№ 27 (21498) субота 5 квітня 2014 року

Від четвергової прес-конференції керівників правоохоронних відомств — Арсена Авакова (МВС), Валентина Наливайченка (СБУ) та Олега Махніцького (ГПУ) — очікували відповіді на два питання. Перше — хто давав і виконував накази вбивати людей у центрі Києва 19—20 лютого. Друге — кого затримала нова влада за масові розстріли.

Промовці не повідомили якихось резонансних фактів розслідування убивств на Майдані. Бо, наприклад, про причетність ФСБ до розгону Майдану нардеп Геннадій Москаль говорив ще у грудні минулого року. Як і про розробку антитерористичної спецоперації під контролем російських спецслужб. Однак під час прес-конференції суттєво побільшало деталей, які проливають світло на події тих днів, коли від куль полягла сотня активістів. Теперішні керівники правоохоронних відомств звітують про затримання 12 «беркутівців», про позиції снайперів у центрі, про звітування колишнього голови СБУ перед представниками російських спецслужб і про збройну «допомогу» Росії для розгону Майдану.

До 70-річчя визволення Одеси

— Шляхи до перемоги незбагненні, — сказав Герой Радянського Союзу Михайло Авдєєв, коли ми йшли від Літературного музею до оперного театру. — Завжди, коли бачу цю будівлю, навіть на фотографіях, — у мене холоне під серцем. Адже з нею пов’язані два моїх «хрещення» — у серпні сорок першого та в квітні сорок четвертого...

Михайло Васильович заправив біле пасмо волосся під генеральський кашкет, поглядаючи на рідкі хмари над містом, і продовжив:

— Нам, винищувачам, доводилося прикривати сороковий авіаполк під командуванням капітана А. Цурцумія. І поки в районі Одеси діяла авіація королівської Румунії, особливих турбот не було. Але коли ми почали частіше зустрічатися з досвідченими льотчиками восьмого корпусу люфтваффе, мусіли серйозніше подумати про безпеку наших підопічних. Ще б пак — командиром корпусу був відомий ас, улюбленець Гітлера генерал фон Ріхтгофен. Це під його командуванням легіон «Кондор» чинив розбій у небі республіканської Іспанії. За свідченням фельдмаршала Манштейна, він був кращим з авіаційних командирів у Другій світовій війні, а його корпус — найпотужнішим з’єднанням німецьких військово-повітряних сил. Але про мій повітряний бій з самим Ріхтгофеном — потім. А поки...

Центральна виборча комісія закінчила реєстрацію кандидатів, які зголосилися брати участь у позачергових виборах Президента України, призначених на  25 травня.

Загалом до ЦВК надійшло 46 заявок, половину з яких відхилено (частина претендентів на найвищу посаду у державі подала документи, що не відповідають виборчому законодавству, частина — не внесла обов’язкової грошової застави в 2,5 млн грн).

Я народилась в Одесі, де прожила всі шістнадцять років свого хай і не дуже щасливого, але яскравого життя.

Із самого початку підтримувала Майдан, згодом — одеський Євромайдан, але долучитися до недільних маршів не вдавалося через постійні справи. Ось і цього ранку я поверталася від сестри, дрімала на останньому сидінні автобуса, думаючи про домашні клопоти, аж раптом побачила рідні синьо-жовті прапори на Дерибасівській, величезну колону людей і посмішки маленьких діточок. Щось у серці стислося. Не витримала, подзвонила подрузі, й через півгодини ми вже бігли до парку Шевченка, наздоганяючи мітингувальників. Людей було справді багато, всі посміхалися, закликали до миру, до єдності. Настрій був чудовий, у повітрі відчувалася весна.

У четвер до моряків-прикордонників Ялтинського та Севастопольського загонів морської охорони, які тепер дислокуються на території бази Одеського загону, завітав голова Державної прикордонної служби України, генерал армії Микола Литвин.

Кримські морські прикордонники проявили професіоналізм і ви-тримку перед лицем російського агресора, вивели свої кораблі з території окупованого півострова, продемонструвавши максимум зібраності та вміння грамотно реагувати на обстановку, яка блискавично мінялася.

Голова Держприкордонслужби подякував воякам за вірність присязі та вручив їм нагороди. Деся-тьом офіцерам та чотирьом мічманам достроково присвоєно чергові військові звання, велику групу моряків нагороджено відомчими медалями «За мужність в охороні Державного кордону», «За сумлінну службу» та почесними грамотами.

Такою була головна ідея флешмобу в одеському супермаркеті «Таврія В», що в ТЦ «Афіна» на Грецькій площі.

В обумовлений час активісти кампанії «Не купуй російське!» впали «убитими» на підлогу магазину, у такий спосіб демонструючи: «російське купив — війну оплатив». Потім покупцям-одеситам роздали листівки із нагадуванням товарного штрих-коду країни-агресора (460-469) і списком представлених в Україні російських торгових марок.

Машина  пропаганди  Путіна  та  інформаційна  недолугість  України

Міжнародна дипломатія проспала пробудження кровожерливого ведмедя з реваншистськими настроями. Але цей звір є не брутальним та тупим. Він дуже нагадує Німеччину часів Гітлера.

Колись весь світ дивувався, як тямущий німецький народ підтримував кривавого диктатора. Ось вона відповідь. Це грандіозна машина пропаганди, яку зараз відпрацьовують на росіянах. «І коли Крим раптом опинився вже в іншій державі, ось тоді вже Росія відчула, що її навіть не просто обікрали, а пограбували», — наголосив Володимир Путін — і приєднав АРК до РФ.

Україна довго і в невимовних муках йшла до своєї незалежності. Йшла через війни, через боротьбу із загарбниками, через десятки мільйонів полеглих героїв і невинно убієнних жертв... Майже 23 роки ми вже є незалежними. Але ця незалежність більшою мірою номінальна. Тому, що ми не маємо незалежності економічної. Щоб її досягти, я та мої однодумці створили Радикальну партію. Бог нам допомагає, і я знаю, ми переможемо — тоді наша Вітчизна буде по-справжньому вільною і самостійною. На превеликий жаль, навіть Антикримінальна Революція 2013—2014 років не дала нам наразі істинної незалежності.

Економічне поневолення українського народу — це національна трагедія. Ця залежність подвійна: зовнішня і внутрішня.

Серед тих росіян, які голосували в Криму на «референдумі», як на мене, з усіх щілин наївно-простакувато пробивалася їхня шовіністично-колонізаторська сутність. Он із яким захопленням каже жінка, що вона повертається на батьківщину… А батьківщина, виявляється, — Владимир… Плутає Крим з Владимиром? І не відчуває ніскілечки, що своїми діями руйнує державу, в якій живе. Втовкмачила, на жаль, декому у мізки російська пропаганда, що потенційно у всьому світі може бути володарем тільки Росія. Таке мислення притаманне було в минулих століттях. Бо коли в Москві в червоному одязі під червоними прапорами марширують якісь люди, мимоволі думаєш, що потрапив у 1930-і—1940-і роки…

Що й казати, дорого нам дістався і дістається капіталізм, витіснивши мільйони людей з життя, перетворивши їх у пауперів і люмпенів, зробивши їх живильним підґрунтям для всіляких про-йдисвітів і падлюк. Не взяли до уваги ні досвід жовтневого перевороту, ні досвід капіталістів Західної Європи, котрі навчилися ділитися із суспільством, яке зростило їх.

До 70-річчя визволення Одеси

Два крила дали лет творчій долі художника Миколи Яременка. А силу їм та розгін дала рідна українська земля, така щедра на таланти у всі часи, дала родина — батько з матір’ю, люди, що стрілися на самім початку його мистецького шляху…

Сьогодні важко уявити собі гомінке ухрестя міських магістралей на П’ятій станції Великого Фонтану без пам’ятника воєнним авіаторам (скульптори Віктор Патров та Микола Яременко, архітектор — Василь Мироненко). Безпомильно вписаний в архітектурну парадигму, що динамічно змінюється, він вирізняється оригіналь-ністю та виразністю образного вирішення, яскравою художністю. Незважаючи на новітні мистецькі концепції кожної наступної доби, цей пам’ятник льотчикам, як звикле називають його віддавна, став окрасою Одеси та незмінно перебуває в контексті часу — попри всю невибагливість сюжету. Трійко пілотів наче розкрилило руки в єдиному пориві вберегти це місто, захистити його безкрає небо й оце прекрасне море. Саме тут з польового летовища 69-го авіаполку вони стартували в гаряче літо 1941-го, безстрашно піднімаючи в небо назустріч ворогові маленькі беззахисні І-16, про яких нині вже мало хто й згадає.

(Слід на одеській землі)

Продовження. Початок у номері за 3 квітня

Свою першу подорож Миклухо-Маклай розпочав у 1866-у, коли йому сповнилося всього двадцять років. Спільно із знаменитим зоологом Геккелем він відвідує Канарські острови, де займається зоологічними дослідженнями. Наступного 1867 року разом з німецьким студентом Фолем під час експедиції він перетинає Марокко, Іспанію та Францію. Ще через рік Микола Миколайович, переймаючись проблемами порівняльної анатомії, подружився з німецьким зоологом Антоном Дорном, який також вивчав морських тварин, і разом з ним відправився в Мессіну на о. Сицилію. Вони дійшли спільної думки, що дослідження можуть бути значно продуктивнішими, якщо проводитимуться в приморських містах на спеціально облаштованих зоологічних та біологічних станціях на зразок залізничних, де вчені могли б опрацьовувати матеріал, проводити експерименти, перш ніж потрапити на іншу станцію.

Саме ця ідея була сприйнята і припала в першу чергу до душі одеситам, була підтримана саме в Одесі і втілена в життя нашими енергійними земляками в іншому приморському місті Криму — Севастополі (про це дещо далі).

Міжнародний аеропорт «Одеса» разом аеропортами Києва, Донецька, Дніпропетровська, Харкова та Львова 30 березня взяв участь у загальноукраїнській акції «Спільне повітря» («Общий воздух»), приуроченої до підписання Україною політичної частини Угоди про асо-ціацію з ЄС.

У залі очікування нашого аеропорту оркестр і хор Національного академічного театру опери та балету під керуванням диригента Ігоря Чернецького і хормейстера Леоніда Бутенка виконали фрагмент із симфонії №9 Людвіга ван Бетховена на слова Йоганна-Фрідріха Шиллера — «Ода до радості», яка є гімном Євросоюзу.

Офіційно «Гуморину» в цьому році не відзначали, проте одесити і гості міста цілком успішно розважали себе самі.

У Саду скульптур Літературного музею відбулося відкриття вже 17-го пам’ятника. Він отримав назву «Музейне братство» і присвячений усім музейникам та музеям Одеси. Три бронзові щурі, які тримають на собі сталеву піраміду, роботи київського скульптора Олега Черноіванова, ймовірно, символізують і непрості взаємини в музейному середовищі, і, либонь, саме ставлення до музейного середовища...

7 квітня церкви, що живуть за юліанським календарем, відзначають одне з найбільших двонадесятих свят — Благовіщення Пресвятої Богородиці

Це третє за значенням народно-релігійне свято після Великодня і Різдва Христового. В основі свята — «блага вість» архангела Гавриїла Діві Марії (звідси і Благовіщення) про народження у неї божественного немовляти, Спасителя роду людського.

Після того, як Марія була заручена з Йосифом, з’явився до неї архангел Гавриїл і сказав: «Радуйся, благодатна, Господь з тобою»; «Зачнеш у лоні і породиш сина і назвеш його Ісус. Він буде великий і Сином Всевишнього назветься, і дасть йому Господь Бог престіл Давида, батька його, і царюватиме над домом Якова повіки та й царству його не буде кінця». Марія ж сказала: «Як же це станеться, коли я мужа не знаю». Відповів архангел: «Дух Святий найде на тебе й сила Всевишнього окриє тебе, — тим-то й Святе, що народиться, назветься — Син Божий. У Бога нема неможливого». І сказала Марія: «Я раба Господня, нехай буде мені по твоєму слові».