Перезавантаження
Публічна бібліотека та її очільники: 1852—1882
Продовження. Початок у номерах за 11 січня та 6 лютого.
Антон Ашик (1852—1854)
Справу М.Н. Мурзакевича продовжив його наступник — енергійний Антон Бальтазарович Ашик (1802—1854), серб за походженням, який також перебував у штаті новоросійського генерал-губернатора. Раніше він був на службі у протеже графа Воронцова, керченського градоначальника І.О. Стемпковського. Останній захоплювався історією Причорномор’я, і подарував Одеській публічній бібліотеці прекрасно систематизовану колекцію із 400 видань з історії та археології краю. На момент призначення Ашик вже був автором кількох відомих досліджень з історії та археології Криму.
Оскільки фінансування з міського бю-джету на закупівлю нових книг було недостатнім (300 руб. сріблом на рік при загальному бюджеті 1339 руб.), Антон Ашик налагодив широкі контакти з приватними особами — потенційними жертводавцями. Він наполегливо продовжував справу отримання обов’язкового примірника від різних установ, поширював у пресі інформацію про нові надхо-дження, стимулюючи в такий спосіб приватну ініціативу громадян. Так, у бібліотеці була заведена спеціальна книга, в якій вказувалися імена благодійників. Він також намагався вибити кошти на збільшення жалування штатним працівникам бібліотеки та видання нового, повнішого каталогу. Однак цей почин не знайшов підтримки у Міської думи. За два роки керівництва бібліотекою цим вченим мужем кількість читачів зросла до 3523. Читальня вже не вміщувала ні відвідувачів, ні книг. Знову гостро постало питання спорудження спеціального бібліотечного приміщення. Штат працівників зріс до трьох осіб — бібліотекар-директор і два помічники.
Микола Керстич (1854—1868)
Після смерті Антона Ашика бібліотека була опечатана і більше року не функціонувала, оскільки новопризначений її очільник Микола Іванович Керстич розпочав повну ревізію фондів і майна книгозбірні, яка знову потребувала впорядкування. Нова біда, яка спіткала Одесу, що опинилася в епіцентрі військових дій під час Кримської війни (1854—1856), ще на кілька років затягнула відкриття книгозбірні. Найбільш цінні видання (137 томів) восени 1855-го були окремо упаковані й вивезені, швидше за все, у маєток М.С. Воронцова в Мошни, а майно та фонди, що залишилися, — до одного із заміських маєтків у «Водяну балку». Вони були повернуті вже у лютому 1856-го. Бібліотека потребувала докорінної реорганізації, яку й здійснив Керстич протягом наступних двох літ.
Підсумовуючи внесок Миколи Керстича у справу розвитку міської публічної бібліотеки, відзначимо, що він, по-перше, зберіг фонди під час війни; по-друге, провів певну реформу: по-новому вмеблював приміщення, систематизував книги по відділах, підготував і видав новий каталог, розширив контакти, в тому числі міжнародні (США, Франція), з бібліотеками та університетами, активізував зносини з потенційними приватними жертводавцями. Так, 1858 року кількість подарованих книг досягла 1483 томів. Загальне ж зростання фондів було доведене до 28607 одиниць зберігання. Кількість читачів за неповний 1858-й досягла 5009. Тенденція до зростання відвідувачів збереглася і надалі: 6700 — у 1859-у і 9232 — у 1863-у.
Ці успіхи могли бути помітнішими, якби збільшилося фінансування. У плани Керстича входило розширення штату бібліотечних працівників, збільшення робочого дня, в перспективі — розробка нового архітектурного проекту щодо зведення спеціальної споруди для бібліотеки тощо. І хоч звернення до дворянства краю та міської думи, яка після скасування «порто-франко» 1859 року відчувала фінансовий дефіцит, не мали успіху, однак працювали на перспективу.
Михайло де-Рибас (1868—1882)
Перебування на посту бібліотекаря Михайла Феліксовича де-Рибаса (1808—1882), «представителя одесской старины», порівняно з попередніми роками — це стабільний період в історії Одеської міської публічної бібліотеки. Призначений на посаду 1868-го, він залишався у цій ролі до кінця свого життя.
Керівництво бібліотекою де-Рибаса збіглося з періодом реформування закладу 1865 року, підвищеної уваги міста до його потреб. З часом це проявилося в тому, що Міська дума створила спеціальну комісію, яка, з-поміж іншого, піклувалася потребами книгозбірні, а також започаткувала інститут опіки, призначаючи на цю посаду опікуна, а згодом і «товариша опікуна» з числа впливових та авторитетних в наукових колах осіб. За часів управління закладом де-Рибаса на цій почесній посаді були барон О.О. Стюарт, К.К. Сікард, Є.Б. Тімонов. Публічна бібліотека утвердилася як сховище науково-довідникової літератури, що призначалося «исключительно только для тех, кто серьезно занимается работами по какой-нибудь отрасли науки или делами, требующими иногда более или менее обширных справок и выписок из книг».
Фелікс де-Рибас — племінник модернізатора Хаджибея-Одеси адмірала Йосифа де-Рибаса, тривалий час був редактором франкомовної версії газети «Одесский вестник» — «Journal d`Odessa», служив у відомстві Міністерства іноземних справ, згодом — в Одеському комітеті іноземної цензури. Сам факт його призначення бібліотекарем свідчить на користь того, що книгозбірня відігравала помітну роль у культурному житті міста і потребувала на цю посаду людини широкої освіти. Крім володіння французькою, італійською, іспанською, польською, російською мовами, він, як писали до-слідники, також «оставил рукописи на чистейшем украинском языке». Не ви-ключено, що новопризначений генерал-губернатор граф О.Г. Строганов бажав також підтримати знаменитий рід, який переживав фінансові труднощі (батько Михайла після смерті в 1845 році залишив сім’ї великі борги).
Михайло де-Рибас продовжував розпочату справу своїх попередників і вживав енергійних заходів щодо впорядкування і збільшення бібліотечних фондів, унормування ведення та видання нового каталогу, розширення площі закладу. Міська дума пішла назустріч побажанням читачів і внесла зміни в графік роботи бібліотеки. Тепер книгозбірня працювала й у вечірні часи. Кількість відвідувачів сягнула 30 тисяч на рік, а фонди у ювілейний, 1880-й, перевищили кількісний показник у 42 тисячі томів. Одесити отримали структуру, яка працювала як добре запущений механізм.
Стало очевидним, що приміщення на Приморському (тоді Миколаївському) бульварі вже не вміщає всіх бажаючих. Заплановані в будинку ремонтні роботи змусили до пошуків нового приміщення. М.Ф. де-Рибас настійно порушував питання перед міською владою про необхідність зведення спеціальної бібліотечної споруди. 1873 року бібліотека отримала тимчасове приміщення, спершу — в будинку відомого громадського діяча, гласного міської думи О.С. Веліканова на Грецькій вулиці (не зберігся), а наприкінці 1874-го — в будинку Попудова на Соборній площі (на світлині). Робота де-Рибаса у цьому напрямку 1882 року увінчалася успіхом — міський голова Г.Г. Маразлі дав згоду профінансувати будівництво нової споруди для публічної бібліотеки й музею Одеського товариства історії та старожитностей (нині Археоло-гічний музей). Це рішення було прийняте за місяць до кончини Михайла де-Рибаса. Побачити втілення своєї мрії Михайлові Феліксовичу вже не судилося (помер 3 квітня).
Насамкінець хочу звернути увагу ще на одну обставину: серед помічників Михайла де-Рибаса згадується ім’я одного з його синів — О.М. де-Рибаса (у Попруженка — С.М. де-Рибас(?), автора нарисів «Старая Одесса», якому судилося в майбутньому відіграти важливу роль у розвитку міської публічної бібліотеки.
Володимир КУДЛАЧ.
(Далі буде.)

Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206