№ 21 (21492) субота 15 березня 2014 року

У четвер, 13 березня, президент Росії Володимир Путін влаштував урочистий прийом, на який запросив усі національні параолімпійські комітети країн, що беруть участь в Іграх у Сочі. Президент Національного параолімпійського комітету України Валерій Сушкевич на знак протесту відмовився від участі в цьому заході. Таку позицію підтримали президенти пара-олімпійських комітетів Німеччини, Норвегії, Австрії та інших країн, висловивши тим самим свою солідарність з нашою державою в її боротьбі за мир, повідомляє офіційний сайт Національного параолімпійського комітету України.

Завтра, у неділю, відбудеться урочисте закриття Параолімпіади-2014. Наша збірна має намір під час церемонії виявити протест проти військової агресії в Криму, але як саме — не розголошується. Слід зазначити, що під час відкриття Ігор з прапором України вийшов лише один спортсмен — Михайло Ткаченко (у нього немає ніг, він пересувається на візку або на протезах. На знімку), а не вся команда, як прийнято. «Таким чином наша команда підкреслює протест проти вторгнення агресорів і окупантів на нашу землю», — написав на сторінці у Facebook міністр молоді та спорту Дмитро Булатов. Це було одностайне рішення команди і президента паралімпійського комітету України.

Не залишилися осторонь святкувань 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка і медики, серед яких чимало людей з аматорським хистом: художників, поетів, музикантів, а також шанувальників творчості геніального Поета.

Так, в Одеському міському центрі здоров’я (головний лікар Ігор Ратовський) відбувся творчий вечір, приурочений поетичній спадщині Великого Кобзаря. У ньому взяли участь представники медичної громади, студенти-медики, учасники творчих колективів і музичних шкіл обласного центру. Лунали народні пісні, пісні на слова Тараса Шевченка, балади у супроводі бандури, люди говорили про велич Тарасового слова, про його пророчий зміст.

Відділити людину від її громадянської позиції неможливо. Це все одно, якби пташки не літали. Політика супроводжує нас упродовж всього життя, так само як дружба, кохання, творчі захоплення чи пристрасті. І що цікаво: у кожного розуміння «політичної кращості» для своєї країни своє. Навіть у тих, у кого «колір партій» збігається. Мало хто згоджується на якусь компромісну точку зору, хай і почуту від найближчого друга дитинства чи дружини/чоловіка. Саме через оце невміння домовитися в політиці, впевнені психологи, з огляду на останні події українці почали частіше сваритися і навіть руйнувати власні сім’ї. Як не довести родину «до ручки» й зберегти мир і злагоду між поколіннями, радила «Чорноморці» молодий психолог з Іллічівська Ольга БЄЛЯЄВА.

Ольга Бєляєва — випускниця нашого Одеського інституту психології ПНПУ ім. К. Д. Ушинського. Займається психологією з 2009 року — саме тоді дівчина склала іспити на бакалавра й почала ви-кладати. Додаткову освіту отримувала на різноманітних психологічних тренінгах, езотеричних фестивалях та спецкурсах у відомих українських арт-терапевтів — Олени Тараріної, Любові Орлової й багатьох інших. Проживає в Іллічівську. Наприкінці 2011-го організувала там жіночий психологічний клуб «Позитив власними руками». Кілька разів на місяць представниці прекрасної половини Іллічівська збираються у затишній залі, аби з допомогою кваліфікованого психолога вирішити нагальні й такі важливі для них питання: як підвищити жіночу самооцінку, налагодити стосунки з чоловіком, як самореалізуватися в житті й кар’єрі, як стати другом власній дитині, знайти себе й багато-багато іншого…

У школах, бібліотеках, концертних залах міста триває творча подорож одеситів до духовних джерел Тараса Шевченка.

От і в загальноосвітній школі №5 з російською мовою навчання відбувся шевченківський вечір, у якому взяли участь й учні різного віку, й учителі.

У Золотому залі Літературного музею відбувся вечір, приурочений до 200-річчя Великого Кобзаря під назвою «Квіти у вінок шани Тарасові Шевченку», який відбувся за підтримки Ліги українських жінок.

Як розповіла провідний спеціаліст музею з літератури першої половини ХІХ століття Галина Закіпна, саме тут, у Золотій залі, на початку ХХ століття відбувалися літературно-мистецькі вечори пам’яті Тараса Шевченка, на яких збиралася творча інтелігенція, читали вірші та співали пісні на слова Кобзаря.

5 березня завершилася реєстрація на зовнішнє незалежне оцінювання осіб, які виявили бажання вступати до вищих навчальних закладів, що тривала два місяці. Сьогодні випускники, які хочуть вступати до ВНЗ, непокояться: чи буде проводитися ЗНО, чи нічого не зміниться у зв’язку з подіями в країні?

Минулого четверга відбулася прес-конференція директора Одеського регіонального центру оцінювання якості освіти, кандидата педагогічних наук Анатолія Анісімова, який запевнив, що, ЗНО — поза політикою, і висловив сподівання, що події в Україні не зашкодять його якісному проведенню.

Політик із вилами іде на вибори, аби втілити у життя мрії мільйонів українців про чесну, заможну, справедливу країну.

До початку революційних подій українці по-різному ставилися до молодого, гострого на язик політика: хтось з повагою, хтось з іронією, хтось з цікавістю, а хтось і з недовірою. Але те, що відбувалося впродовж останніх місяців, змусило більшість українців відкрити для себе зовсім нового Ляшка. Під час Революції він був на передовій — безстрашно кидався під кулі, вів за собою багатотисячний натовп, озброював бійців, закликав рухатися вперед навіть тоді, коли інші політики і носа боялися висунути надвір. Образ радикального депутата з вилами заграв зовсім іншими фарбами: тепер усі зрозуміли, що це не бутафорія, Ляшко і вила — справжній символ боротьби за краще життя.

Якщо замість російського газу Європа купуватиме американський, це може зруйнувати економіку Росії, вважає політолог Володимир ФЕСЕНКО.

«Серйозні економічні санкції проти Росії, особливо якщо почнеться заміщення купівлі російського газу американським, може просто зруйнувати російську економіку. Я думаю, так чи інакше, Путіну доведеться із цим рахуватися. Інша річ, що це не відразу може статися, і поки що Путін грає на межі фолу», — зауважив експерт.

Більшість українців (61%) вважає унітарний тип державного устрою найоптимальнішим для України, майже чверть (24%) — за федеративну державу. Ще 15% не визначилися з цього питання. Такі дані опитування, проведеного у березні, оприлюднила у п’ятницю соціологічна група «Рейтинг».

Як відзначають соціологи, порівняно з 2011 роком кількість прихильників унітарної держави збільшилася з 50% до 61%, при цьому кількість прибічників федералізації залишилася практично без змін (2011-го — 25%; 2014-го — 24%).

Питанням кредитування сільгосппідприємств Одещини була присвячена нарада з керівниками банківських установ області (а їх сьогодні 24), яку провів перший заступник голови ОДА Олександр Орлов.

Одним із провідних напрямків розвитку економічного потенціалу нашого краю, сказав Олександр Віталійович, був і залишається агропромисловий комплекс, адже область — сільськогосподарська, житниця держави. Наші сільгоспвиробники, як і економіка загалом, також залежать від коливань курсу долара. Що стосується кредитів, то вони стали невід’ємною складовою праці хліборобів. Упродовж останніх 12 років більш-менш злагоджено діє вибудувана система ділових взаємин місцевих банків і сільгоспвиробників. Найкращим, тобто показовим, у сенсі ефективної співпраці став 2008-й, коли банки видали позик на 1 мільярд гривень, а сільгоспвиробники сумлінно розрахувалися.

«Чорноморка» постійно надає свої сторінки поетам-аматорам, а торік спільно з громадською організацією «Інтелектуальний форум» (голова Олексій Козаченко) редакція оголосила обласний конкурс аматорського мистецтва «Мій Шевченко». Кожен бажаючий у віршах чи прозі до 200-ліття Кобзаря мав змогу висловити Тарасу Григоровичу свої почуття: любов і шану до нього, думки щодо майбутнього України.

Листів із творчими доробками на-дійшло дуже багато, була робота навіть зі Львова. Підводили підсумки й нагороджували переможців 10 березня в Одеському художньому музеї (вул. Софіївська, 5). Під час відзначення лауреатів з багатьма із них побачилися вперше, познайомилися особисто, а не лише через їхні дописи до газети, художні чи публіцистичні твори.

Несентиментальна  подорож  часом,  або  Примхливі  особливості  думки  і  пам’яті

Молися, сину, за Вкраїну
Його замучили колись...
Т. Шевченко. «Мені однаково»

Бо в день радості над вами
Розпадеться кара.
І повіє огонь новий
З Холодного Яру.
Т. Шевченко. «Холодний Яр».

І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
Т. Шевченко. «Заповіт».

Мамонт наглый!
Жди копья!
Велемир Хлєбников.

І. Примхи думки
і пам’яті

Певно, багатьом (здебільшого людям старшого віку) доводилося спостерігати дивні примхи (навіть, жартома кажучи, своєрідні вибрики!) своїх думок і пам’яті. Неспо-дівано, під час виникнення якихось навіть випадкових обставин (а то й на рівні, сказати б, півсвідомості), постає цілий ланцюг картин, давно забутих, навіть начебто нічим не мотивованих... Пригадуються якісь мало знайомі люди, вибігають у вашу пам’ять цілі шматки віршів, яких ви не вчили (а то й не бажали вчити!). З’являються дуже приємні, а то й страхітливо неприємні видива, котрі таки ж були, але яким ви не надали тоді (підкреслюю) ніякого значення.

Із захопленням Криму Путін намагається вивести свою діяльність щодо денонсації фундаментальних принципів існуючого після Другої світової війни світового порядку на глобальний рівень. На відміну від операцій з відчуженням територій в інших країн, які цей колишній агент КДБ раніше проводив в Абхазії і Придністров’ї як локальні диверсійні операції, зараз ним реалізується глибоко ешелонована спецоперація з руйнування самих основ світового правопорядку.

У реалізації цього завдання Крим став для президента РФ дуже зручним плацдармом.

По-перше, введенням російських військ дискредитована можливість за допомогою міжнародних договорів і гарантій високого рівня тримати під контролем поширення ядерної зброї. Адже країна, яка добровільно відмовилася від третього у світі ядерного арсеналу, стала жертвою збройної агресії, зіткнувшись з реальною за-грозою втрати своєї територіальної цілісності. Одним махом перекреслюється багаторічна копітка робота п’ятірки країн, членів офіційного «ядерного клубу» щодо нерозповсюдження ядерної зброї: після українського прецеденту говорити про добровільну відмову від можливості володіння ядерним арсеналом стане неможливим у принципі.