№ 26 (21497) четвер 3 квітня 2014 року

30 березня завершився термін подачі документів для реєстрації кандидатів  в президенти до Центральної виборчої комісії. Попри те, що виборча кампанія офіційно стартувала ще близько місяця тому, основні претенденти на президентське крісло заявили про свій намір балотуватися лише минулого тижня. Гостроту моменту додали результати соціологічного опитування, які виявили, що наразі найбільше шансів стати п’ятим президентом має поза-фракційний депутат і бізнесмен Петро Порошенко, який суттєво випереджає Віталія Кличка, Юлію Тимошенко та Сергія Тігіпка. 29 березня відбулися з’їзди основних партій, під час яких «Батьківщина» висунула Тимошенко, «УДАР» і Кличко підтримали Порошенка, «Свобода» проголосувала за балотування Олега Тягнибока, а Партія регіонів своїм кандидатом обрала Михайла Добкіна...

З якими шансами на перемогу підійшли до виборів основні претенденти? Якою обіцяє бути виборча кампанія? Про це — міркування аналітиків Фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва», оприлюднені щотижневим інформаційно-аналітичним бюлетенем цього фонду (http://dif.org.ua).

Минулої неділі Одеса спалахнула кольорами моря і сонця, неба і золотистих ланів — кольорами нашого Державного прапора, коли її вулицями крокував багатотисячний Антивоєнний марш.

Поряд з державним майоріли прапори Військово-морських сил України та кримськотатарського народу, представники якого йшли поруч з українцями, росіянами, поляками, болгарами, представниками інших народів, які виступають за мир і супроти переділу кордонів.

Від Європейської площі перед Дюком і до меморіалу Невідомому матросу на Алеї Слави одесити пронесли кілометровий синьо-жовтий стяг, скандуючи: «Героям — слава!». Героям усіх часів. Того дня, варт зауважити, минало 40 днів загибелі героїв Небесної сотні, і саме у ці березневі дні 70 років тому розпочалася Одеська наступальна операція, яка ознаменувалася звільненням нашого краю від окупантів.

На Алеї Слави учасники ходи вшанували пам’ять усіх героїв усіх часів, поклавши квіти до Вічного вогню і меморіальних плит полеглих та хвилиною мовчання, під час якої чоловіки преклонили коліна.

Заступник генерального директора Центру Разумкова Валерій Чалий в інтерв’ю мережевому виданню «Контракти» (http://kontrakty.ua/article/76053) розповів, що у Кремлі прорахувалися стосовно настроїв на Південному Сході України, а час багатовекторності для України вже минув.

— Ситуація в Україні стала предметом найпильнішої уваги західних держав. Вторгненням в Україну Путін кардинально змінює баланс сил у Європі і явно перевіряє США та ЄС на реакцію. Чи готові гаранти Будапештського договору заступитися за Україну, якщо інший гарант його порушить? Чим Захід може реально вплинути на Росію?

— Очевидно, що план Путіна — це геополітичний план. Міжнародна спільнота побачила це й одразу почала серйозно протидіяти планам російського президента. На підтримку України виступили і ЄС, і США, і Канада, і Китай, і Японія. Відповідальність за непродумані дії та фактичну агресію на територію сусідньої держави мають розділити й ті структури, які підтримали цю авантюру, зокрема парламент Ро-сійської Федерації.

Пленарне засідання сесії обласної ради, що відбулася минулої п’ятниці, було досить напруженим. Щоправда, за місце на трибуні цього разу ніхто з боєм не змагався, не брали штурмом і дверей будівлі. Але на порозі, що вже стало традицією, все ж повирували пристрасті.

Проросійськи налаштовані громадяни, привертаючи увагу журналістів та депутатів, які поспішали до сесійної зали, влаштували показове дійство, в якому фігурувало дитяче відерце, наповнене дрібними монетами. Організатори мітингу-флешмобу хотіли передати його керівництву області, щоб цими копійками покрити витрати за вчинений кілька тижнів тому збиток — видавлене скло та тріснуте полотно дверей облради. Нібито за цей «великий злочин» і було заарештовано їхніх ватажків. Відерця, яке намагалися передати разом із біноклем та окулярами (щоб голова ОДА бачив і тих, хто не підтримує нову владу, а не лише своїх прихильників), ніхто не взяв, адже ніхто і не вийшов.

Гостра фаза військово-політичної кризи так чи інакше завершиться, а нова реальність, створена за останній місяць, залишиться. Україні доведеться жити й розвиватися в умовах, коли сусідом на сході є не стратегічний партнер (хоча й досить складний), а очевидний противник; в умовах, коли платою за зовнішньополітичні помилки стає не програш на виборах, а втрата територіальної цілісності або навіть самої незалежності держави. І вже саме усвідомлення цього факту має стати поштовхом до глибокого переосмислення політики безпеки України, і не тільки її, звичайно. Насправді ми стоїмо на порозі створення нової держави. І повинні зрозуміти, що зараз ідеться про виживання, причому для багатьох з нас у прямому  сенсі — фізичному.

Останні події в РФ тільки підтверджують такий висновок. У Росії вже пропонують штрафувати за «поширення інформації, що містить недостовірні відомості, применшує за-слуги загиблих при захисті Батьківщини, авторитет Російської імперії, СРСР, Російської Федерації, їхніх збройних сил» (законопроект депутата Державної Думи РФ Міхєєва від 25.03.2014 р.).

Крим здано росіянам без жодного пострілу. Втрачене все озброєння, а його в Криму було чимало і не найгіршого, втрачений увесь український флот, що дислокувався на півострові, втрачена більшість особового складу української армії, який просто перейшов на бік ворога. Перейшов не з ідейних міркувань і не через страх, а за обіцянку більших грошей, тобто продався ворогові.

За всю писемну історію України, починаючи з часів Київської Русі, — це наша найганебніша поразка. Ніхто не взяв на себе відповідальність за неї. Ніхто з вищих військових і цивільних керівників країни не застрелився відповідно до кодексу офіцерської честі. Нікого не покарано за цю національну ганьбу. Чи те, що відбулося, є результатом некомпетентності і непрофесійності наших військових і цивільних керманичів, чи результат зради? Ситуація, яка склалася, навіть не обговорюється як ганебна. Вона взагалі не обговорювалась серйозно на засіданнях Верховної Ради, на відміну від питання про акцизи на тютюн або щось подібне. Верховна Рада обговорює безліч справді серйозних питань, але всі вони втрачають сенс, якщо ми втратимо нашу державу.

Коли на світанку 22 червня 1941 року «юнкерси» вже бомбували наші міста, командування 4-го винищувального полку Одеського військового округу вирішило, що це чергова провокація фашистів. І послало ланку своїх «чайок» на розвідку. Те, що побачив з повітря один з розвідників — молодший лейтенант Амет-Хан Султан — на кордоні, розвіяло будь-які сумніви щодо намірів ворога. Особливо, коли, повернувшись із завдання, застав на аеродромі лише купу металобрухту від літаків друзів-однополчан. Так несподівано для молодого льотчика розпочалися фронтові будні.

Перші півроку Амет-Хан літав лише на розвідку. Здійснив 130 таких вильотів. Був нагороджений за це орденом Червоного Прапора. Але збити «фріца» так і не вдалося: розвідники в бій не вступають. Його час настав, коли полк одержав сучасні, з потужним озброєнням англійські винищувачі «Харі-кейн».

Серед злочинів, які вчинила Російська імперія щодо сусідніх народів, хочу нагадати ще один. Тим більше, що він боляче зачепив і мою родину. Про нього прихильники й організатори «русского міра» на теренах нашої держави, либонь, не знають чи вигідно для себе забули. До речі, через рік мине століття від початку першої страшної масової депортації. Її зазнали українці, латиші, литовці, естонці в 1915-у. Увесь трагізм цієї події збігся з Першою світової війною, а далі — з більшовицьким переворотом і громадянською війною на території царської Росії і Радянського Союзу.

Російська імперія невдало воювала в Першій світовій. Влітку 1915 року німці добре натискали на росіян. Вони захопили майже всю територію Польщі і значну частину Прибалтики. При відступі російські війська відправили українців східної Польщі, а це приблизно півмільйона осіб, у товарняках разом з худобою в глибину Росії. Поряд з українцями проживали в Польщі й інші народи, та їх не чіпали. Чому така «любов» до українців? Бо вони працьовиті, хазяйновиті, тож справно наймитуватимуть.

(Слід на одеській землі)

Про кого мова? Про Миколу Миколайовича Миклухо-Маклая. А хто не знає імені цього відважного дослідника, справжнього подвижника науки?! Миклуху-Маклая називали романтиком. Хто, як не романтик, міг два десятки років жити без постійного даху над головою, не помічаючи жорстоких тропічних хвороб під прекрасним тропічним небом? Хто, як не романтик, міг вигадати ідею колонії-комуни в Новій Гвінеї? Хто, як не романтик, міг сподіватися, що йому вдасться захистити папуаські племена від жорстокості колонізаторів, організувавши Папуаський союз?

Він і справді був романтиком. Але не наївним і не прекраснодушним. Наївний романтик не знищить матеріалів надзвичайно важкої кількамісячної експедиції по Малайському півострову для того, аби захистити тубільні племена від «білого» натиску. Не романтика, а пристрасть до науки рухала вустами Маклая, коли він, ледь живий, відмовлявся залишити Нову Гвінею, оскільки не закінчив дослідження. Буквально за лічені години до смерті Миклухо-Маклай серйозно обмірковував план африканської експедиції і свій намір назавжди оселитися на одному з островів Тихого океану — «Острові М.»

Продовження. Початок у номерах за 11 січня, 6 лютого та 20 березня.

Володимир  Яковлев  (1883—1896)

У попередніх публікаціях про Одеську міську публічну бібліотеку ми дійшли до того знаменного моменту, коли вона нарешті отримала спеціальне пристосоване приміщення, яке ділила з музеєм старожитностей. (Будинок було зведено на ділянці Товариства історії і старожитностей.) Починався новий етап в історії книгозбірні, що був позначений стабільністю, перетворенням установи на потужний центр наукової літератури не лише міста, але й краю.

Щорічно збільшувалися бібліотечні фонди, в тому числі за рахунок жертводавців, зростало фінансування закладу з міської казни. На 1882 рік воно складало 7310 руб.

Відзначення 200-річчя «Філікі Етерія» запам’ятається одеситам багатьма цікавими заходами, які у період святкування Дня незалежності Греції відбулися наприкінці березня. Серед них — презентація завершального тому іменного покажчика «Греки Одеси», яка відбулася у філіалі Грецького фонду культури, що у провулку Красному.

В основі покажчика — записи метричних книг найстарішого серед одеських православних храмів — Грецької Свято-Троїцької церкви. У підсумку серія містить цінну інформацію про парафіян церкви за період 1799—1920 років. Слід зауважити, що парафіянами храму були й представники інших національностей.

В Одеській художній школі № 1 ім. К.Костанді відбулося дійство, присвячене 200-річчю від дня народження Тараса Шевченка.

Готувалася до нього всією школою: вчили вірші, підбирали народні костюми, декорації, музику. У затишному залі, прикрашеному в українському народному стилі, багато учасників та гостей — діти, вчителі, батьки.

Ждана Зінченко — одна з «чорноморочок», яка за-служила велику повагу й авторитет всього редакційного колективу. А хіба тільки нашого!

Її високо шанують не лише журналісти, а й письменники, адже до роботи у нашій газеті Ждана Іванівна тривалий час працювала у літературному видавництві, де редагувала рукописи багатьох прозаїків і поетів. І всі вони їй щиро вдячні.

У передостанню неділю березня в парку імені Ленінінського комсомолу відбувся Всеукраїнський ярмарок-виставка голубів, декоративних птахів і домашніх тварин. Сюди з’їхалися колекціонери і фанати пернато-пухнастих братів наших менших з усієї України та сусідніх держав.

Із самого ранку парк Ленінського комсомолу заповнився пташиним співом, гусячим ґелґотанням, курячим квоктанням та собачим гавканням. Все це «клекочуче» розмаїття голосів надовго притлумлювало власні думки, відволікало від турбот і розчиняло в живому морі природи.

Фахівці встановили: якщо у чоловіка великий об’єм талії, то він має підвищений ризик хвороб серця і раку.

Вчені проаналізували дані понад 600 тисяч чоловіків зі всього світу. Виявилося, чоловіки з об’ємом талії 100 см і більше мають на 50% підвищений ризик смерті, ніж з талією менше 89 см. Це вплинуло на зменшення тривалості життя після 40 років приблизно на три роки.

Якщо дитина проводить багато часу в дитячому кріслі, візку або переносці, то згодом вона зіткнеться із затримкою в розвитку мови і фізичних навичок, встановили вчені. Це зменшує можливість вільно освоювати світ і спілкуватися з батьками, повідомляє The Daily Mail. У результаті зміни, що відбулися, можуть вплинути не тільки на успішність дитини, а й на все її життя. У тому числі на здатність встановлювати міжособистісні зв’язки.

Аналогічні проблеми створюють широке використання планшетів і телефонів. Діти, що мають доступ до цих пристроїв, рідше співають, говорять і грають. Увага, баланс, координація — все це напрацьовується в перші 36 місяців життя. Тут важливий прямий зоровий контакт з іншими людьми. Якщо ж дитину возять у візку відвернутою від батьків, а ті ще й розмовляють по телефону, вона позбавляється можливості розвиватися нормально.

Американські дослідники з’ясували, чому більшість інфарктів та інсультів трапляються близько 6.30 ранку. З’ясувалося, що це ніяк не пов’язане з неприємними думками про майбутній робочий день, повідомляє www.medikforum.ru.

Дослідники з госпіталю Brigham and women’s встановили, що в крові людини спостерігається сплеск рівня специфічного білка PAI-1 саме в ранкові години. Цей білок уповільнює природний процес роз-смоктування кров’яних згустків, через які люди можуть ставати жертвами інфарктів або інсультів. Саме тому ці серйозні порушення в роботі серця і судин найчастіше й трапляються вранці.

Навесні, що природно, організм кожної людини ослаблений, тому схильний до захворювань, відкритий для інфекцій. Саме цієї пори найчастіше людей тривожать захворювання верхніх дихальних шляхів і легенів, шлунково-кишкового тракту, частіше дають про себе знати алергії.

Ми мляві, швидко втомлюємося, хочемо спати, і це при тому, що роботи на городі та в домі більшає, що вимагає від нас додаткових фізичних навантажень.