Тарас Шевченко у приватному житті
На Міжнародному конгресі шевченкознавців, присвяченому 200-літньому ювілею Великого Кобзаря, який щойно відбувся у Києві, презентувалося, серед інших, цікаве видання «Тарас Шевченко у приватному житті: збірник статей» (Київ: Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, 2014. — 280 с. з іл.).
Як ідеться в анотації, пропонована книжка містить статті «Шевченківської енциклопедії», що висвітлюють особистісні аспекти життя Тараса Григоровича. Автори прагнуть з’ясувати індивідуальні риси психіки Шевченка, ті важливі людські якості, що виявляються у ставленні до дітей та жінок (чи любив поет дітей, якого типу жінки його приваблювали, чи був щасливим він у коханні). Увагу читача мають привернути статті про зовнішність та стан здоров’я Шевченка в різні періоди його життя й, особливо, перші в шевченкознавстві спеціальні розвідки про його побут і побутові уподобання, зокрема про те, в яких помешканнях доводилося жити, який одяг носив, яка їжа йому смакувала, як ставився до матеріальних цінностей і грошей тощо.
Словесний портрет Т.Шевченка залишив нам М.Момбеллі, який зустрічав його у Є.Гребінки: «Він середній на зріст, широкоплечий і взагалі міцної, сильної статури, в талії широкий через особливу будову кісток, але аж ніяк не товстий; обличчя кругле, борода і вуса завжди поголені; ...волосся підстрижене по-козацькому, але зачесане назад; він не чорнявий і не білявий; ...риси обличчя звичайні; міміка і загальний вираз фізіономії виявляли відвагу, невеликі очі блищали енергією».
Про міцну статуру Шевченка йдеться й у доповіді графа О.Орлова цареві Мико-лі І у справі Кирило-Мефодіївського братства. Достатньо сказано про колір очей, а саме цьому свого часу у газеті «Чорноморські новини» присвятив свою розвідку В.Барладяну-Бирладник, хоча, за спогадами І.Тургенєва, Шевченко мав «невеликі сірі очі», про що згадується на с. 13. А на с. 15 читаємо: «Колір очей викликає певні питання. П.Селецький писав, що очі його були карі. Л.Пантелєєв писав про глибокі-глибокі, темно-карі очі Шевченка. Таке ж враження виникає й під час ознайомлення з першим його автопортретом. А водночас у більшості мемуарів ідеться про сірі, світлі, ба навіть голубі очі. М.Микешин згадував, як Шевченко «нервово ходив, похмуро поглядаючи з-під густих брів своїми ясними очима».
Відкривається книга розділом «Зовнішність і антропологічні риси Тараса Шевченка», автор якого — Сергій Сегеда. Зовнішність Шевченка асоціювалася з візуальним образом типового українця. Вона увиразнювала поетичний образ патріота і національного пророка, що став уособленням української нації.
У заслання Шевченка цар зі своїми сатрапами загнав у хворому стані: за всіма даними, у поета розвивався ревматизм, який лиже суглоби й гризе серце, до чого додалися ще й неможливість займатися улюбленою справою — писати й малювати, немилосердна й безтямна солдатська муштра, принизливе становище людини, позбавленої найменших прав, й особливо — тяжкі кліматичні умови, що спричинилося до погіршення морального і фізичного стану Тараса Григоровича.
Ще руйнівніше, як пише С.Сегеда, позначилися на здоров’ї та зовнішності Шевченка роки, проведені в Новопетрівському укріпленні, що в пустельній частині півострова Мангишлак, де клімат був украй несприятливий для здоров’я. В тій місцевості постійний північний вітер по-дразнює всю нервову систему; влітку напівтропічна спека часто викликає стан, який межує з божевіллям, а взимку холоднеча в непристосованому житлі наражає організм на застудні захворювання.
Уже в перші роки перебування там Шевченко дуже постарів…
Цікавий розділ складає подача Марії Моклиці «Тарас Шевченко. Психологічний тип», який уже говорить сам за себе. Дослідниця зазначає, що психологію особистості Шевченка й витоки психологізму його творчості слід розглядати в багатьох ракурсах. Творчість — це завжди тією чи тією мірою об’єктивація особистості.
Відомо, що Шевченка міфологізували ще за його життя. Саме на міфічний портрет найперше слід звернути увагу, щоби збагнути його психологічний тип. Народ Шевченка обезсмертив. Шевченко для свого народу не міг померти — в ньому бачили характерника. І дослідниця задає собі логічне запитання: він — екстраверт чи інтроверт?
Ще 1993 року у Чернігові вийшла книга Станіслава Реп’яха «Тарасові сліди (Т.Г. Шевченко на Чернігівщині). Марево (Т.Г. Шевченко і жінки)». У цьому виданні автору вдалося сконцентрувати багатий матеріал про коханих Тараса. Це дослі-дження разом із розвідками Надії Наумової та іншими матеріалами склали розділ «Жінки в житті Тараса Шевченка» щойно презентованого видання. Таких жінок у житті митця було 13: Оксана Коваленко — ще в дитячі роки, Дуня Гусиковська — в юнацтві, Маша — у часи студентства, а потім — Варвара Рєпніна, Глафіра Псьол, Ганна Закревська, Федося Кошиць, Забарджа, Агата Ускова, Катерина Пеунова, Марія Максимович, Христина Довгополенко, Ликера Полусмак. Зустрілися вони поетові за різних життєвих обставин, тож, відповідно, і стосунки були різними. Шевченко ніколи не втрачав надії зустріти свою суджену, свою кохану, з якою він зміг би збудувати міцну родину. Однак подружня доля маревом пропливла мимо.
Цікавий також розділ «Помешкання та місця перебування Тараса Шевченка» авторства Юлії Єрмоленко й Наталі Оробченко, які слушно дійшли висновку, що природне бажання мати власне житло, облаштований побут позначилося в багатьох творах поета, написаних далеко від України й від першої оселі — тієї, де він народився й де минуло його дитинство. У цьому розділі детально простежено всі адреси, де мешкав Тарас Григорович аж до майстерні в Академії мистецтв, яка стала для нього останнім у житті притулком.
У розділі «Гроші душу холодять…» Надія Наумова розповідає про ставлення Шевченка до грошей, про що, зокрема, писав сам поет у листі до М. Щепкіна від 6 грудня 1858 року: «Де доткнеться до користі, до грошей, то я бачу, що твоя натура моїй сестра рідна, і соромлива, і боязлива. Чого се воно так? Мабуть, того, що гроші душу холодять, а наші душі бояться холоду».
Грошей у Шевченка майже ніколи не водилось, а якщо з’являлися, то тут же зникали. Як писав П.Зайцев: «…гроші його не тримались... коли були, то ви-трачав, не думаючи про наслідки, і часто нарікав на безгрішшя прокляте».
Поет і художник ніколи не мав статків. Нужду ж пізнав з дитинства. Дуже рано зоставшись сиротою, сам заробляв на хліб насущний, отримуючи за свій труд здебільшого натурою. Козачком у П.Енгельгардта Тарас не мав жодної платні — там його лише одягали й годували. Тільки за виконані на замовлення пана портрети одержував карбованця за кожен. У Ширяєва теж був на утриманні, тому в юності через відсутність грошей не раз зазнавав принижень.
Після викупу з неволі, ставши пансіонером Товариства заохочення художників, Шевченко отримував грошову допомогу на відвідування спеціальних класів. Іноді вдавалося заробляти й самому, то тоді навіть братові Микиті допомагав. Ще й ділився з тими, хто потребував більше, ніж він. Але бували моменти, коли ставав прискіпливо вимогливим, пам’ятаючи, що найвірнішим «дружбо-міром» є гроші, коли в критичних і важких випадках і дружба вимагає цього холодного мірила. Друзі поета, знаючи його безгрошів’я, інколи надсилали йому скромні суми під якимись пристойними приводами — поет був зворушений і вдячний безмежно.
Повернувшись із заслання, Шевченко жив переважно випадковими заробітками: писав портрети на замовлення, продавав свої офорти. Загалом же, не був успішним у підприємницьких справах.
У розділі «Про свій одяг… турбувався дуже мало…» Надія Наумова зазначає, що у спогадах сучасників описано зовнішність поета й художника в різні періоди його життя, відомі й автопортрети та фотознімки Шевченка. Окремі по-дробиці відбито в його повістях, щоденнику й листуванні.
Завершується книга розділом Юлії Єрмоленко «Кулінарні смаки Тараса Шевченка». Періоди дитинства й студентської молодості пов’язані у Тараса з пос-тійним недоїданням, коли він перебивався з хліба на воду, але бували і в нього свята. В Академії мистецтв Шевченко захопився кавою. Чай полюбив у період перебування на засланні. Від застуди вживав чай з ромом.
Улюбленими стравами Тараса Григоровича були борщ, затовчений салом і заправлений пшоном, гречані вареники й галушки, пельмені, телятина, баранина, сало, домашня ковбаса; смакував смажену качку з яблуками, гуску, смажену з капустою, смажену індичку, кренделі, бублики, пиріжки з грибами, котлети. Особливо знався він на рибних стравах. Любив й овочі: часник, цибулю, огір-ки, молоду редьку тощо. З-поміж міцних напоїв — лафіт (червоне вино) і чихир, ром, який любив додавати до чаю, лікер, різні наливки, джин, херес, горілку, пиво, мед, квас…
Високо цінував обід у колі друзів-однодумців, гарне товариство з приємною бесідою. Любив сам пригощати, особливо дітей солодощами — цукерками, шоколадом, льодяниками, тістечками, печивом, бубликами, горіхами, яблуками тощо.
Усе життя Шевченко їв із чужого посуду, пив із казенних склянок та чашок. Наприкінці життя власними в нього були срібна чайна ложечка, три каструлі й самовар.
Після кожного розділу в книзі є добірка чудових ілюстрацій, що естетично доповнює це шляхетне видання, виконане в альбомному варіанті на крейдованому папері.
Дмитро ШУПТА,
заслужений працівник культури України.

Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206