Усе й одразу? Дивні люди

Увесь цей час Порошенко з’являвся в потрібну мить і в потрібному місці, а де не треба — не з’явився. Він є уособленням україн-ських хитрощів. Велике питання, наскільки йому вдасться втримати владу внаслідок української ж жадібності. Кредит довіри до Порошенка — це прагнення україн-ського суспільства досягнути балансу, який так наполегливо руйнували Ющенко і Янукович. Безсумнівним достоїнством Петра Олексійовича є його мізки. Коли читаєш або дивишся його інтерв’ю, то навіть у фантастичному сні неможливо уявити, щоб Янукович мав таку ж моторику думки.

З іншого боку, я скептично дивлюся на реальні здібності Петра Олексійовича щось реально змінити. Порошенко напевно виявиться таким же президентом, як і похмурі особистості до нього. Але вибори 25 травня — лише проміжний етап, який дозволяє на сантиметр наблизитися до створення повноцінної держави, що спирається на інтереси народу, а не вузької купки еліти. Тому потрібно чітко розуміти, що точно так само, як зараз вибивається Юля з вищої ліги, завтра ми будемо вибивати Порошенка. Стара еліта повинна постійно вимітатися з органів влади, поки не дозріє нова.

Тимошенко

У 1998 році Юлія Володимирівна зустрічалася в ресторані з відомим російським експертом Сергієм Карагановим. Консультація обійшлася їй в круглу суму, але Юлія Володимирівна ніяк не могла дочекатися, коли ж, власне, її почнуть консультувати. Нарешті, вона чемно натякнула, що пора б і честь знати, тобто консультувати. Караганов після цього написав на серветці фразу і простягнув Юлії Володимирівні. «Не намагайтеся отримати все відразу», — було написано там. «І це все?» — здивовано запитала Юлія Тимошенко.

Судячи з її виборчої кампанії, Тимошенко так і не зробила висновків з мудрої поради Караганова. Тому що прагнення отримати все й одразу зіграло з нею злий жарт. Якби Тимошенко просто почекала півроку і дала можливість своїм опонентам видихнутися, то набрала б набагато більше очок. Замість цього Тимошенко скотилася до звичного бруду щодо олі-гархів, які їй щось там заважають. Однак суспільство втомилося вже від заїждженої платівки боротьби з олігархами, яку, як мантру, повторюють самі олігархи. Юлія Володимирівна не відчула настроїв суспільства, котре не хоче війни і потрясінь, які продукує Тимошенко. Тому її фінал закономірний. 25 травня Тимошенко впевнено стрибнула туди, де вже перебувають Мороз, Янукович і Ющенко. Власне кажучи, її фіаско симптоматичне для всього її пустого, беззмістовного і поверхового покоління політиків, які завели Україну у вир громадянського конфлікту.

Ахметов

Рінат Ахметов став таким великим, що втратив здатність швидко реагувати на порядок денний, що стрімко змінюється. У результаті — низка серйозних стратегічних прорахунків, які різко погіршують перспективи РЛА. Він з таким завзяттям намагається зберегти статус-кво, що в підсумку може втратити все.

Небезпечна гра в сепаратизм призвела до того, що почала знищуватися економічна база Ахметова. Зрештою, зрозумівши, що він загрався, РЛА почав вести кулуарні переговори з Порошенком, які, судячи з результатів виборів, завершилися успішно. Однак, очевидно, що це тимчасовий союз, який розпадеться відразу, як тільки зміниться баланс сил. А він дуже нестійкий.

Сьогодні Ахметову гостро потрібні нові політичні інструменти. Партія регіонів де-факто розвалилася. Її кандидат в президенти — Михайло Добкін — опинився в числі аутсайдерів. Тому Рінат Леонідович шукає нові точки опори, намагаючись перекласти старі яйця в нові політичні кошики.

Коломойський

В умовах кризи стає сильнішим той, хто має здатність пристосовуватися до нових обставин. Активний маневр дає можливість зайняти вигідну позицію, яка дає нові ресурси. Гравець з активною позицією отримує більше ресурсів, навіть коли загалом вони скорочуються. Це приклад Коломойського, який розширює сферу свого впливу, оскільки не боїться йти на конфлікти, а також бачить майбутнє. Низка його кроків (продаж активів «Євразу», злив «Аеросвіту», ставка на Майдан, коли Янукович ще був сильний) показують, що він бачить висхідну тенденцію раніше за інших. Тому його ризик у підсумку виявляється виправданий стратегічно.

За три місяці Коломойський знайшов свою публічну політичну суб’єктність. Очевидно, що він переслідує свої інтереси, але він подає це настільки ефективно, що дуже багато хто не проти побачити його президентом України. Це найнебезпечніший суперник Порошенка, який напевно спробує прибрати його, тільки-но складуться обставини. Тому я впевнений, що дуже скоро ми побачимо, як проти Коломойського почне формуватися коаліція олігархів.

Ляшко

Ми живемо в час, коли важлива не суть, а образ. А Ляшко — типовий політик постмодерну, який швидко змінює образи і не боїться ризикувати з цим. Тому він встигає швидко підлаштовуватися під настрої натовпу, що змінилися.

Тимошенко в цьому сенсі нічим не відрізняється від нього, оскіль-ки вона актриса точно такого ж жанру. Однак це і є проблема Ляшка, оскільки він не є реальність, а її імітація. І, як будь-яка імітація, розсипається, коли стикається з нею. Він породження тієї епохи, що вмирає в українській політиці, бо саме імітація діяльності була суттю Другої республіки.

Ляшко зміцнить свої позиції в Раді на перевибори і взагалі ус-пішно займе нішу Жириновського. Але не зможе зайняти змістовну нішу, а отже — не зможе домінувати. Оскільки справжня полі-тика завжди змістовна, а політик — це той, хто формує смисли і рамки шляху, яким іде країна і народ. Коли держава не має таких політиків, то вона приречена на животіння і поглинання тими, хто такі смисли і рамки має. Бо міцний базис в зіткненні з тимчасовим каркасом завжди перемагає.

Гриценко

Зрештою, навіть ниттям можна примусити виборця в умовах, коли від усіх інших вже втомилися. Гриценка можна привітати, оскільки досягнуті позиції на президент-ських виборах можна конвертувати в гарний результат на парламентських. Він має непогані шанси перетворитися з одинака, який стогне, у міцного парламентського середнячка.

Богомолець

Хороший результат для нульового політика, який можна пояснити бажанням суспільства хоч якось змінити нудний набір полі-тичних клоунів на новий нудний набір.

Добкін

У Міші без Гени занадто сумне обличчя, щоб привабити виборця.

Тягнибок

Нескінченна імітація патріотизму починає викликати печію, рано чи пізно.

Ярош

Його візитівки мають більшу убійну силу, ніж він сам.

Про очікування швидких змін

Нідерланди боролися 66 років за свою незалежність. Французька революція почалася в 1789 році і закінчилася, по суті, в 1815-му, щоб продовжитися в 1830-му, щоб продовжитися в 1848-му, щоб продовжитися в 1871 році в Паризькій комуні. Це все ланки одного ланцюга, що зробив Францію тим комфортним місцем для життя, яку ми знаємо.

Ви хочете все зробити і всього досягти на одних виборах. Дивні люди.

Юрій РОМАНЕНКО.

Джерело: http://hvylya.org.