одесі, зокрема зупинити незаконне будівництво в прибережній зоні і по всьому місту. «Ми пішки про-йшли кожен пляж, парк Шевченка та навколо стадіону «Чорноморець», де нічого не зроблено, повний безлад, ліс в центрі міста! Ми все робитимемо. Беззаконня не можна побороти беззаконням. Всі документи, видані незаконно, будуть оскаржені в прокуратурі. Ми повинні відновити закон», — підкреслив Ігор Палиця.

Військові медики Одеси в польових та стаціонарних умовах надають допомогу захисникам України, які були поранені в ході проведення АТО.

Справжнє випробування на стійкість і професіоналізм зараз проходять українські військові медики, які щодня повертають до повноцінного життя солдатів, поранених у зоні проведення антитерористичної операції. Зокрема, цими днями у Військово-медичний клінічний центр Південного регіону, що в Одесі, авіаційним санітарним транспортом були доставлені 15 військовослужбовців Збройних сил і Державної прикордонної служби України, які постраждали від рук озброєних екстремістів на Сході країни.

16 червня біля генерального консульства Російської Федерації в Одесі пройшов мітинг протесту, організований активістами Євромайдану.

Учасники акції виступали проти російської агресії щодо України і провели збір підписів під зверненням до в.о. генерального консула Росії в Одесі Валерія Шибеко, в якому вимагали припинити підтримку терористів, а також щоб прапор РФ — «знак окупанта» — був знятий з дипломатичної місії (текст заяви див. нижче). Вони принесли з собою траурні вінки і зажадали, щоб їх дозволили почепити на огорожі консульства.

Кількість силовиків, які охороняли російське представництво, значно перевищувала кількість протестувальників. Невеликій групі мітингувальників дозволили пройти до консульства, поспілкуватися з Валерієм Шибеко. Вдалося почепити і траурні вінки. Однак потім мітинг переріс у бійку. За офіційними даними, постраждала одна людина, котру забрала машина «швидкої допомоги». На місце події прибув особисто начальник обласної міліції Іван Катеринчук. За оцінкою ГУ МВС України в Одеській області, відбулася «сутичка між групою молодих людей, які були одягнені у чорні маски, та представниками охоронної структури «Гепард», задіяної в охороні громадського порядку».

Україні — від американського народу. Таке гасло місії в нашій державі Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), незалежного агентства федерального уряду Штатів, яке відповідає за невійськову допомогу цієї держави іншим країнам. Основні напрямки його роботи включають у себе підтримку торгівлі, сільського господарства, економічного зростання, охорони здоров’я, екстрену гуманітарну допомогу, сприяння у запобіганні конфліктам та підтримку демократії у понад ста країнах світу.

Варто зазначити, що за роки своєї незалежності Україна отримала допомогу від USAID на загальну суму близько двох мільярдів доларів, які пішли на розвиток економіки та громадянського суспільства.

Про цей цікавий факт розповів 17 червня в Одеському художньому музеї надзвичайний і повноважний посол Південно-Африканської Республіки в Україні Крістіан Басон, який прибув в наше місто на відкриття виставки «Африканський калейдоскоп», приуроченої до Дня незалежності ПАР.

Прибуття на виставку посла було обумовлено цілою низкою причин. По-перше, ПАР у цьому році відсвяткувала ювілей, відзначивши уже вдвадцяте 27 квітня як головне свято країни — День незалежності, день обрання на пост президента держави Нельсона Мандели. По-друге, цей рік ювілейний і для товариства дружби «Україна—ПАР», яке очолює в Одесі Микола Поплавський, — йому теж сповнилося двадцять. Святкували ж ці два ювілеї 17 червня — у день народження почесного консула Південно-Африканської Республіки в Одесі Лариси Поплавської, яка віддає багато сил зміцненню відносин між двома країнами.

Учора в Одеському обласному центрі української культури (вул. Польська, 20) у рамках проекту «Мистецтво одного району» відкрилася виставка образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва «Талановита Великомихайлівщина».

На виставці, приуроченій до Дня Конституції України, представлене різноманіття народного мистецтва. Тут і вишивка, і писанкарство, і витинанка, і лялькарство, і декупаж, і випалювання по дереву тощо. Імена умільців, чиї роботи-витвори представлені в експозиції, добре знані у рідному районі й поза його межами, адже з-поміж них чимало учасників обласних та районних мистецьких конкурсів, фестивалів. Це, зокрема, стипендіати обласної премії ім. Р. Палецького Ірина Калафицька (2009 рік) та Наталія Ясінська (2012), а також майстри Оксана Марущак, В’ячеслав Мельник, Юрій Дулгер, Карина Буковцева, Олександр Кустол, Людмила Маліборська, Світлана Петрушева, Антоніна Ростовцева, Андрій Гомонюк, Валентина Чернятинська, Наталія Мачита, Тетяна Борщавецька та ін.

Колись монархи утримували при дворах блазнів, скривджених природою людей, котрим дозволялося говорити все, що спадало на думку, хоча насправді це були здебільшого думки самих монархів. Сучасні правителі також мають у своєму оточенні подібних персон, щоправда, вельми респектабельних зовні. От і В. Жириновський, штучно доводячи себе до стану пароксизму, нав’язує слухачам думку, що такої держави, як Україна, взагалі не існує. Не важко зрозуміти, що так вважає не тільки цей епатажний «ліберальний демократ».

Попри абсурдність подібних тверджень, буде незайвим серйозно замислитися про статус України в світі. Тим паче останні події спонукують саме до таких роздумів.

Гончар

Дід Павло був схожий на Кирила Кожум’яку. Дужий і добрий. Дядьки розповідали, що за молодих років він розгинав підкови. Та й досі виглядав нічого собі. Сиві вуса, срібна коротка чуприна, величезні руки. Люди казали, що то глина дає йому здоров’я. Бо змалечку був гончарем. І батько його був гончарем, і дід, і прадід, а далі — він і сам не знав. Правда, син у нього — інженер.

«Скиглик приїздив», — казав дід. Я його питаю: «Ну як, синку, втомлюєшся за роботою?» А воно мені: «Понімаєшь, папа, я інжєнєр!» — І де воно у мене таке вродилося?..»

Мова у нього була чиста, гучна. Серце добре й веселе. Я любив приходити до нього у гончарню. Просто так. Без діла. Заходив і сідав на ослоні. Він мовчки кивав мені очима й пестив глину. Пахло тисячоліттями. Часом ми з ним до ночі сиділи й дивились, як грають вогняні відблиски у щілинах запорів.

Мова, за даними сучасної науки, є універсальним і базовим засобом, завдяки якому можна досягти внутрішньої злагоди, навіть у суспільстві, через рідномовні вібрації та гармонізації розуму, душі й тіла. Сьогодні рідну мову розглядаємо як вібраційно-хвильовий чинник, що забезпечує узгодженість як у самому собі, так і в громаді, суспільстві, Всесвіті, бо то є природа коливань у когерентному полі, спричинена суттю існування життєдайної природи рідного звуку, рідного слова, рідної мови, рідної пісні, з чого й починається лад у цьому світі.

Людина народжується, щоб бути щасливим громадянином своєї держави, господарем своєї землі. Для цього треба знайти своє призначення, адже якщо людина аморальна, не самодисциплінована, не має фізичної й загальної культури, не здатна керувати собою, своєю свідомістю, концентрувати свої творчі можливості, то як вона досягне вищого рівня? Вона стає непотрібною для себе й неприйнятною для оточення. Кодовим завданням рідної мови і є через правильне і довершене рідне звучання подавати інформацію, яку людина сприймає на рівні підсвідомості. У спектр живого звуку можна закласти інформацію як позитивну, творчу, так і негативну, руйнівну, бо звучання чи інструментів, чи людських голосів, як стверджують науковці, проходить ретельний і до-цільний відбір.

Коли на шпальтах «Чорноморських новин» (номер від 31 квітня 2011 року) я мав щастя опублікувати рецензію на тритомну епопею Геннадія Щипківського «Товтри» — історію України 20 — 50-х років ХХ століття, сконцентрованої головним чином на Поділлі й репрезентованої переважно одним селом, — мені, зізнаюся, і в голову не могло прийти, що ще раз повернуся до цього розлогого прозового полотна (хіба що в разі його перевидання, що майже неймовірно в наші скрутні часи). Однак із задоволенням повертаюся — і приводом для цього стало те, що поважний автор своєю мистецькою волею перетворив трилогію в тетралогію, випустивши до зацікавленого читача четверту 220-сторінкову частину роману «Рихва часу» (Одеса: Астропринт, 2013).

Немає сенсу детально характеризувати «Рихву часу», бо вона містить усі раніше визначені риси цілого роману: майстерно виписаний сюжет при таких же неспівпаданнях його з фабулою (це виявляється у спогадах і розмовах при минуле), чудові олюднені й метафоризовані степові пейзажі, безпощадні соціально-політичні оцінки совкових керівничків, залюбленість автора у сільських трудівників і в їхнє колоритне подільське мовлення, вміле використання «пазлів» — цілих фрагментів із попередніх оповідань, які органічно вписуються в структуру тексту, неповторні й точні порівняння… Але четверта частина епічного полотна має й деякі особливості, на яких варто зупинитися.

Після останніх вістей диктор українського радіо оголосив українську народну пісню «Туман яром» у виконанні молодої, але вже знаної на Майдані співачки «Х».

Досить приємний голос повів колись дуже популярну, можна вважати застільну, пісню, навіть в окупації при румунах. На щастя, тоді в окупованій Україні не було продажних українофобів Ківалова та Колісниченка, тому вечорами при сліпаку співали українських, російських та молдавських пісень (Одещина).

Благодійний фонд «Молодий інвалід» запустив проект «Православно-просвітительський клуб «Шанс». Перше заняття відбулося 14 червня.

За задумом організаторів, молоді люди навчатимуться в інтегрованих групах — інваліди разом із здоровими. Саме за таким принципом працює створений торік у провулку Маяковського, 7, клуб «Молодий інвалід».

Цьогоріч День молоді (29 червня) на Одещині можуть святкувати щонайменше 726 тисяч осіб у віці 15 — 35 років. Це, до речі, 30% від загальної чисельності постійного населення області.

Серед молоді превалюють чоловіки. Їх кількість на початок 2014-го становила 376 тисяч (52%); жінок — 350 тисяч (48%). На 1000 дівчат припадало 1076 хлопців.

Останні події в країні негативно вплинули на більшість українських компаній. Більше половини опитаних помітили негативні тенденції в своєму бізнесі, 39% кажуть про погіршення показників роботи, ще 14% — про те, що їхні компанії перебувають на межі закриття. Такі дані нового опитування Міжнародного кадрового порталу HeadHunter Україна.

Погіршення і спад у бізнесі частіше, ніж інші, помічають працівники банківської (50%), маркетингової (51%) і торговельної (54%) сфер. Про більшу, ніж в інших, загрозу закриття бізнесу кажуть у будівельній (27%), виробничій (16%) і консалтинговій (14%) сферах.

18 червня своє професійне свято відзначили дільничні інспектори міліції.

Ця професія завжди вважалася відповідальною та почесною. З-поміж усіх правоохоронців дільничні інспектори міліції найбільш наближені до людей, до їхніх проблем, тривог. Вони щодня спілкуються з жителями підпорядкованої їм території, і саме від них значною мірою залежить стан правопорядку в тому чи іншому населеному пункті, мікрорайоні, дільниці.

Одеська обласна організація НСХУ з глибоким сумом сповіщає, що 16 червня наш світ покинув відомий живописець, один із найвитонченіших колористів одеської школи живопису Василь Васильович УГЛЯР.

Його особлива поетична нота в одеському мистецькому просторі виразно звучить у величезній серії полотен, присвяченій темі «Одеського Великого Фонтану», як декларував Василь — свого роду запо-відної землі в центрі Одеси.