№ 39 (21510) четвер 22 травня 2014 року

Пленарне засідання тридцять другої сесії обласної ради розпочалося з хвилини мовчання — на вшанування пам’яті жертв «чорної п’ятниці»: 48 загиблих і сотні поранених вна-слідок трагічних подій, які сталися в Одесі 2 травня через масові сутички на Соборній і Грецькій площах та Куликовому полі, а також через пожежу у Будинку профспілок.

Порядок денний складався усього з шести питань, основне з яких — про суспільно-політичну ситуацію та заходи щодо недопущення ескалації радикалізму на Одещині.

Минулої неділі на Другому Християнському цвинтарі Одеси відбулася жалобна церемонія пам’яті жертв комуністичних репресій. Поминальне слово виголосили очільник обласної ради Микола Тиндюк та в.о. міського голови Олег Бриндак, а також керівник Товариства жертв комуністичного режиму Павло Отченашенко. Після спільної молитви за упокій душі кожного з невинно убієнних до символічного місця перепоховання було покладено квіти.

Панахида, відправлена священиками лише однієї конфесії — православної церкви Московського патріархату, відсутність державної символіки, червоні гвоздики… Квіти не винні… Та все ж використання символу радянщини на державні свята й у дні всенародної скорботи має в собі щось таки непевне та неприродне. Воно й зрозуміло, адже перезавантаження влади поки що не відбулося.

Наша пам’ять, звісно ж, не в квітах і не в красивих словах — хоча і в цьому також. Ті очільники влади, котрі так гарно говорять про безневинні жертви тоталітаризму, — чи знають вони про те, що в Одесі гибіє унікальний музей товариства «Постраждалі від політичних репресій»? Громадський, до речі, музей, хоча міг би й державним бути. Мінялася влада, впродовж 23 років не один раз чинних керівників змінювали інші, але нікому з одеських владоможців не потрібні були ці клопоти. Хоча ті з колись репресованих, що мучилися по концтаборах та «психушках» і котрі з Божої ласки ще топчуть ряст, а головним чином — нащадки розстріляних та винищених за весь час існування комуністичної імперії, багато разів зверталися до влади з проханням про допомогу. Бодай музеєві, і передусім — таки ж музеєві, коли вже не їм самим (хоча держава, котра назвала себе незалежною, мусила б це зробити одразу). Просили бодай якогось фінансування, бо ж кожен музей, як відомо, потребує утримання в належному стані своєї експозиції, поповнення її новими матеріалами, певної дослідницької роботи, потрібно записувати свідчення ще живих — про ті страшні часи, про те, як держава морила своїх громадян голодом, як винищувала їх за національною, релігійною, мовною ознаками та за підозрою в нелояльності… Вже не кажучи по те, який потенціал, які можливості для патріотичного виховання молоді містить у собі такий музей!

Всеукраїнська громадська організація «Комітет виборців України» представила результати загальноукраїнського соціологічного дослідження «Україна напередодні президентських виборів, травень», проведене силами трьох соціологічних служб: Центром соціальних та маркетингових досліджень «Соціс», Київським міжнародним інститутом со-ціології та соціологічною групою «Рейтинг».

Аудиторія дослідження — населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: репрезентативна, квотна вибірка 6200 респондентів (по 2067 респондентів для кожного із соціологічних центрів) в усіх регіонах України (без урахування населення АР Крим). Метод дослідження — особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face) за місцем проживання респондента. Статистична похибка вибірки (довірчий інтервал) — не більше 0,8%. Терміни проведення дослідження (польового етапу): 8 — 13 травня.

Незадовго до виборів Президента України центр соціальних та маркетингових досліджень «Соціс» проаналізував, за кого голосуватимуть одесити. Також досліджувалося питання «Електоральні вподобання одеситів напередодні виборів мера». З результатами знайомив журналістів провідний менеджер центру «Соціс» Олександр Чашковський.

Дослідження проходило в Одесі з 7 по 13 травня. В усіх чотирьох районах опитали по 250 респондентів. В анкеті питань було багато й різних. І стосувалися вони не лише електоральних вподобань стосовно мера й президента чи Верховної Ради, а й ставлення людей до влади загалом, побоювань, соціального й психологічного самопочуття.

У середу, 21 травня, в Одесі відбулася спільна прес-конференція Петра Порошенка, Віталія Кличка та Едуарда Гурвіца.

За словами Петра Порошенка, до Одеси зараз прикута величезна увага, і головне завдання, на яке повинні бути спрямовані всі зусилля, – повернути мир, спокій і стабільність у місто. Політик повідомив, що міжнародна слідча комісія, яка була сформована в Раді Європи для розслідування подій на Майдані, також займеться розслідуванням трагічних подій, що сталися 2 травня біля торгового центру «Афіна» і в Будинку профспілок. «Ми домовилися про те, що нам будуть надані кращі токсикологи, кращі міжнародні слідчі», – зазначив він. При цьому результати розслідування будуть публічно представлені, зокрема в Донецькій і Луганській областях, де трагедію намагалися використовувати для розхитування ситуації.

«Зараз в жодному разі не можна допустити, щоб події 2 травня використовувалися в політичній боротьбі, щоб як напад або захист видавалися якісь версії. Я вважаю, що це – наруга над пам'яттю тих, хто загинув», – заявив Петро Порошенко.

В Одесі напередодні президентських виборів та виборів міського голови відбулося навчання для регіональних журналістів, на якому експерти Інституту масової інформації (Київ) розповіли про зміни у виборчому законодавстві, про права журналістів у день виборів, про основні можливі порушення у день голосування.

Одна зі змін – це надання спостерігачам від громадських організацій статусу суб’єкта виборів. Тому журналістам, які хочуть ознайомлюватися з проектами рішень виборчих комісій, було б корисно реєструватися такими спостерігачами.

У сімдесяті роковини депортації кримськотатарського народу нинішні послідовники антилюдської сталін-ської політики заборонили проводити в окупованому Криму жалобні мітинги і всіляко перешкоджали тим десяткам тисяч людей, які, попри заборону, все ж ушанували пам’ять жертв депортації.

Минулої неділі кримські татари змогли зібратися тільки на околиці Сімферополя, бо центр міста, де вони традиційно щороку проводили мітинг-реквієм, був заблокований сотнями бійців ОМОНу, запруджений автозаками. Але й там, на околиці, окупанти Криму не дали корінному народові півострова вшанувати пам’ять предків – над учасниками мітингу кружляли військові  вертольоти, заглушуючи промовців і, мабуть, намагаючись залякати непокірних. Але не злякали. Учасники мітингу ухвалили резолюцію, в якій вимагають змінити статус півострова на національно-територіальну автономію, а Курултай і Меджліс визнати представницькими органами корінного народу. Окрім того у резолюції міститься вимога негайно припинити щодо кримських татар утиски та репресії.

Ми ніколи не вірили, що російські війська вдерлися в Україну для захисту російськомовних прав наших громадян.

Ми думали, що це помста Путіна за два Майдани.

На першому він впіймав облизня, двічі заздалегідь привітавши Януковича з перемогою, з якої потім вийшов пшик. А другий Майдан скинув з трону його протеже.

Це інтерв’ю з Едуардом Гурвіцем, зареєстрованим на посаду міського голови Одеси, практично цілком складається з питань, які автор поставив на вулицях Одеси жителям міста. Гострі на язик одесити «накидали» Гурвіцу стільки незручних запитань, що я, було, засумнівався: а чи буде він на них відповідати. Відповів. І ось таке «народно-одеське» інтерв’ю Едуард Гурвіц дав Одесі й «Голосу України».

— Едуарде Йосиповичу, ви зареєстровані на пост міського голови як самовисуванець. Чому не сховалися, як деякі ваші суперники, під «партійною парасолькою» «УДАРу»?

— Упевнений, що міський голова Одеси має керуватися інтересами не окремих партій, а всього міста, всієї громади. Вибори міського голови не повинні перетворюватися на змагання політичних гасел і платформ. Обласна конференція «УДАРу» ухвалила рішення про підтримку моєї кандидатури на виборах. Я дякую всім партійцям за виявлену мені довіру. Але сьогодні підтримка потрібна не мені особисто, а всім одеситам. І полягати вона повинна в організації та проведенні чесних виборів. Тому я звертаюся до всіх активістів — підключайтеся до спільної справи проведення чесних виборів в Одесі. Сьогодні це завдання номер один. У місті необхідно навести порядок, відновити все те, що було зруйновано, а для цього необхідна легітимна міська влада.

25 травня громадяни України обиратимуть собі нового президента. Минулий — тиран Янукович — втік від народного гніву з країни, бо перемогла Революція. Але чи є ця перемога остаточною, якщо президентські вибори виграє представник олігархії — такий самий, як Янукович?.. Звісно, ні. Тоді, за що ми боролися?

Сьогодні в державі надскладна ситуація. Іде війна. Вороги окупували Крим, диверсанти «розхитують» ситуацію на сході, подекуди вбиваючи людей тільки за те, що вони розмовляють україн-ською мовою, суто заради свого садистського задоволення... Чи зможе олігархат захистити Україну?.. Відповідь очевидна — ні! Бо для них політика — це філіал своїх бізнес-імперій. Вони на ній лише наживаються. І коли Кремль запропонує допомогу їм та їхньому бізнесу взамін на здачу сходу і півдня — вони радо погодяться. Для них гроші дорожчі за Батьківщину і співвітчизників.

Президентські вибори вже на носі, проте чимало громадян відкладають своє рішення, за кого саме голосувати, на останні дні. Хтось чекає «конкретних кроків», хтось — «проколів», хтось — визначальної сімейної наради…

Після революції національна свідомість українців проявляється як ніколи яскраво. Чого лише вартий дієвий бойкот продукції «регіоналів», а тепер — і російського імпорту. Однак чомусь ми забуваємо про принципи, коли йдеться про найважливіші речі. Чомусь ми обіцяємо, що в нашій новій державі не буде хабарів, але щойно «дуже треба» швидко щось пройти чи отримати — у руках сама собою з’являється грошова винагорода. Коли ж ідеться аж про вибори президента — принципи взагалі зникають. Їх заступають соціоло-гічно-політтехнологічні заготовки про «прохідних» кандидатів, і ми, проковтнувши гачок, вираховуємо, хто ж із двох — «прохідніший» і «вигідніший».

Є люди — що флюгери на вишці: відкіля вітер подме, туди мерщій і повертаються. Такі завжди обласкані верхами, але скептично сприймаються низами. Та не такий Віталій Васильович Громлюк з Комінтернівського, якому вчора сповнилося славних 70. Він ніколи не намагався вивищитися заради власних інтересів, свого благополуччя і кар’єрного зростання.

Місцева громада знає його як розумного і доступного керівника, порядну і чесну людину, поборника і впроваджувача нових технологій. А заслужити авторитет у громади, як відомо, не просто. Люди помітили, що в нього не було і нема другорядних справ. Він дуже уважно, навіть прискіпливо, ставиться до всього, за що береться. Слово у нього не розходиться з ділом. І головне — результату домагається.

За час свого панування московська метрополія видала понад 300 актів, скерованих на цілковиту заборону й знищення української мови. Ось тільки деякі з них: 1622-й — «приказ царя Михаила с подачи Московского патриарха Филарета сжечь в государстве все экземпляры отпечатанного в Украине «Учительного Евангелия» К. Ставровецкого»; 1720-й — «указ Петра I о запрещении книгопечатания на украинском языке и изъятии украинских текстов из церковных книг»; 1832-й — «реорганизация образования на Правобережной Украине на общеимперских принципах с переводом на русский язык обучения»; 1863-й — Валуєвський циркуляр; 1876-й — Емський указ; 1970-й — «приказ о защите диссертаций только на русском языке»…

Протестуючи проти злочинної імперської лінгвоцидної політики, яка в підсумку переслідувала ліквідацію української нації шляхом нищення її мови та національного духу, на вівтар священної справи поклали своє життя кращі сини українського народу. 21 січня 1978 року на Чернечій горі в Каневі біля могили Тараса Шевченка спалив себе Олекса Гірник. Він свідомо пішов на цей крок самопожертви, сподіваючись привернути увагу до найболючішого питання — неприпустимості витіснення рідної мови з України.

У приміщенні Одеської обласної організації Національної спілки художників України (вул. Грецька, 20) невдовзі відкриється виставка графічних робіт професора Миколи Резніченка — «Nu-line» («Ню-лінія»). Незважаючи на свою камерність, вона цікава перш за все в академічному сенсі — як приклад практикуючого педагога. Виставка проходить у юві-лейний для автора рік — у ці дні Микола Іванович відзначає своє шістдесятиліття.

Микола Резніченко — особа багатогранна: художник і педагог, кандидат педагогічних наук, автор посібників з викладання художніх дисциплін в початковій школі та вишах.

Художники пошанували День матері

У залі обласної організації НСХУ відкрилася традиційна виставка одеських художників, присвячена Дню матері, який відзначається у другу неділю травня. В експозиції — як твори відомих митців старшого покоління, так і молодих. Приємно, що відсоток останніх з кожним роком збільшується.

Куратори виставки — Микола Овсійко та Сергій Савченко — привітали присутніх зі святом. Як зазначив Микола Овсійко, через відомі події в Одесі відкриття довелося перенести на пізніший термін. Цьогоріч оргкомітет виставки, з метою заохочення учасників, вирішив номінувати кращих п’ять робіт — на звороті ставиться відповідна печатка.

На сцені Одеського національного академічного театру опери та балету за повного аншлагу відбулася світова прем’єра балету «Крик» за романом російського філософа, письменника і соціолога Олександра Зінов’єва «Іди на Голгофу».

Читаючи роман, важко собі уявити, яким чином можна через вишукані рухи, через балетні па розповісти жестами історію людини, яка не більше й не менше вирішила стати Богом, і не просто десь там, в Індії, де живі втілення Бога — справа звична, а в атеїстичному Радянському Союзі…

Одеський оперний театр — серед лідерів інтернет-рейтингу «Найкращі пам’ятки України — обрані народом» (http://10ukraine.com.ua).

Архітектурний вигляд Одеського театру опери і балету — яскрава ілюстрація того, яким вдалим буває іноді поєднання мистецтва й багатства. В оформленні фасаду й інтер’єрів будівлі поєднуються кілька стилів. Тут можна побачити елементи італійського ренесансу й віденського бароко, класичного бароко та рококо, однак усі стильові компоненти органічно поєднані між собою і створюють цілісну композицію.

Минулого тижня координатор проектів ОБСЄ в Україні орга-нізував в Одесі дорадчу зустріч у рамках спільного з Державної службою з надзвичайних ситуацій проекту «Підвищення спроможності уряду України щодо виконання робіт з підводного очищення від вибухонебезпечних залишків війн в акваторіях Чорного та Азовського морів». Мета зустрічі — визначення потреб у підводно-пошуковому обладнанні та наданні експертної допомоги з організації водолазно-піротехнічних робіт для регіональних підрозділів ДСНС України в Одеській області, що залучені до очищення морського дна.

Експерти Женевського міжнародного центру гуманітарного розмінування Джастін Сміт та Йорг Лоберт, національний співробітник проектів ОБСЄ в Україні Антон Шевченко та головний фахівець сектору організації піротехнічних робіт ДСНС України Дмитро Чукавін відвідали аварійно-рятувальний загін спеціального призначення обласного управління. Вони оглянули спецтехніку та обладнання, переглянули презента-ційний фільм. За два з половиною останніх років піротехніки Одещини знешкодили понад 13 тисяч вибухонебезпечних предметів, у тому числі 720 боєприпасів — з акваторії Чорного моря. Особливо експертів цікавили питання підводного розмінування та превентивних заходів.

Як уже повідомляли «ЧН», з квітня у зв’язку з нерестом встановлена весняно-літня заборона на вилов риби та водних біоресурсів у рибогосподарських водних об’єктах Одеської області.

У рамках операції «Нерест-2014» посилюється державний нагляд (контроль) за станом охорони водних живих ресурсів. З метою проведення цієї операції розроблені плани відповідних заходів. Спільно з органами МВС та територіальними органами рибоохорони на цей період створені оперативні групи із залученням громадськості та представників ЗМІ для боротьби з браконьєрством.

Роботи, лазерні гармати та ультразвукова зброя — таким буде поле битви вже найближчими роками, припускає Саймон Коул, провідний британський експерт з оборони.

«У війнах майбутнього, як очікується, буде задіяна нова та сучасна зброя. Лазери вже у змозі перехоплювати артилерійські снаряди та безпілотні системи. Ми побачимо розвиток ультразвукової зброї, яка може використовуватися набагато точніше, а також розвиток нелітальних технічних засобів, де можна застосовувати лазери, щоб вразити противника на значній відстані», — цитує експерта еміратське видання The National.