№ 32-33 (21503-21504) субота 26 квітня 2014 року

Пленарне засідання 31-ї сесії обласної ради VІ скликання, на яке так чекали, адже область і досі жила без повноцінного бюджету на нинішній рік, відбулося, але закрилося дочасно. Та й депутатів на неї зібралося лише 79 із 132...

Найтривалішим за часом (майже дві години) був виступ нового начальника ГУ МВС в Одеській області Петра Луцюка та запитання-репліки стосовно його промови.

Очільник обласної міліції допо-відав про стан дотримання правопорядку на території Одещини. Сьогодні, повідомив він, із 10 тисяч правоохоронців області вісім тисяч приставлені на охорону громадського порядку і лише дві тисячі зайняті поточними справами. А ще Петро Луцюк констатував, що попри таку складну ситуацію із завантаженням особового складу міліції, лави правоохоронців масово залишають підготовлені кадри. Вже цього року звільнилися з роботи 300 міліціонерів, ще 500 заяв-рапортів перебувають на розгляді. Причин цьому кілька. У країні неспокійно, в самій Одесі також час від часу чути голос сепаратистів, серед людей не вщухають протестні настрої, а ще й перерахунок пенсій для правоохоронців, запланований з травня... Часто люди не можуть розі-братися, хто нині проти кого і за що воює стягами та горлом на мітингах. Ніхто не знає, проти кого можуть бути застосовані хоча б ті 55 тисяч одиниць вогнепальної зброї, що офіційно зареєстровані. А скільки того добра має кримінал — не рахував ніхто. Погодьтеся, що при такій неспокійній ситуації чекати можна чого завгодно. Якщо вже й на міліцію не зможемо розраховувати, то це вже таки край...

22 квітня 2014 року лідеру національного руху кримських татар Мустафі Джемілєву було вручено заборону на в’їзд у Крим на 5 років...

«…обвиняемый говорил о существующей якобы «проблеме» крымских татар. Возводя клевету на национальную политику советского государства, Джемилев пытался убедить, что существуют ограничения в праве свободного выбора места жительства для крымских татар».

Що читаємо? У дні, коли російські окупанти в Криму та місцеві колабораціоністи проводили юридично нікчемний «референдум» про приєднання українського регіону до РФ, потрапила на очі книжка «Российская Федерация против Мустафы Джемилева. Омский процесс. Апрель 1976 г.» (Сімферополь, «Оджакъ», 2003).

О четвертій годині ранку п’ятниці на блок-посту, облаштованому на 7-у км Овідіопольської дороги, прогримів вибух. Семеро осіб, у тому числі один працівник міліції, отримали поранення.

За попередньою версією, вибухнула бойова граната, осколки якої й пошкодили руки-ноги активістів, які на той момент грілися біля вогнища. Чотирьох постраждалих довелося ушпиталити.

Мета Росії — зірвати президентські вибори, змістити проєвропейський та проукраїнський уряд, зірвати програму економічної допомоги Україні і захопити Україну як мілітарно, так і політично — наголосив прем’єр-міністр Арсеній Яценюк на засіданні уряду в п’ятницю, 25 квітня.

Він нагадав, що з часу підписання Женевських домовленостей про стабілізацію ситуації в Україні минув тиждень. «Після цієї зустрічі влада України разом з усім міжнародним співтовариством зробила чіткі кроки, щоб стабілізувати ситуацію. Єдина країна, яка не зробила нічого, окрім приведення своїх військ в бойову готовність і залучення сотень танків і БРДМів та тисяч військовослужбовців на українсько-російський кордон, — це Росія», — цитує урядова прес-служба слова прем’єра.

Тисячоліттями різні народи приходили на територію Криму і будували, будували, будували. У давні часи Крим став перлиною античної цивілізації.

Мені було вже 56 років, коли я вперше відвідав Крим як пацієнт одного з санаторіїв. Я почувався зле. Вранішня зарядка, басейн, настільний теніс до обіду. Рюкзак на плечі і пішки світ за очі — після обіду. Пішохідні прогулянки поступово досягли 15 кілометрів на день. Пішки обійшовши Велику Ялту, почав використовувати маршрутний транспорт для поїздок за сотні кілометрів від санаторію. Таким було моє лікування. Додому повернувся фізично зміцнілою і позитивно налаштованою людиною. Розпочався новий етап мого життя з кращим розу-мінням його цінності і призначення.

Людей завжди цікавили питання: «Як правильно жити на Землі? За якими правилами? Жити по-братерськи, ділитися один з одним чи жити за принципом «кожен за себе»?»

Останнім часом багато людей ходять до церкви, моляться Богу. Чи знають вони, що одна з основних істин, записаних у Біблії, це те, що всі люди на Землі — брати і сестри, що всі ми — діти Адама і Єви? А якщо це так, то й жити на Землі ми повинні по-братерськи. А саме: все те, що створила Природа, Бог — земля та її надра, повинно ділитися на всіх мешканців Землі.

Розділилося суспільство: одним — Росію подавай, іншим — Європу. На Захід тягне, бо ж там європейські цінності: культура, рівень життя, соціалка, свобода — все вабить. І так багато про те говорили, що договорилися...

Розділилося суспільство на дві барикади. То стояла барикада із палаючими шинами на столичному Майдані, де люди вимагали покращення. А тепер-от стоять люди (маю на увазі не засланих і не проплачених) за барикадами на сході країни і вимагають... покращення.

Кілька думок та історичних аналогій з приводу військової присяги на вірність Україні

Нещодавно Верховна Рада законопроектом про загальний призов до лав української армії відновила службу на захист Вітчизни. У цьому контексті хотілося б нагадати, що невід’ємним атрибутом захисника є військова присяга, яка має за собою і юридичну відповідальність.

Пригадую початок 1990-х. Військовослужбовці, солдати й офіцери, неохоче присягали на вірність Україні. Часто доводилося чути від колишніх офіцерів радянської армії: «Я принимал только одну присягу, другой принимать не буду». Й ось нині, вже більше ніж через два десятки літ, багато з тих, хто «приймав лише один раз присягу», або зі зброєю в руках, або як активний учасник мітингів, підтримують розпад держави Україна...

(Із розділу «Життєпис»)

Продовження. Початок у номері за 19 квітня.

Після XX з’їзду КПРС у московських бібліотеках у загальних залах з’явилося багатенно раніше закритої літератури: стенографічні звіти з’їздів партії, «Литературная энциклопедия», твори В. Плеханова, «Історія другої світової війни» за-хіднонімецького генерала Курта фон Тіпельскірха та багато творів інших західних авторів про Другу світову війну. Твори М. Грушевського теж почали видавати. Усе це розширювало обрії і підривало віру в набуті університетські знання як єдино правильні. У залі періодики бібліотеки імені Леніна з’явилися комплекти журналів «Гасло», що виходив у Чернівцях і 1901 року друкував матеріали до програми РУП (Революційної української партії).

З відстані пройдених літ усе виразнішим і зримішим постає перед нами безсмертний подвиг легендарних витязів священної Перемоги. І з кожним днем невтримно відлітають за журавлиними вервечками до вирію невороття обкидані снігами сивини мало вже не останні з тих, хто кував великодній день перемоги над лютим ворогом. У когорті таких був і він — Яків Савченко, який з 16 юначих літ уже став грудьми на захист Вітчизни. Дочасно подорослішали його ровесники, чимало з котрих уже з перших днів війни зодягнули солдатські шинелі.

Спізнавши злиденного дитинства, зарано зоставшись сиротою, коли жнива Голодомору викосили разом з іншими і його батька-матір. І він, дитя з Шевченкового краю, добувся, як і багато з тих, хто спізнав сирітську долю, до берегів Чорномор’я, де віднайшов прихисток у дитячому будинку ім. Комінтерну, що був на 4-й станції Великого Фонтану. Всякого випало хлопчику-сиротині, а тому, як тільки на нашу землю ступив фашистський чобіт, Яків Савченко відразу ж однайшов зв’язок з підпіллям, увіллявшись до партизанського загону імені Дзержинського, де був за вправного розвідника. Потім, забігаючи наперед, усе пережите юним месником в окупованій ворогом Одесі ляже сторінка за сторінкою до сюжетів його душевних сповідей, які складуть змістовні книги «Юність наша вогнева», «Тіні нічного міста». Справжніми животрепетними мемуарами означить Яків Савченко воєнну тематику і в своїй трилогії «Одеса — Берлін»: сповідь душі й серця полкового розвідника, який здолав шлях від Чорноморської перлини до фашистського лігва.

Ось уже впродовж 28 років ми згадуємо трагічні події ночі 26 квітня 1986-го, коли на Чорнобильській АЕС сталася найбільша техногенная катастрофа XX століття, наслідки якої торкнулися мільйонів людей. Цього дня, починаючи з 2003-го, рішенням Генасамблеї ООН, з подання України, Росії і Білорусі, щороку дня відзначається День пам’яті загиблих у радіаційних аваріях і катастрофах.

І, поза сумнівом, багато статей до цієї дати буде присвячено тим пожежникам, які, рятуючи нас, першими гасили вогонь на Чорнобильській АЕС і, перейнявши на себе смертоносне дихання реактора, померли від гострої променевої хвороби. Серед них і Василь Ігнатенко — командир відділення 6-ї воєнізованої пожежної частини з охорони міста Прип’ять. Йому було лише 25. Він був одним із перших, хто в ніч на 26 квітня пожертвував собою, кинувшись гасити пожежу на зруйнованому реакторі. Це він установлював пожежну машину між 3-м і 4-м енергоблоками, проклав рукавну лінію на перекриття машинного залу і, як пишуть у характеристиках, працюючи із стволом на великій висоті, в умовах високого рівня радіації, особистим прикладом надихав відділення на сміливі і рішучі дії. Василь Ігнатенко отримав високу дозу радіаційного опромінення. Помер у 6-й клінічній лікарні Москви. Похований на підмосковному Митинському кладовищі. Посмертно нагороджений: у 1986 році — орденом Червоного Прапора; у 1996-у — відзнакою Президента України, хрестом «За мужність», а в 2006-у указом президента йому присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).

Одеська обласна Рада миру, Одеська єпархія та БФ «Медичний центр «Надія, Добро і Добробут» запрошують земляків на традиційний благодійний культурно-просвітницький фестиваль «Великодні зустрічі».

У програмі фестивалю, основні заходи якого проходитимуть у Концертно-виставковому залі, що на Французькому бульварі, 32 (вхід з Шампанського провулка), — виступи як уже уславлених виконавців, так і тих, хто лише опановує музичне мистецтво в освітніх закладах Одеси.

Сьогодні в нашій області 927 осіб мають статус дитини-сироти. До повноліття держава кожному з них гарантує прихисток, навчання і повне утримання. А що далі? Куди йдуть ці діти, коли досягли 18-річного віку?

У радянські часи, які ми сьогодні нещадно лаємо, із сиротинця ці діти, як правило, йшли в профтехучилища, де здобували робітничу спеціальність і також перебували на повному державному утриманні. Далі — завод чи фабрика, гуртожиток, власні гроші, дороги в життя. Пригадую статистику: в середньому на квартирній черзі робітники в ті часи стояли по 10—15 років. Нехай і довго, зате була перспектива отримати від держави житло, власні стіни. Кожен мав шанс вибитися в люди.

В Одеській області на території села Червонознам’янка Іванівського району в найближчі кілька років планується будівництво індустріального парку. Концепцію в ОДА затвердили ще рік тому, тепер справа за «малим» — пошуком інвесторів.

Проект «Перший одеський регіональний промисловий парк» (скорочено — ПОРПП) цими днями презентував в.о. директора КП «Бюро регіонального розвитку» Антон Муравенко. Саме ця установа третій рік поспіль курирує цю ініціативу.

23 квітня 2014 року світ відзначив 450-ліття від дня народження Вільяма Шекспіра. Приємно, що серед численних мистецьких подій, присвячених ювілею класика світового театру, є і вистава Одеського українського театру ім. В.Василька. 24 квітня на сцені нашого театру була показана вистава «Гамлет», яка в ці ж дні святкує свій перший ювілей — 5-річчя з дня прем’єри.

У різні роки на одеській українській сцені йшли вистави за творами Вільяма Шекспіра «Приборкання сварливої», «Багато галасу даремно», «Сон літньої ночі», «12-а ніч, зіграна акторами далекої від Англії країни, що і не знали ніколи слів Шекспіра…», «Отелло» та ін. П’ять років тому, 15 квітня 2009-го, відбулася прем’єра «Гамлета» — і то було перше звернення Українського театру ім. В.Василька до вершини творчості великого англійського драматурга.

Міжнародний фестиваль мистецтва кіно для дітей і підлітків — Чілдрен КіноФест — незабаром уперше пройде в Україні, зокрема й Одесі. Про це повідомив на прес-конференції Денис Іванов — гендиректор кінофесту, гендиректор компанії Артхаус Трафік, яка є організатором фестивалю.

«Чілдрен КіноФест — це великий фестиваль кіно для дітей до 10 років і тінейджерів. З 28 травня по 1 червня в десяти містах України вперше ми покажемо те, що вважаємо найкращим у дитячому кіно», — розповів Денис Іванов.

Майстриня Ольга Іващенко з Дніпропетровська напередодні Великодніх свят презентувала свою нову роботу — писанку на страусиному яйці — оберіг України, повідомив «Укрінформ».

«Споконвіку вважалося, що писанка — це молитва, яку ми посилаємо в космос. Ідея зробити особливу писанку зародилася у мене відразу після Нового року, й ось нещодавно я реалізувала свій задум. З одного боку писанки я намалювала Свято-Покровський храм села Рубанівське (Васильківський район), під ним — землю — символ родючості і древо роду. Над храмом з обох боків до неба злітають голуби з оливковими гілочками у дзьобах, що завжди означало заклик до миру. З іншого боку писанки — текст молитви за Україну», — розповіла Ольга Іващенко.

Продовження. Початок у номерах за 11 січня, 6 лютого,

20 березня та 3 квітня.
Михайло Попруженко  (1896—1919)

На кінець ХІХ ст. бібліотека увійшла у найбільш стабільний період свого розвитку, перетворившись на потужний центр наукової літератури не лише міста, а й краю.

Справу попередників судилося продовжити відомому одеському історику-слов’янознавцеві та літературознавцеві Михайлові Георгійовичу Попруженку (1866—1944), який відіграв визначну роль у розвитку Одеської міської публічної бібліотеки. Він на той час установив своєрідний рекорд перебування на посту директора книжкової скарбниці, плідно працюючи як її очільник упродовж 23 років.

Одеська національна наукова бібліотека ім. М. Горького провадить підготовку до традиційної, уже п’ятнадцятої, всеукраїнської виставки-форуму «Українська книга на Одещині».

Свято української книги пройде 15—17 травня за підтримки Міністерства культури, Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів, Державного комітету телебачення і радіомовлення, Одеських облдержадміністрації, обласної та міської рад.

Одеса  у  боротьбі  за  відміну  заборон  на  українську  мову

Щоб асимілювати народ, потрібно відібрати в нього мову та знищити власну історичну пам’ять. Цього сотні років домагалися Московська держава та Російська імперія, а згодом і СРСР щодо українців, цілої низки інших, не лише слов’янських, народів. Та особливо жорстоко царська влада пригнічувала українську мову починаючи з другої половини ХІХ — початку ХХ ст. У численних указах заборонялися українські вистави, публічні виступи, ввезення книг українською мовою в межі імперії, навіть друк пісень з нотами.

Українська громадськість у відповідь посилювала спротив царським указам і наполегливо впроваджувала українську мову в широкі верстви суспільства, науку, культуру, літературу, боролася за її визнання. У цьому напрямку плідно працювали українські «Громади», в яких гуртувалася в основному українська інтелігенція. До речі, в Одесі з 1870-х років діяла одна з найбільших українських «Громад», яких на початок ХХ ст. в Російській імперії було більше двадцяти — від Санкт-Петербурга (перша заснована наприкінці 1858-го), Москви і Катеринодара до Києва, Херсона та Одеси.

(Слід на одеській землі)

Закінчення. Початок у номерах за 3, 5 та 19 квітня.

З Одеси М.М. Миклухо-Маклай попрямував до Малина та Києва, де, за повідомленням газети «Киевлянин» від 21 травня 1886 року, «крім визначних історичних пам’яток нашого міста, відвідав музей анатомічного театру...», а також мав зустріч із своїм колишнім вчителем з 2-ї Петербурзької гімназії, професором М.П. Авенаріусом. Подальші плани Миколи Миколайовича, як повідомляло видання, були пов’язані з перебуванням в Петербурзі.

«Антична дискусія про природність імен і сучасна фоносе-міотика» — під такою інтригуючою назвою у передпасхальні дні, 17 квітня, в Одеському філіалі Грецького фонду культури прочитала лекцію відомий філолог, психолінгвіст, професор ОНУ ім. І.І. Мечникова Наталія Бардіна.

Наталія Бардіна відома як автор монографії «Античная матрица нашей души» (2009). Книга побудована на матеріалах лекцій, прочитаних нею у стінах філіалу впродовж десяти років, і присвячена проблемам самоідентифікації та ментальним особливостям особи, ролі мови тощо.

(Пам’ятка для населення)

Таким є гасло цьогорічного Європейського тижня імунізації (24—30 квітня). Ця ініціатива спрямована на підвищення рівня інформованості та знань про керовані інфекції, переваги імунізації. Саме імунізація щороку дозволяє зберегти від двох до трьох мільйонів людських життів.

Сьогодні інфекційні хвороби залишаються однією з основних причин інвалідності та смертності населення в усьому світі. За даними ВООЗ, близько 30% летальних випадків у дорослих зумовлені інфекційними хворобами та їхніми наслідками, у дітей цей показник складає понад 60%. Досвід розвинених країн вказує, що лише підвищення рівня охоплення вакцинацією населення призводить до зменшення захворюваності, інвалідизації та смертності в цілому.

Мода на родимки була в далекому XIII столітті: жінки, що не мали їх, ставили собі на обличчі штучні мушки. А вже в XV столітті родимки вважалися мітками диявола, а їх власниці переслідувалися інквізицією. У сучасному світі деякі види родимок вважаються не тільки естетичним дефектом, але й тривожним сигналом — одним із симптомів небезпечного онкологічного захворювання — меланоми.

Родимки (або невуси) зазвичай з’являються в дитинстві чи в підлітковому віці, а також під час вагітності. Причина їх появи — переміщення меланоцитів (пігментних клітин) з глибини тканин до поверхні шкіри. Спочатку родимки є доброякісними утвореннями, які абсолютно нешкідливі. Проте з віком, під впливом зовнішніх факторів, доброякісне утворення може переродитися в найнебезпечніший різновид раку шкіри — меланому. Її підступність полягає в тому, що вона здатна непомітно для пацієнта розвиватися в поверхневих шарах шкіри від 5 до 50 років. Оскільки клітини в ділянці родимки недостатньо міцно пов’язані одна з одною, злоякісні клітини можуть «відриватися» від основної маси пухлини і розноситися по всьому організму, утворюючи метастази в життєво важливих органах.

Глобальне потепління має спонукати уряди країн до конкретних дій.

Задля збереження довкілля за наступні кілька років уряди усіх країн мають максимально подбати про утеплення будівель, введення нових стандартів енергоефективності для промисловості та будинків, розвитку громадського транспорту. Такі заходи допоможуть зменшити споживання енергії та — як результат — скоротити кількість викидів парникових газів. Про це пише Національний екологічний центр України, посилаючись на дані другої частини V звіту Міжурядової групи експертів зі зміни клімату (МГЕЗК). Без цих кроків зміна клімату загрожує катастрофічними наслідками в майбутньому.

Австралійські вчені з CSIRO навчилися змінювати структуру РНК комах-шкідників так, щоб вони більше не могли розмножуватися.

«Ми впливаємо на комах рентгенівським випромінюванням, пошкоджуються хромосоми, і з личинок «народжуються» тільки чоловічі особини», — пояснив один із авторів дослідження Пауло де Суза.

Повідні науковці Австралії закликають колег та уряд якомога швидше розпочати проект зі створення біонічного мозку. Такий мозок, здатний відтворювати майже всі процеси, що відбуваються у справжньому мозку, допоможе у вивченні важких хвороб.

Як це часто трапляється в науці, питання створення біонічного мозку гальмується проблемами фінансування. За підрахунками експертів Академії наук Австралії, на першому етапі проекту, який триватиме 10 років, на наукові роботи знадобиться щонайменше 250 мільйонів доларів. На ці гроші буде створена дослідницька група, для якої вже придумали назву — AusBrain. Науковці різних спеціальностей (генетики, нейрологи, експерти у ком-п’ютерній галузі та багато інших) розпочнуть скоординовану роботу зі створення діючої моделі людського мозку. «Створення такої моделі дозволить нам краще дізнатися причини таких недуг, як хвороба Паркінсона, стареча деменція,