«Якби ви вчились так, як треба...»

Цьогоріч Україна і вся прогресивна світова спільнота відзначають 200-ліття від дня народження Тараса Шевченка — видатного поета і художника, людини з непохитною громадською позицією, нескореним характером. Тарас Григорович, відомий усьому світові як визначний гуманіст, не був професійним педагогом. Проте у своїх творах він висловив дуже цінні думки з питань освіти і виховання молоді, чимало з яких не втратили актуальності й нині. Тарас Шевченко не писав спеціальних педагогічних праць, але його поезія, проза, щоденники мають беззаперечне виховне значення. У своїх творах він порушував морально-етичні теми, розмірковував про важливість виховання, освіти й освіченості в житті людини, велику увагу приділяв трудовому вихованню. Тільки в праці людина може знайти справжнє задоволення. Бездіяльність і пасивність — найбільше зло. Тарас Григорович прагнув побудувати навчально-виховний процес на нових засадах, говорив про народну школу, яка давала б міцні знання, сприяла розумовому й фізичному розвитку людини, а вчитель був би добрим наставником.

Наведені у творах Тараса Шевченка стислі, влучні, дотепні й дохідливі народні висловлювання сповнені мудрості й морального змісту. В них критикується паразитизм, жадоба до збагачення, лицемірство, підступність, пропагуються чесність, правдивість, дружба, взаємодопомога, працьовитість.

Якою ж має бути ідеальна особистість, кого ми повинні виховувати? Відповіді на ці питання знаходимо в творах нашого Пророка. Це людина з багатогранними знаннями і високим моральним потенціалом, чесна, працьовита, добра, з почуттям гідності та громадян-ськості, яка здатна застосовувати свої знання в житті.

Нині Україна відчуває загрози своїй незалежності, своєму майбуттю і буттю взагалі, мові, освіті, культурі, традиціям. У нас навіть деякі особи, наділені владою, називають патріотів України «бандерівцями», «западенцями», «націоналістами», а то й «фашистами». І при цьому дехто з високопосадовців не розуміє навіть сутності слова «націоналізм». Націоналізм — це усвідомлене благородне ставлення до свого народу, при якому інтереси нації свідомо ставляться вище за власні. Це почуття відповідальності за долю свого народу. То як ми будемо кваліфікувати дії вірменина Сергія Нігояна з Дніпропетровської області, котрий на барикадах Майдану в Києві в кінці 2013 року декламував поему «Кавказ» українською мовою і одним із перших з Небесної Сотні загинув у боротьбі за вільну Україну? Чи обираємо ми високопосадовцями патріотів держави, для яких Україна — в їхніх серцях? Потрібно всім вивчати творчість Шевченка, проникнутися його ідеями — і ми збережемо незалежність і цілісність.

Повертаючись до безсмертного українського генія Тараса Шевченка, варто пригадати його побажання молоді. Великий Кобзар високо цінував роботу педагога, вважаючи, що до неї слід допускати лише людей чесних та сумлінних. У поемі «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм…» Тарас Григорович щиро закликає: «Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь…».

Педагогічна спадщина Тараса Шевченка адресована всім. У ній роздуми про те, як просвітити україн-ський народ, як допомогти йому вибрати кращу долю, як виховати людину в людині. І кожна молода особа повинна усвідомлювати свою відповідальність за долю України. То будьмо ж гідними діянь, служіння і віри нашого великого Шевченка.

Микола БЕЗОТОСНИЙ,
кандидат історичних наук, доцент.
м. Одеса.