Без кордону нема держави
1.
Рубіж України. Кучурган. Ніщо не говорить про неспокій на кордоні. Але на однойменному міжнародному пункті пропуску автотранспорту машин поменшало. Зрідка проїде якась фура. Небагато і людей. За кілька десятків метрів від переходу одне до одного туляться невеличкі придорожні кафе. Біля них жінки торгують пиріжками. Тут тривожний настрій висить у повітрі.
Балакуча жінка з Придністров’я зауважує: «Лякають людей війною, кажуть: «Танки на кордоні», а я ніяких танків на тому боці не бачила». З тітки розвідниця — нікудишня, бо танки, звичайно, не стоять у неї під вікном, вони зосереджені у військових містечках. Крім грізної техніки, там ще й перебуває близько двох тисяч російських солдатів, що на невеличкій території становить неабияку ударну силу. Однак російських військових тітка вважає не окупантами, а захисниками. «Ми, пам’ятаємо, — продовжує вона, — бої в Придністров’ї. Розповідали, що румуни вдерлися до школи і зґвалтували, а потім розстріляли цілий клас». Наважуюся заперечити: «Певно, то були все ж не румуни». Тітка на мить замислюється, а потім: «У різного народу є різні люди — і добрі, і злі. От у вас — бандерівці...» Запущений російськими спецслужбами процес зомбування людей, як бачимо, працює справно. У Придністров’ї жінці, з її слів, живеться прекрасно, але вона чомусь змушена торгувати пиріжками на українській території.
...Від кафе до кафе у пошуках об’їдків сновигають зголоднілі собаки. У небі пливуть і пливуть хмари. Рвучкий вітер примушує підняти комірець. Цікаво, розжене він хмари чи збере ще більші?
2.
Раніше чи пізніше, воно таки розпогодиться. А ось як зняти нинішнє напруження на кордоні?
Ще недавно тут усе було інакше. У фотоальбомі «Кордон. Справа честі», виданому у 2010 році, про обстановку йшлося так: «Останніми роками характер прикордонної служби змінився... Вже не потрібно зі зброєю протистояти ворогові, а пріоритетною стає демонстрація миролюбності й гостинності нашого народу, створення комфортних умов для закордонних поїздок». І враз все змінилося.
А чи враз? Поступово, певно, непомітно й для самих прикордонників, Україна перетворилася на колонію Росії, де ключові посади зайняли проросійськи налаштовані люди. Ось лише один приклад: міністром Збройних сил стала особа, яка у період становлення нашої армії служила на території України, але відмовилася присягнути їй на вірність. Як таке може бути?
Колонії завжди втрачати болісно. Й тепер бачимо незаконну анексію Криму, підготовку до збройного вторгнення у східні й південні області України, небачену за масштабами дестабілізацію обстановки в окремих районах, провідникам якої, наче тій тітці, вбивають у голови міф про бандерівців.
До речі. Чи помітили ви, що з легкої руки Кремля за частотою вживання у ЗМІ слово «бандерівець» (у їхньому варіанті — «бендерівець») уже давно випередило слова «Ленін», «Сталін», не кажучи вже про Карла Маркса?..
3.
Ми, представники різних засобів масової інформації, прибули до Кучургана, щоб поспілкуватися з головою Державної прикордонної служби України, генералом армії Миколою Литвином, який саме здійснював перевірку посиленої охорони кордону.
Свою робочу поїздку Микола Михайлович розпочав з відвідин ділянки адміністративного кордону з АР Крим, побував у Херсонському прикордонному загоні й ознайомився з новим місцем дислокації переведеного туди Азово-Чорноморського регіонального управління прикордонних військ; відвідав Одеський загін Морської охорони Держприкордонслужби, де відзначив групу офіцерів і мічманів, виведених сюди з Ялтинського та Севастопольського загонів, які у складній суспільно-політичній ситуації не зрадили присязі й Батьківщині. А тепер ось з хвилини на хвилину очікувався його приїзд на ділянку кордону з Придністров’ям, у Білгород-Дністровський прикордонний загін.
Користуючись паузою, старший офіцер сектору з питань взаємодії зі ЗМІ Південного регіонального управління Держприкордонслужби Олександр Яковенко пригостив журналістів кавою та розповів про деякі зміни, які відбулися у відомстві. На кордоні вже нема солдатів строкової служби. Їх замінили професіонали. Вони забезпечені сучасним екіпіруванням, озброєнням та спецтехнікою. Незмінним залишилося лише одне — відданість обраній справі.
4.
Прибувши на пункт пропуску «Кучурган», Микола Литвин насамперед підійшов до вишикуваного тут особового складу прикордонників. Він вручив відзнаки групі військових за сумлінне виконання службових обов’язків, вагомий внесок у справу захисту інтересів України на її державному кордоні, мужність, витримку та високий патріотизм, виявлені під час виконання завдань, пов’язаних із загостренням су-спільно-політичної ситуації на Кримському півострові.
Потім Микола Михайлович поспілкувався з недавно мобілізованими людьми, покликаними посилити прикордонні підрозділи. У Кучургані таких близько ста осіб. Їх призвано переважно з південних районів Одещини. У ці весняні дні, коли все навкруги розквітає, а земля просить рук, вони залишили свої домівки і прибули на кордон, бо усвідомлюють, що кордон — це щось більше, ніж межа. Звідси починається Вітчизна.
Втім, одними пишномовними словами тут не обійтися, бо багатьох цікавили суто приземлені, практичні питання, які стосувалися терміну служби, виплати зарплати, погашення кредиту тощо. І тут слід сказати, що цих питань не виникло б, якби ще на стадії призову, у райвійськкоматах, людям вичерпно пояснили їхні законодавчо за-кріплені права та обов’язки. Хоча б те, що зарплата, як і нараховувалася, так і буде нараховуватися за місцем постійної роботи, лише лягатиме на банківську картку. Що це не навчання на тиждень-другий, що, зазвичай, у багатьох асоціювалося з додатковою відпусткою, а справжня і серйозна служба, строк якої — три місяці.
5.
Після розмови з мобілізованими Микола Литвин підійшов до журналістів. Відбулася коротка імпровізована прес-конференція.
— Яка загалом ситуація на Державному кордоні України?
— По всьому периметру кордону, — сказав Микола Михайлович, — обстановка стабільна і контрольована. В рамках нашої служби ми проводимо заходи щодо посилення охорони державних рубежів заради безпеки громадян, які перетинають держкордон, і створення комфортніших умов для цього перетину, а також дбаємо про зміцнення східного кордону, на Кримському перешийку — адміністративного, і на українсько-молдовському рубежі.
Ви добре обізнані із ситуацією на східному кордоні, поблизу якого зосереджено угруповання військ Російської Федерації. Ми змушені на це реагувати, і реагувати так, як необхідно — із залученням додаткових сил і засобів. Також у нас є питання, пов’язані з придністровським сегментом українсько-молдовського кордону. Ми чітко бачимо проблеми і реагуємо відповідним чином.
— Скільки людей додатково призвано в прикордонні лави?
— 3900 осіб. До приїзду сюди я вже оглянув чотири загони мобілізованих і задоволений їхнім патріотизмом, розумінням ситуації та готовністю виконати свій обов’язок. І тут люди проходять нині відповідну підготовку, щоб стати в стрій.
— Яким чином відбиралися кандидати для прикордонних військ?
— Ніякої довільності. Заздалегідь у військкоматах визначаються військовозобов’язані, які приписуються до наших підрозділів. Частина з них служила в них раніше і, безумовно, більш адаптована до специфіки служби на кордоні.
— Чи є потреба продовжити доукомплектацію?
— На сьогодні служба доукомплектована. Скільки треба було людей, стільки й дібрали.
— Недавно речник МЗС України Євген Перебийніс зробив таку заяву: «За інформацією, яка до нас надійшла, керівниками оперативної групи військ у Придністров’ї проводиться вербування активістів і представників козацьких об’єднань, яких під виглядом місцевих жителів планується направити до Одеси з метою дестабілізації обстановки в області». Пізніше прем’єр-міністр Арсеній Яценюк сказав про те, що російські війська мають намір захопити Одеську область...
— Я не можу коментувати такі заяви, можу сказати лише про прикордонну службу. Ми робимо все для того, щоб кордон був надійно захищений. Тому і посилюємося приписним складом.
— Не могли б ви назвати конкретні факти щодо недопущення чи затримання небажаних на нашій території гостей?
— У нас кожного дня є затримання. Різних людей, у тому числі й за дорученням правоохоронних органів тих, хто має проблеми із законом... Якби все конкретизувати, знадобиться багато часу.
— У Криму росіяни вжили тактику блокування і витіснення наших військових підрозділів. Чи готові прикордонники й тут до подібних сценаріїв розвитку подій?
— Такі сценарії, що були в Криму, не повторяться. Ми на своїй землі і за будь-якого розвитку ситуації будемо захищати свою територію, свою Батьківщину. Ми готові дати відсіч будь-якому агресору.
З Білгород-Дністровського прикордонного загону голова Держ-прикордонслужби відправився перевіряти Котовський підрозділ.
6.
Журналісти, залишившись у Кучургані, мали можливість побувати на заняттях з новомобілізованими, оглянути їхнє облаштування.
На вогневій підготовці воїни поновлювали свої знання тактико-технічних характеристик автомата АК-74 та пістолета Макарова, вправлялися з їх розбиранням та складанням, а також згадували загальну будову і призначення оборонних і наступальних гранат РГД-5 і Ф-1. Будуть і стрільби.
Заступник начальника відділу персоналу Білгород-Дністровського прикордонного загону Руслан Старицький зауважує:
— Наші новачки — люди з до-свідом. Вони вже проходили службу в армії, тому без проблем згадують військові навички. Після триденних зборів буде проведена їх адаптація безпосередньо до служби в нарядах.
В іншому місці мобілізованим демонстрували сучасні прилади для виявлення схованих контрабандних речей.
Один із наших супроводжуючих — керівник прес-служби Білгород-Дністровського прикордонного загону Володимир Качановецький. Цікавлюся у нього, як новітня тех-ніка допомагає охороняти рубіж.
— Ми маємо, наприклад, систему оптико-волоконного спостереження, яка відслідковує рух будь-яких цілей. Зображення виводиться на екран оператора, який усе бачить, куди і які цілі рухаються. Якщо виявляється порушення, на те місце додатково спрямовується тепловізійна чи відеокамера і скеровується наряд. Це дуже ефективна система. Був випадок, коли на Кучурганському лимані контрабанду за собою тягли аквалангісти. Але ці хитрощі залишитися непо-міченими їм не допомогли.
Журналісти відвідали наметове містечко відділу (колишня застава) прикордонної служби «Кучурган», де поселився додатковий контингент. Намети великі, розраховані на цілий взвод. У них стоять дво-ярусні ліжка, буржуйки. Поряд — польова кухня, простора їдальня. Того дня на обід кухарі готували суп, пшеничну кашу з м’ясом, компот. У годину дозвілля можна зайти до намету, де встановлено телевізор, є підшивка газети «Прикордонник України», шахи і шашки.
...Ближче до обіду хмари над Кучурганом таки розійшлися. Але напруга на кордонах України не спала. Зокрема, на Сході маємо нові кричущі факти сепаратизму і тероризму з важкопередбачуваними наслідками.
Валентин ЩЕГЛЕНКО.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):
- на 1 місяць — 50 грн.
- на 3 місяці — 150 грн.
- на 6 місяців — 300 грн.
- на 12 місяців — 600 грн.
- Iндекс — 61119
суботній випуск (з програмою ТБ):
- на 1 місяць — 40 грн.
- на 3 місяці — 120 грн.
- на 6 місяців — 240 грн.
- на 12 місяців — 480 грн.
- Iндекс — 40378
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206