№ 28 (21499) четвер 10 квітня 2014 року

Ба, знайомі обличчя...

Люди в цивільному, які дестабілізували ситуацію в Криму, помічені у східних областях України. Про це заявив офіцер Військово-морських сил ЗСУ Олексій Мазепа на прес-конференції у Києві.

«Є інформація від наших хлопців, від тих, що вийшли із Криму, від тих, хто там залишився. Вони, переглядаючи новинні сюжети про події, що зараз відбуваються у Донецьку, Харкові та Луганську, пізнають знайомі обличчя людей, які здійснювали захоплення військових частин на території Криму», — цитує офіцера УНІАН.

Олексій Мазепа припустив, що частина сепаратистів, так званих «туристів Путіна», перемістилися з Криму в східні області.

Тим часом Сергій Тігіпко, який вночі побував у захопленому приміщенні луганського СБУ і спілкувався із захопниками, стверджує, що то місцеві афганці, офіцери у відставці і т.д., з якими треба вести переговори.

5 квітня відбувся масовий старт традиційного туристичного переходу «100 км за 24 години Поясом Слави», присвяченого 70-й річниці звільнення Одеси від фашистських загарбників.

У суботу вранці на Алеї Слави в парку Шевченка почалася реєстрація учасників. Після урочистого відкриття змагань біля пам’ятника Невідомому матросу колона рушила до старту. На дистанції, як зазвичай, чотири контрольні пункти: на 15-у кілометрі (411-та батарея), 46-у (Дальник), 55-у (Овідіополь) та 79-у (Прилиманське). Закриття переходу відбулося 6 квітня о 10.00.

Близько 400 учасників вирішили випробувати свої сили і подолати пішки 100 кілометрів за 24 години. Виразна прикмета цьогорічного змагання — більшість вийшла на дистанцію з прапором України на плечах.

«Цією акцією ми хотіли надати одеситам можливість продемонструвати свій патріотизм. Любов до України і повагу до людей, які боролися за її свободу, — це поняття, невіддільні одне від одного. Сотні учасників, які біжать 100 кілометрів у пам’ять про захисників Одеси з прапором України на плечах, — найкраще цьому підтвердження», — сказав координатор акції «На Пояс Слави з прапором України» Олексій Чорний.

70 років минуло з того часу, коли радянські війська увійшли в окуповану румунами Одесу і звільнили її. Небагато залишилося учасників тих подій. У Приморському районі сьогодні проживає лише 34 ветерани війни, учасників оборони та визволення Одеси. У 1944-у це були зовсім молоді юнаки та дівчата, нині ж переважна більшість з них уже відзначила своє дев’яностоліття.  Усі вони перебувають на обліку у Територіальному центрі соціального обслуговування Приморського району й отримують щомісячну стипендію міського голови у розмірі 1000 гривень.

Спілкуюся з одним із визволителів Одеси — Миколою Івановичем Московим. Високий, стрункий сивий чоловік, який не звик скаржитися на життя, сьогодні рідко виходить з дому, дбайливо доглядає свою хвору дружину, вирізняється веселим  гумором і доброю пам’яттю.

Народився Микола Іванович у 1924 році в станиці Зимовники Ростовської області. На момент початку війни якраз закінчив школу з атестатом, де були лише відмінні оцінки. Батько й мати померли. Дітьми, а було у сім’ї ще два брати та молодша сестричка, опікувалися дідусі з бабусями.

Кабінет Міністрів остаточно затвердив програму захисту найбільш вразливих верств населення, які можуть постраждати при підвищенні цін на газ і тепло.

Як повідомила на брифінгу міністр соціальної політики Людмила Денисова, на отримання допомоги зможуть претендувати сім’ї з неповнолітніми дітьми та інвалідами, а також з непрацездатними членами, чиї місячні доходи є низькими і для яких комунальні платежі перевищують 10% середньомісячного доходу. «4,5 мільйона із 16 мільйонів сімей будуть захищені і не платитимуть ні на гривню більше у зв’язку з підвищенням цін і тарифів», — запевнила вона.

Згідно з результатами дослідження соціологічної групи «Рейтинг», більшість опитаних українців висловилися за те, що першочергово потрібно провести реформи у боротьбі з корупцією (63%) та в економіці (61%).

На думку 42% респондентів реформ також потребують армія та оборона і забезпечення територіальної цілісності України (33%). 35% опитаних очікують реформ в охороні здоров’я, 30% — у соціальному захисті населення, 28% — промисловості, 25% — сільському господарстві, 21% — в міліції.

1.

Рубіж України. Кучурган. Ніщо не говорить про неспокій на кордоні. Але на однойменному міжнародному пункті пропуску автотранспорту машин поменшало. Зрідка проїде якась фура. Небагато і людей. За кілька десятків метрів від переходу одне до одного туляться невеличкі придорожні кафе. Біля них жінки торгують пиріжками. Тут тривожний настрій висить у повітрі.

Балакуча жінка з Придністров’я зауважує: «Лякають людей війною, кажуть: «Танки на кордоні», а я ніяких танків на тому боці не бачила». З тітки розвідниця — нікудишня, бо танки, звичайно, не стоять у неї під вікном, вони зосереджені у військових містечках. Крім грізної техніки, там ще й перебуває близько двох тисяч російських солдатів, що на невеличкій території становить неабияку ударну силу. Однак російських військових тітка вважає не окупантами, а захисниками. «Ми, пам’ятаємо, — продовжує вона, — бої в Придністров’ї. Розповідали, що румуни вдерлися до школи і зґвалтували, а потім розстріляли цілий клас». Наважуюся заперечити: «Певно, то були все ж не румуни». Тітка на мить замислюється, а потім: «У різного народу є різні люди — і добрі, і злі. От у вас — бандерівці...» Запущений російськими спецслужбами процес зомбування людей, як бачимо, працює справно. У Придністров’ї жінці, з її слів, живеться прекрасно, але вона чомусь змушена торгувати пиріжками на українській території.

Активісти з Одеси, Миколаєва, Херсона та Києва вирішили особисто допомагати українським військовим, які сьогодні охороняють Кримський перешийок. Самоорганізувавшись у соцмережах задля акції під гаслом «Шлях миру», сотні людей зібрали продукти, одяг, бронежилети та системи зв’язку і в минулі вихідні доставили у частини, місця розміщення вояків.

Активісти об’єднання, серед яких є й офіцери запасу, налагодили зв’язок з частинами та командирами і домовилися зібрати саме те, чого найбільше потребують військовослужбовці. Десь це просто їжа та теплі речі, а десь — і професійне спорядження.

Відомий факт

Якось знаменитий американський письменник Марк Твен одержав рукопис від молодого автора, який просив оцінити його працю. У визначений час юнак прийшов до Марка Твена, привітався і звернувся до письменника з такими словами: «Шановний майстре! Я чув, що для кращої роботи мозку, а також і для творчого натхнення, потрібно їсти багато риби. Чи не підкажете, скільки саме треба мені її з’їсти, аби досягти досконалості? Ви вже прочитали мій рукопис?»

У суботу в Одесі відбулися збори обласного активу Партії регіонів. На думку учасників зустрічі, це зібрання заповнило інформаційний вакуум, що утворився після скасування офі-ційної конференції ПР.

Напередодні цих зборів стало відомо, що екс-голова Одеської облдержадміністрації Микола Скорик усунений з посади керівника обласної парторганізації, а також виключений з лав «регіоналів» на підставі рішення президії політради ПР. Приводом для цього стала позиція одеського політика, озвучена на останньому всеукраїнському з’їзді Партії ре-гіонів, що пройшов 29 березня в Києві. Тоді Микола Скорик висловив сумніви в доцільності висунення харківського екс-голови ОДА Михайла Добкіна єдиним кандидата від ПР на майбутніх президентських виборах. На думку Миколи Леонідовича, Михайло Добкін досить відомий у східних областях країни, однак негативно сприймається населенням центральних і західних регіонів. Як консолідуючу фігуру, що володіє максимальним рейтингом серед представників ПР, був названий реформатор-«регіонал» Сергій Тігіпко.

Так неофіційно називали позачергову сесію Одеської міськради, яка була запланована на 4 квітня. На ній представники різних фракцій хотіли розглянути питання про зняття з посади в.о. міського голови Олега Бриндака. В результаті сесія стала першою за багато років, яка не набрала кворуму: зареєструвалося лише 8 депутатів.

Варто відзначити, що в залі у цей час перебувало десь 40—50 обранців. Як пояснив пізніше представник групи «Майбутнє Одеси» Олег Кутателадзе, депутатів просто залякали: «Вчора до дванадцятої години ночі з ними велися переговори, були навіть погрози, щоб переконати не приходити на цю сесію. У підсумку нас прийшло менше, ніж потрібно для прийняття рішення, десь 50 осіб. Якби нас прийшло більше, Олег Бриндак просто не вийшов би до депутатів, пославшись на лікарняний», — сказав він.

Степан Олійник

Сатирик рівен хліборобу

Сатирик рівен хліборобу:
Встає до дня, одягне робу
І знов береться за перо.
Усе лихе руба на ниві,
Щоб люди всі були щасливі,
Щоб захистить від зла добро!
Він міг би теж співать сонети,
Як тихі лірики-поети,
Про солов’їв, про мед бджоли…
Та треба ниву прополоти!
Пора така, що тьма роботи,
Нема коли, нема коли!
Отак і я: в житейськім полі
Полю щодня на видноколі
Усе, що гнівно не терплю!
Коли ж казати правду щиру,
То я тому й пишу сатиру,
Що ніжно лірику люблю!

4—5 квітня на Одещині відбулася традиційна «Степанова весна» — фестиваль гумору й сатири, присвячений уславленому нашому землякові, майстрові сміху Степанові Івановичу Олійнику.

Цього разу в Центрі української культури зібралися поважні гості та учасники знаменного дійства: дочка поета, проректор Національної музичної академії України ім. П.І. Чайковського Леся Олійник, завідуюча кафедрою цієї академії, відома співачка, бандуристка, народна артистка України Лариса Дедюх, член Гільдії галицьких гумористів, артист розмовного жанру (гумор, сатира) Ігор Чепіль, письменники Аркадій Музичук, Віталій Бошков, Дмитро Шупта, студенти й шкільна молодь…

У газеті, яку взяв у сусіда почитати, натрапив на гороскоп на наступний тиждень. Мимоволі намацав очима Рака (мій знак) і прочитав: «У середу нарешті повернуть вам борги».

«Дивно», — подумав я. Бо звик все життя брати в борг. А щоб у мене хтось позичав, то такого не пригадую.

Але далі йшло таке, що зовсім мене спантеличило: «Застережіть своїх близьких від необдуманих вчинків, пов’язаних з фінансами, які можуть завдати вам чималих прикрощів і розчарувань». Оце так! Ну хто ще може завдати більших «прикрощів і розчарувань», ніж власна дружина?

Коли отримала від організаторів запрошення взяти участь у засіданні «круглого столу» на тему «Гендерна політика в суспільно-політичному житті України: сучасні механізми реалізації», то чомусь подумала: а чи до цього нині людям і що нового там почую? Не до балаканини. Нині для більшості з нас найважливішим у повсякденному житті є добробут і спокій у родині та в державі, заробіток, робота, якої треба триматися, або ж пошук самої роботи, щоб годувала сім’ю, виховання дітей та онуків.

Попри легкий скептицизм, яким переймалася, почула на тій зустрічі небайдужих багато чого нового й вагомого, яке згодиться і для особистісного росту, і для роботи. Не зайвими стануть отримані знання та участь у дискусіях і для 30 моїх колежанок, які представляли жіночий актив області.

На якість нашого життя впливають чинники, над якими ми навіть і не задумуємося. У травному каналі людини вирує інше життя — життя мікроорганізмів. Якщо між ними злагода, ми, їхні «господарі», почуваємося добре.

Проте лише 10% щасливчиків можуть похвалитися «внутрішньою» гармонією. Більшість із нас є ходячим полем бою і його жертвами. Дисбіоз наступає. Як діяти?

Прокуратура Малиновського району м. Одеси доводить до відома населення, що в прокуратурі Одеської області діє «телефон довіри» для повідомлень та оперативного реагування на отриману інформацію про факти корупції в органах прокуратури.

З повідомленнями про корупційні дії працівників прокуратури слід звертатися на номер 731-47-72 у робочі дні з 9.00 до 18.00.

12 квітня у парках, скверах, на території зелених зон прибережних схилів Одеси пройде загальноміський суботник. Початок — о 9.00.

Збори охочих долучитися до впорядкування нашого міста — о 9.00 за адресами: парк ім. Т.Г. Шевченка (вул. Маразліївська, 1), парк ім. Ленінського комсомолу (вул. Мельницька, 32), дендропарк «Перемоги» (просп. Шевченка, 14), парк «Преображенський» (вул. Новощепний ряд), пляж «Лузанівка» (біля адміністрації КП «Гідропарк «Лузанівка»), пляж «Ланжерон» (поблизу «Двох куль»), пляж «Аркадія» (біля клубу «Ібіца»), пляж «10-а ст. В. Фонтану» (біля сходів пляжу «Чайка»), пляж «Дельфін» (біля кафе «Глечик»), пляж «Відрада» (біля шлагбаума на узвозі Азарова), пляж «Золотий берег» (16-а ст. В. Фонтану).