№ 29 (21500) субота 12 квітня 2014 року

Як ми уже повідомляли, 9 квітня Парламентська Асамблея Ради Європи розглянула і ухвалила (154 делегати ПАРЄ проголосували «за», 26 — «проти», переважно представники Росії, Вірменії та Сербії, 14 — утрималися) резолюцію «Останні події в Україні: загрози для функціонування демократичних інститутів». У цьому документі, схваленому абсолютною більшістю представників європейського співтовариства, — підтвердження легітимності нинішнього керівництва України, заклик до невідкладного здійснення судової і конституційної реформ, проведення позачергових парламентських виборів, засудження анексії Криму та заклик до Росії вивести війська з Криму (включаючи Чорноморський флот!) і відвести армаду з кордонів України.

Хоч публікація тексту резолюції займає велику частку нашої газети, а відтак дещо обмежує нас у висвітленні поточної інформації, все ж вважаємо, що цей документ варто прочитати у повному викладі, щоб розуміти, як нас сприймає світ і чого від нас очікують (текст резолюції див. нижче).

Україна, й Одещина передусім, зазнала непоправної втрати — на 85-у році життя відійшов у засвіти педагог, благодійник, засновник фонду «Майбутнє», Людина великої і світлої душі, почесний громадянин Одеси та Одеської області, Герой України Борис ЛИТВАК.

Осиротів «Будинок з ангелом», створений Борисом Давидовичем у пам’ять про дочку, яка рано пішла з життя через важку хворобу. Саме тут, на Пушкінській, 51, щодня приймали на безкоштовне обстеження й лікування, давали надію сотням діток, народженим з вадами опорно-рухового апарату...

10 квітня Одеса святкувала 70-річчя визволення від окупантів.

Урочистості розпочалися на Театральній площі відтворенням того пам’ятного дня — 10 квітня 1944-го. На площу були винесені бойові знамена частин, які звільняли Одесу (нагадаємо, 27 з’єднанням і частинам, які найбільше відзначилися при визволенні міста, було присвоєно почесне найменування Одеських). До ювілею оновився і список на стелі, де вибиті імена Героїв Радянського Союзу та Героїв Соціалістичної Праці, — він поповнився іменами Миколи Васильовича Гурського, Петра Євтихійовича Гусакова, Миколи Опанасовича Макридова, Зінаїди Федорівни Соломатіної, Бориса Петровича Зайцева і Надії Олексіївни Терземан.

До пам’ятника Невідомому матросу, що на Алеї Слави, та до монумента «Крила Перемоги» на площі 10 Квітня городяни поклали квіти.

Колись, кілька століть тому, українці ходили у Крим по сіль, чумакували…

Молодий одеський співак, драматичний тенор Тодор Пановський також ходив у Крим пішки по сіль, якщо згадати інше, глибше значення цього слова. Адже сіль — це суть, найосновніше, найістотніше в чому-небудь, квінтесенція.

Талановитий співак, випускник Одеської музичної академії по класу вокалу (клас Галини Поливанової), лауреат багатьох міжнародних конкурсів вокального мистецтва вирішив здійснити пішохідний марш до Криму і впродовж кількох днів запрошував долучитися до нього інших одеситів, які збиралися на Євромайдані. Зголосилося ще двоє. Що ж, три — це гарне число, на трьох завжди можна щось придумати…

Громадянська мережа «Опора» (неурядова, позапартійна і фінансово незалежна всеукраїнська мережа громадських активістів) проводить масштабну кампанію спостереження за позачерговими виборами Президента України, а також за проміжними парламентськими

(83-й округ) та позачерговими місцевими виборами. 175 довготермінових спостерігачів працюють у всіх регіонах. У день голосування організація мобілізує близько 3000 активістів для здійснення швидкого паралельного підрахунку голосів на основі статистичної вибірки.

Нещодавно в одеській «Книгарні-Кав’ярні» (вул. Катерининська, 77) видавництво «Дискурс» презентувало книгу, яка точно нікого не залишить байдужим. Її назва така ж болюча, як і сьогоднішня ситуація в країні — «Євромайдан. Хроніка відчуттів».

До збірки увійшли есе популярних українських письменників Юрія Андруховича, Сергія Жадана, Юрія Винничука, Тараса Прохаська та Івана Ципердюка, написані за останні три місяці. Відомі автори поділилися польовими враженнями від трагічних і водночас героїчних подій зимових місяців 2013—2014 років. Перед читачами постає Євромайдан пережитий, відчутий, вплетений у долю цілого народу і кожного українця зокрема, переданий майстрами художнього слова, безпосередніми його учасниками та свідками.

«Дивлячись на масовий опір і суспільне несприйняття, я свідомо прийняла рішення зняти свою кандидатуру з президентських перегонів. Країні потрібна єдність!». Таку сенса-ційну новину оприлюднила фейкова Юлія Тимошенко 1 квітня. Попри те, що день розіграшів — лише раз на рік, поточна президентська кампанія матиме чимало неочікуваних поворотів.

24 кандидати у президенти і всього двоє лідерів. Розглянемо легітимність твердження про таку кількість фаворитів виборчого процесу. Спершу звернемо увагу на політичне тло. Існує декілька факторів, які формують систему координат поточної кампанії. Це революція і війна з Росією. Суб’єкти, які з тих чи інших причин опинилися за дужками Майдану — автоматично відкинуті народом у багатокілометрову зону відчуження.

Більшість російськомовних громадян України не відчувають себе в небезпеці. Про це свідчать дані опитування, проведеного 14—26 березня в усіх регіонах, включно з анексованим півостровом.

На запитання «Чи відчуваєте ви, що на російськомовних громадян України здійснюються тиск чи погрози через їх мову?» 85% опитаних відповіли, що ні. Особливо цікавим є той факт, що не відчувають тиску або загрози 66% етнічних росіян, аналогічно 74% опитаних на Сході і Півдні України (включаючи Крим).

Останнім часом ми часто чуємо про європейські цінності. Але що вони означають конкретно? До чого маємо тепер долучатися, обравши євроінтеграцію? Загалом цінності — це своєрідні внутрішні накази, котрі керують діями людей.

Гадаю, цікавими будуть результати опитування десяти тисяч респондентів, проведеного фінським до-слідником Мартті Пуохиніємі, які наводить доктор педагогічних наук, професор кафедри соціології Миколаївського державного педагогічного університету ім. Петра Могили Ірина Мейжис.

Найважливішою цінністю фіни вважають доброзичливість, що виявляється в чесності й доброзичливості відносин, відповідальності, поблажливості, дружбі.

Одеські  конкурси  молодих  виконавців,  які  об’єднують  Україну

Одесу заслужено називають однією з культурних столиць України. Тут проходить безліч різноманітних мистецьких заходів, конкурсів та фестивалів. Так, на базі Одеської національної музичної академії ім. А.В. Нежданової відбуваються традиційні конкурси, відомі не тільки в Україні, а й за кордоном, котрі збирають найсильніших представників своїх творчих спеціальностей з усього світу. Це — змагання піаністів та вокалістів, присвячені пам’яті Еміля Гілельса та Антоніни Нежданової. Цього ж року на мистецькій ниві з’явилися ще два, можливо, не таких масштабні, але престижні і перспективні всеукраїнські конкурси — камерних ансамблів ім. В.П. Повзуна та виконавців на дерев’яних духових інструментах ім. К.Е. Мюльберга.

Можливо, не всі читачі уявляють, що таке камерні ансамблі, і цей вид колективного музикування потребує деякого пояснення. Так-от, камерний ансамбль у своєму класичному варіанті — це колектив виконавців на фортепіано, струнних чи духових інструментах (в однорідному та змішаному виді груп), у складі якого — від двох до десяти осіб. Розмаїття цього виду мистецтва було представлено на конкурсі ім. В.П. Повзуна, котрий був відомим кларнетистом, педагогом, ректором спочатку Кишинівської, а потім Одеської консерваторій. Саме під час його очільництва збудували новий навчальний корпус консерваторії та студентський гуртожиток, відкрилися відділення композиції, кафедра народних інструментів та камерного ансамблю. Внесок Василя Петровича в розвиток виконавського мистецтва Одещини неоціненний, а однойменний конкурс не дасть забути його добре ім’я. Щиро віримо, що конкурсанти, котрі приїхали з усієї країни, отримали величезне задоволення від змагання та спілкування зі своїми колегами-однолітками.

19 квітня сквер Гамова на декілька годин перетвориться на Давній Єрусалим. В Одесі напередодні великого світлого свята Пасхи другий рік поспіль проходитиме масштабна костюмована вистава «Великодня реконструкція».

Ідея проведення цього заходу належить благодійному фонду «Добрий Самарянин». Основна мета «Великодньої реконструкції» — донести до людей істинне значення Пасхи, зануривши їх в атмосферу історичних подій, які відбувалися близько 2000 років тому у Римській імперії. «Люди знають які страви готувати на Великдень, як фарбувати крашанки і які пасочки пекти, розбираються в усіх тонкощах і нюансах української кухні до цього свята. І дедалі частіше святкування зводиться до застільних посиде-ньок, до банального наїстися-напитися. Тим самим вихолощується, зводиться нанівець, втрачає сенс сама суть Великодня. Що це за свято, чому воно таке важливе для людей — відповіді на ці питання кожен знайде на реконструкції в суботу», — розповів Петро Сердіченко, президент БФ «Добрий Самарянин».

Рецепт 1. Інгредієнти: 600 г сиру (жирного, розсипчастого); 50 г ро-дзинок, цукатів; 40 г крохмалю; 6 яєць; склянка цукру; масло вершкове або олія, панірувальні сухарі; для прикраси: 100 г молочного або білого шоколаду; мигдаль.

Приготування. Сир складіть у бязеву серветку (або марлю), за-в’яжіть у вузол, помістіть у друшляк. Зверху покладіть ґніт і залиште десь на 8—10 годин, щоб вся зайва сироватка стекла. Потім сир протріть через сито, або перепустіть через м’ясорубку — повинна вийти легка, розсипчаста маса. Родзинки промийте, змішайте з крохмалем і додайте до сиру.

У працівників Троїцького лісництва, що належить до Ширяївського лісгоспу, дуже відповідальна пора — тривають роботи з висаджування та доповнення лісових культур.

Новий ліс садять механізовано. За один день порають до трьох гектарів. Поспішають, бо ж добре знають, що потрібно встигнути якомога швидше, поки в ґрунті є волога. Тож на висадженні лісу зайняті всі працівники підприємства.